Справа № 691/598/22
Провадження № 2/691/315/22
17 серпня 2022 року м. Городище
Городищенський районний суд Черкаської області в складі судді Синиці Л.П. за участю секретаря судового засідання Коваленко А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
В липні 2022 позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, мотивуючи вимоги тим, що 14.02.2016 року Солтонським відділом реєстрації шлюбу Солтонського району Алтайського краю Російської Федерації зареєструвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , актовий запис № 4. Від шлюбу мають одну спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Порозуміння між подружжям не має, щодо виховання дочки, ні до ведення сімейного господарства, ні до сексуальних стосунків, на підставі різних релігійних та особистих моральних поглядів. Належної поваги та підтримки від чоловіка ані як мати, ані як дружина, не отримує. Більше року не живуть родиною. Спілкування з донькою залишається на час подання позову по домовленості. На примирення не згодна, хоч би як того не вимагала ст.111 СК України, тому що відповідно до ст.112 СК України підстав для розірвання шлюбу достатньо, а саме відчуття самотності, погіршення здоров'я, втрата терпіння - про це не має подальшого бажання зберігати сім'ю. Вважає, що подальше спільне життя та збереження шлюбу є неможливим та суперечитиме її інтересам. Після розлучення позивач бажає залишити собі прізвище - ОСОБА_4 . Просила суд, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвати, залишити прізвище ОСОБА_4 , стягнути з відповідача судові витрати, які понесла за сплату судового збору в розмірі 992,40 грн..
Ухвалою судді в справі відкрито провадження, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
В судове засідання сторони не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Надали заяву в якій просили розгляд цивільної справи проводити без їх участі. Позивач позовні вимоги підтримує, просить задовольнити. Відповідач проти задоволення позовних вимог не заперечує.
Згідно частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з'явилися у судове засідання.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши встановлені конкретні обставини у справі, оцінивши надані сторонами в порядку статті 81 ЦПК України докази в їх сукупності та взаємозв'язку, приймаючи до уваги існуючі між сторонами відносини, причини розлучення, небажання кожного з подружжя зберігати шлюб, суд дійшов висновку, що подальше спільне життя сторін, збереження їх сім'ї є неможливим та суперечить інтересам кожного з них.
Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 3 ЦПК України). Згідно частини 1 статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог.
Питання, що виникають у сфері приватно-правових відносин з іноземним елементом вирішуються згідно із Законом України "Про міжнародне приватне право". Пунктом 11 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику розгляду судами цивільних справ з іноземним елементом" від 16.05.2013 № 24-754/0/4-13, передбачено, що правові наслідки шлюбу з іноземним елементом визначаються статтею 60 Закону України "Про міжнародне приватне право". Правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, тобто правом тієї держави, громадянами якої вони є одночасно, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі.
Виходячи з положень Закону України "Про міжнародне приватне право", припинення шлюбу з іноземним громадянином здійснюється відповідно до наступних положень: спільного особистого закону подружжя права держави, громадянами якої вони є; права держави, в якій подружжя постійно проживало; права, з яким обидва подружжя мають тісний зв'язок. Подружжя, яке не має спільного особистого закону, може обрати право, що буде застосовуватися до правових наслідків шлюбу, якщо подружжя не має спільного місця проживання або якщо особистий закон жодного з них не збігається з правом держави їхнього спільного місця проживання. Вибір права обмежений лише правом особистого закону одного з подружжя.
Спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу розірвання шлюбу, що укладений на території Російської Федерації, між ОСОБА_2 громадянином Російської Федерації та ОСОБА_1 громадянкою України, які мають зареєстроване місце проживання на території України, а тому справа про розірвання шлюбу з іноземцем може бути розглянута в Україні та провадиться за законодавством України.
Відповідно до статті 63 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначено, що припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу. Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом якщо дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України.
Згідно пункту 2 статті 28 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах (укр/рос) в редакції від 21.01.2006 року зазначається, що якщо один з подружжя є громадянином однієї Договірної Сторони, а другий іншої Договірної Сторони, застосовується законодавство Договірної Сторони, установа якої розглядає справу про розірвання шлюбу.
У статті 18 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" (який визначає правовий статус та закріплюються основні права, свободи та обов'язки іноземців), зазначено, що іноземці можуть укладати і розривати шлюби з громадянами України та іншими особами відповідно до законодавства України, та вказано, що іноземці мають рівні з громадянами України права і обов'язки у шлюбних і сімейних відносинах.
Відповідно до частини 1 статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.
14.02.2016 року ОСОБА_2 (відповідач) та ОСОБА_1 (позивач) у Відділі РАЦС адміністрації Солтонського району Алтайського краю Російської Федерації, зареєстрували шлюб, актовий запис № 4 (Свідоцво про укладення шлюбу НОМЕР_1 ), прізвище чоловіка після реєстрації шлюбу ОСОБА_5 , прізвище дружини після реєстрації шлюбу ОСОБА_4 (а.с. 8). В шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_2 в подружжя народилася дочка ОСОБА_3 , підтверджено свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_2 від 15.03.2017 року, актовий запис № 2, місце державної реєстрації Виконавчий комітет Вербівської сільської ради Городищенського району Черкаської області (а.с. 9).
Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається (стаття 24 СК України). Таке положення національного законодавства України відповідає статті 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Відповідно до частини 3 статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідач позов визнав, щодо надання терміну на примирення не наполягав.
З матеріалів справи вбачається, що на даний час сторони припинили шлюбні відносини, спільного господарства не ведуть, між сторонами склалися напружені стосунки, шлюбні відносини вони не підтримують більше року і не мають бажання дійти примирення. Питання про примирення не ставиться. Позивач наполягає на розірванні шлюбу, є її свідомим вибором, зробленим без будь-якого зовнішнього впливу чи примусу, то, відповідно, відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим. Суд вважає встановленим, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка, після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті й майнові права. Встановлені судом обставини вказують, що сім'я фактично розпалася, подальше сумісне проживання подружжя неможливе. Строк на примирення надавати подружжю недоцільно.
Причини, які спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу, є обґрунтованими, відповідач погодився на розірвання шлюбу, підстав для відмови у прийнятті визнання ним позову немає.
Згідно частини 4 статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності до того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Частина перша статті 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Так, пунктом 84 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Валліанатос та інші проти Греції" від 07.11.2013 року (Заяви № № 29381/09 та 32684/09) передбачено: "Суд наголошує на принципах, встановлених у його практиці. Мета захисту родини у її традиційному сенсі є доволі абстрактною і для її реалізації може використовуватися широкий спектр конкретних заходів… Також, з огляду на те, що Конвенція є "живим" документом, який слід тлумачити у світлі умов сьогодення…, держава при виборі засобів, покликаних забезпечувати захист сім'ї та повагу до сімейного життя, як цього вимагає стаття 8, обов'язково має брати до уваги зміни, що відбуваються у суспільстві і у ставленні до соціальних питань, цивільного стану і міжособистісних стосунків, включаючи той факт, що не існує лише одного шляху чи лише одного вибору, коли йдеться про те, як вести сімейне або приватне життя". Пунктом 126 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Фернандес Мартінес проти Іспанії" (заява 56030/07) від 12 червня 2014 року встановлено: "Що стосується права на приватне та сімейне життя, Суд наголошує на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя. У зв'язку з цим повторно наголошується, що відповідно до статті 8 також надається охорона прав на самореалізацію як у формі особистого розвитку…, так і з точки зору права на встановлення та розвиток відносин з іншими людьми та навколишнім світом, при цьому поняття особистої автономії є важливим принципом, що береться за основу при тлумаченні гарантій, які викладені в такому положенні".
З врахуванням того, що сторони не бажають примиритися, суд приходить до висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити їх інтересам, що має істотне значення, тому суд переконаний, що позов має бути задоволено, а шлюб між сторонами необхідно припинити шляхом його розірвання.
Відповідно до частини 2 статті 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили (частина 3 статті 115 СК України).
Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Питання про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 позивач в позові не піднімає, а тому і не вирішується судом.
Відповідно до статті 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватись цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. Оскільки позивач при реєстрації шлюбу не змінила прізвище, то суд не вирішує питання прізвища позивача після розірвання шлюбу.
При поданні позовної заяви позивач сплатила судовий збір в сумі 992 грн. 40 коп., відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", що підтверджено квитанцією, які згідно із частиною 1 статті 141 ЦПК України, слід стягнути на її користь. Відповідно до частини 1 статті 142 ЦПК України, оскільки відповідач визнав позовні вимоги, позивачу слід повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при подачі даного позову.
Керуючись ст. ст. 24, 104, 105, 110 - 112, 113, 114 Сімейного Кодексу України, постановою ПВС України "Про судову практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" № 11 від 21.12.2007, ст. ст. 2, 4 - 8, 10, 12, 76, 89, 141, 142, 206 ч.4, 247, 258, 263, 265, 268, 273, 279, 352, 354, 355 Цивільного процесуального Кодексу України, -
Позовні вимоги задовольнити.
Шлюб, укладений 14.02.2016 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин Російської Федерації та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянка України, що зареєстрований у Відділі РАЦС адміністрації Солтонського району Алтайського краю Російської Федерації, актовий запис № 4, розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , громадянин РФ, місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 відсотків судового збору, який позивач сплатила при поданні до суду даного позову, а саме в розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість) гривень 20 (двадцять) копійок.
Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , з державного бюджету 50 відсотків судового збору, який сплачено при поданні до суду даного позову, в розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість) гривень 20 (двадцять) копійок.
Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставляння відмітки в актовому записі про шлюб.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення (отримання) рішення суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л. П. Синиця