83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
21.07.10 р. Справа № 15/150
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.
при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Таланлегпром” м. Київ (код ЄДРПОУ 31862978)
до відповідача відкритого акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” м. Краматорськ (код ЄДРПОУ 00210602)
про стягнення заборгованості за договором № 15-23-04 від 24.04.2007 р. з врахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 115643,87 грн., 3% річних у розмірі 3458,95 грн., пені в сумі 11006,62 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Чех О.М. за довіреністю б/н від 10.09.2009 р. (в останнє судове засідання не з'явився)
від відповідача: Шульженко Л.Г. за довіреністю № 17/617-38 від 26.09.2008 р.
До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Таланлегпром” м. Київ до відкритого акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” м. Краматорськ про стягнення заборгованості за договором № 15-23-04 від 24.04.2007 р. з врахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 115643,87 грн., 3% річних у розмірі 3458,95 грн., пені в сумі 11006,62 грн.
Ухвалою суду від 05.06.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/150, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.
Ухвалою суду від 30.07.2009 р. строк вирішення спору продовжено до 02.09.2009 р.
Ухвалою суду від 02.09.2009 р. строк вирішення спору продовжено до 02.11.2009 р.
В судових засіданнях оголошувалися перерви з 01.10.2009 р. по 16.10.2009 р., з 16.10.2009 р. до 02.11.2009 р.
Ухвалою від 02.11.2009 року по справі призначена судова економічна експертиза. Проведення експертизи доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз.
Ухвалою від 02.11.2009 р. провадження у справі № 15/150 зупинено.
Від Донецького НДІСЕ до суду надійшов висновок судово-економічної експертизи № 5833/24.
Ухвалою заступника голови господарського суду Донецької області від 24.06.2010 р. строк вирішення спору продовжено до 24.07.2010 р.
Ухвалою суду від 24.06.2010 р. провадження у справі поновлено та призначено до розгляду в судовому засіданні.
Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -
24.04.2007 р. сторони уклали договір поставки № 15-23-04, згідно якого постачальник (позивач) зобов'язався поставити та передати у власність покупця товар, а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти та оплатити вказаний товар на умовах та в порядку, визначених договором.
Пунктами 1.3, 1.4 договору передбачено, що найменування, номенклатура (асортимент), кількість, якісні та інші характеристики товару, його ціна, строки та умови поставки вказуються в специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору. Загальна кількість товару, що поставляється за договором, складається з кількості товару, який поставляється по всім специфікаціям до договору.
Згідно п. 2.1 договору ціна товару вказується в специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п. 6.1 договору постачальник зобов'язався поставити покупцю разом з товаром наступні документи: рахунок, сертифікат якості, накладну, податкову накладну.
Пунктами 9.1, 9.2 договору передбачено, що оплата здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в національній валюті України. За домовленістю сторін можливі інші види розрахунків.
Відповідно до п. 9.3 договору покупець здійснює оплату за поставлений товар протягом 10 календарних днів від дня поставки товару та отримання рахунку на оплату, якщо інше не передбачено специфікацією.
Специфікаціями № 1 та № 2 передбачено, що покупець здійснює оплату по факту поставки протягом 10 календарних днів після надходження товару на склад покупця.
Відповідно до п. 13.2 договору він вступив в силу з моменту підписання його сторонами та діяв до 31.12.2008 р.
Пунктом 13.3 договору передбачено, що у випадку невиконання сторонами своїх зобов'язань по договору він вважається пролонгованим на строк до моменту остаточного виконання сторонами своїх зобов'язань.
До спірного договору сторони підписали специфікації: № 1 від 24.04.2007 р., № 2 від 04.04.2008 р., якими передбачили найменування, кількість товару, ціну за одиницю та загальну вартість товару. Завірені копії договору та специфікацій містяться в матеріалах справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору № 15-23-04 від 24.04.2007 р. ним було поставлено відповідачу взуття на загальну суму 207074,88 грн. за видатковими накладними: № T-ROM00677 від 06.06.2008 р. на суму 122333,28 грн., № T-ROM00738 від 24.06.2008 р. на суму 84741,60 грн. Факт отримання відповідачем товару на вказану суму підтверджується підписами представників відповідача, які фактично отримали товар, на видаткових накладних в графі „Отримав”; а також податковими накладними: № ROM00640 від 06.06.2008 р., № ROM00727 від 24.06.2008 р.; довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей: серії НБЙ № 909216 від 06.06.2008 р., серії НБЙ № 909377 від 24.06.2008 р. Завірені копії вказаних документів додані до позову.
Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними накладними був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 15-23-04 від 24.04.2007 р. суд робить виходячи з того, що підставою поставки в довіреностях на отримання товарно-матеріальних цінностей вказаний саме договір № 15-23-04 від 24.04.2007 р. Крім того, найменування, кількість та ціна товару, зазначеного у накладних, довіреностях повністю відповідають тим, що вказані у специфікаціях до договору. Відповідач факт поставки товару по спірному договору з урахуванням специфікацій не заперечував. Тобто, з цього питання спір між сторонами відсутній.
В позовній заяві позивач вказує, що станом на день подачі позову до суду відповідач частково оплатив отриманий товар, в результаті чого сума заборгованості склала 102074,88 грн., про що свідчать банківські виписки від 09.07.2008 р. на суму 50000,00 грн., від 25.09.2008 р. на суму 10000,00 грн., від 26.09.2008 р. на суму 10000,00 грн., від 03.11.2008 р. на суму 20000,00 грн., від 03.02.2009 р. на суму 10000,00 грн., від 05.01.2009 р. на суму 5000,00 грн., завірені копії яких містяться в матеріалах справи.
Позивач надіслав відповідачу претензію № 249 від 24.10.2008 р. з вимогою оплатити основний борг. Факт відправлення позивачем даної претензії підтверджується фіскальним чеком № 7370 від 27.10.2008 р. Завірені копії претензії та чеку додані до позову.
Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.
Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:
Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 15-23-04 від 24.04.2007 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.
Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Сторони в договорі № 15-23-04 від 24.04.2007 р. з урахуванням умов специфікацій № 1 від 24.04.2007 р. та № 2 від 04.04.2008 р. передбачили оплату вартості товару протягом 10 календарних днів з моменту поставки товару, тобто від дати накладної.
Виходячи з того, що за видатковою накладною № T-ROM00677 товар був отриманий відповідачем 06.06.2008 р., строк оплати наступив з 07.06.2008 р. по 16.06.2008 р. включно, а вже з 17.06.2008 р. для відповідача почалося прострочення виконання грошового зобов'язання за цією партією товару. За видатковою накладною № T-ROM00738 товар був отриманий відповідачем 24.06.2008 р., строк оплати наступив з 25.06.2008 р. по 04.07.2008 р. включно, а вже з 05.07.2008 р. для відповідача почалося прострочення виконання грошового зобов'язання за цією партією товару. Тобто, строк оплати для відповідача по обом спірним видатковим накладним наступив, крім того почалося прострочення виконання грошового зобов'язання.
30.07.2009 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач повідомив, що 17.06.2009 р. він здійснив розрахунок з позивачем по заборгованості векселем на суму 102074,88 грн. Свої заперечення відповідач обґрунтовує актом прийому-передачі векселя від 17.06.2009 р., який містить підписи представників сторін та скріплений їх печатками. Крім того, в акті прийому-передачі векселя сторони вказали на те, що позивач приймає вексель з офертою саме у рахунок погашення заборгованості та припинення зобов'язань за договором № 15-23-04 від 24.04.2007 р. у сумі 102074,88 грн. Тобто, відповідач вважає вексель переданим, грошові зобов'язання припиненими. До відзиву додано завірені копії акту прийому-передачі векселя від 17.06.2009 р. та простого векселя серії АА 0763196 від 17.06.2009 р.
