Справа № 755/1152/22
Провадження №2/755/1909/22
"18" серпня 2022 р. м.Київ
Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
Головуючої судді - Коваленко І.В.,
при секретарі судового засідання - Назаровій І.В.,
розглянувши в приміщенні Дніпровського районного суду в м. Києва у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Стародарницький» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово - комунальні послуги ,-
20 січня 2021 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідачок ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово - комунальні послуги.
Відповідно до заявлених позовних вимог, позивач просить суд: стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за несплачені внески за отримані житлово - комунальні послуги в сумі 2 961,00 грн., 50,55 грн. інфляційної складової боргу та 20,69 грн. - 3 % річних, а також відшкодувати за рахунок відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 2481,00 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 2600,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 17 грудня 2015 року співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , створено Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Стародарницький». Функції з управління та обслуговування багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 , ОСББ «Стародарницький» розпочало з 31 жовтня 2016 року. Відповідачкам на праві часткової власності належить квартира АДРЕСА_3 . В результаті несплати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 внесків на утримання будинку ОСББ «Стародарницький» за період з серпня 2021 року по грудень 2021 року включно, станом на 24 грудня 2021 року нараховано заборгованість у розмірі 2 961,00 грн. У зв'язку із простроченням сплати відповідачем спожитих житлово-комунальних послуг позивачем також нараховано 3 % річних у розмірі 20,69 грн та інфляційні втрати у розмірі 50,55 грн.
14 лютого 2022 року ухвалою відкрито провадження у справі та справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного провадження з викликом сторін.
У відповідності до ч.8 ст.279 Цивільного процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Положеннями ст.174 Цивільного процесуального кодексу України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
18 серпня 2022 року (вх.26756) до Дніпровського районного суду міста Києва представник позивача Логвина А.В. подав заяву про те, що платником ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) було сплачено суму основної заборгованості в розмірі 2 961 грн.00 коп. за внески на встановлення огорожі прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_2 . В іншій частині позовних вимог представник позивача позов підтримує та просить задовільнити. На підтвердження оплати ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) заборгованості за не сплату внесків на встановлення огорожі прибудинкової території, представник позивача надає меморіальний ордер № МВ2828972 від 11 лютого 2022 року.
Представник позивача ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, в заяві, поданій до канцелярії суду 18.08.2022 року (вх.26756) просив розгляд справи проводити у його відсутність.
Відповідачками копію ухвали, копію позовної заяви з доданими до неї документами не було отримано. Під час моніторингу офіційного сайту «Укрпошта» суду стало відомо, що «Відправлення не вручене під час доставки: інші причини», правом подати відзиву на позов та докази на спростування заявлених вимог не скористався.
Таким чином, розглянувши подані позивачем документи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України.
Суд у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що відповідачкам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві часткової власності належить квартира АДРЕСА_3 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 293619788 від 04.01.2022 року.
Співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 створено Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Стародарницьке», державна реєстрація якого відбулась 17.12.2015 року.
Відповідно до протоколу загальних зборів № 4-3, від 31.10.2016 року, функції з управління та обслуговування багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , ОСББ «Стародарницький» розпочато з 31.10.2016 року.
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Стародарницький» діє на підставі Статуту, який затверджено Загальними зборами ОСББ «Стародарницький» (протокол №7 від 20 січня 2018 року).
Згідно Статуту, ОСББ «Стародарницький» створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, що розташований за місцезнаходженням: АДРЕСА_2 .
Згідно пункту 2.1. Статуту ОСББ «Стародарницький», метою створення Об'єднання є забезпечення і захист прав співвласників та дотримання ними своїх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна Об'єднання, своєчасного надходження коштів від співвласників багатоквартирного будинку для сплати всіх платежів, передбачених законодавством, цим Статутом та правочинами, що укладені Об'єднанням. Об'єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками. Господарче забезпечення діяльності об'єднання може здійснюватися власними силами об'єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб'єктів господарювання.
Пунктом 2.2. Статуту визначено, що завданням Об'єднання є забезпечення: належного утримання будинку та прибудинкової території; реалізація прав власників приміщень та квартир будинку на володіння, користування та розпорядження спільним майном; сприяння співвласникам Об'єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами; виконання власниками приміщень та квартир будинку своїх зобов'язань та обов'язків, пов'язаних з діяльністю Об'єднання; здійснення господарської діяльності для забезпечення власних потреб.
Протоколом № 14 зборів співвласників багатоквартирного будинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », які відбулися 10 липня 2021 року, затверджено внески на встановлення огорожі прибудинкової території у розмірі 30 грн. з 1 квадратного метру одноразово (тобто одна квитанція на сплату). В незалежності від наявності чи відсутності у власності автомобіля у такого співвласника. Термін сплати внеску до 01.10.2021 року у разі затвердження позитивного рішення.
Згідно розрахунку заборгованості наданих послуг станом на 24 грудня 2021 року у відповідачок виникла заборгованість за період з серпня 2021 року по грудень 2021 року по оплаті внеску на встановлення огорожі прибудинкової території 2 961,00 грн.
За змістом ст. ст. 319, 322 ЦК України, власність зобов'язує. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 541 Цивільного кодексу України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Правила користування приміщеннями житлових будинків, затвердженні Постановою КМУ України від 08 жовтня 1992 року № 572, п.18 зобов'язують наймача, власника й орендаря житлового приміщення оплачувати житлово-комунальні послуги, тому враховуючи положення ст. 541 ЦК України зобов'язання з оплати комунальних послуг мають солідарний характер, а тому особи, що є співвласниками квартири несуть солідарні зобов'язання з оплати житлово-комунальних послуг.
Разом з тим, відповідно до ст. 544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Статут об'єднання складається відповідно до типового статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства. (ст. 7 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»).
Господарська діяльність, спрямована на задоволення потреб фізичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них території є діяльністю з утримання будинків і прибудинкових територій відповідно до положень ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
У залежності від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газопостачання, централізоване опалення тощо), 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, освітлення місць загального користування, поточний ремонт тощо), 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо) (ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»
Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання таких послуг, регулюються як нормами Цивільного кодексу України, так і Законом України «Про житлово-комунальні послуги», а також іншими нормативно-правовими актами у галузі цивільного, житлового законодавства та актів, що регулюють відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» вищим органом управління об'єднання є загальні збори. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов'язковим для всіх співвласників. Рішення загальних зборів може бути оскаржене в судовому порядку. До компетенції загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку належить визначення розмірів платежів та внесків членів об'єднання.
У разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об'єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду (частина 6 статті 13 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»).
Частиною 1 статті 20 вказаного Закону встановлено, що частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.
Згідно із статтею 22 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», з метою надання населенню, що проживає в багатоквартирних будинках, у яких створено об'єднання, пільг та субсидій для відшкодування витрат на оплату комунальних послуг визначається розмір внесків (платежів) на відповідні потреби, затверджений загальними зборами об'єднання, але не більше найвищого у відповідному населеному пункті тарифу на відповідні комунальні послуги, встановленого відповідним державним органом або органом місцевого самоврядування для суб'єктів господарювання.
Частина 3 статті 23 цього Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначає, що внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об'єднання та/або рішенням загальних зборів.
Отже, відповідно до наведених вимог чинного законодавства особа, яка є власником квартири, і водночас співвласником будинку, в якому створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, однак не є членом цього об'єднання, зобов'язана брати участь у витратах на управління, утримання та збереження будинку, а об'єднання наділено правом у разі нездійснення цією особою таких дій звернутися до суду з позовом про стягнення нарахованих платежів по цим витратам.
Реалізація вказаних вище положень здійснюється на підставі статті 12 Закону, яка передбачає, що управління багатоквартирним будинком об'єднання здійснює через свої органи управління.
Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньо-будинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньо-будинкових систем (крім обслуговування внутрішньо-будинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Відповідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.
Статтею 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що за рішенням співвласників багатоквартирного будинку (уповноваженого органу управління об'єднання співвласників багатоквартирного будинку), прийнятим відповідно до закону, договір про надання комунальної послуги укладається з виконавцем відповідної комунальної послуги, визначеним статтею 6 цього Закону: кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно (індивідуальний договір); від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою (колективний договір); об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об'єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір про надання комунальних послуг, як колективним споживачем.
Пунктом 1 частини першої « передбачене право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що відповідачки своєчасно не сплатили внески на купівлю та встановлення будинкових приладів обліку ХВП, а також внеску на встановлення огорожі, в результаті чого станом на 24 грудня 2021 року у відповідачок перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 2 961,00 грн.
Разом з тим, представник позивача своєю заявою, яка надійшла на адресу суду 18.08.2022 року, підтвердив про здійснення ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на рахунок ОСББ «Стародарницький» оплати заборгованості за адресою: АДРЕСА_2 по внескам на встановлення огорожі прибудинкової території на виконання протоколу № 14 зборів співвласників багатоквартирного будинку «Стародарницький» від 10 липня 2021 року, а тому станом на 11.02.2022 року заборгованість відповідачок перед позивачем за період з серпня 2021 року по грудень 2021 року - відсутня, що підтверджується меморіальним ордером № МВ2828972 від 11.02.2022 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Отже, суд може закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред'явлення позову.
Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред'явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв'язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).
Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.
Подібного правового висновку Верховний Суд дійшов у постановах: від 10 квітня 2019 року у справі №456/647/18 (провадження № 61-2018св19), від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19-ц (провадження №61-1807св20), від 09 вересня 2020 року у справі №750/1658/20 (провадження №61-9658св20), від 23 грудня 2020 року у справі №522/8782/16-ц (провадження №61-21649св19).
Таким чином, сама по собі сплата відповідачем заборгованості, після відкриття провадження у справі, за наявності вимог позивача про стягнення грошового зобов'язання, передбаченого ст.625 ЦК України, судового збору та витрат на правничу допомогу, не може свідчити про те, що між сторонами відсутній спір, а тому відсутні визначені процесуальним законом підстави для закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Так, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з серпня 2021 року по грудень 2021 року у розмірі 50,55 грн. та три проценти річних за період з серпня 2021 року по грудень 2021 року у розмірі 20,69 грн.
Як слідує з позовної заяви, позивач ставив питання про стягнення з відповідачки 3% річних та інфляційних витрат, визначених ст. 625 УЦК України.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. У цій статті визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
За змістом ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу. (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30 січня 2019 року в справі №922/175/18).
За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань (висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц).
Таким чином, правовідношення, у якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто у якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
З огляду на викладене правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
Отже, виходячи з юридичної природи спірних правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Закріплена в пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого у національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Таким чином, за відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15).
З огляду на те, що відповідач, як встановили суди попередніх інстанцій, прострочив виконання грошового зобов'язання, він на вимогу позивача повинний сплатити інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми. Висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 07 липня 2020 року у справі № 14-448цс19-ц
Згідно аналізу практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві, підраховуючи суми стягнень, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, суди повинні враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в певний період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Індекси інфляції розраховуються на підставі інформації, опублікованої центральним органом виконавчої влади з питань статистики в газеті «Урядовий кур'єр».
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що він розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
На відміну від інфляційних збитків, розрахунок трьох процентів річних здійснюється за кожен день прострочення за формулою: сума боргу х 3 % / 365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення.
Тому за прострочення виконання зобов'язання щодо оплати внесків за період з серпня 2021 року по грудень 2021 року з урахуванням суми заборгованості та індексів інфляції сума інфляційних втрат становить у розмірі 50 грн.55 коп.
Також судом перевірено розрахунок трьох відсотків річних та встановлено таке.
За прострочення зобов'язання щодо оплати щомісячних внесків на купівлю та встановлення будинкових приладів обліку ХВП, а також внесків на встановлення огорожі за період з серпня 2021 року по грудень 2021 року з урахуванням суми заборгованості три відсотки річних становить у розмірі 20 грн. 69 коп.
Судом встановлено, що відповідачки своєчасно не вносили плату за внески на купівлю та встановлення будинкових приладів обліку ХВП, а також внесків на встановлення огорожі, розмір яких встановлений рішенням загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Стародарницький» від 14 липня 2021 року, в результаті чого станом на 24.12.2021 року утворилась заборгованість в розмірі 2 961,00 гривень, з яких: за внески на купівлю та встановлення будинкових приладів обліку ХВП, а також внеску на встановлення огорожі у розмірі 2 961,00 гривень, втрати від інфляції у розмірі - 50,55 гривень, а також 3% річних у розмірі - 20,69 гривень, які нараховано відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ці обставини підтверджуються долученими до справи доказами, які надано позивачем.
Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з серпня 2021 року по грудень 2021 року у розмірі 50,55 грн. та трьох процентів річних за період з серпня 2021 року по грудень 2021 року у розмірі 20,69 грн., підлягають задоволенню повністю.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Стародарницький» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги підлягають задоволенню частково: стягнути в рівних частинах з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), зареєстрованих за адресою: АДРЕСА_4 , на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Стародарницький» (код ЄДРПОУ 40182399, юридична адреса: 02090, Харківське шосе, 17-а, м. Київ) інфляційні втрати за період з серпня 2021 року по грудень 2021 року у розмірі 50,55 грн. (п'ятдесят) грн. 55 коп. та три проценти річних за період з серпня 2021 року по грудень 2021 року у розмірі 20 (двадцять) грн. 69 коп.
Що стосується розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1. 2 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Згідно положень ч. 1, 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України)
Відповідно до частин 4-6 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.
Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).
Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
20 грудня 2021 року між Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Стародарницький» та Адвокатським бюро Калашнюк і Партнери, що є платником єдиного податку третьої групи, в особі адвоката Калашнюка С.А., укладено Договір про надання правової допомоги № 82, відповідно до умов якого, договором регулюються правовідносини щодо надання виконавцем правової допомоги, а саме: ознайомлення із статутними документами ОСББ, ознайомлення з рішеннями загальних зборів, проведення розрахунку заборгованості та підготовка позовної заяви з додатками та документів для звернення до суду в порядку позовного провадження за період боргу: з серпня 2021 року по грудень 2021 року щодо боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на праві часткової власності квартири АДРЕСА_3 , та подати до суду позовної заяви не пізніше 30 січня 2022 року, через засоби поштового зв'язку або безпосередньо через канцелярію Дніпровського районного суду міста Києва або через електронний суд, орієнтовний обсяг витраченого часу - 4 години.
Відповідно до п. 5 Договору про надання правової допомоги № 82, за надання послуг згідно п. 5.1. Договору замовник сплачується виконавцеві винагороду у розмірі 2 600,00 гривень 00 копійок за чотири години часу витраченого на збір доказів, підготовки матеріалів, для звернення до суду та підготовку позовної заяви в подачу її до суду, з розрахунку одна година - 650 гривень (без ПДВ). При цьому, питання оплати судового збору та інші судових витрат пов'язаних із сплатою обов'язкових зборів, внесків та платежів покладається на замовниками.
Судом встановлено, що позивачем понесено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 600,00 грн, що підтверджено Договором про надання правової допомоги № 82 від 20 грудня 2021 року, рахунком-фактурою № РФ-000148 від 20 грудня 2021 року, платіжне доручення № 424 від 30 грудня 2021 року, Актом надання послуг № 148 від 20 січня 2022 року.
Враховуючи те, що позивачем сплачено витрати на професійну правничу допомогу у розмір 2 600,00 грн. відповідно до копій Платіжного доручення № 424 від 30 грудня 2021 року, вказані витрати підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача на користь позивача.
Крім того, позивач Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Стародарницький» просить стягнути з відповідача на свою користь гонорар успіху в розмірі 7,12 гривень, суд приходить до наступного.
Відповідно до п. 5.2. Договору про надання правової допомоги № 82, гонорар успіху - додаткова винагорода - форма винагороди адвоката за позитивне вирішення справи та досягнення мети, визначеної довірителем. Сторони за взаємною згодою вирішили встановити гонорар успіху адвоката за позитивне вирішення даної справи згідно договору в розмірі 10% від суми задоволених Дніпровським районним судом міста Києва позовних вимог.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) також зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72) (пункт 5.43 постанови).
З урахуванням наведеного вище, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Визначивши витрати, що мають бути компенсовані за рахунок відповідача, враховуючи, що їх фактично понесено, суд приходить до висновку, що заявлена вимога про включення до суми відшкодування витрат за професійну правничу допомогу гонорару успіху в розмірі 7,12 гривень, задоволенню не підлягає, оскільки вказані зобов'язання виникли лише між адвокатом і клієнтом, а тому не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними та оцінюючи їх необхідність.
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Стародарницький» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, є обґрунтованим та таким що підлягає частковому задоволенню.
В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 2 481 гривень 00 копійок, який сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 319, 322, 526, 610, 612, 625, 626, 627, 628, 629, 631 Цивільного кодексу України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», статтями 2, 10, 49, 76-81, 89, 141, 264 - 265, 274, 279, 280, 284, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Стародарницький» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,- задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Стародарницький» інфляційні нарахування в сумі 50 (п'ятдесят) гривень 55 коп., 3 % річних в сумі 20 (двадцять) гривень 69 коп.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Стародарницький» витрати на правничу допомогу в сумі 2600 (дві тисячі шістсот) гривень 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Стародарницький» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 240,50 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Стародарницький» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 240,50 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Учасники справи:
Позивач - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Стародарницький» (код ЄДРПОУ 40182399, адреса: 02090, м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. 17-А)
Відповідачка - ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).
Відповідачка - ОСОБА_2 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 ).
Відповідно до ст. 354 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017,апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Уразі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Повний текст рішення суду складений 18 серпня 2022 року.
Суддя: