Справа № 500/2865/22
25 серпня 2022 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Баб'юка П.М. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотос Сіфуд» до Тернопільської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення
До Тернопільського окружного адміністративного суду 08.08.2022 звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Лотос Сіфуд» (далі - позивач, Товариство, платник податків, декларант) з позовною заявою до Тернопільської митниці Державної митної служби України (далі - відповідач, митний орган, митниця), в якій просило визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA403020/2022/000114/2 від 25.07.2022 (далі - Рішення).
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час прийняття Рішення митницею порушено вимоги статей 53, 54, 55, 57, 58, 64 Митного кодексу України. Покликається на те, що при здійсненні митного оформлення для підтвердження митної вартості та її визначення за основним методом контролюючому органу було надано всі необхідні та достатні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Окрім цього, митниця на підтвердження числового значення митної вартості товару прийняла рішення про витребування у декларанта всіх документів, які передбачені частинами другою-четвертою статті 53 Митного кодексу України. На думку позивача, приписи вказаних норм матеріального закону, хоча й відносять до виключних повноважень відповідача право на витребування в декларанта документів для підтвердження числового знання митної вартості товару, однак чітко регламентують правові підстави реалізації таких повноважень та зобов'язують митний орган витребувати виключно ті документи, які відповідають правовій підставі, що обумовила таку необхідність.
Відповідач щодо задоволення позовних вимог заперечив, вказавши, що оскільки Товариство не змогло підтвердити заявлену митну вартість товару в порядку, що передбачений Митним кодексом України, а відтак і обраний метод її визначення, то контролюючий орган, з урахуванням приписів статей 53, 54, 55, 57, 63 Митного кодексу України прийняло рішення про коригування митної вартості товару.
Процесуальні дії (рішення) у справі, заяви (клопотання) сторін.
Ухвалою суду від 15.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Визначено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження справі для подання відзиву на позовну заяву.
18.08.2022 через систему «Електронний суд» відповідачем надіслано відзив на позов разом із клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Ухвалою суду від 25.08.2022 відповідачу відмовлено в задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Обставини встановленні судом.
21.06.2022 між Iceland Seafood ehf., що є юридичною особою за законодавством Ісландії, в особі Mr Bjarni Benediktsson - Managing Director, що діє на підставі Статуту (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лотос» Сіфуд» (покупець) укладено договір №21062022 продажу і поставки (далі - Договір).
Зміст указаного Договору свідчить про те, що його сторони визначились з його умовами наступним чином:
1. Договором визначено, що продавець продає, а Покупець придбаває морожену рибу та рибні продукти з неї, з урахуванням того, що асортимент, кількість, якість і ціна обумовлені рахунками (інвойс), підготовленими для кожної партії (пункт 1.1 Договору).
2. Продавець повинен передати покупцю з кожною партією товару наступні документи: транспортну накладну (оригінал); пакувальний лист (оригінал); прайс лист (оригінал); інвойс (оригінал); сертифікат походження (оригінал); ветеренарний сертифікат (оригінал); сертифікат якості (оригінал); страховий поліс (оригінал) чи (та) експортна декларація (оригінал) (пункт 1.2 Договору).
3. Загальна сума контракту складається з сум інвойсів вказаних в пункті 1.1 Договору (пункт 2.1 Договору).
4. Товар має бути відправлений протягом 10 календарних днів з моменту здійснення передоплати покупцем і поступлення даних коштів на рахунок продавця (пункт 4.4 Договору).
5. Оплата товару проводиться в доларах США або Євро на розрахунковий рахунок продавця. Умови будуть змінюватись від продажу та продажу відповідно до інвойсу. Зазвичай купівля-продаж здійснюватиметься таким чином: після оплата протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару на склад покупця; 100% передоплата.
25.07.2022 представником Товариства складено та подано електронну митну декларацію №UA403020/2022/015537 (далі - митна декларація).