Аналогічні обставини зазначені у відзиві № 17/598 від 20.07.10 р. на позовну заяву. Крім того, відповідач вважає, що комерційний директор позивача Сидоренко Л.В. мала достатні повноваження на підпис акту прийому-передачі векселя від 17.06.2009 р.згідно довіреності від 20.11.2008 р., завірена копія якої додана до відзиву. З цієї довіреності вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю “Таланлегпром” в особі генерального директора підприємства Лаврика Андрія Миколайовича, який діє на підставі Статуту підприємства, уповноважує комерційного директора Сидоренко Лесю Вікторівну представляти інтереси ТОВ “Таланлегпром” у всіх установах і організаціях, вчиняти всі необхідні дії в інтересах ТОВ “Таланлегпром”, має право підпису юридичних документів, в тому числі укладати угоди купівлі-продажу, поставки товару, на оренду нежилого приміщення, а також одержувати усі необхідні документи, інформацію, здійснювати усі юридичні та фактичні дії. При здійсненні повноважень, передбачених цією довіреністю, Сидоренко Леся Вікторівна має право підписувати інші документи, пов'язані з виконанням цієї довіреності. Ця довіреність видана 20. листопада 2008 р., є чинною до 31.12.2009 р.
Крім того, до відзиву відповідач додав завірену копію простого векселю серії АА № 0763196 на суму 102074,88 грн. від 17.06.2009 р., який містить підписи генерального директора та головного бухгалтера ВАТ “Енергомашспецсталь”, скріплені печаткою цього товариства.
Позивач надав до суду свої заперечення на відзив у формі письмових пояснень, де зазначає, що акт прийому-передачі векселя від 17.06.2009 р. підписаний не уповноваженою особою позивача. Акт прийому-передачі векселя від імені позивача повинен був бути підписаний генеральним директором Лавриком А.Н., але фактично підпис, зазначений на акті, директору не належить. Вказані обставини позивач обґрунтовує письмовими поясненнями керівника ТОВ „Таланлегпром”, в яких вказує на те, що як генеральний директор, який діє від імені підприємства на підставі Статуту, призначається загальними зборами засновників та вирішує всі поточні питання діяльності підприємства, він спірний акт прийому-передачі векселя не підписував, довіреності на підписання вказаного акту не видавав. Керівник пояснив, що на підприємстві виготовлено та використовується у ході господарської діяльності три круглих печатки: кругла печатка б/н, кругла печатка № 1, кругла печатка для сертифікатів відповідності. Яким чином спірний акт прийому-передачі векселя від 17.06.2009 р. був скріплений круглою печаткою б/н керівнику не відомо.
В підтвердження вказаних обставин позивач надав до суду завірені копії матеріалів службового розслідування по факту неправомірного використання печатки б/н ТОВ „Таланлегпром” та щодо встановлення особи, яка виконала підпис від імені директора ТОВ „Таланлегпром” Лаврика А.Н. на акті прийому-передачі векселя від 17.06.2009 р. та скріпила печаткою підпис на цьому акті.
Наказом ТОВ „Таланлегпром” від 01.01.2008 р. встановлено, що відповідальною особою за облік, зберігання та використання круглої печатки б/н було призначено головного бухгалтера підприємства - Махнівську В.М.
Наказом ТОВ „Таланлегпром” від 11.03.2008 р. було прийнято Миськевич Тетяну Миколаївну з 11.03.2008 р. на посаду секретаря.
Наказом ТОВ „Таланлегпром” від 03.11.2008 р. було прийнято Сидоренко Лесю Вікторівну з 03.11.2008 р. на посаду комерційного директора.
З матеріалів службового розслідування на підставі письмових та усних пояснень комерційного директора Сидоренко Л.В., головного бухгалтера Махнівської В.М., секретаря Миськевич Т.М., керівника Роменського регіонального бюро продаж Іванченко В.П. вбачається, що підписання акту прийому-передачі векселя, акту прийому-передачі погашеного векселя, акту пред'явлення векселя до платежу відбулося в результаті помилки з перевищенням повноважень комерційним директором Сидоренко Л.В. Секретар Миськевич Т.М., грубо порушивши свої посадові обов'язки, скріпила дані документи круглою печаткою б/н підприємства. Головний бухгалтер Махнівська В.М. в результаті недбалості надала можливість скористатися без дозволу печаткою підприємства.
Посадові інструкції секретаря та комерційного директора підтверджують відсутність повноважень у вказаних осіб на підписання договорів (угод, контрактів, актів) та скріплення їх печатками без видачі відповідної довіреності.
