Номер провадження 2-а/289/13/22
Справа №289/1188/22
24.08.2022 м. Радомишль
Радомишльський районний суд Житомирської області у складі: головуючого судді Мельника О.В., за участю секретаря судового засідання Галькевич Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (місце реєстрації/місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції у Житомирській області (10008, Житомирська область, місто Житомир, вул. Старий бульвар, будинок, № 5/37), третьої особи на стороні відповідача поліцейського СРПП Відділення поліції № 3 Житомирського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області А.Стадченка (м. Радомишль, вул.Мала Житомирська, 13, Житомирська область) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
Позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення. В обґрунтування позову зазначив наступне.
02 липня 2022 року відносно позивача інспектором СРПП № 3 Радомишльського відділення поліції винесена постанова про застосування адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. за скоєння адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 122 та ст. 125 КУАП.
Із даною постановою позивач не згоден та вважає її незаконною, оскільки вона не містить доказів вчинення ним правопорушення. Зокрема зазначив, що Постановою серії БАБ №165173 від 02.07.2022 інспектора СРПП ВП №3 Житомирського РУП, лейтенанта поліції Андрія Стадченка, позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративно відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень за те, що 02.07.2022 року о 23 годині 58 хвилин в місті Радомишль по провулку Лутовецькому він керуючи транспортним засобом ЗАЗ 1102 реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , перед поворотом праворуч на вулицю 9-го січня в місті Радомишль не надав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку, чим порушив п.п. 9.2. б ПДР України та після здійснення зупинки не увімкнув аварійну сигналізацію, чим порушив п.п. 9.9. б ПДР України чим вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч.2 ст. 122 та ст. 125 КУАП.
При винесенні постанови, інспектором не було надано відповідних доказів (відеоматеріалів) де ОСОБА_1 порушив правила п.п. 9.2. б та п.п. 9.9. б ПДР України. Також стверджує, що йому було відмовлено у використанні та виклику адвоката для надання професійної правничої допомоги адвоката, яка гарантується статтею 131-2 Конституції України.
З урахуванням цих всіх обставин, враховуючи, що він заперечує вчинення порушення вимог ПДР, позивач вважає винесену постанову не законною та просить її скасувати.
Відповідач направив на адресу суду відзив щодо позовних вимог, відповідно до якого, просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що постанова винесена в межах та у відповідності до вимог чинного законодавства.
До відзиву відповідач долучив відеозапис з нагрудних камер поліцейських.
Третя особа на стороні відповідача - своїм правом надання пояснень не скористався.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП), адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Згідно зі ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (частина друга статті 122 та статті 125).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію".
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
За змістом статті 31 вказаного Закону, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Згідно зі ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський може зупиняти транспортні засоби та поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
За загальним правилом, відповідно до ст. 254 КУпАП, фіксація адміністративного правопорушення починається зі складення протоколу про його вчинення уповноваженою на те посадовою особою. Відповідно до ч. 3 ст. 254 КУпАП, протокол не складається у випадках, передбачених ст. 258 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі встановлено Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395 (далі по тексту - Інструкція № 1395).
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123,статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140КУпАП.
Як встановлено статтею 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Пунктом 9 розділу ІІІ Інструкції № 1395 встановлено, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.
Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ст. 122 та ст.. 125 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Пункт 10 інструкції № 1395 передбачає, що Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Пункт 6 IV Інструкції передбачає, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні, або після повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.
Згідно зі ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Порядок використання фото та відео техніки встановлюється п. 9 ч.1 ст.31 та ст.40 Закону України «Про національну поліцію».
При цьому норма статті 31 Закону України «Про національну поліцію» є загальною нормою, яка безпосередньо не регламентує порядок застосування технічних приладів та технічних засобів.
Спеціальною нормою, яка регламентує порядок застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису є ст. 40 Закону України «Про національну поліцію».
Пункт 2 частини 1 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» чітко встановлює порядок використання техніки в правовідносинах щодо безпеки дорожнього руху, види техніки та умови її використання.
Відповідно до п. 2 частини 1 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Частиною 2 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» встановлено, що інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.
