17.08.2022 Справа № 756/6175/22
Справа №756/6175/22
Провадження №2/756/4196/22
17 серпня 2022 року суддя Оболонського районного суду м. Києва Тиха О.О., ознайомившись із позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖК СЕРВІС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЖК СЕРВІС ГРУП» звернулося до Оболонського районного суду м. Києва з вищезазначеним позовом, у якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за житлово-комунальні послуги, яка утворилась за період з грудня 2021 року по липень 2022 року за адресою: АДРЕСА_1 .
Як убачається із матеріалів справи, 28.12.2021 між ТОВ «ЖК СЕРВІС ГРУП» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір № 061/13 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком.
Станом на 01.08.2022 у ОСОБА_1 виникла заборгованість перед позивачем за житлово-комунальні послуги у сумі 51755,01 грн., у зв'язку з чим ТОВ «ЖК СЕРВІС ГРУП» звернулося з позовом до суду.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд приходить до наступного.
Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Підсудністю у цивільному судочинстві визначено розмежування компетенції між окремими ланками судової системи і між судами однієї ланки щодо розгляду і вирішення підвідомчих їм цивільних справ.
Відповідно до норм ЦПК України існує загальна підсудність справ за місцезнаходженням відповідача (ст.27 ЦПК), альтернативна підсудність за вибором позивача (ст.28 ЦПК) та виключна підсудність (ст. 30 ЦПК).
Відповідно до частини першої статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно ч.1 ст. 30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Як роз'яснено у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Виключну підсудність встановлено, зокрема, для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об'єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності. До нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це - позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Виходячи з аналізу зазначених правових норм, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно тощо.
Як убачається з позовної заяви, позивач ставить питання про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з відповідача як власника житлової нерухомості, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально знаходиться в Печерському районі м. Києва. Тому в даному випадку застосовуються правила виключної підсудності, так як предметом спору є витрати, пов'язані з утриманням цього нерухомого майна, і відповідно до положень ст. 30 ЦПК України даний позов повинен розглядатись за місцем знаходження нерухомого майна.
Таким чином, компетентним та належним судом для розгляду даної справи є Печерський районний суд м. Києва.
Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист (стаття 55) та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (стаття 124).
Згідно з частиною 1статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із частиною 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п.1 ст.6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Відповідно до частини 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Крім того, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ст.378 ч.1 ЦПК України).
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Отже, суд повинен суворо дотримуватися правил підсудності.
Згідно положення п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду,якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності ) іншого суду.
Таким чином, враховуючи, що позовні вимоги виникли з приводу нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а також той факт, що вказане нерухоме майно не перебуває в межах територіальної юрисдикції (підсудності) Оболонського району міста Києва, суддя приходить до висновку, що справу необхідно передати на розгляд Печерського районного суду м. Києва, за правилами виключної підсудності.
За таких обставин, виходячи із вищенаведеного та керуючись ст.ст. 30-31, 261, 353 ЦПК України, суддя
Цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖК СЕРВІС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, передати на розгляд до Печерського районного суду м. Києва (01601, м. Київ, вулиця Володимирська, 15).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з моменту її підписання суддею безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.О. Тиха