Справа № 127/31117/21
Провадження № 22-ц/801/1467/2022
Категорія: 42
Головуючий у суді 1-ї інстанції Воробйов В. В.
Доповідач:Денишенко Т. О.
25 серпня 2022 рокуСправа № 127/31117/21м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
судді-доповідача Денишенко Т. О.,
суддів Оніщука В. В., Рибчинського В. П.,
розглянувши за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за позовом
Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1
про стягнення кредитної заборгованості у розмірі 18432,25 гривень,
за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства «Акцент-Банк» адвоката Омельченка Євгена Володимировича на рішення Вінницького місь-кого суду Вінницької області від 05 липня 2022 року, ухвалене без участі учас-ників справи у приміщенні суду у м. Вінниці за головування судді Воробйова В.В., повний текст якого складений 05 липня 2022 року,
16 листопада 2021 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» ( далі - АТ «А-Банк» ) звернулося у Вінницький міський суд Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості у розмірі 18432,25 гривень. Позовні вимоги обгрунтовані наступними обставинами. 22 лютого 2021 року ОСОБА_1 з метою укладення кредитного договору та отримання кредитної картки приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку. На підставі підписаної нею анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку відповідачці наданий кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,40 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідно до підпункту 2.1.1.1.3 Умов та Правил ОСОБА_1 дала згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і вона дає право банку у будь який момент змінити ( зменшити, збільшити або анулювати ) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою і безумов-ною згодою позичальниці щодо прийняття будь якого розміру встановленого банком кредитного ліміту. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана нею анкета - заява про приєднання до Умов та Правил надання бан-ківських послуг у А-Банку, викладених на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між нею та банком кредитний договір і вона проін-формована про умови кредитування в А-Банку. Усі основні умови кредиту-вання доведені відповідачці, про що свідчить її простий електронний підпис у Паспорті споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка». Відповідно до підпункту 3.2 пункту 2.1.4 Умов та Правил надання банківських послуг банк нараховує відсотки за кожний календарний день використання кредитного ліміту з розрахунку 365/366 календарних днів у році за зазначеними у Тарифах банку процентними ставками. Одночасно пунктом 1.1.3.2.3 Умов та Правил надання банківських послуг передбачена можливість здійснювати зміну Тари-фів, інших умов обслуговування обслуговування рахунків. При цьому банк, за винятком випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зо-бов'язаний не менш ніж за сім днів до введення змін проінформувати позичаль-ницю, зокрема, у виписці по картрахунку згідно з пунктом 1.1.3.1.10 цього до-говору. Якщо протягом семи днів банк не одержав повідомлення від позичаль-ниці про незгоду зі змінами, то вважається, що вона приймає нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну картку кредиту ( кредитного ліміту ) банк залишив за собою в однобічному порядку, за своїм власним рішенням та без попереднього повідомлення позичальниці.
АТ «А-Банк» свої зобов'язання за договором та угодою виконало у пов-ному обсязі, надало ОСОБА_1 кредит ( встановлений кредитний ліміт ) у розмірі, відповідно до умов договору. Відповідачка своєчасно не надавала бан-ку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, ін-шими витратами відповідно до умов договору, що відображено у розрахунку заборгованості за договором, вона не виконала зобов'язання за умовами ос-таннього. У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором у ОСОБА_1 станом на 24 жовтня 2021 року утворилася заборгованість в сумі 18432,25 гривень, яка складається з: 15132,36 гривень - заборгованість за кре-дитом, 3299,89 гривень - заборгованість по відсотках. За таких обставин банк просив суд стягнути з відповідачки вказану заборгованість за кредитним дого-вором від 22 лютого 2021 року № б/н, а також судові витрати у розмірі 2270,00 гривень.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 05 липня 2022 року позов АТ «А-Банк» задоволений частково, з ОСОБА_1 стягнуто на користь банку заборгованість за кредитним договором від 22 лютого 2021 року № б/н станом на 24 жовтня 2021 року у розмірі 15132,36 гривень, а також 1863,67 гривні судового збору.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції від 05 липня 2022 року, представник АТ «А-Банк» Омельченко Є. В. оскаржує його в апеляційному порядку у частині відмовлених позовних вимог, просить рішення суду у цій частині скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Скаржник вважає судове рішення в оскаржуваній час-тині ухваленим з порушенням норм матеріального права, звертає увагу на те, що відповідачка отримала кредитну картку, користувалася кредитними кошта-ми, а отже погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг в А-Банку, оскільки укладений договір є договором оферти. Крім того, відпові-дачкою простим електронним підписом одноразовим ідентифікатором підписа-ний Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», де чітко зазначені усі умови кредитування, строки, процентна ставка, інші умови, що не врахував суд першої інстанції. У даному випадку, на думку скаржника, необхід-но ураховувати висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 02 грудня 2020 року у справі № 284/180/17, де звернуто увагу на обов'язковість виконан-ня погоджених у Паспорті споживчого кредиту умов кредитування, зокрема, щодо процентної ставки, прав та обов'язків позичальника і банку, відповідаль-ності сторін за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'-язань, їх розмірів та порядку нарахування.
