ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
20 червня 2022 року м. Київ № 640/21048/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз» (далі - позивач) з позовом до Національної комісії, зо здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - відповідач або НКРЕКП), у якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Національної комісії, що здійснює державне стулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (ідентифікаційний код юридичної особи: 39369133) з перегляду тарифу на транспортування природного газу розподільними газопроводами для публічного акціонерного товариства «Полтавагаз» (ідентифікаційний код юридичної особи 03351912) убік економічно обґрунтованого;
- зобов'язати Національну комісію; що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (ідентифікаційний код юридичної особи: 39369133) встановити для Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Полтавагаз» (ідентифікаційний код юридичної особи: 03351912) економічно обґрунтований тариф на розподіл природного газу, зокрема включивши до витрат, які передбачені структурою тарифу:
- суму компенсації вартості природного газу для виробничо-технологічних і власних потреб за 2017 рік в розмірі 58439,47 тис. грн. без ПДВ;
- суму компенсації вартості природного газу для виробничо-технологічних і власних потреб за 1 місяців 2018 року в розмірі 48129,21 тис. грн. (без ПДВ).
- суму компенсації недоотриманої тарифної виручки у зв'язку зі зменшенням обсягів розподілу природного газу за 2017 рік в розмірі 19 669,11 тис.грн. без ПДВ.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що внаслідок бездіяльності НКРЕКП з перегляду та встановлення економічно обґрунтованого тарифу на розподіл природного газу та внаслідок встановлення тарифів, які не покривають підприємству фактичних витрат, ПАТ «Полтавагаз» призвело до дефіциту коштів для оплати природного газу на потреби виробничо-технологічних витрат та фінансування послуг балансування, що надаються Оператором газотранспортної системи на загальну суму - 126 237,79 тис. грн. без ПДВ.
За результатом автоматизованого розподілу вказану позовну заяву передано на розгляд судді Окружного адміністративного суду міста Києва Васильченко І.П.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.12.2018 відкрито спрощене провадження у справі № 640/21048/18 без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді, розпорядженням керівника апарату Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.10.2020 призначений повторний автоматизований розподіл справи.
За результатами повторного автоматизованого розподілу справу № 640/21048/18 передано на розгляд судді Балась Т.П.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.10.2020 прийнято до провадження адміністративну справу № 640/21048/18; розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивачу надано обґрунтовані відповіді на заяви про перегляд тарифу на транспортування природного газу розподільними газопроводами. До того ж відповідач вважає, що вимога встановити для позивача економічно обґрунтований тариф на транспортування природного газу розподільними трубопроводами, зокрема включивши до складу такого тарифу заявлені складові, є втручанням у дискреційні повноваження НКРЕКП, тому не може бути задоволена.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз» відповідно до Постанови НКРЕКП від 15.06.2017 № 778 »Про видачу ліцензії на розподіл природного газу ПАТ «Полтавагаз» здійснює господарську діяльність з розподілу природного газу в межах території, де знаходиться газорозподільні мережі, що перебувають у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації позивача.
ПАТ «Полтавагаз» отримує плату за розподіл природного газу за тарифами, встановленими НКРЕКП на підставі пункту 13 частини 1 статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (далі - Закон про НКРЕКП), статей 8, 9 Закону України «Про публічні монополії», пункту 8 додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 року № 1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)», та не має правових підстав їх самостійно регулювати.
Станом на день подання позовної заяви для ПАТ «Полтавагаз» діє тариф, затверджений постановою НКРЕКП від 15.12.2016 № 2290, який не передбачає необхідних для товариства компенсацій витрат, що виникли внаслідок неврахування НКРЕКП в тарифі на 2017 рік та 9 місяців 2018 року необхідних обсягів природного газу для потреб виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат (далі - ВТВ) та на власні потреби та різниці в цінах на ВТВ та власні потреби і недоотримання тарифної виручки у зв'язку із зменшенням обсягів розподілу газу за 2017 рік і залишаються некомпенсованими, в розмірі 126 237,79 тис. грн. без ПДВ.
27.06.2017 ПАТ «Полтавагаз» звернулось до НКРЕКП із заявою № 10/1730 про встановлення (перегляд) тарифу на послуги розподілу природного газу та доданими до неї документами.
