Яготинський районний суд Київської області
Справа № 382/88/22
Провадження № 2/382/292/22
(заочне)
18 серпня 2022 року м. Яготин
Яготинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Нарольського М. М.,
при секретарі Жуковій Л. Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу № 382/88/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та на особисте утримання,
ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, відповідно до вимог якого просила стягнути з відповідача на свою користь:
- аліменти на утримання дитини: сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 7 000 гривень, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову та до досягнення дитиною повноліття;
- грошові кошти на особисте утримання в розмірі 3 000 гривень, щомісячно, до досягнення сином трирічного віку.
В обґрунтування позову зазначала, що з відповідачем по справі шлюб зареєстрували 2 вересня 2020 року у Яготинському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 86. Від спільного життя з відповідачем мають неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебуває на обліку педіатра КНП «ЯЦПМСД» із діагнозом деор-анемія. На даний час сторони разом не проживають та розлучаються, син проживає разом із позивачкою та перебуває на її повному матеріальному утримані. Допомоги на утримання дитини відповідач не надає та добровільно надавати не бажає, хоча може та повинен надавати таку допомогу. Так, відповідач є працездатною особою, як відомо позивачці працює в Польщі й у грудні 2021 року мав дохід близько 30 000 грн. Щодо майнового стану платника аліментів, зазначила, що їй невідомо про перебування у відповідача будь-якого рухомого та нерухомого майна. Разом з тим, повідомила, що на даний час позивачка не працює, оскільки перебуває в декретній відпустці по догляду за сином до досягнення ним трирічного віку, тож має право на стягнення грошових коштів з батька дитини на особисте уторимання. У власності будь-якого рухомого та нерухомого майна позивачка не має.
Позивачка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, вимоги позову підтримала.
Відповідач в судове засідання не з'явився, у зв'язку з чим суд зазначає таке.
Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно (частина п'ята статті 128 ЦПК України).
Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення (частина восьма статті 128 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).
Відповідач відзиву на позов не надіслав, про розгляд справи повідомлявся у встановленому законом порядку, згідно з вимогами п. 2 ч. 7, п. 4 ч. 8, ч. 11 ст. 128 та ч. ч. 4, 10 ст. 130 ЦПК України. Відповідачу направлялися судові повістки, які він отримав, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень. Крім цього, ОСОБА_2 викликався до суду шляхом опублікування оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
16.08.2022 на електронну адресу суду від «pavelfikanuk@gmail.com» надійшов лист наступного змісту: «Доброго дня. Прошу розглянути мою справу про розлучення и про аліменти. Надаю свою документи та чеки про сплату на аліменти.»
Враховуючи викладене, відповідач вважається таким, що повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи.
Перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, враховуючи, що в справі є достатньо доказів для її заочного розгляду, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.
Відповідно до копії свідоцтва про шлюб (актовий запис № 86), серія НОМЕР_1 , виданого 02.09.2020 року Яготинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), сторони зареєстрували шлюб.
Згідно із копією свідоцтва про народження дитини ОСОБА_3 (актовий запис № 145), серія НОМЕР_2 , виданого 25.09.2020 року Яготинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 .
Відповідно до довідки КНП «Київської міської клінічної лікарні № 8» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 3 від 04.01.2021 року, ОСОБА_1 з 20.08.2020 року по 03.06.2023 року знаходиться у оплачуваній відпустці для догляду за дитиною до досягнення 3-х років (наказ № 158-К від 24.06.2020 року).
Відповідно до довідки КНП «ЯЦПМСД» ОСОБА_3 перебуває на диспансерному обліку у педіатра, діагноз - деор-анемія. Довідка не має ні номера, ні дати її видачі.
Згідно із актом обстеження від 04.01.2022 року, підписаного депутатом Яготинської міської ради восьмого скликання ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та її син ОСОБА_3 проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Із її змісту вбачається, що дитина перебуває на утриманні позивачки.
