Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
25 серпня 2022 р. справа № 520/27661/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Старосєльцевої О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) осіб справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про зобов'язання вчинити певні дії , -
встановив:
Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, громадянин, колишній поліцейський) у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) зобов'язання Департамент патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд.3, код ЄДРПОУ 40108646) здійснити відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" нарахування та виплату ОСОБА_1 доплати за несення ним служби у нічний час за період: грудень 2015 року - 64 години, січень 2016 року - 64 години, лютий 2016 року - 64 години, березень 2016 року - 32 години, квітень 2016 року - 48 годин, травень 2016 року - 560 годин, червень 2016 року - 64 години, липень 2016 року - 32 години, серпень 2016 - 64 години, вересень 2016 року - 48 годин, жовтень 2016 року - 16 годин, листопад 2016 року - 40 годин, грудень 2016 - 40 годин, січень 2017 року - 64 години, лютий 2017 - 16 годин, березень 2017 року - 32 години, квітень 2017 року - 32 години, травень 2017 року - 64 години, червень 2017 року - 64 години, серпень 2017 року - 48 годин, вересень 2017 року - 64 години, жовтень 2017 року - 64 години, листопад 2017 року - 48 годин, грудень 2017 року - 48 годин, січень 2018 року - 32 години, лютий 2018 року - 48 годин; 2) зобов'язання Департамент патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд.3, код ЄДРПОУ 40108646) здійснити відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації його грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 року по жовтень 2017 року; 3) зобов'язання Департамент патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд.3, код ЄДРПОУ 40108646) здійснити відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянами втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати" нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини його доходу у вигляді доплати за несення ним служби у нічний час за період його невиплати.
Аргументуючи ці вимоги зазначив, що відповідачем не було проведено оплати служби поліцейського в частині індексації грошового забезпечення, а також в частині доплати за службу у нічний час, що зумовлює виплату компенсації втрати частини його доходу у вигляді доплати за несення служби у нічний час.
Відповідач, Департамент патрульної поліції Національної поліції України (далі за текстом - адміністративний орган, владний суб'єкт, Департамент, орган публічної адміністрації), з поданим позовом не погодився, надавши відзив, де зазначив, що заявник не має права на одержання спірних платежів.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
За викладеними у позові твердженнями, заявник у спірному періоді проходив службу в Управлінні патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції.
Окрім того, за доводами позову, у період з 07 листопада 2015 року по жовтень 2017 року заявник не отримував індексації грошового забезпечення поліцейського, а у період з грудня 2015 року по лютий 2018 року заявник не отримував доплати за службу у нічний час, що підтверджено архівними відомостями.
Ці обставини Департаментом у ході розгляду справи не заперечені і не спростовані.
У письмовому додатку №1 до листа від 17.11.2021р. на запит представника заявника Департаментом визнано, що заявник відпрацював у нічний час у грудні 2015 року - 64 години, у січні 2016 року - 64 години, у лютому 2016 року - 64 години, у березні 2016 року - 32 години, у квітні 2016 року - 48 годин, у травні 2016 року - 56 годин, у червні 2016 року - 64 години, у липні 2016 року - 32 години, у серпні 2016 року - 64 години, у вересні 2016 року - 48 годин, у жовтні 2016 року - 16 годин, у листопаді 2016 року - 40 годин, у грудні 2016 року - 40 годин, у січні 2017 року - 64 години, у лютому 2017 року - 16 годин, у березні 2017 року - 32 години, у квітні 2017 року - 32 години, у травні 2017 року - 64 години, у червні 2017 року - 64 години, у серпні 2017 року - 48 годин, у вересні 2017 року - 64 години, у жовтні 2017 року - 64 години, у листопаді 2017 року - 48 годин, у грудні 2017 року - 48 годин, у січні 2018 року - 32 години, у лютому 2018 року - 48 годин, а загалом - 1256 годин.
Ці обставини стосовно показників тривалості часу несення поліцейської служби у нічний час відповідачем у відзиві на позов не заперечені і не спростовані.
Не погодившись із повнотою оплати часу служби, заявник ініціював даний спір, вирішуючи який по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Правовідносини з приводу проходження публічної служби в поліції унормовані, насамперед, приписами Закону України "Про Національну поліцію", Дисциплінарного статуту Національної поліції України (затверджений Законом України від 15.03.2018р. №2337-VIII; далі за текстом - Статут).
Прогалини у нормативному регулюванні цих відносин можуть усуватись нормами Закону України "Про державну службу", Кодексу законів про працю, Закону України "Про оплату праці", Закону України "Про відпустки" тощо, але виключно в частині, котра не суперечить самій природі та суті служби у поліції.
Суд відмічає, що згідно з ст.94 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. За поліцейськими, які тимчасово проходять службу за межами України, зберігається виплата грошового забезпечення в національній валюті та виплачується винагорода в іноземній валюті за нормами і в порядку, що визначаються Кабінетом Міністрів України. Поліцейські, відряджені до інших органів державної влади, установ, організацій та прикомандировані відповідно до цього Закону, отримують грошове забезпечення, враховуючи посадовий оклад за посадою, яку вони займають в органі, установі чи організації, до якої вони відряджені, а також інші види грошового забезпечення, визначені цим Законом. Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015р. №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" (далі за текстом - постанова КМУ №988) передбачено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Підпунктом 3 п.5 Постанови №988 запроваджено такий платіж як доплата за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.
На реалізацію приписів ст.94 Закону України "Про Національну поліцію", постанови КМУ №988 з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (наказ Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016р. №260; далі за текстом - Порядок №260).
Згідно п.5 Розділу І вказаного Порядку № 260, грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пунктом 11 Розділу І Порядку № 260 визначено, що грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.
За п.11 розділу ІІ Порядку №260 поліцейським, які виконують службові обов'язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні. Службою в нічний час вважається виконання поліцейськими службових обов'язків у період з 22.00 до 06.00. Поліцейським, які несуть службу в нічний час, надається перерва для відпочинку та харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва для відпочинку і харчування не включається в службовий час. Поліцейським добового наряду під час чергування почергово надаються перерви для вживання їжі та короткочасного відпочинку. Загальна тривалість такої перерви становить 4 години (2 години вдень і 2 години вночі) та не включається в службовий час. Підставами для виконання службових обов'язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції. Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до цих Порядку та умов. Поліцейським, що залучалися до служби в нічний час, виплата доплати за службу в нічний час за минулий місяць здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.
Зі змісту наведеного пункту слідує, що несення служби у добовому наряді безумовно поглинає нічний час (як проміжок з 22:00 год. однієї календарної дати до 06:00 год. наступної календарної дати) і складає 8 годин за одне чергування.
Зі змісту поданих відповідачем процесуальних документів беззаперечно слідує, що указаний період поліцейської служби у нічний час складає 1256 годин та залишився не оплаченим.
У силу положень п.11 розділу ІІ Порядку №260 з указаної кількості часу у цілях оплати служби підлягає виключенню перерва - 2 години протягом кожної зі 157 нічних змін.
Отже, оплаті підлягає час служби заявника уночі у кількості 942 години (1256 - 157х2).
Реальне виконання заявником службових обов'язків у нічний час при неналежному веденні адміністративним органом відповідної письмової документації про це, як то довідок несення поліцейським служби у нічний час, не може бути кваліфіковано судом у якості розумної причини для позбавлення публічного службовця права на отримання винагороди за виконану у дійсності роботу, позаяк протилежне явно та очевидно є проявом надмірного формалізму.
Тому, суд приходить до переконання про наявність у заявника порушеного суб'єктивного права за цим епізодом.
Продовжуючи вирішення спору за епізодом індексації грошового забезпечення поліцейського, суд зазначає, що згідно з ч.1 ст.94 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 2 липня 2015 року № 580-VІII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VІII).
Частинами першою, другою, п'ятої статті 94 Закону № 580-VІII визначено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-ХІІ).
Згідно зі статтею 1 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Частинами першою, п'ятою статті 2 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Статтею 4 Закону №1282-ХІІ передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Статтею 18 Закону України від 05 жовтня 2000 року № 2017-111 «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-111) визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції визначає Порядок виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за N 669/28799; далі - Порядок №260).