Із змісту митної декларації вбачається, що декларант ввозить на територію України рибу морожену: мойву (Mallotus villosus), ціла (не патрана), 25-35 шт./кг, нетто - 19575,00 кг; запакована в 725 картонних коробок (графа 31 митної декларації), тепловій кулінарній обробці не піддавалась, приправи та вміст складових сумішей відсутні. Не містить ГМО. Дата виробництва: 02/2022. Термін придатності: 18 місяців від дати виробництва. Температура зберігання: 18 градусів С. Виробник: А439, Hakon FA148 (Gjogur hf.) Icelnd. Торговельна марка: GJOGUR HF.
До митної декларації представником декларанта додано наступні документи: сертифікат якості б/н від 14.07.2022; рахунок-проформу №AS038221 від 23.06.2022; рахунок-проформу №AS038450 від 14.07.2022; інвойс №SR040801 від 14.07.2022; прайс-лист б/н від 14.07.2022; пакувальний лист б/н від 14.07.2022; сертифікат якості від 14.07.2022; декларація виробника від 14.07.2022; сертифікат походження IS-049257-1 від 14.07.2022; міжнародний сертифікат для ввезення (пересилання) на митну територію України рибних продуктів призначених для споживання людиною №LT0298777/L2-14018 від 22.07.2022; пре-експортний сертифікат №РХ22211 від 10.06.2022; митна декларація країни відправлення №22LTLC0100EK186487 від 22.07.2022; договір на транспортно-експедиційні послуги по перевезення вантажів автомобільним транспортом №1524062022 від 24.06.2022; довідка про транспортні витрати №22 від 25.07.2022; рахунок-фактура від 25.07.2022 №38; договір продажу і поставки товару від 21.06.2022 №21062022; додаткова угода №5 від 14.07.2022 до договору продажу і поставки товару від 21.06.2022 №21062022; платіжний документ б/н від 07.07.2022.
Крім того, для підтвердження заявленої вартості імпортованого товару, декларантом подано: лист Iceland Seafood ehf. від 14.07.2022 б/н; лист від відправника від 14.07.2022; довідкову інформацію на мойву із сайту асоціація «Українських імпортерів риби та морепродуктів».
Після цього, митний орган витребував в декларанта додаткові документи надіславши на електронну адресу декларанта повідомлення наступного змісту: «Прошу надати додаткові документи, які підтверджують числове значення складової митної вартості товару згідно вимог пункту 2 та 3 статті 53 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI».
Додатково декларантом подано прайс-лист від 14.07.2022 б/н.
25.07.2022 відповідачем прийнято Рішення.
Приймаючи вказане Рішення відповідач виходив з того, що митна вартість імпортованого товару не може бути визначена у зв'язку з тим, що декларантом заявлено неповні та недостовірні відомості про митну вартість товару. В документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, а також не документально не підтверджено числові значення складових митної вартості товару. В документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, а саме: для підтвердження фактурної вартості декларантом не подано банківських платіжних документів або інших платіжних документів, що стосуються оцінюваних товарів, що не відповідає пункту 4.4 Договору. У зв'язку із тим, що в поданих до митного оформлення документах наявні розбіжності, а саме в графі 31 митної декларації зазначено, що «Дата виробництва - 02/22», однак такі відомості відсутні в рахунку-фактурі від 14.07.2022 №SR040801, що не відповідає пункту 1.1 Договору. У листі від 14.07.2022 №б/н продавець повідомляє, що покупець здійснив у них замовлення зазначеного товару у кількості 334935 кг, а також, що оплата за товар проводилась згідно проформи від 23.06.2022 №AS038221, однак сума оплати згідно із банківським платіжним документом від 01.07.2022 №б/н не відповідають сумі зазначеній в проформі від 23.06.2022 №AS038221. Відповідно до пункту 2 часини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватись на об'єктивних і документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Частиною четвертою статті 54 МК України, визначено, що органи доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до частини п'ятої статті 54 МК України, митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. За результатами застосування системи аналізу ризиків згенеровано наступні митні формальності: « 105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів», « 106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів». У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару оскільки вартість подібних товарів є значно вищою, зокрема наявні митні формальності ідентичного товару в попередніх періодах: за ЕМД від 25.06.2022 №UA403020/2022/12981, від 06.06.2022 №UA403020/2022/10543, від 01.06.2022 №UA403020/2022/10054, від 31.05.2022 №UA403020/2022/10001, від 28.05.2022 №UA403020/2022/9656, від 26.05.2022 №UA403020/2022/9462 по яким митну вартість заявлено декларантом за резервним методом на рівні 1,10 USD/кг. Також, відповідно