Листом від 21.07.2017 8047/16/7-17 НКРЕКП розглянула лист ПАТ «Полтавагаз» від 27.06.2017 № 10/1730 та повідомила позивачу, що на виконання постанови № 95 ПАТ «Полтавагаз» уклало додаткову угоду від 24.05.2017 № 1 до договору від 15.03.2013 № 31/31 «Про надання на праві господарського відання державного майна, яке використовується для забезпечення розподілу природного газу, не підлягає приватизації, обліковується на балансі господарського товариства із газопостачання, газифікації і не може бути відокремлене від його основного виробництва». При цьому, у наданому ПАТ «Полтавагаз» пакеті документів відсутня копія зазначеної додаткової угоди з усіма додатками (завірена належним чином), зокрема відсутній підписаний сторонами додаток 1, яким визначається перелік та залишкова балансова вартість майна, що належить державі. Додатково повідомлено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг розгляне питання щодо перегляду діючого тарифу ПАТ «Полтавагаз» на послуги розподілу природного газу після надання достовірної інформації, що має бути оформлена належним чином, та після проведення процедури відкритого обговорення.
22.08.2017 ПАТ «Полтавагаз» звернулось до НКРЕКП із заявою № 10/2264 про встановлення (перегляд) тарифу на послуги розподілу природного газу та доданими до неї документами.
Відповіді на вказану заяву матеріали справи не містять.
28.12.2017 ПАТ «Полтавагаз» повторно звернулось до НКРЕКП із заявою № 4/3749 про встановлення (перегляд) тарифу на послуги розподілу природного газу та доданими до неї документами.
Листом від 16.01.2018 №506/16/7-18 розглянула лист ПАТ «Полтавагаз» від 28.12.2017 № 4/3749 та повідомила позивачу, що у пакеті документів, наданих газорозподільним підприємством відсутній розрахунок тарифів на послуги розподілу природного газу окремо для побутових та не побутових споживачів на одиницю приєднаної потужності. Також у листі зазначено, що в наданому ПАТ «Полтавагаз» пакеті документів для перегляду рівня діючого тарифу на послуги розподілу природного газу, зокрема у Додатку 1 до договору від 15.03.2013 № 31/31 у Переліку державного майна, яке перебуває на балансі підприємства ПАТ «Полтавагаз» та надається на праві господарського відання, зазначена залишкова вартість майна, що належить державі у сумі 177 763 825,48 грн. Одночасно, до зазначеної вартості включено, зокрема, автомобілі, обладнання та інші прилади, які не є газорозподільчими системами або їх складовими відповідно до визначення за Кодексом ГРМ. Крім того, у матеріалах, наданих ПАТ «Полтавагаз» для перегляду рівня діючого тарифу на послуги розподілу природного газу, вказано суму 22600,00 тис. грн. як плату за надане в експлуатацію майно, що належить державі та обліковується на балансі оператора, проте не надано підтверджуючі документи, завірені (підписані) представниками Міненерговугілля відповідно до яких її визначено. Додатково повідомлено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг розгляне питання щодо перегляду діючого тарифу ПАТ «Полтавагаз» на послуги розподілу природного газу після надання достовірної інформації, що має бути оформлена належним чином, та після проведення процедури відкритого обговорення з урахуванням відкригованих даних.
03.03.2018 та 30.03.2018 ПАТ «Полтавагаз» вкотре звернулось до НКРЕКП із заявами № 4/2418 та № 4/3378 про встановлення (перегляд) тарифу на послуги розподілу природного газу та доданими до неї документами.
Листом від 05.04.2018 №3366/16/7-18 розглянула листи ПАТ «Полтавагаз» від 03.03.2018 № 4/2418 та від 30.03.2018 № 4/3378 та повідомила позивачу, що на даний час затвердження Тимчасової методики та здійснення перегляду тарифів на послуги розподілу природного газу для операторів газорозподільної системи, до газових мереж якого підключений об'єкт споживача (далі - оператор ГРМ) до моменту відновлення кворуму є неможливим. Крім того, повідомлено, що розгляд заяви позивача про перегляд тарифу на послуги розподілу природного газу призупинено до моменту відновлення кворуму.
Позивач зазначає, що чинний на сьогодні тариф не забезпечує відшкодування його обґрунтованих витрат та отримання прибутку.
