28 липня 2022 року Справа № 480/3288/22
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Опімах Л.М.,
за участю секретаря судового засідання - Бондаренко Л.В.,
представника позивача - адвоката Рижова С.Є.,
представника відповідача - Бабченко І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/3288/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
Позивач Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Сумській області, який його представник підтримав в судовому засіданні, мотивуючи позовні вимоги тим, що з 10 грудня 2018 року проходив службу в орнанах Національної поліції України на посаді дільничного офіцера поліції.
03 травня 2022 року згідно наказу ГУНП в Сумській області від 02.05.2022 року №164 о/с, позивача звільнено з займаної посади старшого дільничного офіцера поліції ВП №2 (с. Краснопілля) Сумського РУП ГУНП в Сумській області, відповідно до п.6 ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію». Підставою для видання цього наказу слугував наказ ГУНП в Сумській області від 25.04.2022 №157 «Про застосування дисциплінарних стянень до окремих поліцейських ГУНП в Сумській області», яким позивача притягуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Обидва накази позивач просить визнати протиправними і скасувати, поновити його на посаді та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу. В обгрунтування вимог зазначив, що на думку відповідача позивач вчинив дисциплінарний проступок, який полягав у невиконанні обов'язків поліцейського, не повідомлення на спеціальну лінію «102» для реєстрації про факт зупинки транспортного засобу під керуванням громадянина ОСОБА_2 , який перевозив деревину без відповідних документів, не складання матеріалів про виявлене адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП, не вжиття заходів, щодо затримання особи, що перебувала в зоні контрольованого прикордонного району в період дії воєнного стану без документів, що посвідчують особу, що призвело до порушення вимог пунктів 1, 2 ч.1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги поліцейського, п. 2.4 Наказу ГУНП від 02.02.2021 року №198 «Про додаткові заходи щодо профілактики порушень службової дисципліни в структурних підрозділах ГУНП в Сумській області», тощо та вчинення в умовах воєнного стану дій, що підривають авторитет Національної поліції України.
Позивач зауважує, що такі висновки відповдіача не відповдають фактичним обставинам справи та не грунтуються на вимогах законодавства.
Так, 17.04.22 о 07:30 год., згідно плану розстановки позивач разом зі своїми колегами (майор поліції ОСОБА_3 , сержант поліції ОСОБА_4 та сержант поліції ОСОБА_5 ) несли службу в Сумській області Сумського району с. Миропілля, вулиця Сумська «Свято-Миколаївська Ахірейське монастирське подвір'я УПЦ МП» та вулиця Центральна «Свято-Михайлівська церква УПЦ МП» з метою підтримання та охорони публічного порядку. Близько 09:00 год. по вулиці Сумська в с. Миропілля, поліцейськими було зупинено транспортний засіб сільськогосподарського призначення з причепом, вантаж якого містив деревину. В ході перевірки, водій вищевказаного транспортного засобу пояснив, що деревина була отримана ним в результаті розпилу палок сухостою, які знаходились на його власній земельній ділянці. Водій пред'явив два реєстраційні талони на транспортний засіб та причеп, проте, документів, які б засвідчували його особу, при собі не мав. Водій представився, як ОСОБА_2 , та просив надати йому змогу прибути до свого домоволодіння та отримати документи з метою надання їх поліцейським для посвідчення його особи, на що поліцейські погодились. Після цього поліцейські вирушили згідно плану розстановки до іншої церкви, яка знаходилась по вул. Центральна с. Миропілля. Повертаючись назад, було виявлено, що водій сільськогосподарського транспортного засобу був відсутній, тому було прийнято рішення прямувати до його місця мешкання, яке було відомо з його слів. Приїхавши на зазначене місце, до поліцейських вийшов чоловік та повідомив, що ОСОБА_2 чекає з документами біля транспортного засобу. Приїхавши до місця зупинки, останній надав документи, що засвідчують особу, внаслідок чого порушень виявлено не було, а тому позивач разом з колегами продовжили нести службу за вказаним маршрутом.
Проїхавши близько 50 метрів об 09:30 год., автомобіль поліції було незаконно зупинено транспортним засобом чорного кольору марки «Тойота Королла», з якого вибігли невідомі раніше громадяни у військовій формі без розпізнавальних знаків, які мали при собі автоматичну зброю.