Наданим цивільним процесуальним законом та забезпеченим ухвалою апеляційного суду від 26 липня 2022 року правом подання відзиву на апеля-ційну скаргу ОСОБА_1 не скористалася, відзив на скаргу від неї суду не надходив.
Згідно норми частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового міні-муму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстан-ції без повідомлення учасників справи. Ураховуючи зазначене, розгляд цієї справи з ознаками малозначності згідно з частинами четвертою, шостою статті 19, частиною першою статті 369 ЦПК України, здійснюється у порядку пись-мового провадження без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів апеляційного суду, розглянувши у відповідності до частини першої статті 369 ЦПК України дану цивільну справу за наявними у ній дока-зами, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши в сукупності наявні в ній доводи, перевіривши законність, обґрунтованість оскаржуваного судового рі-шення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача та його представника Омельченка Є. В. задоволен-ню не підлягає.
Згідно норм статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриман-ням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на під-ставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції ввід 05 липня 2022 року у повній мірі відповідає зазначеним вимогам.
Судом першої інстанції встановлено та не оспорюється учасниками спра-ви, що 22 лютого 2021 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднан-ня до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, у якій зазначено, що вона погоджується з тим, що ця заява разом Умовами та Правилами надання банківських послуг, складають між нею та банком договір про надання бан-ківських послуг, а також, що вона ознайомилася з договором про надання бан-ківських послуг ( у т.ч. з правами та обов'язками ) до його укладення і згодна з його умовами, примірник договору про надання банківських послуг згодна отримати шляхом самостійної роздрукування з офіційного сайту www.a-bank.com.ua. ОСОБА_1 засвідчила генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем.
Згідно з розрахунком банку заборгованість позичальниці за вказаним кре-дитним договором через неналежне виконання нею узятих на себе зобов'язань станом на 24 жовтня 2021 року становить 18432,25 гривні, яка складається з: 15132,36 гривні - заборгованість за кредитом, 3299,89 гривень - заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Задовольняючи частково позовні вимоги банку, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не узгоджувалися з позивачем АТ «А-Банк» умови щодо нарахування процентів. З наданого розрахунку заборгованості слідує, що позивачем здійснене нарахування прострочених відсотків у розмірі 88,80 та 81,59% річних за період з 22 лютого 2021 року по 22 жовтня 2021 року у сумі 3299,89 гривень. При визначенні розміру відсотків банк послався на Умови та Правила надання банківських послуг в А-Банку. Але суд зазначив, що такий доказ не може братися до уваги, оскільки у справі немає підтверджень, що саме ці Умови та Правила, додані позивачем на підтвердження позовних вимог, розуміла відповідачка, ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до них, а також те, що вказаний документ, Тарифи на момент отримання ОСОБА_1 кредитних коштів узагалі містили умови, зокрема, щодо сплати процентів за користування кредитними коштами. Відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог у цій частині. Крім цього суд зауважив, що термін дії картки № НОМЕР_1 , виданої відповідачці 22 лютого 2021 року, не закінчився, вона є дійсною до квітня 2027 року, тому немає підстав вважати, що ОСОБА_1 прострочила виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вва-жається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною ( сторонами ).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови ( пункти ), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, у якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться ( роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послу-ги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо ). Умови пуб-лічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних фор-мах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Стаття 652 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику ( грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем ) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
З урахуванням встановлених у справі її фактичних обставин, наведених норм матеріального права, судом першої інстанції зроблений правильний висновок про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача кредитних коштів, заборгованих за тілом кредиту, і в цій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржується. За приписами статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно у частині, що не оскаржується жодною із сторін, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції не є предметом перевірки.
Щодо заявленої позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відсотками за користування кредитом, то колегія суддів апеляційного суду також вважає, що висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні вказаної позовної вимоги є правильним з огляду на таке.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги у цій частині, у тому числі розмір і порядок нарахування відсотків за користування кредитними коштами, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 22 лютого 2021 року, банк посилався на витяги з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «А-Банк», Тарифів, розміщені на сайті банку https://a-bank.com.ua/terms, як невід'ємні частини спірного договору.
Однак матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку розуміла відповідачка, ознайомилася і погодилася з ним, підписуючи анкету-заяву про приєднання до них, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачкою кредитних коштів узагалі містив умови, зокрема, щодо сплати процентів за користування кредитними коштами за порушення строків виконання зобов'язань, і саме у зазначеному в цьому документі, що доданий банком до позовної заяви, розмірах і порядку їх нарахування.