до доведеної Держмитслужбою інформації щодо вартості імпортованої рибної продукції на кордоні України Асоціації «Українським імпортерів риби та морепродуктів» вартість такої рибної продукції становить 1,1 USD/кг. У зв'язку із чим митним органом розпочато процедуру консультації та направлено декларанту вимогу щодо документального підтвердження числового значення визначення митної вартості товару. Також, відповідно до частини шостої статті 53 МК України декларанта повідомлено про право декларанта або уповноваженої ним особи за власним бажанням подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митно вартості товару. Листом від 25.07.2022 декларантом повідомлено митний орган про відсутність інших додаткових документів. Враховуючи дану інформацію заявлена до митного оформлення митна вартість не може бути визнана. На вимогу митного органу декларантом не було подано документів з метою усунення розбіжностей, а також документів, що підтверджують заявлену митну вартість згідно із частиною другою статті 53 МК України, а саме: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування та додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 МК України, виписку з бухгалтерської документації, висновок про вартісні характеристики підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних чи подібних (аналогічних товарів), що продаються на території України, а також складові компоненти, що можуть виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути застосований оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що враховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини четвертої статті 57 МК України, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості, згідно з положеннями статей 59-63 МК України. Митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості відповідно до статті 64 МК України. За основу для обрахунку митної вартості товару взято інформацію щодо вартості обрахованого відповідно до митного оформлення, яке здійснено в попередніх періодах за ЕМД від 28.05.2022 №UA403020/2022/9656 на рівні 1,10 USD/кг.
Вважаючи вказане Рішення протиправним позивач звернувся з даним позовом до суду.
Зміст спірних правовідносин.
Між позивачем та відповідачем виник спір з приводу обраного методу визначення митної вартості товару, який ввозився на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту.
Суть спору зводиться до того, що позивач визначив вартість товару, що ввозиться на територію України за основним методом, - за ціною договору. Відповідач, уважає що митна вартість товару повинна, визначатись за резервним методом, оскільки визначити вартість товару, що ввозиться декларантом за жодним іншим методом, включаючи, вказаний позивачем, не вбачається за можливе з огляду на неможливість документального підтвердження числових показників заявленої вартості товару.
Норми права, які застосував суд.
Конституція України, визначає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19).
Митний кодекс України, регулює спірні правовідносини наступним чином.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49).
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина перша, друга статті 51).
За приписами частин першої - шостої статті 52 цього Кодексу, визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування. У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості. У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Декларація митної вартості подається у разі: 1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни; 2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу; 3) якщо покупець та продавець пов'язані між собою. В інших випадках декларація митної вартості подається за власним бажанням декларанта або уповноваженої ним особи.
Приписи статті 53 МК України, визначають, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Частини перша - п'ята статті 54 МК України, визначають, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної варт ості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Статті 55 МК України унормовує, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (наказ Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Перелік додаткових складових до ціни договору»).
Під час митного оформлення при прийнятті митним органом письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді. У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.
За змістом статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно із приписами статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Стаття 64 МК України, передбачає, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості. У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
Мотивована оцінка аргументів учасників щодо наявності або відсутності підстав для задоволення позову.
Отож, аргументи сторін наступні.