Одразу, невідомі громадяни почали здійснювати постріли вгору, після чого співробітників поліції в агресивній формі, із застосуванням фізичної сили та погрозами вбивством, які обґрунтовано сприймались як реальні, поклали на землю, при цьому здійснювали неодноразові постріли в бік поліцейських. Вільне пересування та свободу дій обмежили з моменту здійсненого нападу, а саме з 09:30 год. до 16:00 год.
Надалі, вказані особи звернулись з завідомо неправдивою заявою про вчинення поліцейськими злочину (начебто вимагання та отримання неправомірної вигоди в сумі 2000 грн. за не притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності) до Територіального управління Державного бюро розслідувань, про що внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 62022170040000031 від 17.04.2021 року.
21 квітня 2022 року позивач звернувся до Сумського РУП з заявою про вчинення кримінального правопорушення відносно поліцейських ВП № 2 (с. Краснопілля) Сумського РУП ГУНП в Сумській області: майора поліції ОСОБА_3 , старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , сержанта поліції ОСОБА_4 та сержанта поліції ОСОБА_5 , про те, що 17 квітня 2022 року, під час несення служби, теробороною, котра мала при собі автоматичну зброю, вчинено погрозу вбивством, погрозу насильством, застосування насильства, замах на вбивство, розбійний напад в умовах воєнного часу з заволодінням табельною зброєю та боєприпасами, незаконне позбавлення волі та завідомо неправдиве повідомлення про вчинення кримінального правопорушення.
21 квітня 2022 року, в порядку ст. ст. 56, 214 КПК України, внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022200480000599.
Як вбачається зі змісту наказу про призначення службового розслідування від 18.04.2022 та висновку службового розслідування від 21.04.2022 службове розслідування призначене та було проведено за фактом отримання неправомірної вигоди поліцейськими, що призвели до внесення відомостей до ЄРДР за ч. 3 ст. 368 КК України.
Проте фактично в ході службового розслідування з'ясовувалися інші обставини стосовно яких рішення про проведення службового розслідування не приймалось.
З висновку службового розслідування слідує, що дисциплінарна комісія усунулась від проведення службового розслідування факту, за яким було призначене службове розслідування (можливе прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою), натомність комісія досліджувала законність дій поліцейського під час зупинки ОСОБА_2 (стосовно того чи є в діянні позивача склад дисциплінарного проступку щодо не повідомлення на лінію «102», не вжиття заходів щодо затримання особи). Зазначене суперечить п. 4 розділу V Порядок проведення службових розслідувань.
Також щодо обов'язку повідомити на лінію «102» про кримінальне праворпушення, позивач зазначив, що у висновку службового розслідування вказано, що дії ОСОБА_2 , фактично містили ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 246 КК України, якою передбачена відповідальність за незаконну порубку дерев або чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, перевезення, зберігання, збут незаконно зрубаних дерев або чагарників, що заподіяли істотну шкоду.
Проте, як пояснював ОСОБА_2 він напиляв сухостій деревини клена на власній городній ділянці. Тобто, у позивача були відсутні підстави вважати, що в діях ОСОБА_2 був наявний склад злочину. Жодних доказів на підтвердження зворотнього не було виявлено дисциплінарною комісією, досудове розслідування дій ОСОБА_2 за фактом вчинення ним злочину, передбаченого ст. 246 КК України не здійснюється, оскільки відсутні такі відомості у висновку службового розслідування, відсутній і витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Крім того, дисциплінарною комісією встановлено наявність дисциплінарного проступку у діях чотирьох поліцейськиз за одних і тих самих обставин, без врахування функціональних обов'язків кожного працівника правоохоронного органу.
Також позивач просить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, враховуючи положення Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого Наказом МВС України від 06 квітня 2016 року N 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 29 квітня 2016 року N 669/28799 та вирішити питання про відшкодування судових витрат.
