Справа № 471/442/22
Провадження №2/471/156/22
Номер рядка звіту 68
(заочне)
"25" серпня 2022 р.
Братський районний суд Миколаївської області
у складі:
головуючого судді - Гукової І.Б.,
за участю секретаря - Кравченко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Братське цивільну справу за № 471/442/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
20.07.2022 року позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Позивач свої вимоги мотивує тим, що 05 грудня 2017 року між сторонами було зареєстровано шлюб. Від шлюбу мають неповнолітніх дітей: сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . За період проживання разом сторони намагались створити сім'ю. Останнім часом між сторонами виникали сварки, непорозуміння, тому подальше перебування у шлюбі недоцільне, збереження сім'ї неможливе, оскільки подружні стосунки припинено. Шлюб носить формальний порядок, тому позивач змушений звернутися до суду з даним позовом, оскільки через ДРАЦС шлюб розірвати не має можливості.
У судове засідання позивач не з'явився, представник позивача надала до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, заявлені вимоги підтримала у повному обсязі.
У судове засідання не з'явився відповідач, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі.
Суд на підставі ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе ухвалити заочне рішення по справі.
Дослідивши матеріали справи суд встановив.
05.12.2017 року між сторонами було укладено шлюб, який зареєстровано Іванівською сільською радою Братського району Миколаївської області, актовий запис № 2.
Від шлюбу сторони мають неповнолітніх дітей: сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Спільне життя між подружжям не склалося, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення між ними шлюбних відносин.
Спору відносно поділу майна подружжя між сторонами на час розгляду справи не має.
Спору про місце проживання дітей до суду не надходило.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Стаття 55 СК України встановлює обов'язок дружини та чоловіка спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері. Дружина зобов'язана утверджувати в сім'ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній. Дружина та чоловік зобов'язані спільно дбати про матеріальне забезпечення сім'ї.
Крім того, за ст. 56 СК України, дружина та чоловік мають право на вільний вибір місця свого проживання, мають право вживати заходів, які не заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства, щодо підтримання шлюбних відносин.
Але кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин або до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Задовольняючи позовні вимоги про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово "сімейний" засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово "союз", підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а сторони не мають наміру зберегти шлюб.
Та як слідує із позовної заяви, сторони шлюбні відносини фактично припинили, а тому у суду є підстави вважати, що вони про побудову сімейних відносин між собою на почуттях взаємної любові, поваги, дружби і взаємодопомоги не піклуються, шлюбні стосунки не підтримують, внаслідок чого їх шлюб носить формальний характер.
Згідно ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до ст.113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватись цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
При цьому, за правилами ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом він припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу, а документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили (ч. 3 ст. 115 СК України).
За таких фактичних обставин, враховуючи відносини між позивачем та відповідачем, суд вважає, що подальше сумісне життя сторін, як подружжя, і збереження шлюбу суперечить їхнім же інтересам, а тому такий шлюб, згідно вимог ч. 3 ст. 105, ст. 110, ст. 112 СК України підлягає розірванню, а позов - задоволенню.
Оскільки позивач при поданні позовної заяви була звільнена від сплати судового збору, з відповідача на користь держави слід стягнути ставку судового збору.
Керуючись ст.ст. 259, 264, 280, 282 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити повністю.
Шлюб, що укладений між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 05.12.2017 року Іванівською сільською радою Братського району Миколаївської області, актовий запис № 2 - розірвати.
Після розірвання шлюбу за ОСОБА_1 залишити прізвище " ОСОБА_1 ".
Стягнути з ОСОБА_2 на рахунок держави ставку судового збору в розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок.
Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку відповідно до положень ст. 354 ЦПК України.
СуддяІ.Б. Гукова