Відповідно до пункту 3 Порядку №260 до складу грошового забезпечення поліцейського входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно із пунктом 2 Порядку № 1078 (у редакції до 24 жовтня 2017 року) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру:
- пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат, установлених законодавством), крім тих, які зазначені у пункті 3 цього Порядку;
- стипендії;
- оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер;
- грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби;
- розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі;
- суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, щомісячна грошова сума, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим), щомісячна страхова виплата особам, які перебували на утриманні потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, страхова виплата дитині, яка народилась інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності);
- суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року №782, яка набрала чинності 24 жовтня 2017 року, внесено зміну до пункту 2 Порядку № 1078, доповнивши абзац п'ятий після слова «військовослужбовців» словом «поліцейських».
Згідно із пунктом 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; 3) об'єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; 4) індексація пенсій, страхових виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії, інших видів соціальної допомоги провадиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та коштів державного бюджету; 6) індексація стипендій особам, які навчаються, провадиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються; 7) індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Аналізуючи правові норми Закону №2017-ІІІ та Закону №1282-ХІІ індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. При цьому відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації, у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов'язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Конституційний Суд України у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 вказав, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Суд наголошує, що, згідно зі статтями 18, 19 Закону N 2017-III, індексація є відповідною соціальною гарантією, оскільки це є виплата, що спрямована на забезпечення достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати.
Відповідно до законодавчого визначення індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, суд дійшов висновку, що механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
Отже, нарахування індексації не є безумовним, а виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30 квітня 2020 року у справі №140/2006/19, від 21 січня 2021 року у справі №160/35/20.
У спірних правовідносинах відповідачем у тексті процесуальних документів письмово визнані обставини непроведення індексації грошового забезпечення заявника у якості поліцейського за період 07.11.2015р.-31.10.2017р. до набрання чинності постановою КМУ від 18.10.2017р. №782 (24.10.2017р.).
Тому, суд приходить до переконання про наявність у заявника порушеного суб'єктивного права за цим епізодом.
Вирішуючи спір за епізодом виплати компенсації втрати частини доходу, суд зазначає, що згідно з ч.1 ст.2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Згідно з ч.2 ст.2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсації підлягають грошові доходи на території України, які не мають разового характеру, зокрема і заробітна плата (грошове забезпечення).
Статтею 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
При цьому, за правилом ст.4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 23.02.2021р. по справі №803/1423/17 компенсація у порядку Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" нараховується безвідносно до настання події виплати боргу.
Тому, суд приходить до переконання про наявність правових підстав для задоволення позову за цим епізодом.
Продовжуючи вирішення спору, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.
При цьому, із положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб'єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності у спорі за стандартом доказування - "поза будь-яким розумним сумнівом" (тобто запропоноване сприйняття ситуації повинно виключати реальну ймовірність існування у дійсності будь-якого іншого варіанту), у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - "баланс вірогідностей" (тобто запропоноване сприйняття ситуації не повинно суперечити умовам реальної дійсності і бути можливим до настання).
Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб'єктом задекларованого, але не доведеного документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не спричиняє виникнення безумовних та беззаперечних підстав для висновку про реальне існування такої обставини у дійсності.
І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, оціненими в їх сукупності за правилами ст.ст.90 і 211 КАС України, суд констатує, що у ході розгляду справи владним суб'єктом не подано доказів правомірності власних управлінських волевиявлень з приводу ненарахування та невиплати доплати за службу в нічний час, а також з приводу ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення поліцейського за спірний період.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18) обов'язковою умовою визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.
За цими епізодами у заявника наявне реально порушене суб'єктивне право, котре підлягає захисту у судовому порядку.
При розв'язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії”, від 22.02.2007р. у справі “Красуля проти Росії”, від 05.05.2011р. у справі “Ільяді проти Росії”, від 28.10.2010р. у справі “Трофимчук проти України”, від 09.12.1994р. у справі “Хіро Балані проти Іспанії”, від 01.07.2003р. у справі “Суомінен проти Фінляндії”, від 07.06.2008р. у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії”); надав оцінку усім юридично значимим факторам, доводам і обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; вичерпно реалізував правові механізми, спрямовані на з'ясування об'єктивної істини.
