Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"23" серпня 2022 р.м. ХарківСправа № 922/253/22
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шарко Л.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сі Ес Ді Лаб", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інстинкт сонця", м. Харків
про стягнення 116066,37 грн.
без виклику учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сі Ес Ді Лаб" (м. Київ) звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інстинкт сонця" (м. Харків) заборгованість за договором про надання медичних послуг №01/504/2020 від 01.05.2020 року в сумі 116066,37 грн., яка складається з: 77910,00 грн. - основного боргу; 15254,74 грн. - пені; 7791,00 грн. - 10% штрафу; 11958,11 грн. - інфляційні втрати; 3152,52 грн. - 3% річних. Судові витрати просить покласти на відповідача.
Ухвалою від 26.01.22р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/253/22 без повідомлення учасників справи. Відповідачу встановлено строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позовну заяву із нормативно-правовим та документальним обґрунтуванням своєї правової позиції, а також надати до суду докази направлення на адресу позивача відзиву (опис вкладення поштового відправлення). Відповідачу, у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, запропоновано подати до суду заяву із обґрунтуванням своїх заперечень протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження Крім того, було, було попереджено відповідача, що у разі неподання ним обґрунтованих заперечень щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, він має право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведе, що пропустив строк з поважних причин. Ухвалою про відкриття провадження було встановлено позивачеві строк для подання відповіді на відзив у десять днів з дня отримання відзиву на позов, та надати до суду докази направлення її на адресу відповідача (опис вкладення поштового відправлення). А також, встановлено відповідачеві строк для подання заперечень у десять днів з дня отримання відповіді на відзив, та надати до суду докази направлення їх на адресу позивача (опис вкладення поштового відправлення).
Відповідач відзив на позовну заяву не подав, про відкриття позовного провадження був повідомлений належним чином, шляхом направлення судової кореспонденції (ухвали суду про відкриття провадження у справі від 26.01.22) за адресою, вказаною у позовній заяві позивачем, яка відповідає відомостям про місцезнаходження відповідача, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 61007, Харківська обл., м. Харків, вул. Бекетова, буд. 11, кв. 11 (Адреса розташування Медичного центру "ІНСТИНКТ СОНЦЯ": 61057, Харківська область, м. Харків, вул. Римарська, 19). Тобто, судом було направлено ухвалу суду про відкриття провадження у справі, як на адресу розташування Медичного центру, так і на адресу, яка відповідає відомостям місцезнаходження відповідача в ЄДР, проте, копії ухвал суду були повернуті 03.02.22 та 04.02.22 (ще до початку введення воєнного стану в Україні) з відміткою (довідкою Укрпошти), що "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. № 108-111 та а.с. № 112-115).
Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 по справі №911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ст. 251 ГПК України, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який на теперішній час триває, втім господарський суд Харківської області продовжує здійснювати правосуддя, незважаючи на те, що продовжується ракетний обстріл міста Харкова та Харківської області.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення всіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
01 травня 2020 року між ТОВ "СІ ЕС ДІ ЛАБ" (далі - позивач або виконавець) та ТОВ "ІНСТИНКТ СОНЦЯ" (далі - відповідач або замовник) було укладено договір про надання медичних послуг № 01/504-2020 (далі - договір).
У відповідності до п. 1.1. договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання на умовах цього договору, надавати медичні послуги (надалі "Послуги"), відповідно до додатку №1 до цього договору, а замовник зобов'язується в порядку і на умовах цього договору приймати та сплачувати надані виконавцем послуги.
Розділом 4 договору передбачені права та обов'язки сторін.
Виконавець, зокрема, зобов'язаний надавати замовнику послуги в порядку та на умовах, що визначаються договором та забезпечувати надання послуг у терміни, вказані у прайс-листі виконавця. Надавати Акти надання медичних послуг, рахунки на оплату.
Замовник, зокрема, зобов'язаний:
- нести повну відповідальність за порушення умов договору та додатків до нього.
- своєчасно, в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконувати оплату наданих виконавцем послуг.