Також, варто зазначити, що роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони ( банку ), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджується у постанові Верховного Суду від 11 березня 2015 року ( провадження № 6-16цс15 ) і не спростовано позивачем. За відсутності в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків, подані банком витяги з Умов та Правил, Тарифів не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, встановлена до укладеного з ОСОБА_1 кредитного договору, оскільки такі докази достовірно не доводять оспорюваної обставини стосовно визначення розміру і стягнення відсотків за користування кредитними коштами. Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 14-131цс19, що згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України має ураховуватися судами інших інстанцій.
Також, колегія суддів вважає безпідставними, посилання позивача на те, що всі умови кредитування викладені у Паспорті споживчого кредиту, який підписаний ОСОБА_1 , та безспірно свідчить, за твердженням позивача, про погодження усіх істотних умов укладеного договору, оскільки, як уже вказувалося, анкета-заява не містить жодних відомостей про сам паспорт як складову цього договору.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 зробив наступний пра-вовий висновок: «Під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Правочин оформлюється шляхом фіксації волі сто-рони ( сторін ) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів ( наприклад, складення заповіту ), так і договорів ( дво- і багатосторонніх правочинів ). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину.
Потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є Паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з Паспортом споживчого кре-диту, його підписання споживачкою не означають укладення договору про спо-живчий кредит та дотримання його форми, оскільки у Паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту».
Отже, апеляційний суд, з урахування правової позиції суду касаційної інстанції підкреслює, що Паспорт споживчого кредиту з огляду на його правову природу ( це не частина кредитного договору, а спосіб повідомлення кредито-ром позикодавця про наявні пропозиції кредитування ) та зміст - не є підтвер-дженням досягнення між банком і позичальницею умов кредитування, у тому числі й щодо процентної ставки за користування кредитними коштами.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову у частині стягнення з ОСОБА_1 процентів за корис-тування коштами є правильним.
Окремо належить зупинитися на доводах апеляційної скарги представника АТ «А-Банк» Омельченка Є. В. про те, що відповідачці було надано послуги з кредитування шляхом, зокрема, підписання Паспорту споживчого кредиту за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Такі доводи скаржника не заслуговують на увагу з огляду на наступне.
Відповідно до пункту двадцять третього частини першої статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому серти-фікаті відкритого ключа. Пунктом двадцять четвертим частини першої статті 1 цього Закону передбачено, що кваліфікований надавач електронних довірчих послуг - це юридична особа незалежно від організаційно - правової форми та форми власності, фізична особа - підприємець, яка надає одну або більше електронних довірчих послуг, діяльність якої відповідає вимогам цього Закону та відомості про яку внесені до Довірчого списку.
Згідно з пунктом шостим частини першої статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» Довірчий список представляє собою перелік квалі-фікованих надавачів електронних довірчих послуг та інформації про послуги, що ними надаються.
Відповідно до норм статті 35 Закону України «Про електронні довірчі послуги» центральний засвідчувальний орган впроваджує, підтримує в акту-альному стані та публікує на своєму офіційному веб-сайті Довірчий список, де міститься інформація про кваліфікованих надавачів електронних довірчих по-слуг разом з інформацією про кваліфіковані електронні довірчі послуги, які во-ни надають. Довірчий список повинен впроваджуватися, підтримуватися в ак-туальному стані та публікуватися у безпечному режимі з обов'язковим дода-ванням електронної печатки центрального засвідчувального органу у вигляді, придатному для автоматичної обробки. Інформація, що міститься у Довірчому списку, є відкритою. Обов'язкові вимоги до Довірчого списку встановлюються Кабінетом Міністрів України. Порядок ведення Довірчого списку затвер-джується головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері електронних довірчих послуг.
З відомостей електронного реєстру чинних, блокованих та скасованих сер-тифікатів відкритих ключів убачається, що АТ «А-Банк» не входить до До-вірчого списку кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг.
За вказаних обставин аргументи представника позивача про надання ОСОБА_1 банківських послуг із застосуванням електронного цифрового під-пису в оформленні Паспорту споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» є безпідставними.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду визнає доводи апеляційної скарги представника банку такими, що не заслуговують на увагу, вони не є достатніми, суттєвими для задоволення скарги та скасування правиль-ного судового рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права. Ці доводи скарги об'єктивно є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, свідчать про незгоду з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваному судовому рішенні. Таким чином, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову АТ «А-Банк» щодо стягнення з відповідачки процентів за користування коштами є правильним.
Статтею 367 ЦПК України визначені межі розгляду справи апеляційним судом, який переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись нормами статей 367 - 369, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах -
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Акцент-Банк» адвоката Омельченка Євгена Володимировича залишити без задоволення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 липня 2022 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другої частини третьої статті 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач Т. О. Денишенко
Судді В. В. Оніщук
В. П. Рибчинський