На думку позивача, НКРЕКП допускає бездіяльність у здійсненні своїх повноважень з перегляду тарифів на розподіл природного газу та приведення їх до рівня економічно обґрунтованих, що призвело до штучного нарощування дефіциту обігових коштів позивача. Внаслідок чого позивача позбавлено можливості компенсувати необхідні для ведення власної господарської діяльності виробничі витрати, зокрема, здійснювати оплату природного газу на потреби виробничо-технологічних витрат та фінансування послуг балансування, що надаються Оператором газотранспортної системи на загальну суму - 126 237,79 тис. грн без ПДВ, що стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.
За змістом частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», статті 9 Закону України «Про природні монополії», Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.01.2010 № 12, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.01.2010 за № 29/17324, які діяли до 26.03.2017, тарифи повинні бути економічно обґрунтованими і встановлюватись таким чином, щоб забезпечити ліцензіату відшкодування його обґрунтованих витрат.
Установлення тарифів на розподіл природного газу належить до повноважень НКРЕКП відповідно до пункту 7 частини третьої статті 4 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» від 08.07.2010 № 2467-VI, який діяв до 01.10.2015, частини третьої та частини шостої статті 4 Закону України «Про ринок природного газу» від 09.04.2015 № 329- VIII, який діє з 01.10.2015.
Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» у разі застосування будь-якого способу державного регулювання цін порядки (методики) формування, розрахунку та встановлення тарифів повинні забезпечити покриття економічно обґрунтованих витрат, залучення необхідних інвестицій, дотримання екологічних вимог, вимог якості та безпеки, обґрунтованої прибутковості.
Частиною шостою статті 4 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що ціни на ринку природного газу, що регулюються державою (зокрема тарифи на послуги з розподілу), повинні бути: 1) недискримінаційними; 2) прозорими; 3) встановленими з урахуванням вимог цілісності газотранспортної системи виходячи із економічно обґрунтованих та прозорих витрат відповідного суб'єкта ринку природного газу та з урахуванням належного рівня рентабельності, а також, де це можливо, встановленими з урахуванням зіставлення з показниками аналогічних категорій регульованих цін, встановлених Регулятором для інших суб'єктів ринку природного газу, або таких, що діють на ринках природного газу інших держав.
Порядок та процедура встановлення тарифів регламентуються Порядком формування тарифів на послуги з транспортування, розподілу, постачання, закачування, зберігання та відбору природного газу, затвердженим постановою НКРЕ від 28.07.2011 № 1384 (далі - Порядок № 1384), Методикою розрахунку тарифів на транспортування та постачання природного газу для підприємств 3 газопостачання та газифікації, затвердженою постановою НКРЕ від 04.09.2002 № 983 (далі - Методика № 983), Процедурою встановлення та перегляду тарифів на послуги з транспортування, розподілу, постачання природного газу, закачування, зберігання та відбору природного газу, затвердженою постановою НКРЕ від 03.04.2013 № 369, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 26.04.2013 за № 685/23217 (далі - Процедура № 369). Зокрема, вимога щодо встановлення НКРЕКП економічно обґрунтованого тарифу на транспортування природного газу розподільними газопроводами, який би забезпечував ліцензіату відшкодування його обґрунтованих витрат виробництва, сплату всіх податків, обов'язкових платежів та бюджетних відрахувань відповідно до чинного законодавства України, а також отримання обґрунтованого рівня прибутку міститься - в пункті 2.1 Порядку 1384; в пунктах 1.5, 1.7, 4.1, розділу 5 Методики 983; в Процедурі 369.
Відповідно до пункту 4.1 розділу 4 «Розрахунок тарифів» Методики № 983 основними аналітичними показниками при визначенні тарифів на послуги з транспортування і постачання природного газу є витрати підприємства і обсяги протранспортованого та поставленого споживачам природного газу.
Пунктом 4.2. вказаного розділу передбачено, що витрати підприємства на транспортування та постачання природного газу визначаються згідно з національним Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» та Методичним положенням по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості продукції (робіт, послуг) за економічними елементами витрат на підприємствах з газопостачання та газифікації та їх структурних підрозділах.