- вчасно підписувати Акти наданих послуг та сплачувати вартість медичних послуг виконавця в порядку, передбаченому в розділі 3 цього договору (пунктом 3.4.)
За умовами договору виконавець відповідно до пункту 3.5. не пізніше 07 числа кожного поточного місяця для узгоджень наданих медичних послуг надсилає на вказаний e-mail suninstinct@gmail.com замовника деталізований звіт про фактично надані послуги за звітний період про надані послуги (надалі - «звіт»). Замовник зобов'язаний ознайомитися зі звітом та у випадку наявності зауважень надати виконавцю аргументовану відповідь.
Як вказує позивач у позові, 07 серпня 2020 року та 03 вересня 2020 року замовнику було скеровано файли звіту наданих виконавцем медичних послугу вигляді таблиць Excel з переліком всіх наданих Відповідачу, ТОВ «Інстинкт Сонця», медичних послуг та їх вартості, найменуваннями пацієнтів та дат надання медичних послуг.
Відповідно до умов договору (п. 3.5. Договору) замовник має право підтвердити звіт або відхилити його. За твердженнями позивача, відповідачем, у строк визначений договором, звіт не був відхилений, що підтверджує його згоду з викладеними даними у звіті та, чим було узгоджено, отримані замовником від виконавця, медичні послуги без будь яких претензій до виконавця.
Враховуючи, що Звіт не був відхилений відповідачем та не було надано зауважень позивачу у строки визначені договором, щодо отриманих медичних послуг, позивач керуючись погодженими сторонами умовами договору, за допомогою програмного забезпечення системи "M.E.Doc", скерував відповідачу:
- Акти надання медичних послуг № 18858 від 31.07.2021 на суму 46395,00 грн. та Рахунок на оплату № 19979 від 31.07.2021 на суму 46 395,00 грн.;
- Акти надання медичних послуг № 25722 від 31.08.2021 на суму 37395,00 грн. та Рахунок на оплату № 25722 від 31.08.2021 на суму 37395,00грн.
Загалом на суму надання медичних послуг у розливі 83790,00 (вісімдесят гри тисячі сімсот дев'яносто гривень 00 коп.).
Відповідно до інформації з програмного забезпечення системи "M.E.Doc" Акти надання медичних послуг № 18858 від 31.07.2020 на суму 46395,00 грн. та Акти надання медичних послуг № 25722 від 31.08.2020 на суму 37395,00 грн. - вважаються затверджені контрагентом.
Окремо, в порядку визначеному пунктами 3.6. та 3.7. договору, зазначено, якщо відповідач з будь-яких причин не підписує Акт надання медичних послуг, такий Акт надання медичних послуг вважається підписаним відповідачем на чотирнадцятий день місяця наступного за звітним місяцем, а надані послуги підлягають оплаті у повному обсязі.
Відповідач зобов'язаний оплатити рахунок, отриманий від виконавця до останнього числа поточного місяця. У випадку прострочення оплати рахунку за надані послуги замовник несе відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством України (п. 3.4. Договору).
Відповідач згідно Акту про надання медичних послуг та рахунків які отримав від позивача, частково здійснив оплату у розмірі 5880,00 грн. (п'ять тисяч вісімсот вісімдесят гривень 00 коп.) двома платежами:
- платіжне доручення № 1605 від 17.08.2020 на суму 3680,00 грн. (три тисячі шістсот вісімдесят гривень 00 коп.);
- платіжне доручення № 1665 від 21.09.2020 на суму 2200,00 грн. (дві тисячі двісті гривень 00 коп.).
Враховуючи часткову оплату відповідачем, сума боргу зменшилась на 5880,00 грн., отже сума заборгованості на 01.09.2021 року становить 77910,00 грн. (сімдесят сім тисяч дев'ятсот десять гривень 00 коп.).
