Харківський окружний адміністративний суд-
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
25 серпня 2022 року Справа № 520/4783/22
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Супрун Ю.О. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 08592313) про зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач - ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, в якому просить суд:
- зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області внести відповідні відомості до трудової книжки щодо навчання ОСОБА_1 в інституті у період з 1984 по 1985 роки, згідно академічної довідки Е№687094 від 15.07.1985.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем не було зроблено у трудовій книжці позивача запису про його навчання в інституті у період з 1984 по 1985 роки, згідно академічної довідки Е№687094 від 15.07.1985.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2022 відкрито спрощене провадження у вказаний адміністративній справі. У вказаній ухвалі зазначено, що відповідно до положень п. 3 та п. 10 ч. 6 ст. 12, ч.1 ст. 257 КАС України, справа належить до справ незначної складності, у зв'язку з чим підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до положень ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно з положеннями ч.ч. 2, 3, 4, 5 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідач не погодився з доводами позивача та надав відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позову посилаючись на правомірність своїх дій та рішень. Вказав на неможливість внесення до трудової книжки позивача інформації про навчання на підставі академічної довідки Е№687094 від 15.07.1985, з огляду на її неповноту в частині строку навчання та відсутності у ній посилання на наказ про прийняття на навчання позивача.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Сторони не заперечували, що позивач був звільнений з органів внутрішніх справ із посади старшого інспектора з ОД ВДІМ УГБ ГУМВСУ в Х/О з наданням вперше трудової книжки НОМЕР_2 (3425) на підставі наказу ГУМВСУ в Х/О №143 о/с від 04.03.2008.
В подальшому позивачу стало відомо, що у його трудовій книжці відсутні відомості про навчання у період з 1984 по 1985 роки, тобто 1 рік, у Пензенському інженерно-будівельному інституті, факт якого підтверджений оригіналом академічної довідки Е№687094 (реєстраційний №29 від 15.07.1985).
З питання відсутності запису про навчання в інституті позивач звертався на урядовий контактний центр Урядова "гаряча лінія" 1545 та його звернення СІ-13579805/Д-1 від ГУ Держпраці у Харківській області за №С-2/УГЛ/02.02/12-09/1530 від 17.02.2022 отримав відповідь, згідно з якою йому запропоновано звернутися до суду з цього питання.
Також судом з відповіді ГУ Держпраці у Харківській області за №С-2/УГЛ/02.02/12-09/1530 від 17.02.2022 встановлено, що позивач з цього приводу звертався до відповідача та отримав рішення про відмову у задоволенні його заяви від 04.02.2022 за № С-13/119/05/12-2022 вмотивовану неповнотою даних академічної довідки Е№ 687094 реєстраційний № 29 від 15.07.1985.
Сторони вказану відповідь не надали, при цьому відповідач послався неможливість надання такої відповіді з підстав зруйнування будівлі відповідача внаслідок ракетного удару та пожежі, яка виникла внаслідок такого удару.
Позивач, вважаючи бездіяльність відповідача щодо внесення відповідного запису у його трудову книжку протиправною, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з такого.
Спірні правовідносини врегульовані Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.93, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 за № 110, чинною на момент прийняття позивача на службу до органів МВС України (надалі - Інструкція).
Згідно з п. 2.14 у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу.
Відповідно до п. 2.16 Інструкції Для студентів, слухачів курсів, учнів, аспірантів, та клінічних ординаторів, які мають трудові книжки, навчальний заклад (наукова установа) вносить записи про час навчання на денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вищих навчальних закладів. Підставою для таких записів є накази навчального закладу (наукової установи) про зарахування на навчання та про відрахування з числа студентів, учнів, аспірантів, клінічних ординаторів. Період роботи зазначених студентів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів у студентських таборах, при проходженні виробничої практики і при виконанні науково-дослідної госпдоговірної тематики підтверджується відповідною довідкою із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади та часу роботи. На підставі цих довідок навчальні заклади (наукові установи) забезпечують занесення до трудових книжок студентів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів відомостей про роботу згідно з одержаними даними. Довідки зберігаються в особистих справах зазначених осіб, як документи суворої звітності.
Згідно з п. 2.18 Інструкції до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів такі записи, зокрема:
б) про час навчання у професійних навчально-виховних закладах та інших закладах у навчально-курсових комбінатах (центрі, пункті тощо);
в) про час навчання у вищих навчальних закладах (включаючи і час роботи в студентських таборах, на виробничій практиці та при виконанні науково-дослідної госпдоговірної тематики) та про час перебування в аспірантурі і клінічній ординатурі, крім випадків, зазначених у п.2.16. цієї Інструкції;
Передбачені цим пунктом записи вносяться до трудової книжки до занесення відомостей про роботу на даному підприємстві.
Аналіз вказаних норм свідчить, що запис про навчання у ВНЗ вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів, а також із вказанням на конкретну дату початку навчання та відрахування з навчання.
Зі змісту наданої позивачем академічної довідки Е№687094 (реєстраційний №29 від 15.07.1985) вбачається, що така довідка не містить відомостей щодо дати зарахування позивача на навчання як й реквізитів наказу про зарахування на навчання, а також не містить дати відрахування позивача з відповідного навчального закладу, з огляду на що, у відповідача відсутня можливість правильно заповнити трудову книжку позивача.
Разом з цим, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В силу положень частин 1 та 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
З системного аналізу зазначених правових норми вбачається, що підставою адміністративного позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, доводить факт порушення своїх прав.
При цьому, право на судовий захист, гарантоване статтею 55 Конституції України і конкретизоване в інших законах, передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Під підставою адміністративного позову слід розуміти обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, доводить факт порушення своїх прав.
В той же час, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин; вирішуючи спір суд повинен встановити, що у зв'язку з прийнятим рішенням, вчиненням дії чи допущенням бездіяльності суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи інтереси особи у сфері публічно-правових відносин; при цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Метою судового захисту порушеного права є вирішення між сторонами правового конфлікту, припинення публічно-правового спору та використання дієвого способу захисту (відновлення) порушеного права.
Звертаючись до суду, позивач фактично просив суд зобов'язати відповідача внести до його трудової книжки запис про навчання у вищому навчальному закладі.
При цьому позивач не навів жодного обґрунтування наявності у нього порушеного права з огляду на відсутність такого запису.
Одночасно, суд зазначає, що по-перше, вказаний період, в силу приписів ч. 2 ст. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не включається до його вислуги років. По-друге, для включення цього періоду до страхового стажу позивача для призначення йому пенсії, він має право скористатися інструментами, визначеними у п. 8 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637.
Разом з цим, суд зазначає, що посилання позивача на встановлення ГУ Держпраці у Харківській області порушення відповідачем порядку ведення трудової книжки ОСОБА_1 спростовується змістом листа ГУ Держпраці у Харківській області №С-2/УГЛ/02.02/12-09/1530 від 17.02.2022, оскільки згадки про такі порушення у ньому відсутні, вказано про відсутність даних щодо зарахування позивача на навчання, та міститься роз'яснення про можливість захисту прав позивача в порядку цивільного судочинства у випадку наявного порушення прав останнього.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність порушеного права позивача у межах спірних правовідносин.
При вирішенні вказаної позовної вимоги суд зазначає, що Верховний Суд у своїх постановах неодноразово вказував на те, що відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті і є підставами для прийняття судом рішення про відмову в позові.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість вказаних вище позовних вимог та, як наслідок, відмови у їх задоволенні.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам фактичного дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст.13, 14, 139, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Текст рішення складено та підписано 25.08.2022.
Суддя Супрун Ю.О.