Також порядок використання технічного засобу відеозапису деталізовано Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 № 1026. Згідно з п. 5 розділу ІІ Інструкції, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Згідно ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Крім того, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно положень ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Зі змісту оскаржуваної постанови по справі про адміністративне правопорушення серії БАБ №165173 від 02.07.2022 слідує, що позивач ОСОБА_1 02.07.2022 року о 23 годині 58 хвилин в місті Радомишль по провулку Лутовецькому керував транспортним засобом ЗАЗ 1102 реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , перед поворотом праворуч на вулицю 9-го січня в місті Радомишль не надав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку, чим порушив п.п. 9.2. б ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУАП.
Дослідивши у судовому засіданні диск із відеозаписом події, встановлено, що на наданих відеозаписах відсутній момент повороту праворуч на вулицю 9-го січня в місті Радомишль та не надання сигналу світловим покажчиком повороту відповідного напрямку ОСОБА_1 , що не спростовує доводи позивача про те, що він не вчиняв даного порушення ПДР.
Сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.
На цьому наголошує Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в Постанові від 08 липня 2020 року по справі № 177/525/17(2-а/177/23/17).
При винесенні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності відповідач не виконав вимог закону, а саме ст.ст. 14-1, 34, 35, 251, 256, 283 КпАП України, у зв'язку з чим постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності в цій частині є такою, що не відповідає закону, порушує права позивача і підлягає скасуванню.
Таким чином, оскільки доказів вини позивача у правопорушенні відповідачем не надано, суд вважає, що відсутні в діях позивача склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню через недоведеність такого порушення.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп / 2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпція, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Також, зі змісту оскаржуваної постанови по справі про адміністративне правопорушення серії БАБ №165173 від 02.07.2022 слідує, що позивач ОСОБА_1 після здійснення зупинки не увімкнув аварійну сигналізацію, чим порушив п.п. 9.9. б ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 125 КУАП.
У відповідності п.п. 9.9. б ПДР України аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена: б) у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар.
Стаття 125 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121-128, частинами першою і другою статті 129, статтями 139 і 140 цього Кодексу і тягнуть за собою відповідальність у виді попередження.
Дослідивши у судовому засіданні диск із відеозаписом події, встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом ЗАЗ 1102 реєстраційний номер НОМЕР_1 та після здійснення зупинки на вимогу поліцейських не увімкнув аварійну сигналізацію чим порушив вимоги ПДР України та вчинив правопорушення передбачене ст. 125 КУАП.
Також з постанови серіїБАБ №165173 від 02.07.2022 вбачається, що вона винесена уповноваженою на те посадовою особою органів поліції,.
Враховуючи, що адміністративне стягнення за вчинення кількох правопорушень накладалось на підставі ст..36 КУпАП, яка передбачає, що при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених і відповідно поліцейським адміністративне стягнення за ст. 125 КУАП на ОСОБА_1 окремо не накладалось, а тому підстави для накладення адміністративного стягнення чи застосування п.4 ч.3 ст. 286 КАС України у суду відсутні.
Твердження позивача про те, що йому було відмовлено у наданні можливості скористатись професійною правничою допомогою адвоката не найшли свого підтвердження під час розгляду справи. При перегляді відеозапису із нагрудної камери поліцейського (файл …210_0014) вбачається, що права особи яка притягується до адміністративної відповідальності, в тому числі і право на надання професійної правничого допомоги були роз'ясненні ОСОБА_1 належним чином, і жодних клопотань від нього заявлено не було.
Оскільки вчинення адміністративного правопорушення мало місце, судові витрати по справі суд покладає на позивача.
Керуючись ст.ст. 122, 251, 283, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 8, 9, 72-77, 78, 205, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Житомирській області, третьої особи на стороні відповідача поліцейського СРПП Відділення поліції № 3 Житомирського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області А.Стадченка про скасування постанови по справі про накладення адміністративного стягнення - задовольнити частково.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 02.07.2022 серії БАБ №165173 за ч.2 ст.122 КУпАП, у виді штрафу в розмірі 510,00 грн.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , за ч.2 ст.122 КУпАП - закрити.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги на судове рішення протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили судовим рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя О. В. Мельник