Відповідач подав відзив на позов, в якому проти задоволення позовних вимог заперечив, представник відповдіача в судовому засіданні пояснив, що 17.04.2022 до ГУНП надійшла інформація про те, що цього ж дня в с. Миропілля Сумського району працівниками Територіальної оборони виявлено факт вимагання та отримання неправомірної вигоди в сумі 2000 грн., від місцевого мешканця ОСОБА_2 за непритягнення останнього до кримінальної та адміністративної відповідальності заступником начальника ВП № 2 майором поліції ОСОБА_3 , спільно зі старшим дільничним офіцером поліції сектору превенції ВП № 2 поліцейським сектору реагування патрульної поліції ВП № 2 сержантом поліції ОСОБА_5 та помічником чергового чергової частини ВП № 2 сержантом поліції ОСОБА_4 . Поліцейські перебували на службі в однострої з вогнепальною та автоматичною зброєю та боєприпасами до неї. Відомості за даним фактом 17.04.2022 працівниками Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві внесено за ч. З ст. 368 КК України до ЄРДР під № 62022170040000031. Про підозру поліцейським не повідомлялося, запобіжний захід не обирався.
В ході службового розслідування встановлено, що відповідно до затвердженого 15.04.2022 начальником ВП № 2 підполковником поліції ОСОБА_6 плану - розстановки сил та засобів, задіяних для забезпечення охорони публічного порядку 17.04.2022 в період з 07:30 до закінчення церковного заходу ОСОБА_1 та ОСОБА_5 повинні були забезпечували охорону публічної безпеки та порядку при проведенні богослужіння у Свято-Миколаївському Ахірейському монастирському подвір'ї УПЦ МП за адресою с. Миропілля вул. Сумська, а ОСОБА_3 та ОСОБА_7 - у Свято-Миколаївській церкві УПЦ МП по вул. Центральна с. Миропілля. Окрім цього, планом-розстановкою ОСОБА_3 визначено керівником робочої групи до основних завдань якої входило постійне стеження за оперативною обстановкою у районі, збір, опрацювання та оцінка інформації, що надходить з місць проведення богослужінь, розробка необхідних пропозицій і заходів реагування, підготовка управлінських рішень, розпорядчих документів прийняття рішень про використання наявних сил і засобів, визначення та постановка їм завдань.
Натомість, станом на 9:00 поліцейські за визначеним планом-розстановкою місцем несення служби були відсутні та перебували у особистому автомобілі ОСОБА_3 марки Рено Меган н.з. НОМЕР_1 на вул. Сумській с. Миропілля
Так, в цей час ОСОБА_3 був зупинений транспортний засіб Т-40 д.н. НОМЕР_2 з причіпом до нього н.з. НОМЕР_3 , навантаженим деревиною породи «клен», під керуванням місцевого мешканця ОСОБА_2 .. Після проведення перевірки працівники поліції почали від'їжджати від місця події, проте автомобіль з поліцейськими було заблоковано автомобілем територіальної оборони, представниками якої при візуальному огляді автомобіля під заднім правим килимком, де на той час знаходився ОСОБА_1 , виявлено та вилучено згорток з грошовими купюрами в сумі 2 тисячі гривень, з поміткою кульковою ручною «взятка ментам», що було зафіксовано ними на відеозапис.
Опитаний ОСОБА_2 пояснив, що того дня на власній городній ділянці разом зі своїм братом ОСОБА_8 , напиляв сухостій деревини клена та на власному такторі Т-40 д.н. НОМЕР_2 з причіпом до нього н.з. НОМЕР_3 перевозив її додому. На вулиці Сумській с. Миропілля його зупинив ОСОБА_3 . Він виконав вимогу поліцейського та надав реєстраційні документи на транспортний засіб та причеп. Дозвільних документів на деревину, водійського посвідчення та документів, які б засвідчували особу, він не мав, тому ОСОБА_3 , у присутності інших поліцейських почав вимагати неправомірну вигоду у розмірі 2 тисячі гривень за непритягнення до відповідальності, при цьому забравши реєстраційні документи на т/з. Не погодившись з вказаним, ураховуючи низькі фінансові можливості під час воєнного стану введеного на території України, відійшовши від місця події він вирішив звернутися за допомогою до представників територіальної оборони. Після цього ОСОБА_2 взяв вдома грошові кошти в сумі 2 тисячі гривень, працівники тероборони помітили одну з купюр написом «взятка ментам». У подальшому ОСОБА_2 , підійшов на місце зупинки трактора, куди приблизно через 5 хвилин під'їхали поліцейські, при цьому з автомобіля вийшов ОСОБА_3 відчинив задні ліві пасажирські дверцята, куди запропонував сісти ОСОБА_2 , однак останній відмовився та на заднє сидіння поклав грошові кошти з поміченою надписом купюрою. Тільки після цього поліцейські віддали реєстраційні документи на транспортний засіб та почали рухатись від місця події. Приблизно через 50 метрів їх зупинили працівники тероборони.