Позивач у даній справі не погоджується із: (1) обраним митним органом методом визначення митної вартості товару; (2) діями (рішеннями) вчиненими митним органом на витребування в декларанта документів відповідно до частини третьої статті 53 МК України, зокрема вважає, що відповідач діяв усупереч приписам частини третьої статті 53 МК України, коли витребував у позивача всі документи, які передбачені частиною третьою статті 53 МК України, не зазначивши конкретного переліку документів, які декларант повинен надати; (3) з оцінкою наданою митним органом документам, які декларантом подані разом із митною декларацією на підтвердження числового значення митної вартості товару.
Митний орган пояснює правомірність Рішення наступним:
(1) неподанням декларантом до митного оформлення банківських платіжних документів або інших платіжних документів, що стосуються оцінюваних товарів, які підтверджують факт здійснення передоплати за товар (порушує пункт 4.4 Договору);
(2) порушенням пункту 1.1 Договору, зокрема в графі 31 митної декларації декларантом зазначено «Дата виробництва - 02/2022», однак такі відомості відсутні в рахунку-фактурі (інвойсі) №SR040801 від 14.07.2022;
(3) у листі б/н від 14.07.2022 продавець зазначає, що фірмою LLC Lotos Seafood зроблено замовлення 334935 кг мороженої мойви 25-35 шт./кг завод А439, яке відображено у проформі від 23.06.2022 №AS038221. Надалі, складено проформу від 14.07.2022 №AS038450, відповідно до запланованого відвантаження товару до якої належить інвойс від 14.07.2022 №SR040801 від 14.07.2022. При цьому, оплата за товар в даному інвойсі здійснювалась відповідно до проформи від 23.06.2022 №AS038221. Банківський платіжний документ б/н від 07.07.2022 неможливо ідентифікувати у зв'язку із здійсненою операцією купівлі-продажу товару, оскільки сума оплати (180 000 USD) відповідно до даного банківського платіжного документа не відповідає сумі (284 694,75 USD), яка значиться в рахунку-проформі від 23.06.2022 №AS038221.
Надаючи оцінку таким аргументам сторін суд зазначає наступне.
Щодо документів, які підтверджують заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення.
Частина друга статті 53 МК України, визначає документи, які підтверджуються митну вартість товару.
Подані декларантом документи співвідносяться із приписами даної статті наступним чином:
1) договір продажу і поставки товару від 21.06.2022 №21062022; додаткова угода №5 від 14.07.2022, відповідає п.2 ч.2 ст.53 МК України;
2) рахунок-проформу №AS038221 від 23.06.2022; рахунок-проформу №AS038450 від 14.07.2022; інвойс №SR040801 від 14.07.2022, відповідає п.3 ч.2 ст.53 МК України;
3) платіжний документ б/н від 07.07.2022, відповідає п.4 ч.2 ст.53 МК України;
4) договір на транспортно-експедиційні послуги по перевезення вантажів автомобільним транспортом №1524062022 від 24.06.2022; довідка про транспортні витрати №22 від 25.07.2022; рахунок-фактура від 25.07.2022 №38, що відповідає п.6 ч.2 ст.53 МК України;
5) митна декларація, відповідає п.1 ч.2 ст.53 МК України.
6) сертифікат якості б/н від 14.07.2022; прайс-лист б/н від 14.07.2022; пакувальний лист б/н від 14.07.2022; сертифікат якості від 14.07.2022; декларація виробника від 14.07.2022; сертифікат походження IS-049257-1 від 14.07.2022; міжнародний сертифікат для ввезення (пересилання) на митну територію України рибних продуктів призначених для споживання людиною №LT0298777/L2-14018 від 22.07.2022; пре-експортний сертифікат №РХ22211 від 10.06.2022; митна декларація країни відправлення №22LTLC0100EK186487 від 22.07.2022, це інші документи, які підтверджуються окремі характеристики товару. Перелік таких документів не охоплюється змістом ч.2 ст.53 МК України.
