пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
22 серпня 2022 року Справа № 903/138/20
За заявою Приватного підприємства "Луцьксервіс"
про ухвалення додаткового рішення
по справі №903/138/20
за позовом: ОСОБА_1 , смт. Любешів, Волинська обл.
до відповідачів:
АДРЕСА_1 . Приватного підприємства "Луцьксервіс", м. Луцьк
про визнання незаконним та скасування рішень Любешівської селищної ради, визнання недійсними результатів торгів, договору купівлі-продажу земельної ділянки та скасування запису про його реєстрацію
Суддя Кравчук А.М.
Секретар судового засідання Мачульска Л.В.
Представники:
від позивача: Грибан Жанна Володимирівна, ордер серія АС №1004291 від 24.02.2020
від відповідача 2: Лавренюк Богдан Олександрович, ордер АС 1005146 від 02.04.2020
встановив: 24.02.2020 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до Любешівської селищної ради, Приватного підприємства "Луцьксервіс" про визнання незаконним та скасування рішень Любешівської селищної ради, визнання недійсними результатів торгів, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та скасування запису про його реєстрацію.
Ухвалою суду від 26.02.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження (т.1, а.с.212).
Рішенням суду від 08.08.2022 в задоволенні позову ОСОБА_1 до Любешівської селищної ради, Приватного підприємства "Луцьксервіс" про визнання незаконним та скасування рішень Любешівської селищної ради, визнання недійсними результатів торгів, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та скасування запису про його реєстрацію відмовлено.
09.08.2022 ПП "Луцьксервіс" подало заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 16000,00 грн.
Ухвалою суду від 11.08.2022 заяву про ухвалення додаткового рішення прийнято до розгляду. Вирішено здійснювати розгляд заяви за правилами загального позовного провадження. Розгляд заяви призначено на 18.08.2022 об 11:00 год.
У зв'язку з перебуванням судді Гарбара І.О. у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2022 заяву розподілено судді Кравчук А.М.
Згідно ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Ухвалою суду від 15.08.2022 заяву Приватного підприємства "Луцьксервіс" від 09.08.2022 про ухвалення додаткового рішення прийнято до розгляду. Розгляд заяви призначено у судовому засіданні 22.08.2022 об 11 год. 00 хв. Запропоновано позивачу, Любешівський селищній раді до 19.08.2022 подати суду пояснення по суті заяви.
Позивач у запереченнях від 19.08.2022 та представник у судовому засіданні 22.08.2022 у задоволенні заяви відповідача про стягнення витрат на правову допомогу просить відмовити, а у випадку її задоволення прийняти рішення про їх зменшення, оскільки представником відповідача до закінчення судових дебатів не було повідомлено суд, що акт про надання послуг до договору буде поданий суду протягом 5-ти днів. Зазначає про наявність інших судових спорів щодо спірної земельної ділянки в яких відповідачем надавались аналогічні документи та пояснення. Не може бути покладено на позивача витрати в частині ознайомлення представника з матеріалами справи, так як вони були спричинені заміною представника з ініціативи довірителя. З заявлених відповідачем семи судових засідань представник відповідача був присутній лише на п'яти. Договір з адвокатом Лавренюком Б.О. укладений лише 02.04.2022, після того, як вже було сформована позиція клієнта щодо даного спору. Першочергово договір про надання правничої допомогу був безоплатний. Враховуючи вищевикладене, розмір заявлених витрат є значно завищеним. Канцелярські роботи не підлягають під поняття правової допомоги та не можуть рахуватись як окрема послуга.
Представник відповідача заяву підтримав. Зазначив, що сума витрат на правова допомогу є фіксованою. Підтвердив свою відсутність у судових засіданнях 14.04.2020, 28.04.2020. Проте зазначив, що загальна кількість годин, потрачених на надання правничої допомоги, становить 24 години і не розмежовується за кожні конкретні види робіт. Зазначив, що сума витрат на правничу допомогу у даній справі, зазначена позивачем у позовній заяві, становить 17 088 грн. 81 коп., що спростовує посилання позивача, що заявлені відповідачем витрати є значно завищеними.
Суд встановив, що положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Практична реалізація принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу), відбувається в такі етапи:
1)попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2)визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України).
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частини перша, друга статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 цього Кодексу).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини п'ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята, шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 22.11.2019 у справі №910/906/18, від 06.12.2019 у справі №910/353/19, від 07.07.2021 №910/12876/19, від 01.06.2022 №910/1929/19, від 10.08.2022 №904/7485/21.
02.04.2022 між адвокатом Лавренюком Б.О. та ПП «Луцьксервіс» (клієнт) укладено договір про надання правничої допомоги №02/04 (том 2, а.с. 253-254), згідно умов якого адвокат зобов'язується надати клієнту такі адвокатські послуги: представництво інтересів клієнта у Господарському суді Волинської області по справі №903/138/20 за позовом ОСОБА_1 до Любешівської селищної ради Волинської області, ПП «Луцьксервіс» про визнання незаконним та скасування рішень Любешівської селищної ради Волинської області, визнання недійсними результатів земельних торгів, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та скасування запису про його реєстрацію (п. 1.1). Послуги адвоката, передбачені п. 1.1 договору, надаються на умовах Pro bono, без сплати гонорару. У випадку необхідності понесення адвокатом додаткових витрат (відрядження, транспортні витрати іт.д.), порядок оплати таких витрат обумовлюється сторонами додатково (п. 3.1). Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до набрання законної сили рішенням суду першої інстанції у вказаній в п. 1.1 договору справі або до моменту його дострокового припинення у порядку, передбаченому даним договором (п. 8.1).