Таким чином, позивачем порушено п.7,8 Порядку перевірки документів у осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженого постановою Кабінетів Міністрів України від 29.12.2021 № 1456. Крім того, не склав матеріалів про виявлене адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 126 КУпАП.
Також порушено вимоги частини 6 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушенні та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 № 100, відповдіно до якої поліцейський незалежно від місця свого перебування в разі виявлення або отримання інформації про кримінальне правопорушення та іншу подію чи звернення до нього громадян із заявою невідкладно повідомляє про це за скороченим номером екстреного виклику поліції «102» і зобов'язаний вжити заходів, щодо його запобігання правопорушенню, його припинення, рятування людей, надання особам , які її потребують, установлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, та охорони місця події.
Службовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 як поліцейський, своїми протиправними винними діями, а саме невиконанні обов'язків поліцейського, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції, вчинив дисциплінарний проступок, тобто порушив службову дисципліну, за що згідно частиною 1 статті 11 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність.
Таким чином спірні накази ГУНП в Сумській області є законними, обґрунтованими, прийнятими у межах і в спосіб визначений чинним законодавством України та не підлягають скасуванню.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 03 травня 2022 року згідно наказу ГУНП в Сумській області від 02.05.2022 року №164 о/с, позивача звільнено з займаної посади старшого дільничного офіцера поліції ВП №2 (с. Краснопілля) Сумського РУП ГУНП в Сумській області, відповідно до п.6 ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію». Підставою для видання цього наказу слугував наказ ГУНП в Сумській області від 25.04.2022 №157 «Про застосування дисциплінарних стянень до окремих поліцейських ГУНП в Сумській області», яким позивача притягуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції ( а.с. 114, 115).
Як вбачається із висновку службового розслідування ( а.с.82-90) порушення службової дисципліни позивачем полягало у не повідомленні на спеціальну лінію «102» для реєстрації про факт зупинки транспортного засобу під керуванням громадянина ОСОБА_2 , який перевозив деревину без відповідних документів, не складання матеріалів про виявлене адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 126 КУпАП, не вжиття заходів щодо затримання особи, що перебувала в зоні контрольованого прикордонного району в період дій воєнного стану без документів, що посвідчують особу. Зазначене є порушенням вимог пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги поліцейського, закріпленої статтею 64 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 2.4. наказу ГУНП від 02.02.2021 № 198 «Про додаткові заходи щодо профілактики порушень службової дисципліни в структурних підрозділах ГУНП в Сумській області», пункту 3.4 наказу ГУНП від 12.04.2022 № 199 «Про додаткові заходи щодо профілактики порушень службової дисципліни поліцейськими ГУНП в Сумській області в умовах воєнного стану», частини 1, пунктів 1, 6, 11, 13 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, абзацу 1 пункту 1 Розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 № 179, ч. 6 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушенні та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 № 100, пункту 8 Порядку перевірки документів у осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженого постановою Кабінетів Міністрів України від 29.12.2021 № 1456 та підриває авторитет Національної поліції України.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України “Про Національну поліцію” № 580-VІІІ від 02.07.2015 (далі - Закон № 580-VІІІ), Дисциплінарним статутом Національній поліції України, затвердженим Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі Дисциплінарний статут).
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 580-VІII у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно п. п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону № 580-VІІІ передбачено, що поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Частинами 1-2 ст. 19 Закону № 580-VІІІ передбачено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Відповідно п. 11 ч. 1 ст. 22 Закону № 580-VIII керівник поліції приймає на службу та звільняє зі служби, призначає та звільняє з посад поліцейських відповідно до положень цього Закону.
Згідно ч. 1 ст. 47 Закону № 580-VІІІ призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України.
У відповідності ч. 1 ст. 48 Закону № 580-VІІІ призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону.
Частинами 1, 3, 4, 5 ст. 59 Закону № 580-VІІІ встановлено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Згідно ч. 1ст. 60 Закону № 580-VІІІ проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону № 580-VІІІ поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження регулюється Дисциплінарним статутом Національній поліції України.
Частинами 1, 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України. Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
Згідно ст. 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Статтею 12 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Відповідно ст. 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади;7) звільнення із служби в поліції.