Частиною другою статті 53 МК України, визначено, що крім перерахованих, до документів, які підтверджуються митну вартість товару також відносяться: за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (п.5 ч.2 ст.53); ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню (п.7 ч.2 ст.53); якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (п.8 ч.2 ст.53).
Тобто, перераховані в пунктах 5, 7, 8 частини другої статті 53 МК України документи необов'язково повинні бути наявні в декларанта. Це обумовлюється характеристиками самого товару, що імпортується та видом діяльності декларанта.
З наведеного висновується, що декларантом разом із митною декларацією подано документи, які за зовнішніми ознаками відповідали приписам частини другої статті 53 МК України.
Отже, суд погоджується із тим, що позивачем разом із митною декларацію було подано документи, які за зовнішніми ознаками відповідали приписам частини другої статті 53 МК України.
Після того, коли декларант подав митну декларацію разом із указаними документами, митний орган здійснює їх аналіз на предмет наявності: (1) розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; (2) ознак підробки; (3) відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; (4) відсутності відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Саме із встановленням таких обставин (однієї або декількох) МК України пов'язує право митного органу скористатись правилом, що передбачене частиною третьої статті 53 МК України - витребувати наступні документи, що охоплені приписами цієї частини статті. При цьому, митний орган має право витребувати не всі документи, які передбачені частиною третьою статті 53 МК України, а лише ті, які пов'язані із встановленими обставинами, конкретизувавши перелік документів, які необхідно надати. Таку вимогу декларант виконує протягом десяти календарних днів.
Повертаючись до переліку документів, які позивач надав разом із митною декларацією суд виокремив перелік документів, які не охоплені частиною другою статті 53 МК України (сертифікат якості б/н від 14.07.2022; прайс-лист б/н від 14.07.2022; пакувальний лист б/н від 14.07.2022; сертифікат якості від 14.07.2022; декларація виробника від 14.07.2022; сертифікат походження IS-049257-1 від 14.07.2022; міжнародний сертифікат для ввезення (пересилання) на митну територію України рибних продуктів призначених для споживання людиною №LT0298777/L2-14018 від 22.07.2022; пре-експортний сертифікат №РХ22211 від 10.06.2022; митна декларація країни відправлення №22LTLC0100EK186487 від 22.07.2022).
Примітним є те, що вказані документи охоплюються пунктами 6-8 частини третьої статті 53 МК України. Вказані документи надавались декларантом добровільно, без вимоги, митного органу.
Тож, визначеному частиною третьою статті 53 МК України обов'язку декларанта надати на вимогу митного органу витребувані документи, кореспондує право бути поінформованим про причину витребування та конкретизацію за переліком документів, які повинні бути надані.
Наведене має визначальне значення для митного органу, оскільки пов'язується із правом митного органу прийняти одне із таких рішень: 1) про коригування митної вартості товару (це стосується спірної ситуації) (ст.55 МК України); про відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом вартістю (ч.6 ст.54 МК України).
Якщо ж декларант, не знав конкретного переліку документів, які повинен надати на вимогу митного органу та підстав, що обумовлюють їх витребування, то в подальшому, митний орган не може зробити висновок про те, що декларантом не подано якийсь із документів для підтвердження або спростування існування обставин, для яких вони вимагалися.
Відтак, не зазначення митним органом у вимозі про надання документів, відповідно до частини третьої статті 53 МК України, конкретизованого переліку документів, які повинен надати декларант порушує права останнього, що випливають із змісту частини третьої статті 53 МК України.
Митний орган витребував у декларанта додаткові документи із застосуванням наступного формулювання: «Прошу надати додаткові документи, які підтверджують числове значення складової митної вартості товару згідно вимог пункту 2 та 3 статті 53 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI».
Така вимога не містила конкретизованого переліку документів, які повинен надати декларант митному органу.
Тож, вимога митного органу не відповідала приписам частини третьої статті 53 МК України та порушувала права декларанта.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 16.08.2022 у справі №240/10401/19 сформував правовий висновок (неодноразово застосований раніше), згідно з яким, декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов'язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Разом з тим, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.