Між відповідачем та позивачем було укладено додаткову угоду №3 до договору (далі - додаткова угода № 3 до договору), відповідно до умов якої сторони дійшли згоди розірвати договір 31 серпня 2020 року. Останнім днем дії договору вказано - 31 серпня 2021 року. Разом з цим, пунктом 2 додаткової угоди №3 до договору визначено, що протягом 5 (п'яти) робочих днів від дати розірвання договору (а саме: до 07 вересня 2021 року) замовник зобов'язується повністю розрахуватися за надані йому виконавцем послуги за договором. Станом на дату укладення додаткової угоди №3, а саме на 01 вересня 2021 року заборгованість відповідача перед позивачем складала - 77910,00 грн. (сімдесят сім тисяч дев'ятсот десять гривень 00 коп.).
Закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, якщо таке мало місце протягом терміну дії договору.
Станом на 07 вересня 2021 року замовник не виконав умови договору, щодо сплати наявної заборгованості. Тому, позивач, 12 жовтня 2021 року, скерував на адресу відповідача вимогу про сплату боргу вих. № 51, яку замовник повинен був виконати в строк до 27 жовтня 2021 року. Але, станом на 20 січня 2022 року вимога позивача не виконана відповідачем, взяті на себе зобов'язання не здійснено, вартість отриманих медичних послуг на суму 77910,00 грн. (сімдесят сім тисяч дев'ятсот десять гривень 00 коп.) не сплачено (далі - сума боргу).
Станом на момент подання позовної заяви відповідач не виконав зазначений обов'язок та не розрахувався за фактично надані послуги, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених і охоронюваних законом інтересів.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
За загальними положеннями цивільного законодавства цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України). Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, стаття 12 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
У відповідності до статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зі змістом якої кореспондуються приписи статті 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України).
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо.
Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче маг настати, підтягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор маг право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Всупереч взятим на себе зобов'язанням за договором, відповідач не оплатив вартість наданих позивачем послуг, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст.610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оскільки, станом на дату звернення позивачем до суду з відповідним позовом, відповідачем не була сплачена заборгованість за отримані медичні послуги на суму 77910,00 грн., суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 77910,00 грн. за отримані відповідачем медичні послуги є законними та обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також позивач просить стягнути з відповідача 15254,74 грн. пені та штраф 10% від суми заборгованості у розмірі 7791,00 грн.
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом ст. 217 Господарського кодексу України, у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч.1 та ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов'язання неустойка є способом його забезпечення, а у разі невиконання зобов'язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов'язання боржником. Разом з тим пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов'язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності, як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов'язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов'язання.
Згідно ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 5.2. договору зазначено, що за порушення умов договору сторони несуть відповідальність передбачену цим договором і чинним законодавством України.
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Початок прострочення виконання грошового зобов'язання за фактично надані послуги виконавцем (відповідно до п. 3.4. договору замовник зобов'язаний оплатити рахунок, отриманий від виконавця до останнього числа поточного місяця) у:
- липні 2020 року (рахунок на оплату № 0000-019979 від 31.07.2020) на суму - 40515,00 грн. настає - 01.09.2020;
- серпні 2020 року (рахунок на оплату № 0000-026597 від 31.08.2020) на суму - 37395,00 грн. настає - 01.10.2020.
Відповідно до пункту 5.3. договору в разі порушення термінів оплати за цим договором замовник сплачує виконавцеві штраф у розмірі десяти відсотків від суми заборгованості та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на день прострочення, від суми простроченого платежу за кожний день затримки оплати (нарахування штрафних санкцій у разі прострочення виконання зобов'язання не припиняється через шість місяців із того дня, коли зобов'язання мало бути виконане).
Судом здійснено перевірку розрахунку пені в розмірі 15254,74 грн. та штрафу 10% від суми заборгованості у розмірі 7791,00 грн. на суму боргу у відповідності до договору, та встановлено, що нарахування зазначених сум здійснено вірно та відповідає вимогам законодавства, а тому зазначені вимоги підлягають задоволенню в зазначеному розмірі.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 11958,11 грн.; 3% річних у розмірі 3152,52 грн., суд зазначає наступне.