Згідно з пунктом 2.5 Процедури № 369 суб'єкт господарювання при зверненні до НКРЕ за встановленням тарифу обґрунтовує кожну складову витрат з відповідного виду діяльності, пов'язаних з операційною діяльністю, фінансових витрат та прибутку. До таких витрат також відносяться витрати на закупівлю природного газу, що використовується для забезпечення виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат природного газу (далі - ВТВ та НВтр) (пункт 4.5 Методики № 983, пункт 2.1.5 Процедури № 369).
Виробничо-технологічні витрати/втрати газу визначаються як газ, що втрачається під час транспортування газу газорозподільними та внутрішньобудинковими мережами, а також під час виконання профілактичних робіт і поточних ремонтів (розділ 1 Методики визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами (далі - Методика 1), розділ 1 Методики визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами (далі - Методика 2), затверджених наказом Мінпаливенерго від 30.05.2003 № 264.
Тобто, ВТВ під час розподілу газу виникають з об'єктивних причин, як наслідок технологічного процесу та зношеності газотранспортної системи, такі витрати є невід'ємною частиною виробничого процесу розподілу природного газу та формують собівартість послуги розподілу газу.
Розмір складової тарифу для покриття ВТВ визначається відповідно до чинного законодавства, тобто на підставі наказу Міненерговугілля від 23.11.2011 № 737 «Про визначення розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах» (далі - наказ № 737) та зазначених вище Методик 1, 2.
Нормативно-правові акти, що регулюють ринок природного газу, не передбачають та не припускають можливості покриття ВТВ, що виникають в діяльності газорозподільного підприємства, за рахунок, будь-яких інших джерел, окрім тарифу на розподіл газу.
Отже, можливість позивача розраховуватись за природний газ для потреб ВТВ прямо та безпосередньо залежить від наявності та суми передбаченої в тарифі на розподіл природного газу відповідної складової.
Тому, НКРЕКП, затверджуючи тариф на розподіл для ПАТ «Полтавагаз», повинен встановити такий тариф, що є економічно обґрунтованим та враховує всі матеріальні витрати товариства.
Згідно з пунктом 4 розділу І Методики № 236 розрахунок тарифу та документи і матеріали надаються суб'єктами господарювання з розподілу природного газу для розгляду до НКРЕКП відповідно до Процедури встановлення та перегляду тарифів на послуги з транспортування, розподілу, постачання природного газу, закачування, зберігання та відбору природного газу, затвердженої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 03 квітня 2013 року № 369, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 квітня 2013 року за № 685/23217.
За змістом пунктів 4.1-4.2 р. IV Процедури № 369 перегляд рівня тарифу здійснюється як за ініціативою суб'єкта господарювання, так і НКРЕ за умови відповідного обґрунтування такого перегляду.
Суб'єкт господарювання має право звернутися до НКРЕ щодо перегляду рівня тарифу у разі: 4.2.1. Зміни обсягів надання послуг з відповідного виду ліцензованої діяльності (обсягів транспортування, розподілу, постачання, зберігання природного газу) у планованому періоді відносно врахованих при розрахунку тарифу більше ніж на 5 %. 4.2.2. Зміни собівартості, передбаченої структурою тарифу, внаслідок підвищення цін на паливо, сировину, матеріали, послуги, зростання витрат на оплату праці у зв'язку зі зміною законодавчо визначеного розміру мінімальної заробітної плати відносно врахованих при розрахунку тарифу більше ніж на 5 %.
Вимоги до оформлення та подання заяви, документів, що додаються до неї визначено р. II Процедури № 369.
Порядок розгляду заяви визначено розділом III Процедури № 369, і він передбачає, зокрема, - перевірку їх структурним підрозділом НКРЕ, до компетенції якого належить формування цінової, тарифної та інвестиційної політики в нафтогазовому комплексі, щодо її відповідності вимогам цієї Процедури; повідомлення про їх нерозгляд та повернення у разі надання неповного пакета документів, визначеного пунктом 2.1 розділу II цієї Процедури; розгляд заяви протягом 30 календарних днів з дня надходження до НКРЕ у разі відповідності заяви та доданих до неї документів, визначених пунктом 2.1 розділу II цієї Процедури; звернення у разі потреби до заявника щодо надання додаткових пояснень та обґрунтувань, які подаються суб'єктом господарювання до НКРЕ у визначений нею строк, підписані керівником та засвідчені печаткою суб'єкта господарювання; призупинення розгляду заяви на строк, необхідний для доопрацювання структури тарифу, якщо при розгляді структурними підрозділами НКРЕ виникають питання, що потребують додаткового вивчення і доопрацювання, про що НКРЕ письмово повідомляє суб'єкта господарювання; підготовку висновків згідно п. 3.2, 3.3 р. III Процедури № 369; включення питання встановлення тарифу на засідання НКРЕ.
Підставою для відмови у встановленні або перегляді тарифів може бути встановлення факту нецільового використання коштів, передбачених структурою встановленого тарифу, або фінансової неспроможності та економічної недоцільності здійснення відповідного виду ліцензованої діяльності суб'єктом господарювання, який має намір його провадити; надання до НКРЕ недостовірної інформації або необґрунтованості складових витрат, визначених розділом II цієї Процедури.
В даному випадку позивачем подано до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг заяви від 27.06.2017 № 10/1730, від 22.08.2017 № 10/2264, від 28.12.2017 № 4/3749, від 03.03.2018 № 4/2418 та від 30.03.2018 № 4/3378 про перегляд тарифу на транспортування природного газу розподільними газопроводами для ПАТ «Полтавагаз» в бік економічно обґрунтованого.
Факт отримання цих заяв разом з пакетом документів відповідачем не заперечується, натомість він стверджує, що листами від 21.07.2017 8047/16/7-17, від 16.01.2018 №506/16/7-18, від 05.04.2018 №3366/16/7-18 позивачу надано відповідь на вказані звернення.
Суд зазначає, що відповідач формально виконав свій обов'язок з розгляду та надання відповіді на заяви позивача про встановлення (перегляд) тарифу.
Зокрема, згідно листів від 21.07.2017 8047/16/7-17 від 16.01.2018 №506/16/7-18 НКРЕКП повідомлено позивача про те, що питання про перегляд діючого тарифу буде розглянуто після надання достовірної інформації, що має бути оформлена належним чином, та після проведення процедури відкритого обговорення.
Тобто, вказані відповіді фактично є рішенням про призупинення розгляду питання та звернення до позивача в порядку пункту 3.1 розділу III Процедури N 369 щодо надання додаткових пояснень та обґрунтувань, проте, без визначення строку надання таких пояснень і обґрунтувань.
Крім того, у листі НКРЕКП від 05.04.2018 №3366/16/7-18 міститься посилання на те, що питання про перегляд діючого тарифу призупинено у зв'язку з відсутністю кворуму в НКРЕКП та розгляд даного питання буде відновлено з моменту відновлення кворуму.
Наведене дає підстави для висновку, що відповідач не вживав передбачених законодавством заходів для розгляду заяв позивача, не вживав дій для коригування тарифів на розподіл природного газу, що свідчить про невиконання НКРЕКП своїх законодавчо визначених повноважень в частині ефективного державного регулювання тарифів у сфері енергетики та комунальних послуг та бездіяльність останнього у питанні перегляду структури тарифу на послуги розподілу природного газу.
Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону).
У пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), № 33202/96, пункт 120, «Онер'їлдіз проти Туреччини» (O№eryildiz v. Turkey), № 48939/99, пункт 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункту 72, «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Pola№d), № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta a№d Others v. Roma№ia), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини» (O№eryildiz v. Turkey), пункт 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), пункт 119).
Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Pola№d), № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pi№cova a№d Pi№e v. the Czech Republic), № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pi№cova a№d Pi№e v. the Czech Republic), пункту 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), № 32457/05, пункту 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), № 35298/04, пункту 67). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (наприклад, рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Pola№d), пункту 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (зазначені вище рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pi№cova a№d Pi№e v. the Czech Republic), пункт 53 та «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta a№d Others v. Roma№ia), пункт 38).
Водночас, НКРЕКП не виконує своїх законодавчо визначених повноважень в частині ефективного державного регулювання тарифів у сфері енергетики та комунальних послуг.
Встановлений позивачу тариф на послуги розподілу природного газу не передбачає компенсації витрат, що виникли внаслідок неврахування необхідних обсягів природного газу для потреб виробничо-технологічних витрат, нормованих втрат та обсягу газу на власні потреби та різниці в цінах на ВТВ та власні потреби і недоотримання тарифної виручки у зв'язку із зменшенням обсягів розподілу газу, а тому не може вважатись економічно обґрунтованим.
Судом встановлено, що внаслідок таких дій НКРЕКП, у позивача виникає заборгованість на користь власника природного газу (ПАТ «НАК «Нафтогаз України») з незалежних від дій та волі позивача причин, що ставить його та власника природного газу в нерівні умови господарювання за договором на купівлю-продаж природного газу для потреб ВТВ та власних потреб та відсутності компенсації недоотриманої тарифної виручки у зв'язку зі зменшенням обсягів розподілу природного газу.
Позивач не має змоги без порушення законодавства розраховуватись за природний газ для потреб ВТВ з інших джерел, ніж відповідна складова на ВТВ в затвердженому тарифі, оскільки всі кошти, які надходять до нього в оплату за розподіл природного газу мають відповідне цільове призначення.
За таких умов, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність НКРЕКП з перегляду тарифу на транспортування природного газу розподільними газопроводами для ПАТ «Полтавагаз» у бік економічно обґрунтованого; зобов'язати НКРЕКП встановити для ПАТ «Полтавагаз» економічно обґрунтований тариф на розподіл природного газу, зокрема економічно обґрунтований тариф на розподіл природного газу, зокрема включивши до витрат, які передбачені структурою тарифу:
- суму компенсації вартості природного газу для виробничо-технологічних і власних потреб за 2017 рік в розмірі 58439,47 тис. грн. без ПДВ;
- суму компенсації вартості природного газу для виробничо-технологічних і власних потреб за 1 місяців 2018 року в розмірі 48129,21 тис. грн. (без ПДВ).
- суму компенсації недоотриманої тарифної виручки у зв'язку зі зменшенням обсягів розподілу природного газу за 2017 рік в розмірі 19 669,11 тис.грн. без ПДВ.
Щодо твердження відповідача стосовно того, що вимога позивача про зобов'язання НКРЕКП встановити для ПАТ «Полтавагаз» економічно обґрунтований тариф на розподіл природного газу, суд втручанням в дискреційні повноваження НКРЕКП, суд зазначає наступне.
Завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.80, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Повноваження відповідача щодо прийняття відповідних рішень, в тому числі щодо встановлення тарифу за своєю правовою природою є дискреційними.
Водночас, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Аналізуючи встановлені фактичні обставини справи, та беручи до уваги те, що ПАТ «Полтавагаз» неодноразово звертався до НКРЕКП щодо перегляду та встановлення економічно обґрунтованого тарифу на розподіл природного газу, встановлену бездіяльність відповідача з цього приводу, що потягло негативні наслідки для позивача, суд вважає вірним обраний позивачем спосіб захисту його порушених прав, і втручання у дискреційні повноваженні в даному випадку є виправданим.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз» задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність Національної комісії, що здійснює державне стулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (ідентифікаційний код юридичної Ісоби: 39369133) з перегляду тарифу на транспортування природного газу розподільними газопроводами для публічного акціонерного товариства «Полтавагаз» (ідентифікаційний код юридичної особи 03351912) убік економічно обґрунтованого.
3. Зобов'язати Національну комісію; що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (ідентифікаційний код юридичної особи: 39369133) встановити для Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Полтавагаз» (ідентифікаційний код юридичної особи: 03351912) економічно обґрунтований тариф на розподіл природного газу, зокрема включивши до витрат, які передбачені структурою тарифу:
- суму компенсації вартості природного газу для виробничо-технологічних і власних потреб за 2017 рік в розмірі 58439,47 тис. грн. без ПДВ;
- суму компенсації вартості природного газу для виробничо-технологічних і власних потреб за 1 місяців 2018 року в розмірі 48129,21 тис. грн. (без ПДВ).
- суму компенсації недоотриманої тарифної виручки у зв'язку зі зменшенням обсягів розподілу природного газу за 2017 рік в розмірі 19 669,11 тис.грн. без ПДВ.
4. Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз» (ідентифікаційний код юридичної особи: 03351912) за рахунок бюджетних асигнувань Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах Еергетики та комунальних послуг (ідентифікаційний код юридичної особи: 39369133) судовий збір у розмірі 5286 (п'ять тисяч двісті вісімдесят шість) грн. 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Т.П. Балась