Згідно ч.1 - 4 ст. 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Пунктом 7 статті 14 Дисциплінарного статуту визначено, що у разі вчинення поліцейським більше двох дисциплінарних порушень проводиться одне службове розслідування. Якщо протягом проведення службового розслідування поліцейським вчинено інший дисциплінарний проступок, розпочинається нове службове розслідування.
Згідно ч. 1 ст. 19 Дисциплінарного статуту у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.
Відповідно до ч. 7 - 8 ст. 19 Дисциплінарного статуту, у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції. Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування визначає Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2018 №893 ( далі - Порядок №893).
Відповідно до пунктів 1 і 2 розділу ІІ Порядку №893 Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Службове розслідування призначається, зокрема, за наявності даних про:
внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєння поліцейським кримінального правопорушення;
повідомлення поліцейському про підозру в учиненні ним кримінального правопорушення, якщо службове розслідування не було проведено на підставі абзацу другого цього пункту або якщо за його результатами не було встановлено дисциплінарного проступку;
надходження подання спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції або припису Національного агентства з питань запобігання корупції, в якому міститься вимога щодо проведення службового розслідування з метою виявлення причин та умов, за яких стало можливим учинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення чи невиконання вимог Закону України «Про запобігання корупції»;
ознаки дисциплінарного проступку, що призвів до загибелі або поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського під час виконання ним службових повноважень;
недотримання підстав та порядку застосування або використання вогнепальної зброї, спеціальних засобів або заходів фізичного впливу;
недотримання норм кримінального процесуального законодавства України під час проведення досудового розслідування;
втрату поліцейським службового посвідчення та спеціального нагрудного знака (жетона), табельної, добровільно зданої чи вилученої зброї або боєприпасів, нагородної зброї, якщо вона зберігалася в територіальному органі поліції чи його територіальному (відокремленому) підрозділі, а також закладі, установі Національної поліції України, що належать до її управління (далі - органі (підрозділ, заклад, установа) поліції), а також втрату спеціальних засобів поліцейським чи відсутність їх в органі (підрозділі, закладі, установі) поліції, матеріалів досудового розслідування, справ оперативного обліку та справ про адміністративні правопорушення, речових доказів, а також тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження;
розголошення конфіденційної, таємної, службової або іншої інформації, яка містить таємницю, що охороняється законом;
порушення законодавства України у сфері фінансово-господарської діяльності органів поліції, а також установ, які належать до сфери управління Національної поліції України, виявлені під час ревізій або перевірок, внутрішніх аудитів;
перебування поліцейського на роботі (службі) у стані алкогольного сп'яніння або стані, викликаному вживанням наркотичних чи інших одурманюючих засобів, або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
приховування від обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні та адміністративні правопорушення, які були відомі поліцейському, але не отримали реєстраційного номера або не були зафіксовані ним у встановленому законодавством України порядку.
Пунктом 4 цього розділу передбачено, що у наказі про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії визначаються голова та члени дисциплінарної комісії, зазначається підстава проведення службового розслідування, а також прізвище, ім'я, по батькові, посада поліцейського, стосовно якого воно проводитиметься (у разі якщо на час призначення службового розслідування це відомо).
Відповідно до розділу V Порядку №893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків ( пункт 1). Відповідно до пункту 4 розділу V Порядку №893 службове розслідування має встановити наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Так, зі змісту наказу №206 від 18.04.2022 «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії» ( а.с.91) та самого висновку службового розслідування ( а.с.82-90) вбачається, що службове розслідування стосовно позивача та інших поліцейських призначене за фактом отримання 17.04.2022 ними неправомірної вигоди, що призвело до внесення відомостей до ЄРДР за ч.3 ст.368 КК Уркаїни. Цей же предмет службового розслідування відображений і у наказі №157 від 15.04.2022 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських ГУНП в Сумській області ( а.с.13-16). Однак, дисциплінарною комісією наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування не встановлена, натомність досліджувалися питання стосовно яких службове розслідування не призначалось, відповідний наказ керівником не приймався, що є порушенням пункту 4 розділу V Порядку №893.
Також, на думку суду, службовим розслідуванням взагалі не встановлені обставини вчинення безпосередньо позивачем дисциплінарного проступку; висновок щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок. Так, у висновку службового розслідування зазначено про порушення службової дисципліни, що полягало не повідомленні на спеціальну лінію «102» для реєстрації про факт зупинки транспортного засобу під керуванням громадянина ОСОБА_2 , який перевозив деревину без відповідних документів, не складання матеріалів про виявлене адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 126 КУпАП, не вжитті заходів щодо затримання особи, що перебувала в зоні контрольованого прикордонного району в період дій воєнного стану без документів, що посвідчують особу. Зазначене є порушенням вимог пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги поліцейського, закріпленої статтею 64 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 2.4. наказу ГУНП від 02.02.2021 № 198 «Про додаткові заходи щодо профілактики порушень службової дисципліни в структурних підрозділах ГУНП в Сумській області», пункту 3.4 наказу ГУНП від 12.04.2022 № 199 «Про додаткові заходи щодо профілактики порушень службової дисципліни поліцейськими ГУНП в Сумській області в умовах воєнного стану», частини 1, пунктів 1, 6, 11, 13 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, абзацу 1 пункту 1 Розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 № 179, ч. 6 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушенні та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 № 100, пункту 8 Порядку перевірки документів у осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженого постановою Кабінетів Міністрів України від 29.12.2021 № 1456 та підриває авторитет Національної поліції України.
Проте, вчинення цього дисциплінарного проступку ставиться в провину чотирьом поліцейським, серед яких є позивач, у висновку службового розслідування та у наказі про застосування дисциплінарного стягнення склад дисциплінарного проступку у діях кожного із поліцейських є абсолютно ідентичним. Відповідачем не встановлена ступінь участі у порушенні службової дисципліним кожного із учасників, з огляду на обсяги їх обов'язків, закріплених у посадових інструкціях, підпорядкування у складі нарядів відповідно до оперційного плану, плану-розстановки по охороні громадського порядку на території с.Миропілля ( а.с.96-97). Зокрема, відповідачем не встановлено хто саме із чотирьох поліцейських зобов'язаний був скласти матеріали про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУПАП та провести затримання особи, що перебувала в зоні контрольованого прикордонного району в період дій воєнного стану без документів, що посвідчують особу, з огляду на те, що дисциплінарна комісія встановила, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_2 був зупинений заступником начальника ВП №2 майором поліції Ганжалою А.В., котрий перебував у складі іншого наряду, до якого позивач не входив.
Крім того, дисциплінарною комісією не досліджені обставини, що виникли внаслідок можливих протиправних дій осіб, котрі із застосуванням зброї утримували поліцейських, перешкоджаючи виконанню ними службових обов'язків, та не надана їм правова оцінка, хоча про це повідомляв позивач у своїх поясненнях від 18.04.2022 ( а.с.100-101), а 21.04.2022 повідомив про вчинення відносно нього та інших поліцейських кримінального правпорушення, про що 22.04.2022 внесено відомості до ЄРДР за ч.1 ст.345 КК України ( а.с.17).
Також суд не може погодитись із висновком відповідача про обов'язок позивача повідомити на спеціальну лінію «102» про факт зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_2 , який перевозив деревину без відповідних документів.
Так, відповідно до п.6 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушенні та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 № 100 поліцейський незалежно від місця свого перебування в разі виявлення або отримання інформації про кримінальне правопорушення та іншу подію чи звернення до нього громадян із заявою (повідомленням) невідкладно повідомляє про це за скороченим номером екстреного виклику поліції «102» і зобов'язаний ужити заходів щодо запобігання правопорушенню, його припинення, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, установлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, та охорони місця події.
Кримінальне правопорушення, передбачене ст.246 КК України полягає у незаконній порубці або незаконному перевезенні, зберіганні, збуті лісу. Відповідач не зазначає у висновку службового розслідування за якими ознаками позивач мав дійти висновку про незаконну порубку або незаконне перевезення, зберігання, збут лісу, зважаючи на пояснення ОСОБА_2 про те, що напиляв сухостій клена на власній городній ділянці та перевозив його на власному тракторі до свого домоволодіння. Таким чином, не вбачаючи в дяіх громадянина складу кримінального або іншого праворпорушення, пов'язаного з незаконною порубкою або незаконним перевезенням, зберіганням, збутом лісу, позивач не мав підстав для повідомлення на спеціальну лінію «102» про факт зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_2 .
Про відсутність підстав для такого повідомлення свідчать і подальші дії відповідача, зокрема членів дисциплінарної комісії, які зазначили у висновку про кримінальне правопорушення, передбачене ст.246 КК України, проте на спеціальну лінію «102» не повідомили, як не повідомили і в інший спосіб про можливе кримінальне правпорушення за даним фактом. За повідомленням Слідчого управління ГУНП в Сумській області відомостей про вичнення ОСОБА_2 кримінального правпорушення, передбаченого ст.246 КК України в ЄРДР, базі регіонального вузла ППС НПУ не встановлено ( а.с.201).
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З аналізу наведених норм Закону України «Про дисциплінарний статут Національної поліції України» та Закону України «Про Національну поліцію», вбачається, що звільнення зі служби в поліції є найбільш суворим дисциплінарним стягненням, що може застосовуватися до працівника. Дане може підтверджуватися, зокрема, наслідками застосування цього виду дисциплінарного стягнення та особливим порядком його застосування, а саме - застосування даного дисциплінарного стягнення здійснюється лише керівниками, які уповноважені приймати на службу до поліції, призначати на посаду та присвоювати спеціальне звання.
Отже, розслідування випадків можливого вчинення поліцейським дисциплінарних правопорушень, що тягнуть за собою накладення такого виду дисциплінарного стягнення як «звільнення зі служби в поліції», мають розслідуватися повно, всебічно та неупереджено і обов'язково з дотриманням високих стандартів доказування, притаманних, зокрема, кримінальному провадженню, а саме: поза розумним сумнівом (beyond a reasonabledoubt) оскільки можливими наслідками є обмеження основоположних прав особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Абу Зубайда проти Литви" від 31.05.2018, Суд підкреслював, що відповідно до його усталеної практики, доведеність може випливати зі співіснування достатньо сильних, чітких та взаємоузгоджених умовиводів або такого ж плану неспростовних презумпцій.
На підставі викладеного суд вважає, що службове розслідування проведене без дотримання положень ч.2 ст.14 Закону України «Про дисциплінарний статут Національної поліції України», п.1 розділу V Порядку №893, відповідно висновок суб'єкта владних повноважень про вчинення позивачем порушень службової дисципліни і, як наслідок, накази про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції та про звільнення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а позивач має бути поновлений на посаді.
Відповідно до вимог 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Позивач просив стягнути на його користь 149630,60 грн.
Вирішуючи питання про стягнення середнього заробітку суд виходить з Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого Наказом МВС України від 06 квітня 2016 року N 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 29 квітня 2016 року N 669/28799.
Так, відповідно до п.3 розділу 1 Порядку до складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пунктом 6 розділу III цього Порядку передбачено, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.
Зі змісту Порядку, який є спеціальним для вирішення даних спірних правовідносин, вбачається, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.
Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними у постанові колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 липня 2018 року по справі N 805/1110/17-а, адміністративне провадження N К/9901/22563/18.
Із довідки про доходи ОСОБА_1 № 29/382 ( а.с.48) та розрахункових листів за березень, квітень 2022 ( а.с.175), вбачається, що грошове забезпечення позивача березні 2022 року склало 58469,9 грн., у квітні 48911,99 грн. При цьому до заробітку за березень увійшла і матеріальна допомога на оздоровлення у розмірі 13424,91 грн., яка, з огляду на п.3 розділу 1 Порядку не входить до складу грошового забезпечення, відповідно не може бути врахована при обчислені розміру середнього заробітку. Тому середньоденний заробіток позивача має обчислюватися виходячи із розміру грошового забезпечення за березень 2022 року 45044,99 грн. ( 58469,9 грн. - 13424,91). Відповідно середньоденний заробіток становить (45044,99грн. + 48911,99 грн ):61 день = 1540,28 грн.
Оскільки тривалість вимушеного прогулу позивача на день розгляду справи склала 85 календарних днів, середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 136636,05 грн. ( 1540,28 грн. х 85 днів).
При цьому суд не погоджується з доводами відповідача про необхідність застосування при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу постаноки Кабінету Міністрів України №100 від від 08.02.1995 року, якою затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати, а також в частині врахування при обчисленні додаткової виплати, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейських та їх сім'ям під час дії воєного стану».
Так, як вже було зазначено, Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого Наказом МВС України від 06 квітня 2016 року N 260 є спеціальним нормативним актом для вирішення спірних правовідносин щодо грошового забезпечення поліцейських, тому саме цей нормативний акт повинен застосовуватися при вирішенні даного спору.