Суд уважає такий висновок релевантним з обставинами справи та не вбачає підстав для його не врахування під час вирішення спору.
Із наведеного висновується, що відповідач діяв усупереч приписам частини третьої статті 53 МК України, коли витребував у позивача всі документи, які передбачені частиною третьою статті 53 МК України, не зазначивши конкретизованого переліку документів, які останній повинен надати.
Конкретизація переліку документів, які повинен надати платника податків пов'язується із вимогами до суб'єкта владних повноважень під час прийняття рішень (вчинення дій) діяти обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення (п.2 ч.2 ст.2 КАС України), а також забезпечити право особи на участь в процесі прийнятті рішення (п.9 ч.2 ст.2 КАС України).
Вказані дії відповідача суд оцінює, як протиправні.
Що стосується змістового наповнення поданих декларантом документів та підтвердженнями ними числового значення митної вартості товару.
Інвойс - це документ, у якому зазначаються товари та послуги, які компанія надає клієнту, та зазначається зобов'язання клієнта на оплату цих послуг. Інвойс - це первинний документ у міжнародній торгівлі, який супроводжує вантаж на всьому шляху закордон. Його створює продавець та надсилає покупцю водночас з вантажем, оскільки без цього документа жоден перевізник не буде транспортувати товар.
В інвойсі вказується, які саме послуги надані клієнту, та яку оплату він зобов'язаний здійснити за виконані послуги чи надані товари.
Це поняття з першого погляду дуже схоже на усім знайомий «акт прийому-передачі» чи «рахунок». Однак, якщо шукати аналогію інвойсу в українському документообігу, то цей документ за своїми властивостями найбільше схожий на «рахунок-фактуру».
У пункті 3 частини другої статті 53 МК України зазначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу).
Тобто, в цьому випадку законодавець вживає поняття інвойсу та рахунку-проформи як тотожні.
У міжнародному законодавстві існують декілька видів інвойсів.
Зокрема, проформа-інвойс - це документ, у якому зазначається обов'язок продавця товарів (виконавця послуг) поставити товари (надати послуги) покупцю за наперед обговореною ціною. Ціна послуг та перелік товарів у цьому виді інвойсу не є остаточним, та надалі може змінюватись без проблем. Тобто, проформа існує, для узгодження ціни, обсягу поставки і тільки після того, коли сторони між собою досягнули згоди, складається рахунок-фактура (інвойс) або, як його ще іменують - комерційний інвойс.
Комерційний інвойс (рахунок-фактура) - це документ, що використовується для митної декларації під час продажу товарів, експортованих через міжнародні кордони. Цей документ є обов'язковим для проходження митниці. Без нього не розмитнять товар та не допустять на територію держави. Він виписується одночасно із відвантаженням товару та надсилається покупцеві.
Укладений сторонами Договір діє до 31.12.2023 (п.9.4 Договору).
Поставка товару здійснюється партіями (п.4.1 Договору).
На виконанням умов Договору складено проформу від 23.06.2022 №AS038221 на загальну суму 284 694,75 USD.
Із інвойсу від 14.07.2022 №SR040801 вбачається, що останній складений відповідно до Договору за поставлений товар «Морожену мойву цілу 25/35 шт./кг» на загальну суму 16 638,75 USD, в розрахунку 0,85 USD/кг, загальна маса нетто - 19 575 кг, загальна кількість ящиків - 725 шт.
Інвойс від 14.07.2022 №SR040801 стосується поставки конкретної партії товару в рамках укладеного Договору.
Платіжний документ б/н від 07.07.2022 на суму 180 000 USD підтверджує факт розрахунку між сторонами Договору. Вказаний платіжний документ підтверджує, що станом на момент поставки чергової партії товару відповідно до інвойсу від 14.07.2022 №SR040801, товару був оплачений на загальну суму 180 000 USD, яка включає суму вказану в інвойсі від 14.07.2022 №SR040801 (16 638,75 USD).
