Справа № 752/10464/22
Провадження № 1-кп/752/1636/22
23 серпня 2022 року м. Київ
Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши в підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022100010001413 від 01 липня 2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченої ОСОБА_3 ,
в режимі відеоконференції
захисника ОСОБА_5 ,
встановив:
На розгляд Голосіївського районного суду м. Києва направлено обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурор подав клопотання про застосування щодо ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, мотивуючи тим, що остання обґрунтованого підозрюється у вчиненні злочинів проти власності, існують ризики, передбачені ст. 177 КПК, а саме ОСОБА_3 може переховуватись від суду, сховати, знищити або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілих, свідків, вчинити інші кримінальні правопорушення.
Захисник заперечив проти задоволення клопотання прокурора. Вказав на відсутність доказів на підтвердження зазначених у клопотанні ризиків та можливість запобігти вказаним ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу. Просив застосувати щодо обвинуваченої запобіжний захід у виді домашнього арешту за місцем реєстрації.
Обвинувачена підтримала захисника. Вказала, що має постійне місце проживання за адресою, де вона зареєстрована, а також неповнолітню доньку на утриманні. Просила застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 315 КПК під час підготовчого судового засідання суд, за клопотанням учасників судового провадження, має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Частиною 1 ст. 177 КПК передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до приписів ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Оцінка обґрунтованості підозри в даному випадку здійснюється не в контексті доведення чи не доведення винуватості обвинувачених. За визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йде мова у ст. 5 параграфу 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин». Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
За результатами вивчення обвинувального акту та доданих до нього матеріалів, пояснень учасників судового провадження, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченою кримінальних правопорушень.
З урахуванням даних про особу обвинуваченої та тяжкості покарання, що їй загрожує, суд вбачає наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачена може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, а саме переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити нове кримінальне правопорушення.
Разом із тим, прокурор не довів обставин, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК, а саме недостатність застосування щодо обвинуваченої більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні. За наявності неспростованих тверджень обвинуваченої щодо наявності у неї постійного місця проживання та неповнолітньої доньки на утриманні, прокурор не обґрунтував чому вказаним ризикам не можна запобігти шляхом застосування щодо обвинуваченої домашнього арешту.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне застосувати щодо обвинуваченої ОСОБА_3 більш м'який запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, який здатен запобігти зазначеним у клопотанні прокурора ризикам.
Керуючись статтями 177,178, 194, 314 КПК, суд
постановив:
Відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Клопотання захисника та обвинуваченої задовольнити.
Застосувати щодо обвинуваченої ОСОБА_3 запобіжний у виді цілодобового домашнього арешту на строк 60 днів, заборонивши обвинуваченій до 21 жовтня 2022 року включно залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 .
Звільнити обвинувачену з-під варти в залі суду.
Зобов'язати обвинувачену прибувати за кожною вимогою до суду та на підставі ст. 194 КПК покласти на обвинувачену наступні обов'язки:
утримуватися від позапроцесуального спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
не відлучатися з місця проживання без дозволу суду;
повідомляти суд про зміну місця проживання.
Роз'яснити обвинуваченій ОСОБА_3 , що працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинувачених, які перебувають під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цих осіб, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на них зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Копію ухвали передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченої для негайної постановки на облік обвинуваченої, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомлення про це суду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1