Також, постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейських та їх сім'ям під час дії воєного стану» установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено воєнний стан в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який далі був продовжений та діє по теперішній час.
Як встановлено судом, що не заперечується і сторонами, додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень ( у березні 2022 року 30000 грн., у травні 2022 року 25000 грн.,) а також у травні 2022 року 8867,00 грн. за безпосередню участь у бойових діях позивачу була нарахована та виплачена.
Оскільки ця виплата на день звільнення була позивачу визначена, систематично виплачувалась, то відповідно до пунктом 6 розділу III Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого Наказом МВС України від 06 квітня 2016 року N 260, має бути врахована при визначенні середнього заробітку позивача.
На підставі ст.371 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць підлягають негайному виконанню. Розмір такого стягнення у межах місячної суми складає 48224,40 грн.
Вирішуючи питання про відшкодування судових витрат, суд виходить з такого.
Положеннями ст. 132 Кодексу передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Приписами ч. 1, 2 ст. 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Положення ч. 3, 4 ст. 134 КАС України визначають для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Приписами п. 4 ч. 1 ст.1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) передбачено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 Закону № 5076-VI визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до п. 6, 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Згідно зі ст. 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Виходячи з наведених правових норм, суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19 та від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19.
Судом встановлено, що між позивачем та адвокатом Рижовим С.Є. 02 травня 2022 року укладений Договір про надання професійної правничої ( правової ) допомоги № 1850-Р/22 та додаток до договору ( а.с.164, 165) , яким встановлені види послуг, їх вартість, порядок оплати послуг. Зокрема, за складання процесуальних документів передбачена оплата у розмірі 5000 грн., за представництво інтересів клієнта в кожному судовому засіданні не менше 1500 грн., за годину, у випдаку тривалості засідання бульше години наступний час оплачується похвилинно з розрахунку 1500 грн. за годину. Так, відповідно до розрахунку розмір витрат складання процесуальних документів ( а.с.165 на звороті) склав 5000 грн., які позивач оплатив ( а.с.166) Наведені у розрахуку клопотання і пояснення знаходяться у матеріалах справи ( а.с.127,129, 152, 163, 168-169).
Також за участь адвоката у судовому засіданні 27.06.2022 позивач сплатив 28.06.2022 2000 грн. ( а.с. 188 на звороті), за участь адвоката у судовому засіданні 14.07.2022 позивач сплатив 14.07.2022 року 3000 грн ( а.с.199), а також за участь адвоката у судовому засіданні 27.08.2022 року позивачем підлягало сплаті 1500 грн. Таким чином загальна сума витрат на правничу допомогу, що понесена позивачем склала 11500 грн.
Перевіривши подані позивачем письмові докази, суд вважає, що зазначені витрати на правову допомогу є співмірними до заявлених вимог та відповідають складності справи, часу, витраченому на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, відтак підлягають за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
При цьому, суд критично ставиться до доводів відповідача про неспівмірність витрат на правову допомогу у конкретній справі, оскільки відповідач не обґрунтував своєї позиції щодо вказаного, не зазачив, яка на його думку сума є співмірною.
Крім того, при зверненні до суду з позовною вимогою про визнання протиправним і скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, позивачем сплачений судовий збір у розмірі 992,40 грн. ( а.с.135), який на підставі ч.1 ст.139 КАС України підлягає відшкодуванню. Таким чином загальна сума судових витрат, що підлягає стягненню на користь позивача становить 12492,40 грн.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Сумській області ( код ЄДРПОУ 40108777, вул.Герасима Кондратьєва, 23, м.Суми, 40000) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Сумській області №157 від 25 квітня 2022 року в частині застосування до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділення поліції №2 ( с.Краснопілля) Сумського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області дисциплінарного стягнення у виді звільнення із служби в поліції.
Визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Сумській області №164 від 02 травня 2022 року в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції.
Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділення поліції №2 ( с.Краснопілля) Сумського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 136636 грн.05 коп.
Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділення поліції №2 ( с.Краснопілля) Сумського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області.
Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення заробітку в межах одного місяця у розмірі 48224 грн. 40 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь ОСОБА_1 992,40 грн., в рахунок відшкодування судового збору, 11500 грн. витрат на правничу допомогу, а всього 12492 грн. 40 коп.
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складене 25 серпня 2022 року.
Суддя Л.М. Опімах