Суд наголошує, що остаточна домовленість, яка досягнута між сторона відображається в рахунку-фактурі (інвойсі), а не в рахунку-проформі (інвойс-проформа). Тобто, визначальне значення для визначення числового значення митної вартості товару, що підлягає декларування надається рахунку-фактурі (інвойсу), оскільки дані, які містяться в рахунку-проформі, є неостаточними та можуть бути уточнені.
Тому, сторони в проформі від 23.06.2022 №AS038221 на загальну суму 284 694,75 USD заклали умови виконання Договору, за якими досягнуто згоди. Суд наголошує на тому, що оскільки вказаний документ сторони іменували проформою, то його дані можуть зазнавати змін (уточнень). В інвойсі від 14.07.2022 №SR040801 (16 638,75 USD), який, є остаточною домовленістю стосовно основних показників поставки та на підставі якого відбувається заповнення митної декларації, сторони узгодили лише умови поставки конкретної партії товару відповідно до якої подавалась митна декларація.
Іншими словами, в межах проформи від 23.06.2022 №AS038221, за умови, що договірні правовідносини триватимуть до 31.12.2023, сторони складатимуть інвойси, до моменту, коли загальна вартість поставленого товару не зрівняється із сумою 284 694,75 USD.
Аналогічним чином складалась проформа від 14.07.2022 №AS038450 на поставку конкретної партії товару. Основні показники проформи відображені в інвойсі від 14.07.2022 №SR040801, який подано до митного оформлення.
Суд не вбачає розбіжностей між указаними документами.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 22.10.2020 у справі №320/2455/19, дійшов висновку, що квитанція або платіжне доручення (платіжні документи) свідчать про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчать про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто прямого зв'язку між відомостями із квитанцією/платіжним дорученням та митною вартістю товару немає, а відтак ненадання декларантом саме квитанції/платіжного доручення/чеку тощо не може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару.
Отже, умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв'язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.
Окрім того, в Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 13.02.2018 у справі №803/1112/17, дійшов висновку про те що ненадання банківського платіжного доручення не може бути підставою для коригування митної вартості за наявності інших документів (рахунка-фактури), які є достатніми, підтверджують числові значення усіх складових митної вартості імпортованого товару та не містять розбіжностей.
Суд уважає вказані правові висновки релевантними з даною справою і такими, що підлягають застосування під час вирішення спору.
З огляду на це, суд уважає, що неподання декларантом до митного оформлення банківських платіжних документів або інших платіжних документів, що стосуються оцінюваних товарів, які підтверджують факт здійснення оплати за товар, який поставлявся в партії не може підставою для коригування митної вартості товару за наявності інших документів, які підтверджують числові значення усіх складових вартості імпортованого товару. Так, платіжне доручення б/н від 07.07.2022 на суму 180 000 USD підтверджує факт внесення передоплати товару, який охоплює поставку конкретної партії товару. Вказане не є порушенням п.4.4 Договору, позаяк перед відправленням конкретної партії товару та подання митної декларації, товар, що входить до партії вже оплачений.
При цьому, суд звертає, що декларантом не взагалі не надано платіжного доручення, а надано платіжне доручення б/н від 07.07.2022 (180 000 USD). Таке платіжне доручення, є особливістю виконання Договору.
Покликання відповідача на те, що в порушення пункту 1.1 Договору, в графі 31 митної декларації зазначено «Дата виробництва - 02/2022», однак такі відомості відсутні в рахунку-фактурі (інвойсі) №SR040801 від 14.07.2022, суд не бере до уваги, позаяк вони свідчать про окремі недоліки допущені в міжнародному первинному документі, які не стосуються числового значення вартості товару, який підлягав декларування.
