23 серпня 2022 року
м. Черкаси
Справа № 705/3026/17
Провадження № 22-ц/821/971/22
Категорія: скарга на ухвалу
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Бородійчука В.Г., Василенко Л.І.
за участю секретаря: Любченко Т.М.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: ОСОБА_2
розглянувши в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09 червня 2022 року (постановлену в приміщенні Уманського міськрайонного суду Черкаської області під головуванням судді Єщенко О.І.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільно нажитого майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільно нажитого майна подружжя,-
26 липня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Уманського міськрайонного суду Черкаської області із позовом до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя.
В свою чергу, 14 листопада 2017 року ОСОБА_2 звернулася до Уманського міськрайонного суду Черкаської області із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про визнання квартири АДРЕСА_1 особистою приватною власністю та поділ спільно нажитого майна подружжя.
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28 серпня 2020 року прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільно нажитого майна подружжя до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільно нажитого майна та об'єднано в одне провадження.
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09 червня 2022 року первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільно нажитого майна подружжя залишено без розгляду, з підстав, визначених п.8 ч.1 ст.257 ЦПК України.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що підставою для залишення позовної заяви без розгляду є те, що ОСОБА_1 не виконав вимоги статей 175, 176 ЦПК України та у встановлений судом строк згідно ухвали Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 листопада 2021 року, недоліки позовної заяви не усунув.
В апеляційній скарзі, поданій 22 червня 2022 року, ОСОБА_1 , вважаючи ухвалу суду першої інстанції постановленою при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи; із порушенням норм процесуального права, просив ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09 червня 2022 рокускасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що звернувшись із позовом про розподіл спільно нажитого майна подружжя, первісно 08 серпня 2017 року Уманським міськрайонним судом постановлена ухвала про відкриття провадження у даній справі, що свідчить про дотримання ОСОБА_1 вимог ст. 175, 176 ЦПК України при поданні позовної заяви, а відповідно, остання не може бути залишена без розгляду, оскільки це порушує норми Конституції України та основоположні принципи і засади цивільного процесуального законодавства. ОСОБА_1 зазначає, що оскаржувана ухвала суду суперечить вимогам ст. 177 ЦПК України, є безпредметною та спрямована на порушення прав та свобод людини.
У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов на адресу Черкаського апеляційного суду 20 липня 2022 року, ОСОБА_2 просила залишити апеляційну скаргу позивача за первісним позовом без задоволення, а ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09 червня 2022 року - залишити без змін.
Відзив на апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 на виконав вимоги ухвали Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 листопада 2021 року та позовну заяву у відповідність до ст.175, 176 ЦПК України не привів. Також зазначає, що доводи ОСОБА_1 є надуманими, абсолютно нічим не підтверджені та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи, 26 липня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Уманського міськрайонного суду Черкаської області із позовом до ОСОБА_2 про розподіл спільно нажитого майна подружжя ( том 1, а.с. 2-3).
Ухвалою Уманського міськрайонного суду від 08 серпня 2017 року у даній справі було відкрито провадження (том 1, а.с. 27)
14 листопада 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічною позовною заявою про поділ спільно нажитого майна подружжя (том 2, а.с. 100)
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28 серпня 2020 року прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільно нажитого майна подружжя до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільно нажитого майна та об'єднано в одне провадження.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 травня 2021 року справа передана на розгляд судді Єщенко О.І. (том 3, а.с. 16).
Ухвалою судді Єщенко О.І. від 05 липня 2021 року справу прийнято до свого провадження та призначено підготовче засідання (том 3, а.с. 24).
17 листопада 2021 року ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області було залишено без руху позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільно нажитого майна подружжя та зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільно нажитого майна подружжя та надано сторонам строк для усунення недоліків.
Зокрема в ухвалі зазначено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 потрібно привести позовні заяви у відповідність до вимог ст. 175 ЦПК України шляхом викладення їх в новій редакції, де зазначити ціну позову в розмірі всього майна, що підлягає поділу; зазначити перелік майна, яке вони вважають спільною сумісною власністю подружжя, із зазначенням ціни кожного окремого майна та про визнання цього майна спільною сумісною власністю подружжя; конкретизувати позовні вимоги щодо компенсації ОСОБА_1 відповідачкою різниці у вартості майна, яке він просить поділити та конкретизувати позовну вимогу щодо компенсації ОСОБА_2 відповідачем вартості Ѕ частини автомобіля, вказавши конкретну суму, яку просить стягнути.
Згідно вимог ч.11 ст.187 ЦПК України вбачається, що якщо суддя після відкриття провадження у справі встановить, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст.175 та 177 ЦПК України, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Вимоги щодо форми та змісту позовної заяви визначено у ст. 175 ЦПК України, а положеннями ст. 177 ЦПК України передбачено перелік документів, що додаються до позовної заяви.
Частиною третьою статті 185 ЦПК України встановлено, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Постановляючи ухвалупро залишення без розгляду позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачем в наданий суддею строк не виконано вимоги попередньої ухвали суду від 17 листопада 2021 року.
Проте, залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без руху через чотири місяці після прийняття справи до свого провадження (в липні 2021 року), суддя не конкретизував, в чому саме полягають недоліки поданого ОСОБА_1 позову щодо його форми та змісту, не звернув уваги, що первісно за позовною заявою ОСОБА_1 , 08 серпня 2017 року Уманським міськрайонним судом Черкаської області було відкрито провадження у даній справі (при цьому констатовано, що подана ОСОБА_1 позовна заява відповідає вимогам закону і будь-яких зауважень щодо форми та змісту поданого позову не було), не врахував, що позовні вимоги обох сторін стосуються майна, набутого подружжям під час шлюбу, де дійсний обсяг такого майна та його реальна вартість можуть бути визначені на стадії судового розгляду справи, а не виключно при подачі позову.
Враховуючи це, є необгрунтованим висновок суду першої інстанції про неусунення ОСОБА_1 в наданий судом строк недоліків поданої ним позовної заяви, оскільки такі недоліки могли бути усунуті і в процесі розгляду справи судом.
Європейський суд з прав людини висловив у справі «Чуйкіна проти України» свою позицію, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції «Право на справедливий суд», забезпечують кожному право звертатися до суду із позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань, становить один з його аспектів. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні (п. 50 рішення ЄСПЛ в справі «Чуйкіна проти України»).
Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції).
Так у справі «Delcourt v. Belgium» Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення.
Водночас у справі «Bellet v. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу до суду наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективний, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Також згідно рішення Європейського суду з прав людини не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (Рішення суду з прав людини Жоффр де ля Прадель проти Франції).
Залишення з формальних підстав без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 , враховуючи те, що вказана справа перебуває в провадженні Уманського міськрайонного суду Черкаської області із 2017 року, є суттєвим обмеженням права позивача на доступ до суду, що є абсолютно неприпустимим.
Доводи ОСОБА_1 , наведені в апеляційній скарзі, є обґрунтованими та такими, що заслуговують на увагу, а ухвала суду першої інстанції, як постановлена із порушенням норм процесуального права, підлягає до скасування.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На підставі викладеного, враховуючи фундаментальний принцип безперешкодного доступу до правосуддя, визначений Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод (п. 1 ст. 6), апеляційний суд вважає, що постановлена судом першої інстанції ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381,382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09 червня 2022 року про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільно нажитого майна подружжя - скасувати.
Матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільно нажитого майна подружжята за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільно нажитого майна подружжя- направити для продовження розгляду до Уманського міськрайонного суду Черкаської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді В.Г. Бородійчук
Л.І. Василенко
/повний текст постанови суду виготовлений 24 серпня 2022 року/