В підтвердження даних обставин позивач надав до суду наказ ТОВ „Таланлегпром” від 01.01.2008 р. про закріплення печаток за посадовими особами ТОВ „Таланлегпром”, наказ ТОВ „Таланлегпром” від 11.03.2008 р. про призначення на посаду секретаря, наказ ТОВ „Таланлегпром” від 03.11.2008 р. про призначення на посаду комерційного директора, посадові інструкції секретаря та комерційного директора, Інструкцію про порядок обліку зберігання та використання печаток, штампів і бланків на підприємстві ТОВ „Таланлегпром”, наказ ТОВ „Таланлегпром” від 31.07.2009 р. про проведення службового розслідування, акт службового розслідування від 20.08.2009 р., пояснення по питанням службового розслідування комерційного директора Сидоренко Л.В., секретаря Миськевич Т.М., наказ ТОВ „Таланлегпром” від 21.08.2009 р. про притягнення винних осіб до відповідальності, наказ ТОВ „Таланлегпром” № 78 від 25.08.2009 р. про ознайомлення винних осіб з наказом, акт пред'явлення векселя до платежу від 17.07.2009 р., акт прийому-передачі погашеного векселя без дати.
Завірені копії вищевказаних документів містяться в матеріалах справи. Оригінали оглянуті в судовому засіданні, про що свідчить протокол судового засідання від 01.10.2009 р.
Проаналізувавши обставини справи суд дійшов наступного висновку:
Пунктом 9.2 договору передбачена можливість сторін змінити форму розрахунку з грошової на будь-яку іншу за умови наявності між ними домовленості про це.
З матеріалів справи вбачається, що сторони змінили форму розрахунку за поставлений товар із грошової (як було передбачено п. 9.1 договору) на вексельну.
Така зміна умов договору відбулася шляхом підписання сторонами акту прийому-передачі векселя від 17.06.2009 р.
Згідно ст. 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Договір № 15-23-04 від 24.04.2007 р. був укладений в письмовій формі, зміни до нього були також прийняті сторонами в письмовій формі. З моменту підписання сторонами акту прийому-передачі векселя від 17.06.2009 р. грошові зобов'язання відповідача перед позивачем, засновані на договорі № 15-23-04 від 24.04.2007 р., вважаються припиненими. Замість них між сторонами виникли вексельні правовідносини, засновані не на нормах ЦК та ГК України про поставку товару, а на спеціальних нормах вексельного законодавства.
Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками судових експертів.
Ухвалою від 02.11.2009 р. суд призначив по справі судову економічну експертизу та на вирішення експертам поставив наступне питання: чи відображено в документах бухгалтерського та податкового обліку обох сторін факт прийому-передачі від відповідача позивачу та оприбуткування останнім простого векселя серії АА 0763196 від 17.06.2009 р. з офертою на суму 102074,88 грн. згідно акту прийому-передачі векселя від 17.06.2009 р.?
В матеріалах справи міститься висновок судово-економічної експертизи № 5833/24, з якого вбачається наступне:
Виходячи зі змісту первинних документів бухгалтерського обліку ВАТ “Енергомашспецсталь” та ТОВ “Таланлегпром”, судовим експертом було встановлено, що 17.06.2009 р. ВАТ “Енергомашспецсталь” у погашення кредиторської заборгованості за договором постачання від 24.04.2007 р. № 15-23-04 перед ТОВ “Таланлегпром” значиться наданим простий вексель АА 0763196 з офертою на загальну суму 102074,88 грн., у зв'язку з чим зобов'язання ВАТ “Енергомашспецсталь” за вказаним договором постачання вважаються сторонами як такі, що виконані.
17.07.2009 р. ТОВ “Таланлегпром” значиться пред'явленим ВАТ “Енергомашспецсталь” до сплати простий вексель АА 0763196, погодившись з дисконтом при сплаті векселя у розмірі 30 відсотків.
ТОВ “Таланлегпром” у зв'язку з тим, що ВАТ “Енергомашспецсталь” відповідно до акту пред'явлення векселя до погашення, виконав свої зобов'язання за векселем шляхом перерахування грошових коштів у безготівковій формі на рахунки ТОВ “Таланлегпром”, реквізити якого вказані у акті у сумі 71452,42 грн., передає погашений вексель ВАТ “Енергомашспецсталь”, з приводу чого сторони претензій одна до одної не мають.
