Справа № 947/14015/22
Провадження № 1-кс/947/7965/22
24.08.2022 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 42022160000000166 від 20.06.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, -
Як вбачається з клопотання, досудовим розслідування встановлено, що ОСОБА_5 у невстановлений слідством день та час, заздалегідь вступивши у злочинну змову з ОСОБА_6 та ще однією невстановленою досудовим розслідуванням особою, спрямовану на незаконне переправлення осіб через державний кордон України до Республіки Молдова, поза межами пунктів пропуску громадян України та діючи відповідно до заздалегідь спланованих дій, домовились здійснити переправлення громадянина України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - за грошову винагороду у сумі 3 500 доларів США.
Так, 28.06.2022 року реалізуючи спільний протиправний умисел, діючи за попередньою домовленістю, ОСОБА_5 запросив ОСОБА_7 до офісного приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , де розповів останньому яким саме чином буде здійснено його переправлення через державний кордон України, домовившись про дату переправлення, а саме 30.06.2022 та сказав залишити частину коштів, в розмірі 2 000 доларів США, на що ОСОБА_7 погодився та передав ОСОБА_5 вказану суму, при цьому іншу частину в розмірі 1 500 доларів США останній повинен був передати в день переправлення.
30.06.2022 року ОСОБА_5 разом з ОСОБА_6 , приблизно о 12:00 годині, зустріли ОСОБА_7 в офісному приміщенні за вищевказаною адресою, де ОСОБА_5 виступаючи в ролі організатора та координуючи дії інших співучасників, наказав ОСОБА_6 , щоб останній здійснив перевезення ОСОБА_7 до м. Болград, Одеської області, яке знаходиться неподалік державного кордону, де ОСОБА_6 повинен передати його іншій невстановленій слідством особі, яка проживає на території Республіки Молдова та яка вже повинна була безпосередньо зустріти та перейти разом з ним «зеленою зоною», тобто в обхід офіційних пунктів пропуску через державний кордон України.
Далі ОСОБА_6 , забравши ОСОБА_7 на транспортному засобі, який останньому надав ОСОБА_5 для реалізації їх спільного злочинного плану, а саме марки «Mitsubishi Lancer», в кузові червоного кольору, державний номерний знак № « НОМЕР_1 »,здійснив перевезення вказаної особи до села міста Болград Одеської області, при цьому ОСОБА_6 являючись діючим співробітником ДПС України та використовуючи своє службове становище, проїхав два блокпости та тим самим надавши змогу ОСОБА_7 їх минути, оскільки на вказаних прикордонних блокпостах наявні обмеження в перетині чоловіками призивного віку, які не проживають на вказаній території. Під час руху ОСОБА_6 додатково провів роз'яснювальну бесіду з приводу подальших дій ОСОБА_7 , а також надавав поради стосовно його дій та усунення перешкод під час перетину державного кордону, в тому числі подальших дій на території Республіки Молдова та при цьому контактував з невстановленою особою, яка повинна була забрати його та здійснити подальше переправлення через державний кордон України.
При цьому, ОСОБА_6 пояснив ОСОБА_7 , що останній повинен буде розрахуватись з невстановленою особою за здійснення незаконного перетину державного кордону в розмірі 1500 доларів США, тобто частиною коштів з заздалегідь обумовленої суми. Прибувши близько 17:00 годин до міста Болград, Одеської області, ОСОБА_6 зупинився біля кафе в центрі міста, де останній зателефонував невстановленій слідством особі, яка проживає на території Республіки Молдова та повідомив, що вони очікують на заздалегідь обумовлену місці, на що особа повідомила, що прибуде близько 21:00 год., та в подальшому здійснить незаконне переправлення ОСОБА_7 через державний кордон України поза офіційними пунктами пропуску на територію Республіки Молдова.
У вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, за кваліфікуючими ознаками: організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями та сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, вчинене за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, 01.07.2022 року повідомлений про підозру: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , та проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.
В ході досудового слідства встановлено, що підозрюваному ОСОБА_5 належить на підставі права власності дві земельні ділянки, а саме: кадастровий номер 5110600000:01:011:0090 загальною площею 0,0543 га та кадастровий номер 5122083400:01:002:0579 загальною площею1,9999 га. Вказані права власності на земельні ділянки підтверджуються інформаційними довідками № 305495495 та № 305495569 від 21.07.2022 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
У зв'язку з вищевикладеним, враховуючи, що СУ ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадження щодо вчинення злочину, санкцією якого може бути призначене покарання у виді конфіскації майна та у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , та приймаючи до уваги, що є достатні підстави вважати, що не накладення арешту може призвести до зникнення, втрати або пошкодження вказаного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню та забезпеченню конфіскації майна, як виду покарання, слідчий за погодженням з прокурором звертається до слідчого судді із клопотанням про арешт майна в рамках даного кримінального провадження.
Слідчий та прокурор у судове засідання не з'явилися, проте від слідчого надійшла до суду заява, в якій він вказав, що подане клопотання підтримує в повному обсязі, просить його задовольнити та розглянути у його відсутність.
Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
У своєму клопотанні сторона обвинувачення, просить розгляд клопотання провести за відсутності власника майна, зважаючи на можливість вжиття неправомірних дій щодо майна до прийняття рішення судом.
Приймаючи до уваги клопотання сторони обвинувачення, враховуючи положення ст. 172 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання про можливість розгляду клопотання за відсутності власника майна.
Слідчий суддя, розглянувши матеріали клопотання з долученими в його обґрунтування додатками, приходить до наступного переконання.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.
При цьому, у відповідності до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Слідчий суддя враховує, що санкція ч. 3 ст. 332 КК України передбачає, як додаткове покарання конфіскацію майна, при цьому з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_5 має на праві власності земельні ділянки, а саме: кадастровий номер 5110600000:01:011:0090 загальною площею 0,0543 га та кадастровий номер 5122083400:01:002:0579 загальною площею1,9999 га, що підтверджується інформаційними довідками № 305495495 та № 305495569 від 21.07.2022 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що відносно вказаних у клопотанні об'єктів нерухомого майна, які знаходяться у власності ОСОБА_5 , який підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України в рамках кримінального провадження № 42022160000000166 від 20.06.2022 року, санкція якого передбачає як вид додаткового покарання конфіскацію майна, а тому наявна необхідність в застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна із забороною відчуження, розпорядження та здійснення реєстраційних дій, в цілях забезпечення можливої подальшої конфіскації майна, як виду додаткового покарання.
Критерії розумності та співмірності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Beyeler проти Італії (Рішення Великої Палати від 5 січня 2000 року, заява № 33202/96, параграф 107). При цьому, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (серед інших, James та інші проти Сполученого Королівства (Рішення від 21 лютого 1986 року, заява № 8793/79, параграф 50).
Слідчий суддя приходить до висновку, що арешт майна у цьому випадку необхідний для забезпечення ефективності кримінального провадження, а таке втручання у право на власність є пропорційним, оскільки підлягає оскарженню, відповідно до норм процесуального законодавства щодо оскарження рішень слідчого судді, та скасуванню у порядку, передбаченому ч. 1 ст. 174 КПК України.
На підставі викладеного, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, як виду покарання, беручи до уваги розумність та співмірність арешту майна, а також його наслідки, слідчий суддя приходить до переконання, що подане клопотання є обґрунтованим, належним чином вмотивованим, а відтак, таке клопотання підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 98, 131, 170-173 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 42022160000000166 від 20.06.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України - задовольнити.
Накласти арешт із забороною відчуження, розпорядження та здійснення будь-яких реєстраційний дій на земельні ділянки, які на праві власності належать ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме на:
-земельну ділянку № НОМЕР_2 з кадастровим номером 5110600000:01:011:0090, загальною площею 0,0543, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 663028351106, яка розташована за адресою АДРЕСА_3 ;
-земельну ділянку з кадастровим номером 5122083400:01:002:0579, загальною площею 1,9999 га., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2538428551080.
Виконання ухвали про арешт майна покласти на старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти діб з дня її отримання до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1