Вирішуючи спір в частині розподілу судових витрат в частині видатків на професійну правничу допомогу адвоката суд зазначає, що порядок розгляду означеного питання унормований приписами ст.ст.132-143 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Так, згідно з ч.3 ст.134, ч.4 ст.134, ч.5 ст.134, ч.7 ст.134, ч.7 ст.139 КАС України, ч.8 ст.139, ч.9 ст.139 КАС України, ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, рішення Європейського суду з прав людини у справі ““Схід/Захід Альянс Лімітед” проти України” (заява № 19336/04), правового висновку постанови Верховного Суду від 16.03.2021р. у справі №520/12065/19 до кола критеріїв та юридично значимих факторів у питанні розподілу між учасниками справи витрат на професійну правничу допомогу належать: 1) документальне підтвердження реальності витрат (обсяг документально підтвердженої роботи адвоката); 2) вимушеність чи неминучість витрат; 3) складність справи; 4) ціна позову чи значення справи для учасника спору; 5) поведінка сторони; 6) причини виникнення спору; 7) своєчасність подання доказів понесення витрат; 8) наявність заперечень іншого учасника справи відносно розміру витрат; 9) результат вирішення спору.
Суд відзначає, що правова допомога була надана заявнику адвокатом на підставі договору №09/11/4 про надання правової допомоги від 09.11.2021р. з додатковою угодою №1 від 09.11.2021р., за результатами якої складено акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 09.11.2021р.
Відповідно до п. 4.2 вказаного договору та п. 3.1 додаткової угоди №1 від 09.11.2021р. до цього договору оплата за договором здійснюється в наступному порядку: 100% вартості послуги сплачується після відкриття провадження у справі.
Відповідно до вказаного акту заявнику надано послуги з аналізу законодавства та судової практики на суму 300,00 грн.; з підготовки адвокатських запитів на суму 700 грн.; з підготовки та подачі позовної заяви на суму 1500,00 грн. Загальна вартість послуг складає 2500,00 грн.
Вказаним актом підтверджено сплату наданих послуг на суму 2500,00 грн.
З наданих документів неможливо встановити кількість витраченого часу та розрахунок вартості наданих послуг.
Даний спір за жодними ознаками не може бути визнаний складним, до того ж сама по собі причина виникнення спору не вимагає вжиття будь-яких додаткових зусиль для з'ясування обставин фактичної дійсності.
Крім того, дана справа ухвалою суду від 21.01.2021р. була віднесена до малозначних та слухалась в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.
Тому, підсумовуючи викладені вище міркування, враховуючи заперечення відповідача проти заявленої суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу як необґрунтованої і непропорційної складності справи, беручи до уваги правові висновки постанови Верховного Суду від 10.06.2021р. по справі №820/479/18 та від 22.06.2022р. по справі №380/3142/20, суд доходить до переконання про те, що у даному конкретному випадку справедливим і співмірним відшкодуванням витрат заявника на професійну правничу допомогу буде сума у розмірі 1000,00 грн.
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Позов - задовольнити.
Зобов'язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України (ідентифікаційний код - 40108646; місцезнаходження - 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3) нарахувати та здійснити виплату ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 , адреса - АДРЕСА_1 ) доплати за несення служби в нічний час за період з грудня 2015 року по лютий 2018 року.
Зобов'язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України (ідентифікаційний код - 40108646; місцезнаходження - 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3) нарахувати та здійснити виплату ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 , адреса - АДРЕСА_1 ) індексації грошового забезпечення поліцейського за період проходження служби 07.11.2015р.-31.10.2017р.
Зобов'язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України (ідентифікаційний код - 40108646; місцезнаходження - 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3) нарахувати та здійснити виплату компенсації втрати частини доходу у порядку у порядку Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 , адреса - АДРЕСА_1 ) у зв'язку із несвоєчасною виплатою доплати за несення служби в нічний час за період з грудня 2015 року по лютий 2018 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (ідентифікаційний код - 40108646; місцезнаходження - 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 , адреса - АДРЕСА_1 ) 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп. у якості компенсації витрат на професійну правничу допомогу.
Роз'яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати виготовлення повного судового рішення).
Суддя О.В. Старосєльцева