Так, суд уважає, що неістотні недоліки в рахунку-фактурі, який містить відомості про господарську операцію (поставка товару поставку товару «Морожену мойву цілу 25/35 шт./кг» на загальну суму 16 638,75 USD, в розрахунку 0,85 USD/кг, загальна маса нетто - 19 575 кг, загальна кількість ящиків - 725 шт), не є підставою для невизнання числового значення вартості товару, який підлягає відображенню в митній декларації, оскільки він містить повну інформацію, яка дає змогу ідентифікувати господарську операцію.
Суд враховує, що декларантом з цього приводу подані документи, які відображають якісні показними товару, що ввозиться на територію України: декларація виробника від 14.07.2022; сертифікат походження IS-049257-1 від 14.07.2022; міжнародний сертифікат для ввезення (пересилання) на митну територію України рибних продуктів призначених для споживання людиною №LT0298777/L2-14018 від 22.07.2022
Відтак, умова договору стосовно якості товару, який поставляється знаходить своє документальне підтвердження.
Крім цього, в оскаржуваному Рішенні відповідач зазначає, що за результатами застосування системи аналізу ризиків згенеровано наступні митні формальності: « 105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів», « 106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів».
Відтак, у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару оскільки вартість подібних товарів є значно вищою, зокрема наявні митні формальності ідентичного товару в попередніх періодах: за ЕМД від 25.06.2022 №UA403020/2022/12981, від 06.06.2022 №UA403020/2022/10543, від 01.06.2022 №UA403020/2022/10054, від 31.05.2022 №UA403020/2022/10001, від 28.05.2022 №UA403020/2022/9656, від 26.05.2022 №UA403020/2022/9462 по яким митну вартість заявлено декларантом за резервним методом на рівні 1,10 USD/кг.
Довід відповідача про те, що при виконанні митних формальностей за митною декларацією спрацювала форма контролю системи управління ризиками щодо необхідності здійснити посилений контроль правильності визначення митної вартості товарів, витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів, не стосується обставин, які мають виключне значення для коригування задекларованої позивачем митної вартості товару. Спрацювання системи управління ризиками є підставою для контролюючого органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції і не може бути безумовною підставою для відмови в митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю. Різниця між митною вартістю товару, задекларованого особою, та митною вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про заниження митної вартості декларантом і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Такий правовий висновок зроблений Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду в постановах від 05.07.2022 у справі № 804/150/16 та від 30.06.2022 у справі №280/1824/19. Суд уважає його релевантним з обставинами даної справи та враховує під час вирішення спору.
Частиною другою статті 2 КАС визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, одночасно є й вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає на виконання приписів закону відповідне рішення та вчиняє дії.
Суд уважає, що відповідач, хоча й діяв в межах наданих йому повноважень, однак не у спосіб, що визначений Конституцією України (частина друга статті 19) та митним законодавством, без урахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішенням.
Це свідчить, що під час прийняття Рішення митний орган порушив критерії, які передбачені частиною другою статті 2 КАС України, що свідчить про необхідність ухвалення рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до статей 132 та 139 КАС з Тернопільської митниці Державної митної служби України підлягають стягненню в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотос Сіфуд» понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору в сумі 2 600 (дві тисячі шістсот) грн, як наслідок задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 5, 12, 241-246, 255, 295, 297 КАС України,
Позов задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA403020/2022/000114/2 від 25.07.2022.
Стягнути з Тернопільської митниці Державної митної служби України в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотос Сіфуд» понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору в сумі 2 600 (дві тисячі шістсот) грн.
Відповідно до статті 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно із статтями 295, 297 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду (вул. Сагайдачного, 13, м. Львів, 79005).
Реквізити учасників справи:
позивач:
- Товариство з обмеженою відповідальністю "Лотос Сіфуд" (місцезнаходження/місце проживання: вул. Бродівська, 44,м.Тернопіль,46003 код ЄДРПОУ/РНОКПП 44828449);
відповідач:
- Тернопільська митниця (місцезнаходження/місце проживання: вул. Текстильна, 38,м. Тернопіль,46004 код ЄДРПОУ/РНОКПП 43985576);
Головуючий суддя Баб'юк П.М.