Справа № 297/1301/22
18 серпня 2022 року м. Берегове
Берегівський районний суд Закарпатської області в особі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , перекладача ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , його захисника ОСОБА_6 , законного представника обвинуваченого - ОСОБА_7 , представника служби у справах дітей Берегівської міської ради - ОСОБА_8 , педагога - ОСОБА_9 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022071060000150 від 19.04.2022 року, яке поступило з обвинувальним актом, по обвинуваченню:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, неодруженого, без освіти, непрацюючого, раніше не судимого,
за ч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст. 185 КК України,
встановив:
22 січня 2022 року близько 18:00 годин неповнолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за попередньою змовою з ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , неповнолітнім ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , матеріали досудового розслідування щодо яких направлені до суду з обвинувальним актом та з невстановленою досудовим розслідуванням особою, матеріали досудового розслідування щодо якої виділене в окреме провадження, проникли на обгороджену територію Фермерського господарства «Хутор», розташованого за адресою с. Дийда, вул. Арпада, 78, Берегівського району, звідки таємно викрали металеві частини паркану та металобрухт, вартістю 527,68 грн., однак виконавши усі дії, які вважали необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, кримінальне правопорушення не закінчили з причин, які не залежали від їх волі, оскільки були викриті працівниками групи реагування патрульної поліції Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області, при завантаженні викраденого майна до належного ОСОБА_10 транспортного засобу марки «ВАЗ-2101», державний номерний знак « НОМЕР_1 », неподалік місця злочину.
На думку суду обвинуваченого ОСОБА_5 слід визнати винним у кримінальному правопорушенні за ч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст. 185 КК України, як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену за попередньою змовою групою осіб, поєднану з проникненням у інше сховище.
При цьому, в порядку ч. 3 ст. 337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд вважає необхідним змінити обвинувачення в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, а саме кваліфікуючу ознаку крадіжки, поєднаної з проникненням у інше приміщення слід кваліфікувати вірним - на кваліфікуючу ознаку крадіжки, поєднаної з проникненням у інше сховище. Так, згідно до пункту 21 постанови Пленуму ВСУ №10 від 06.11.2010 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності» поняття «інше приміщення» включає різноманітні постійні, тимчасові, стаціонарні або пересувні будівлі чи споруди, призначені для розміщення людей або матеріальних цінностей (виробниче або службове приміщення підприємства, установи чи організації, гараж, інша будівля господарського призначення, відокремлена від житлових будівель, тощо). Під сховищем слід розуміти певне місце чи територію, відведені для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей, які мають засоби охорони від доступу до них сторонніх осіб (огорожа, наявність охоронця, сигналізація тощо), а також залізничні цистерни, контейнери, рефрижератори, подібні сховища тощо.
Таким чином кваліфікуюча ознака зазначена у формулюванні обвинувачення ОСОБА_5 «проникнення у інше приміщення» є не вірним, оскільки вірним буде проникнення у інше сховище - певна територія, відведена для зберігання матеріальних цінностей, але (огорожу) засіб охорони від доступу до них сторонніх осіб.
Доказами на підтвердження встановлених обставин є наступне.
Так, обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні свою вину визнав повністю і показав, що на початку 2022 року він разом із знайомими поїхали на автомобілі по дрова та побачили загороджену територію на якій був металобрухт. На даній території нікого не було, тому вони вирішили викрасти та завантажити металобрухт в автомобіль, однак не встигли закінчити, оскільки приїхали працівники поліції, яких викликав потерпілий. Вони хотіли здати металобрухт, щоб отримати гроші, оскільки не мають своїх коштів та їм хотілось купити продукти харчування і напитки.
Відповідно до ст. 349 КПК України, за згодою всіх учасників судового розгляду, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений, його законний представник, захисник та прокурор не оспорюють обставини справи та судом з'ясовано, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку, тому суд за їх згодою відповідно до частин 3 і 4 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням обставин, які його характеризують.
Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.
Статтею 69 КК України встановлено, що за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Системне тлумачення вказаної норми кримінального закону свідчить про те, що призначення особі більш м'якого покарання ніж передбачено законом, можливе лише за умови, якщо судом буде установлено декілька обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. Одночасно суд зобов'язаний врахувати і особу винного та в сукупності з вищевказаними обставинами прийняти рішення щодо можливості призначення основного покарання нижчого від найнижчої межі.
Крім того, згідно до ч. 1 ст. 103 КК України при призначенні покарання неповнолітньому суд, крім обставин, передбачених у статтях 65-67 цього Кодексу, враховує умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього.
Отже, суд обираючи покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують покарання.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 слід визнати його щире каяття, вчинення ним кримінального правопорушення будучи неповнолітнім (а.с. 47), і те, що до кримінальної відповідальності притягається вперше (а.с. 44), що представник потерпілого претензій до обвинуваченого не має (а.с. 26).
Згідно досудової доповіді, беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, криміногенні фактори, які впливають на поведінку обвинуваченого, низький рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе (а.с. 40-43).
У зв'язку з наявністю вищевикладених обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, з урахуванням особи винного, суд приходить до висновку, що до обвинуваченого, який є неповнолітнім при призначенні покарання за ч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст. 185 КК України слід застосувати ст. 69 КК України та призначити покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ст. 185 ч. 3 КК України.
Враховуючи, що неповнолітній обвинувачений ОСОБА_5 вчинив тяжкий злочин, будучи неповнолітнім, та врахував особу винного, реалізуючи принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, обставини, що обвинувачений щиро розкаявся, до кримінальної відповідальності притягується вперше (а.с. 44), згідно досудової доповіді по місцю проживання характеризується позитивно (40-43), обвинувачений та його сім'я, в якій окрім нього проживають ще четверо неповнолітніх дітей, проживають в житлово-побутових умовах, які потребують покращення (а.с. 49), суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, тому на підставі ст. 75, 104 КК України слід прийняти рішення про його звільнення від відбування покарання з випробуванням, та покласти на нього обов'язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК України.
Суд вважає, що таке покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним та достатнім для виправлення та попередження вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень.
Речові докази: металеві конструкції (секції огорожі), які повернуті представнику потерпілого Фермерського господарства «Хутор» ОСОБА_12 , слід повернути ОСОБА_12 , як власнику (а.с. 4).
Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України,
ухвалив:
ОСОБА_5 визнати винним у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання за ч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст. 185 КК України із застосування ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на один рік.
На підставі ст.ст. 75, 104 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом одного року не вчинить нового злочину, поклавши на нього обов'язки відповідно до п. 1 і п. 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Речові докази: металеві конструкції (секції огорожі), які повернуті представнику потерпілого Фермерського господарства «Хутор» ОСОБА_12 - повернути ОСОБА_12 , як власнику (а.с. 4).
На вирок може бути подана апеляція через цей суд до Закарпатського апеляційного суду протягом 30 діб з моменту його оголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя Лайош ГАЛ