Додатковою угодою №1 від 14.07.2020 до договору від 02.04.2020 сторони виклали п. 3.1 договору у такій редакції: «вартість послуг адвоката становить 16 000 грн. 00 коп. Розрахунок за надання послуг проводиться наступним чином: 100% вартості послуг сплачується клієнтом до 17.07.2020» (том 2, а.с. 255).
Оплата послуг адвоката в сумі 16 000 грн. 00 коп. підтверджується розрахунковою квитанцією від 16.07.2020 (том 2, а.с. 255 на звороті).
09.08.2022 сторонами підписано акт наданих послуг №1 до договору від 02.04.2020, згідно якого клієнт визнає та приймає, що адвокатом затрачено 24 години робочого часу на надання послуг за договором по справі №903/138/20 за позовом ОСОБА_1 до Любешівської селищної ради Волинської області, ПП «Луцьксервіс» про визнання незаконним та скасування рішень Любешівської селищної ради Волинської області, визнання недійсними результатів земельних торгів, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та скасування запису про його реєстрацію на такі послуги:
- з'ясування фактичних обставин справи та вивчення наданих клієнтом документів, в тому числі але не тільки позову із додатками (в кількості 44 шт.), відповіді на відзив на позовну заяву представника позивача із додатками в кількості 8 шт., відзиву на позовну заяву відповідача Любешівської селищної ради Волинської області;
- надання правничої консультації щодо формування позиції клієнта;
- узагальнення судової практики по суті правового питання;
- ознайомлення з матеріалами справи в Господарському суді Волинської області та попередня підготовка клопотання про ознайомлення з матеріалами справи від 03.04.2020;
- підготовка заперечення на відповідь відзив від 21.07.2020, що включає в себе в тому числі, але не тільки, надсилання адвокатських запитів та опрацювання відповідей на них, які долучені як додатки до заперечення на відповідь на відзив;
- підготовка та подання до суду клопотань про приєднання доказів до матеріалів справи від 09.09.2020, 24.09.2020, 23.10.2020;
- підготовка та надсилання Північно-західному апеляційному господарському суду апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Волинської області від 23.10.2020 по справі №903/138/20 про призначення експертизи та зупинення провадження у справі;
- підготовка та подання до суду письмових пояснень (щодо виконання ухвали суду від 25.02.2021);
- підготовка та подання до суду письмових пояснень щодо висновків експертиз №8255 від 25.05.2021, №8253-8254 від 21.12.2021;
- підготовка та подання до суду клопотання про виклик експертів у судове засідання;
- участь у судовому засіданні 26.07.2020 при надання пояснень експертами, шляхом постановки власних запитань та уточнень щодо висновків експертиз ;8255 від 25.05.2021 та №8253-8254 від 21.12.2021;
- участь у 7 судових засіданнях в Господарському суді Волинської області: 14.04.2020, 28.04.2020, 20.10.2020, 23.10.2020, 05.07.2022, 26.07.2022, 08.08.2021 (середня тривалість одного засідання - 1 год.);
- надсилання зазначених вище документів представнику позивача, позивачу та відповідачу (заперечення на відповідь на відзив із додатками, клопотань про приєднання доказів із додатками та ін.) та вручення зазначених вище документів господарському суду Волинської області шляхом їх подання через канцелярію суду.
П. 3 акту наданих послуг сторони погодили, що вартість наданих послуг становить 16 000 грн. 00 коп.
Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин, помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19, від 30.11.2021 № 925/331/20).
У межах даної справи розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми - 16 000 грн. 00 коп., не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.12.2022 №640/18402/19.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).
Встановлення відповідачем в додатковій угоді №1 від 14.07.2020 до договору від 02.04.2020 вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту у межах даної справи у фіксованому розмірі виключає подальшу необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії, виконаної ним на захист інтересів свого клієнта в суді, що спростовує заперечення позивача щодо невідповідності суми витрат відповідача на правову допомогу виду наданих послуг, у зв'язку з чим заява про стягнення з позивача 16 000 витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню.
Крім того судом взято до уваги тривалість розгляду справи, обсяг матеріалів справи, що на фіксований розмір витрат не впливає час та обсяг робіт, не зазначення часу на виконання певної роботи, що не є обов'язком при фіксованому розмірі, самим позивачем заявлені витрати на правничу допомогу в сумі 17 088 грн. 81 коп., що спростовує його твердження про завищення відповідачем розміру витрат на правничу допомогу.
Твердження позивача про відсутність заяви відповідача до закінчення судових дебатів про подання доказів понесення витрат на правничу допомогу протягом 5-ти днів після ухвалення рішення спростовується протоколом судового засіданні від 08.08.2022 (том 4, а.с. 201-203).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).
Враховуючи вищевикладене, принципи диспозитивності та змагальності, виходячи із засад розумності і справедливості, суд дійшов висновку, що підставними, підтверджені належними доказами та підлягають до стягнення з відповідача 16 000 грн. 00 коп. витрат на професійну допомогу.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Заяву Приватного підприємства «Луцьксервіс» від 09.08.2022 про прийняття додаткового рішення задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідент. код НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства «Луцьксервіс» (вул. Підгаєцька, 3, м.Луцьк, код ЄДРПОУ 30733310) 16 000 грн. 00 коп. (шістнадцять тисяч грн. 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення
складений 25.08.2022.
Суддя А. М. Кравчук