83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
21.07.10 р. Справа № 12/134пн
Господарський суд Донецької області у складі судді Склярук О.І.
при секретарі судового засідання Здоренко В.В.
за участю представників сторін
від позивача - ОСОБА_1 за довір.
від відповідача - Землинська С.Д. за довір.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м.Артемівськ
до відповідачів Артемівська міська Рада м. Артемівськ,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області м.Донецьк
про визнання права власності
Фізична особа - підприємець ОСОБА_3, м.Артемівськ звернувся до господарського суду з позовною заявою до Артемівської міської Ради м. Артемівськ, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області м.Донецьк про визнання права власності на самочинне будівництво.
В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається що ним було здійснено реконструкцію належного йому на праві власності майна, ст. 392 Цк України.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову не заперечував.
Представники третьої особи в судове засідання не з»явилися.
Дослідивши обставини справи, вислухав пояснення представників сторін господарський суд встановив
Згідно свідоцтво про державну реєстрацію серії НОМЕР_1, позивач є суб»єктом підприємницької діяльності.
20.12.2004 року між позивачем та відділом освіти Артемівської міської Ради було підписано договір купівлі-продажу об»єкта відчуження права комунальної власності територіальної громади міста Артемівська, згідно якого позивач набував право власності на комплекс будівель, розташованих за адрсеою: АДРЕСА_2, до якого входять нежитловий двоповерховий будинок з підвалом та тамбуром ( загальна площа 632, 3 кв.м.), веранда ( площа підлоги 34,6 кв.м.), службове приміщення № 1 ( площа забудови 44,1 кв.м.), службове приміщення № 2 ( площа забудови 129 кв.м.), перехід з тамбуром ( площа забудови 65,2 кв.м..
Згідно рішення виконавчого комітету Артеміської міської ради № 562 від 02.08.2006 року позивачу надано дозвіл на виконання проектних робіт для реконструкції нежитлового будинку по АДРЕСА_2 під непродовольчий магазин.
Відповідно до п.2.3. вище зазначеного рішення позивач був зобов»язаний після виконання проектних робіт оформити право встановлювальні документи на земельну ділянку.
Виконуючі рішення за № 562 від 02.08.2006 р., а також на підставі рішення сессії місцевої Ради № 5/38-793 від 24.12.2008 р. та договору купівлі-продажу земельної діялнки за № 815 від 28.0 2.2009 р. позивач отримав державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0717 га, яка розташована в м.Артемівську , Донецької області АДРЕСА_2 ( акт серії ЯЖ № 291611)
Згідно пояснення представника позивача у 2009 році позивач фактично закінчив реконструкцію та отримав дозвіл № 8 від органу державного пожежного нагляду, позитивний експертний висновок протипожежного стану об»єкта на предмет експлуатації непродовольчого магазину «Дельфін», узгодив право експлуатувати магазин з головним державним санітарним лікарем міста Артемівськ, виконав архітектурно-планувальне завдання, узгодив з відповідачем режим роботи магазину.
Згідно Технічного висновку про обстеження нежитлового приміщення - непродовольчого магазину, нежитлового приміщення - мелко-оптової торгівлі по АДРЕСА_2 виконаного Артемівським комунальним підприємством «Архітектурно-планувальне бюро» ( ліцензія № 360882 від 27.11.2007 року) технічний стан несучих будівельних конструкцій двох нежитлових приміщень двоповерхового нежитловго приміщення - непродовольчого магазину, одноповерхового нежитлового приміщення - мелко-оптової торгівлі, будівля розташована за адресою: АДРЕСА_2, відповідає державним будівельним нормам та правилам: ДБН, СНіП, ДСН, ВСН та придатні для експлуатації.
Позивач просить суд визнати за ним право власності
Розглядаючи зазначений спір, суд виходить з наступного
Стаття 16 Цивільного Кодексу України гарантує кожній особі право на звернення до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, є визнання права.
Стаття 1 Господарського процесуального Кодексу України встановлює право підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред»явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Пункт 2 статті 3 Цивільного кодексу України встановлює, що загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.
Згідно до вимог ст.ст. 328-345 ЦК України право власності виникає на підставах не заборонених законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Стаття 41 Конституції України закріплює, що кожен має право вільно володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Згідно до ст. 316 ЦК України правом власності особи є право особи на певну річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. ( ст. 319 ЦК України)
Власник використовує своє майно для підприємницької діяльності ( ст. 320 ЦК України)
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійснені лише у випадках, прямо передбачених законом ( ст. 321 ЦК України).
Згідно частини 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу, або без належно затвердженого проекту, або з істотним порушеннями будівельних норм та правил.
Частина 5 ст. 376 ЦК України закріплює, що на вимогу власника або користувача земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
На час звернення до суду позивач є власником земельної ділянки та володіє, розпоряджається та користується спірним майном.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін має довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Сторонами не було доведено, що визнання права власності на спірне майно порушує права та законні інтереси відповідача чи третіх осіб.
Проведення власником майна, реконструкції свого майна, не позбавляє його права власності на реконструйоване майно виходячі з приписів ст.ст. 319-320 ЦК України..
Що стосується, що спірне майно не прийнято до експлуатації, то суд зазначає наступне.
Чинне законодавство передбачає декілька шляхів набуття права власності на об'єкти нерухомого майна. Положення Цивільного кодексу України щодо регулювання правових наслідків самочинного будівництва передбачають в якості способу набуття права власності на нього лише визнання в судовому порядку.
Обов'язок власника чи іншої зацікавленої особи, а також сама необхідність прийняття в експлуатацію об'єктів самочинного будівництва не врегульовано жодним нормативним актом.
Як зазначалося вище, згідно висновку експертизи, спірне майно придатно до експлуатації та відповідає будівельним нормам.
Вказаний висновок свідчить про відсутність порушень основних державних будівельних норм та можливість подальшої експлуатації будівлі за своїм призначенням.
Стаття 321 ЦК України закріплює, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійснені лише у випадках, прямо передбачених законом.
На цей час, право власності на спірне майно не спростовується жодною особою. В той же час, це право не може бути зареєстровано з огляду на порушення встановленої процедури отримання дозвільної документації для проведення будівельних робіт.
Відсутність альтернативної можливості вирішити подальшу долю об'єктів самочинного будівництва та належним чином оформити правоустановчі документи на належне позивачу майно, заважає йому вільно володіти, користуватися та розпоряджатися об'єктами нерухомості.
Стаття 376 ЦК України, передбачає необхідність вирішення подальшої долі самочинно збудованого майна саме в судовому порядку.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 Господарського кодексу України, кожна особа має право на захист свого законного права чи інтересу в судовому порядку, зокрема шляхом визнання права власності.
За таких обставин, позовні вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню.
Суд також зазначає, що визнання права власності на самочинно збудоване майно в порядку ст. 376 ЦК України, не перешкоджає в подальшому , у разі наявності всіх необхідних документів, прийняттю цього майна в екпслуатацію та не позбавляє відповідні органи прав як на створення комісії щодо прийняття об”єкта в експлуатацію, так і на здійснення відповідного контролю і прийняття заходів встановлених спеціальним закодавством.
Судові витрати покласти на позивача, так як саме з його вини виник спір.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.33,43, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд
Позов задовольнити
Визнати за фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1) право власності на нерухоме майно - непродовольчий магазин, загальною площею 394,8 кв.м., розташований в АДРЕСА_2
Суддя