Відповідно до довідки Управління соціального захисту населення Бориспільської районної державної адміністрації Київської області (Яготинський відділ) № 24 від 19.01.2022 року, ОСОБА_1 перебуває на обліку в УСЗН та їй, відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", призначено допомогу при народженні дитини.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України).
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789 XII 78912 та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько, або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
У частині 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків / рішення від 7 грудня 2006 року у справі «HUNT v. UKRAINE», № 31111/04, § 54).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Підстав для звільнення відповідача від обов'язку утримувати дитину, передбачених ст.188 СК України, судом не встановлено.
Можливість стягнення аліментів за рішенням суду залежить не лише від факту добровільної участі одного з батьків в утриманні дітей, а й від згоди іншого з батьків із розміром та способом такого утримання.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Частиною 3 ст. 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 182 СК України:
- розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини;
- мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку;
- мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони є батьками малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивачка просить задовольнити її вимоги, вказуючи на те, що відповідач проживає окремо, в добровільному порядку матеріальної допомоги на утримання дитини не надає.
Судом встановлено, що малолітня дитина проживає разом з позивачкою та перебуває на її утриманні. Відповідач є працездатним, а тому суд вважає, що він спроможний сплачувати позивачці аліменти на утримання дитини.
Доказів того, що за станом здоров'я та матеріального становища відповідач не може сплачувати аліменти на утримання малолітньої дитини, суду не надано. Також, суду не надано доказів щодо наявності у відповідача інших утриманців.
Відповідно до роз'яснень, викладенимх у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров'я та матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України.
Як вбачається з матеріалів справи, при визначені розміру аліментів судом враховуються вимоги, що передбачені ч. 2 ст. 182 СК України, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» для дітей віком до 6 років з 1 січня - 2 100 гривень, з 1 липня - 2 201 гривня, з 1 грудня - 2 272 гривні.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, приймаючи до уваги обов'язок обох батьків утримувати дитину до її повноліття, повноцінно забезпечувати її інтереси, враховуючи стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів та інші, передбачені ч. 1 ст. 182 СК України, обставини, судом встановлено наявність підстав для часткового задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання дитини щомісячно, а саме у розмірі 3 500 гривень і до досягнення дитиною повноліття, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з дня подання позову. Такий розмір аліментів на утримання дитини, виходячи із встановлених судом обставин, буде необхідним для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно зі ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Суд зазначає, що надання батьком, як одним із батьків, у добровільному порядку матеріальної допомоги малолітній дитині є його правом, та не звільняє його, як одного з батьків, від обов'язку утримання дитини.
Аналогічний за своїм змістом правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27.05.2020 року у справі № 712/4702/19 (провадження № 61-929св20).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Позивачка також просить стягнути аліменти на її утримання в розмірі 3 000 гривень щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дитиною трирічного віку.
Статтею 75 СК України передбачено, що дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом I, II чи III групи. Один з подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Особливим видом права подружжя на утримання є право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу дружини.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 84 СК України, дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності. Дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Відповідно до ч. 4 ст. 84 СК України право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов'язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.
Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги стан здоров'я дитини, її матері, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів та інші обставини, що мають істотне значення при вирішенні даного спору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача грошових коштів на утримання позивачки підлягають частковому задоволенню в сумі 1 500 грн.
В іншій частині в позові необхідно відмовити.
Виходячи із положень ст. ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір на загальну суму 992,40 грн.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Керуючись ст. ст. 141, 258-259, 265, 268, 279, 280-282, 288, 289, 354 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та на особисте утримання задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 3 500 (три тисячі п'ятсот) гривень, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 21.01.2022 року та до досягнення дитиною повноліття.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на її утримання в розмірі 1 500 (півтори тисячі) гривень, щомісячно, починаючи з 21.01.2022 року та до досягнення сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку.
Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу аліментів за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 коп. судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивачем рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повні найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Повне рішення складено 23 серпня 2022 року.
Суддя М. М. Нарольський