За результатами проведеного дослідження судовим експертом не встановлено відображення в документах бухгалтерського та податкового обліку позивача фактів прийому від відповідача та оприбуткування простого векселя серії АА 0763196 від 17.06.2009 р. з офертою на суму 102074,88 грн. згідно акту прийому-передачі векселя від 17.06.2009 р. Також експертом встановлено, що в регістрах бухгалтерського обліку відповідача значиться відображеним факт погашення заборгованості останнього перед позивачем шляхом надання простого векселя серії АА 0763196 від 17.06.2009 р. з офертою на суму 102074,88 грн. згідно акту прийому-передачі векселя від 17.06.2009 р.
Порядок відображення операцій по сплаті заборгованості шляхом надання короткострокового векселя у бухгалтерському обліку відповідача не відповідає порядку відображення вказаної операції, встановленому Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань та господарських операцій підприємств та організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів від 30.11.1999 № 291.
Крім того, експертом встановлена невідповідність даних бухгалтерського обліку відповідача даним актів пред'явлення векселя серії АА 0763196 до платежу та прийому-передачі погашеного векселя щодо проведення відповідачем фактичної його оплати шляхом перерахування безготівкових коштів на рахунок позивача.
Відповідач надав до суду зауваження на висновок експерта, де зазначає наступне: господарська операція прийому-передачі простого векселя серії АА 0763196 на суму 102074,88 грн. була відображена в бухгалтерському обліку ВАТ “Енергомашспецсталь” по кредиту рахунку 621 “Короткострокові векселі видані в національні валюті”, так як підприємство планувало погасити заборгованість по даному векселю на протязі 2009 р. Тому вимоги Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерством фінансів від 30.11.1999 р. № 201, не були порушені.
З матеріалів справи вбачається, що фактично спірний акт прийому-передачі векселя від 17.06.2009 р. був підписаний представником позивача та скріплений печаткою.
Відповідно до ст. 92 ч. 3 ЦК України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Позивач не довів належним чином обставини, які б підтверджували той факт, що відповідач знав чи повинен був знати про обмеження повноважень представників позивача на підписання актів прийому-передачі векселя та погашеного векселя, пред'явлення векселя до платежу, а також скріплення таких актів печатками. Відповідач надав до суду завірені копії акту прийому-передачі векселя від 17.06.2009 р. та простого векселя серії АА 0763196 від 17.06.2009 р.
Статтею 36 ГПК України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
За вказаних обставин акт прийому-передачі векселя від 17.06.2009 р. та простий вексель серії АА 0763196 від 17.06.2009 р. суд приймає до уваги в розумінні ст. 36 ГПК України як належний доказ погашення відповідачем основного боргу на суму 102074,88 грн.
Суд при винесенні рішення згідно ст. 83 ч. 1 п. 2 ГПК України не може виходити за межі заявлених позовних вимог без наявності клопотання про це самого позивача.
Такого клопотання до суду не надходило. Позивачем протягом періоду розгляду справи в суді предмет або підстави позову не змінювалися.
За вищевказаних обставин в частині позову про стягнення основного боргу за договором поставки № 15-23-04 від 24.04.2007 р. в розмірі 102074,88 грн. провадження у справі підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору згідно ст. 80 ч. 1 п. 1-1 ГПК України (оплачено після порушення провадження у даній справі).
Відповідач надав до суду доповнення № 17/1366 від 30.10.2009 р. до відзиву на позовну заяву, в якому зазначає, що позивач здійснив невірний розрахунок штрафних санкцій. За власним розрахунком відповідача 3% річних складає 3363,50 грн., інфляція - 13423,99 грн., пеня - 10362,58 грн.
У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання відповідачем позивач, керуючись п. 10.5 договору, нарахував відповідачу пеню на загальну суму 11006,62 грн. за період з 17.06.2008 р. по 05.01.2009 р. (розрахунок міститься в матеріалах справи).
Згідно п. 10.5 договору у разі несвоєчасної оплати поставленого товару покупець оплачує постачальнику пеню в розмірі 0,04% суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
Позивач здійснив розрахунок пені з урахуванням положень Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р., а саме того, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Тобто, пеня, нарахована позивачем за ставкою 0,04% суми простроченого платежу, фактично не перевищує подвійної облікової ставки НБУ.
Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Законом або договором не встановлено іншого строку для нарахування пені. Пункт 10.5 договору не передбачає вказівки на незастосування норми ст. 232 п. 6 ГК України або умови нарахування пені до дати фактичного виконання зобов'язання за договором, за увесь період прострочення. Нарахування пені за кожний день прострочення означає встановлений порядок такого нарахування, а не період нарахування.
Таким чином розрахунок позивача є цілком невірним та судом до уваги не приймається. За власними розрахунками суду пеня нараховується за період з 17.06.2008 р. (початок прострочення виконання грошового зобов'язання за видатковою накладною № T-ROM00677 від 06.06.2008 р.) по 16.12.2008 р. (закінчення строку нарахування згідно ст. 232 ч. 6 ГК України) та складає: (122333,28 грн. х 0,04% х 18 днів) + (207074,88 грн. х 0,04% х 4 дні) + (157074,88 грн. х 0,04% х 78 днів) + (147074,88 грн. х 0,04% х 1 день) + (137074,88 грн. х 0,04% х 38 днів) + (117074,88 грн. х 0,04% х 44 дні) = 880,08 грн. + 331,32 грн. + 4900,74 грн. + 58,83 грн. + 2083,54 грн. + 2060,52 грн. = 10315,03 грн. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 11006,62 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 10315,03 грн. В частині стягнення пені на суму 11006,62 грн. - 10315,03 грн. = 691,59 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.
У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання відповідачем позивач, керуючись ст. 625 ЦК України, нарахував відповідачу інфляцію в сумі 13568,99 грн. та 3% річних в розмірі 3458,95 грн. (розрахунки є в матеріалах справи).
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.
Перевіркою розрахунку суми 3% річних судом встановлено, що позивач припустився суттєвих помилок при визначенні кількості днів у 2008 р. Таким чином розрахунки позивача щодо нарахування 3% річних є цілком невірними та судом до уваги не приймаються.
За власними розрахунками суду сума 3% річних складає: (122333,28 грн. х 3% х 18 днів : 366 днів) + (207074,88 грн. х 3% х 4 дні : 366 днів) + (157074,88 грн. х 3% х 78 днів : 366 днів) + (147074,88 грн. х 3% х 1 день : 366 днів) + (137074,88 грн. х 3% х 38 днів : 366 днів) + (117074,88 грн. х 3% х 59 днів : 366 днів) + (117074,88 грн. х 3% х 4 дні : 365 днів) + (112074,88 грн. х 3% х 29 днів : 365 днів) + (102074,88 грн. х 3% х 106 днів : 365 днів) = 180,49 грн. + 67,89 грн. + 1004,25 грн. + 12,06 грн. + 426,95 грн. + 566,18 грн. + 38,49 грн. + 267,14 грн. + 889,31 грн. = 3452,76 грн. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 3458,95 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 3452,76 грн. В частині стягнення 3% річних на суму 3458,95 грн. - 3452,76 грн. = 6,19 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Перевіркою розрахунків інфляції судом встановлено, що позивач безпідставно неодноразово нарахував інфляцію за відповідний місяць після спливу граничного строку можливості такого нарахування (15 число місяця), що не відповідає рекомендаціям відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 р. Крім того, позивач не врахував той факт, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, а також інфляція не нараховується, якщо індекс складає менше 100% (такими місяцями є липень та серпень 2008 року). Таким чином розрахунки позивача щодо нарахування інфляції є цілком невірними та судом до уваги не приймаються.