Разом з тим, керуючись ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Згідно із положеннями статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Отже, зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен місяць щодо якого обчислюється відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до статей 251,252 ЦК строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
За змістом статті 253 ЦК, якою визначені загальні правила визначення початку перебігу строку, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Керуючись приписами частини 5 статті 261 ЦК за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.
Стягнення інфляційних втрат можливе до моменту фактичного виконання зобов'язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду (у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду) від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17. З аналізу наведених правових норм слід дійти висновку, що строк позовної давності за зобов'язаннями відшкодування інфляційних втрат слід обраховувати за кожен місяць з урахуванням положень частини 5 статті 261 ЦК з моменту, коли особа набула права пред'явити вимогу про сплату інфляційних втрат.
Так, інфляційна складова боргу відповідно до розрахунку, який було перевірено судом, становить 11958,11 грн.
Згідно з ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. У постанові № 127/15672/16-ц від 08 листопада 2019 року Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у позивача з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Розмір 3% річних з простроченої суми відповідно до розрахунку становить 3152,52 грн.
Враховуючи зазначене, загальна сума вимог позивача до відповідача складає: сума заборгованості по оплаті послуг за надання медичних послуг у розмірі 77910,00 грн. (сімдесят сім тисяч дев'ятсот десять гривень 00 коп.) + пеня подвійної облікова ставка НБУ у розмірі 15254,74 грн. (п'ятнадцять тисяч двісті п'ятдесят чотири гривні 74 коп.) + штраф 10 % від суми заборгованості у розмірі 7791,00 грн. (сім тисяч сімсот дев'яносто одна гривня 00 коп.) + інфляційна складова боргу у розмірі 11958,11 грн. (одинадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят вісім гривень 11 коп.) + 3% річних у розмірі 3152,52 грн. (три тисячі сто п'ятдесят дві гривні 52 коп.) = 116066,37 грн. (сто шістнадцять тисяч шістдесят шість гривень 37 коп.).
Сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов'язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 10.09.2020 зі справи № 916/1777/19, Верховного Суду від 10.04.2018 зі справи № 916/804/17, на які у позові посилається позивач.
Чинне в Україні законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленого статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду у справах №917/194/18 від 02.04.2019, №911/2813/17 від 09.02.2018, №910/6046/16 від 17.05.2018, на які, також, посилається позивач у позові.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості по оплаті послуг за надання медичних послуг у розмірі 77910,00 грн.; пені в розмірі 15254,74 грн.; штрафу у розмірі 7791,00 грн.; інфляційних втрат у розмірі 11958,11 грн.; 3% річних у розмірі 3152,52 грн. в повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 29, 42, 46, 73, 74, 86, 91, 123, 129, 130, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інстинкт Сонця" (код ЄДРПОУ 40539467, юридична адреса: 61007, м. Харків, вул. Бекетова, 11, кв. 11) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СІ ЕС ДІ ЛАБ" (код ЄДРПОУ 42519264, юридична адреса: 03022, м. Київ, вул. Васильківська, 45, IBAN: НОМЕР_1 в AT "ПроКредит Банк", ІПН: 425192626505) суму основної заборгованості по договору про надання медичних послуг №01/504-2020 від 05.05.20 у розмірі 77910,00 грн.; пеню в розмірі 15254,74 грн.; штраф у розмірі 7791,00 грн.; інфляційні втрати у розмірі 11958,11 грн.; 3% річних у розмірі 3152,52 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Товариства з обмеженою відповідальністю "Інстинкт Сонця" (код ЄДРПОУ 40539467, юридична адреса: 61007, м. Харків, вул. Бекетова, 11, кв. 11) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СІ ЕС ДІ ЛАБ" (код ЄДРПОУ 42519264, юридична адреса: 03022, м. Київ, вул. Васильківська, 45, IBAN: НОМЕР_1 в АТ "ПроКредит Банк", ІПН: 425192626505) суму витрат по сплаті судового збору в розмірі - 2481,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України та п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повне рішення складено "23" серпня 2022 р.
Суддя Л.В. Шарко