За власними розрахунками суду сума інфляції складає:
1) за періоди з 17.06.2008 р. по 04.07.2008 р. та з 05.07.2008 р. по 08.07.2008 р. інфляція не нараховується у зв'язку з тим, що за червень 2008 р. сплив граничний строк нарахування, оскільки прострочення виконання грошового зобов'язання починається з 17.06.2008 р., а за липень інфляція не нараховується, тому що індекс складає 99,5%, тобто менше 100%;
2) за період з 09.07.2008 р. по 24.09.2008 р. інфляція нараховується за вересень 2008 р., тому що індекси за липень (99,5%) та серпень (99,9%) складають менше 100%, тобто інфляція за вказаний період становить: 157074,88 грн. х 101,1% = 158802,70 грн. - 157074,88 грн. = 1727,82 грн.;
3) за період з 25.09.2008 р. по 26.09.2008 р. інфляція не нараховується, оскільки, по-перше, сплив граничний строк нарахування, по-друге, за вересень 2008 р. інфляція була вже нарахована в попередньому періоді;
4) за період з 26.09.2008 р. по 02.11.2008 р. інфляція нараховується за жовтень 2008 р. та складає: 137074,88 грн. х 101,7% = 139405,15 грн. - 137074,88 грн. = 2330,27 грн.;
5) за період з 03.11.2008 р. по 04.01.2009 р. інфляція нараховується за листопад -грудень 2008 р. та складає: 117074,88 грн. х 101,5% х 102,1% = 121326,45 грн. - 117074,88 грн. = 4251,57 грн.;
6) за період з 05.01.2009 р. по 02.02.2009 р. інфляція нараховується за січень 2009 р. та складає: 112074,88 грн. х 102,9% = 115325,05 грн. - 112074,88 грн. = 3250,17 грн.;
7) за період з 03.02.2009 р. по 19.05.2009 р. інфляція нараховується за лютий - травень 2009 р. та складає: 102074,88 грн. х 104,37% = 106535,55 грн. - 102074,88 грн. = 4460,67 грн., де 104,37% - середній індекс інфляції за період з лютого по травень 2009 р.
Загальна сума інфляції складає 1727,82 грн. + 2330,27 грн. + 4251,57 грн. + 3250,17 грн. + 4460,67 грн. = 16020,50 грн.
В результаті допущених помилок за розрахунками позивача сума інфляції зменшилася та склала 13568,99 грн. Але суд при винесенні рішення згідно ст. 83 ч. 1 п. 2 ГПК України не може виходити за межі заявлених позовних вимог без наявності клопотання про це самого позивача. Такого клопотання до суду не надходило, тому задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення інфляції на суму 13568,99 грн.
Крім того, позивач у позовній заяві просить суд для забезпечення позову накласти арешт на грошові рахунки, які належать відповідачу.
Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Статтею 67 ГПК України передбачено, що позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.
Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням вищевказану заяву, вважає її такою, що заснована на необґрунтованих припущеннях позивача, тому відмовляє у задоволенні заяви стосовно вжиття заходів щодо забезпечення позову у зв'язку з недоведеністю реальних обставин того, що грошові кошти, які є у відповідача, можуть зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитись за якістю на момент винесення рішення господарським судом. Крім того, арешту може підлягати тільки конкретна сума грошових коштів, за умови її фактичної наявності у відповідача, що також не було доведено позивачем належними доказами. Також, діючим законодавством взагалі не передбачено накладення арешту на банківські рахунки в якості забезпечення позову при розгляді справи господарським судом.
Вартість судової економічної експертизи складає 5047,68 грн., що підтверджується рахунком № 1895 від 18.11.2009 р., оригінал якого міститься в матеріалах справи. Позивач оплатив вказану суму за платіжним дорученням № 2996 від 08.12.2009 р. на суму 5047,68 грн., оригінал якого з відміткою банку про проведення платежу міститься в матеріалах справи.
Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати (в тому числі вартість судово-економічної експертизи) при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог та припинення провадження по справі - на відповідача, в частині відмови у задоволенні позову - на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” (юридична адреса: 84306, Донецька область, м. Краматорськ; код ЄДРПОУ 00210602; рахунок 26005301510738 в філії „Відділення Промінвестбанку в м. Краматорськ Донецької області”, МФО 334141) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Таланлегпром” (юридична адреса: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77; код ЄДРПОУ 31862978; рахунок 26005001029001 в Київській філії АТ „Укрінбанк”, МФО 300250) суму 27336,78 грн. (а саме: пеню в розмірі 10315,03 грн., 3% річних в сумі 3452,76 грн., інфляцію в розмірі 13568,99 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 1294,11 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 310,82 грн., вартість витрат на проведення судової економічної експертизи в сумі 5020,61 грн.
Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу на суму 102074,88 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору між сторонами.
Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 691,59 грн., 3% річних в сумі 6,19 грн.
У судовому засіданні 21.07.2010 р. оголошено рішення суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя