707/1584/18
2/707/15/22
22 серпня 2022 року м. Черкаси
Черкаський районний суд Черкаської області у складі:
головуючої судді - Миколаєнко Т.А.,
за участі: секретаря судового засідання - Проценко В.С.,
учасників справи:
прокурора - Пітюренка М.В.,
представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Барілова С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у приміщенні Черкаського районного суду Черкаської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури до Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, ОСОБА_1 ; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Будищенська сільська рада Черкаського району Черкаської області;про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом визнання незаконним та скасування рішення Свидівоцької сільської ради, а також скасування державної реєстрації права приватної власності, -
07 серпня 2018 року заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом до Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення Свидівоцької сільської ради, свідоцтва про право власності; у якому просив суд:
- визнати незаконним та скасувати рішення Свидівоцької сільської ради Черкаського району «Про затвердження проектів із землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадянам» № 53-18 від 10 липня 2015 року, в частині відведення ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:04:005:0190, загальною площею 0,1000 га, розташованої в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, в межах населеного пункту с. Свидівок;
- визнати недійсним свідоцтво на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га НОМЕР_1 від 23 липня 2015 року, видане ОСОБА_1 ;
- стягнути з відповідачів на користь прокуратури Черкаської області (код за ЄДРПОУ 02911119) судовий збір у розмірі 3 524,00 грн.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області № 46-7 від 02 грудня 2014 року «Про надання дозволу громадянам на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у приватну власність для індивідуального дачного будівництва» надано дозволи громадянам, у тому числі ОСОБА_1 , на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 , загальною площею 0,10 га, з цільовим призначенням: для індивідуального дачного будівництва.
У подальшому, рішенням сесії Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області № 50-23 від 27 квітня 2015 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки площею 1,6000 га в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради, в межах населеного пункту с. Свидівок Черкаського району Черкаської області, розроблену ТОВ «Геоземпроект».
Відповідно до п. 1.1 вказаного рішення Свидівоцької сільської ради земельну ділянку загальною площею 1,6000 га, за рахунок якої у подальшому сформовано земельні ділянки, які відведено у власність громадянам, переведено із земель загального користування (штучні водосховища) та земель, не наданих у власність або постійне користування в межах населеного пункту (інші захисні насадження), до земель, не наданих у власність або постійне користування в межах населеного пункту (угіддя піски).
Рішенням сесії Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області № 53-18 від 10 липня 2015 року «Про затвердження проектів із землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадянам» затверджено проект землеустрою та надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку для індивідуального дачного будівництва, розташовану по АДРЕСА_1 , за кадастровим номером 7124986000:04:005:0190, загальною площею 0,1000 га, а п. 31 даного рішення вказану земельну ділянку віднесено до категорії земель рекреаційного призначення, яка буде використовуватись для індивідуального дачного будівництва.
На підставі зазначеного рішення сільської ради ОСОБА_1 Черкаським районним управлінням юстиції видано свідоцтво на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га серії САК № 317794 від 23 липня 2015 року.
Прокурор вважає, що дане рішення сесії Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області № 53-18 від 10 липня 2015 року «Про затвердження проектів із землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадянам», у частині затвердження проекту із землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 у власність земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:04:005:0190, загальною площею 0,1000 га, підлягає визнанню протиправним та скасуванню, оскільки не відповідає вимогам чинного земельного законодавства, зокрема: в частині неможливості перебування земель водного фонду (земель, зайнятих прибережними захисними смугами) у приватній власності; в частині відведення землі для містобудівних потреб без наявності розроблених та затверджених детального плану території або іншої містобудівної документації; в частині порушення порядку встановлення цільового призначення земельної ділянки; відсутності погодження проекту із землеустрою центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства; відсутності погодження проекту із землеустрою структурним підрозділом обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища; не проведення обов'язкової експертизи землевпорядної документації.
Водночас, прокурор зазначає, що до ухвалення рішення про відведення у власність ОСОБА_1 , спірна земельна ділянка належала до земель загального користування, не наданих у власність або постійне користування в межах населеного пункту, у тому числі: 0,4117 га - ліси та інші лісо вкриті площі (інші захисні насадження), 1,1883 га - вода (штучні водосховища).
Відтак, встановлення цільового призначення земельної ділянки, на думку прокурора, мав здійснювати орган державної влади відповідно до наданих Земельним кодексом України повноважень, а матеріали інвентаризації земель підлягали погодженню в порядку погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та мали затверджуватися органами, які прийняли рішення про проведення інвентаризації.
Оскільки виділення спірної земельної ділянки відбулося із порушенням вказаної процедури зміни її цільового призначення (у матеріалах технічної документації відсутні всі необхідні погодження), цільове призначення спірної земельної ділянки, на переконання прокурора, залишилось незмінним: «землі загального користування, зайняті штучними водосховищами», щодо яких установлено особливий правовий режим використання.
Також, прокурор наголошує на тому, що відповідно до п. 2.5 ВБН 33-4759129-03-05-92 «Проектування, упорядкування та експлуатація водоохоронних зон водосховищ», внутрішньою межею прибережної смуги є акваторіальний рубіж мілководної зони. В свою чергу, мілководною зоною відповідно до ВБН є акваторія водоймища, що обмежена лінією нормального підпірного рівня (НПР) і глибиною до 2 м.
Нормальний підпірний рівень Кременчуцького водосховища, відповідно до його водогосподарського паспорту, встановлений на позначці 81,00 мБс.
Для встановлення факту перебування спірної земельної ділянки у межах прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища, ДП «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» здійснено всі необхідні обміри та встановлено фактичну відстань земельної ділянки від урізу води і визначено розміри та межі прибережної захисної смуги, що підтверджено листом ДП «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» № 1041 від 24.04.2018.
Так, згідно проведених ДП «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» геодезичних обмірів, спірна земельна ділянка частково входить до нормативно визначеної законодавством 100-метрової зони прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища.
З урахуванням наведеного, прокурор стверджує, що спірна земельна ділянка має у своєму складі землі водного фонду - прибережену захисну смугу Кременчуцького водосховища.
Крім того, прокурор зазначає, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 186-1 Земельного кодексу України, при розробці проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у приватну власність за рахунок земель, які знаходяться в межах прибережної захисної смуги, необхідна наявність висновку Департаменту екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації.
Проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва, яка розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, в межах населеного пункту, на погодження до Департаменту екології та природних ресурсів Черкаської ОДА не надходив, відповідний висновок не надавався, що підтверджується листом Управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації № 02/10-02-20/1016 від 24.04.2018.
Таким чином, вимоги щодо необхідності погодження проекту землеустрою природоохоронним органом та вжиття ним заходів до збереження території, на якій має бути встановлено прибережну захисну смугу, дотримано не було.
Містобудівною документацією, яка б надавала можливість відведення спірної земельної ділянки, є план зонування або детальний план території, які затверджуються відповідно до вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 290 від 16 листопада 2011 року, тобто проект детального плану повинен бути розглянутий на засіданні архітектурно-містобудівної ради та пройти процедуру громадського обговорення щодо врахування громадських інтересів.
Проте, відповідно до листа Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області № 02-17/874 від 24.07.2018 містобудівна документація, яка б надавала можливість відвести у власність відповідачу спірну земельну ділянку для потреб індивідуального дачного будівництва, не розроблялась.
За вказаних обставин, прокурор вважає, що спірну земельну ділянку для потреб індивідуального дачного будівництва відведено на підставі розробленої, погодженої і затвердженої не у відповідності до вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 290 від 16 листопада 2011 року містобудівної документації.
Саме тому в проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у порушення вимог ч. 2 ст. 186-1 Земельного кодексу України, відсутній належний, наданий у відповідності до вимог містобудівного законодавства, висновок про його погодження або відмову в погодженні відділом регіонального розвитку, містобудування та архітектури Черкаської районної державної адміністрації.
Таким чином, на думку прокурора, при затвердженні проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки у приватну власність для індивідуального дачного будівництва Свидівоцькою сільською радою порушено вимоги ч. 2 ст. 186-1 Земельного кодексу України щодо необхідності погодження проекту відведення відділом регіонального розвитку, містобудування та архітектури Черкаської РДА.
Крім того, затвердження проекту щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої встановлено як землі рекреаційного призначення, до отримання позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації, прокурор вважає грубим порушенням вимог чинного законодавства.
Також, на переконання прокурора, проектна документація щодо відведення у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки, на підставі положень ч. 3 ст. 186-1 ЗК України, підлягала погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, чого дотримано не було, що підтверджено листом Державного агентства водних ресурсів України № 2348/9/11-18 від 19 квітня 2018 року.
З урахуванням наведеного, прокурор стверджує, що рішення сесії Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області «Про затвердження проектів із землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадянам» № 53-18 від 10 липня 2015 року, в частині відведення ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:04:005:0190, загальною площею 0,1000 га, розташованої в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, в межах населеного пункту с. Свидівок, прийняте всупереч вимогам чинного на той час законодавства, у зв'язку з чим, на підставі ст. 21 ЗК України, ст.ст. 21, 391, 393 ЦК України, підлягає визнанню судом незаконним та скасуванню.
Крім того, враховуючи, що рішення Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області № 53-18 від 10 липня 2015 року є особливим видом правочину, прокурор вважав обґрунтованою необхідність застосування наслідків його недійсності, шляхом визнання недійсним свідоцтва на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га НОМЕР_1 від 23 липня 2015 року, виданого ОСОБА_1 .
Ухвалою судді Черкаського районного суду Черкаської області Соколишиної Л.Б. від 11 вересня 2018 року відкрито провадження у справі та вирішено проводити її розгляд в порядку загального позовного провадження /т. 1 а.с. 91/.
21 листопада 2018 року відповідачем ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку скеровано до суду відзив на позовну заяву.
У вказаній заяві по суті справи відповідач ОСОБА_1 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури у повному обсязі, з огляду на те, що прокурором не доведено підстав представництва інтересів держави у даному спорі, а також у зв'язку з пропуском строків позовної давності /т. 2 а.с. 42-45/.
Відзив долучено судом до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 26 березня 2019 року провадження у справі було зупинено до прийняття кінцевого рішення Касаційним цивільним судом Верховного Суду у цивільній справі № 707/1298/18 /т. 1 а.с. 130/.
У зв'язку із звільненням головуючої судді ОСОБА_2 з посади судді Черкаського районного суду Черкаської області у відставку, розпорядженням керівника апарату Черкаського районного суду Черкаської області від 14 серпня 2020 року за № 55 призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи /т. 1 а.с. 131/.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 серпня 2020 року визначено нового головуючого суддю - Миколаєнко Т.А. /т. 1 а.с. 132/.
Ухвалою судді Черкаського районного суду Черкаської області Миколаєнко Т.А. від 02 вересня 2021 року дану цивільну справу прийнято до свого провадження, поновлено провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 22 жовтня 2021 року /т. 1 а.с. 148-149/.
30 вересня 2021 року представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Баріловим С.А. подано до канцелярії суду клопотання про залишення позову без розгляду /т. 1 а.с. 157-159/, а також клопотання про застосування строку позовної давності /т. 1 а.с. 163-164/.
22 жовтня 2021 року проведення підготовчого розгляду справи відкладено до 25 листопада 2022 року.
25 жовтня 2021 року до канцелярії судунадійшла письмова заява заступника керівника Черкаської окружної прокуратури про зміну предмету позову /т. 1 а.с. 170-176/, разом з доказами направлення її копії іншим учасникам справи, у якій останній просив суд змінити предмет позову у справі шляхом викладення позовних вимог у наступній редакції:
«- Усунути перешкоди територіальній громаді с. Свидівок у користуванні та розпорядженні майном шляхом визнання незаконним та скасування рішення Свидівоцької сільської ради «Про затвердження проектів із землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадянам» від 10.07.2015 № 53-18, в частині відведення ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:04:005:0190, площею 0,1000 га, розташованої в адміністративних межах Будищенської сільської ради, в межах населеного пункту с. Свидівок.
- Усунути перешкоди територіальній громаді с. Свидівок у користуванні та розпорядженні майном шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) за № 10533439 від 22.07.2015 на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:04:005:0190, площею 0,1000 га, розташовану в адміністративних межах Будищенської сільської ради, в межах населеного пункту с. Свидівок, з одночасним припиненням речового права на неї.
- Стягнути з відповідачів на користь Черкаської обласної прокуратури (код за ЄДРПОУ 02911119) на р/р UА138201720343160001000003751, код класифікації видатків бюджету - 2800) судовий збір у розмірі 3 524,00 грн».
Вказана заява мотивована тим, що за час перебування даної справи на розгляді в суді змінилась судова практика у частині визнання недійсними свідоцтв на право власності на земельні ділянки.
Ухвалами суду від 25 листопада 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Барілова С.А. про залишення позову без розгляду /т. 1 а.с. 180-185/; за усним клопотанням прокурора Пітюренка М.В. замінено орган прокуратури, який діє в інтересах держави, з Черкаської місцевої прокуратури на Черкаську окружну прокуратуру; прийнято заяву заступника керівника Черкаської окружної прокуратури Троцька Є.В. про зміну предмету позову; залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів, Будищенську сільську раду Черкаського району Черкаської області; запропоновано відповідачам протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення даної ухвали подати відзив на позов з урахуванням заяви про зміну предмету позову; встановлено третій особі п'ятнадцятиденний строк для надання пояснень по суті справи; підготовче судове засідання відкладено до 17 січня 2022 року /т. 1 а.с. 189-193/.
Правом на подачу відзиву на позовну заяву з урахуванням заяви про зміну предмету позову у встановлений судом строк відповідачі не скористалися.
Від третьої особи письмових пояснень по суті справи не надходило.
17 січня 2022 року, у судовому засіданні, представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Баріловим С.А. повторно подано суду клопотання про залишення позову без розгляду, однак з інших підстав /т. 1 а.с. 208-209/.
Ухвалою суду від 17 січня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Барілова С.А. про залишення позову без розгляду /т. 1 а.с. 215-219/.
За клопотанням представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Барілова С.А. /т. 1 а.с. 210/ у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 23 лютого 2022 року, для надання останньому можливості підготувати клопотання про призначення у справі судової земельно-технічної експертизи /т. 1 а.с. 214/.
23 лютого 2022 року за клопотанням представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Барілова С.А., а 05 квітня 2022 року - у зв'язку з неявкою учасників справи, проведення підготовчого розгляду справи було відкладено.
Ухвалою суду від 05 травня 2022 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті на 08 червня 2022 року /т. 2 а.с. 7-8/.
06 червня 2022 року представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Баріловим С.А. подано до канцелярії суду висновок експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи /т. 2 а.с. 16-21/, а також письмові пояснення /т. 2 а.с. 25-28/.
Ухвалою суду від 08 червня 2022 року письмові пояснення представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Барілова С.А. залишено без розгляду /т. 2 а.с. 28-29/.
За клопотанням прокурора у судовому засіданні оголошено перерву до 28 липня 2022 року.
У судовому засіданні, яке відбулося 28 липня 2022 року, прокурор Пітюренко М.В. заявлені позовні вимоги (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити, виходячи з підстав, наведених у позові та у зазначеній заяві. Водночас, вказав, що наданий представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Баріловим С.А. висновок експерта не відповідає обставинам та матеріалам справи з огляду на мотиви, викладені ним у додаткових поясненнях, які за його клопотанням долучено до справи /т. 2 а.с. 47-49/. Зокрема, прокурор зауважив, що під час проведення відповідного дослідження експертом використано рівень водності Кременчуцького водосховища на р. Дніпро, який відповідав меженному періоду (78,58 мБс), що суперечить паспорту даного водного об'єкту і призвело до невірного визначення розмірів та меж прибережної захисної смуги на ньому. Так, відповідно до п. 2.5 ВБН 33-4759129-03-05-92 «Проектування, упорядкування та експлуатація водоохоронних зон водосховищ», внутрішньою межею прибережної смуги є акваторіальний рубіж мілководної зони. У свою чергу, мілководною зоною відповідно до ВБН є акваторія водоймища, що обмежена лінією нормального підпірного рівня (НПР) і глибиною до 2 м. Меженний період - період річного циклу, протягом якого спостерігається низька водність (ст. 1 ВК України). Між тим, Кременчуцьке водосховище річки Дніпро є штучно створеним водним об'єктом, рівень водності у якому визначений його паспортом та регулюється штучно, шляхом регулювання протоку водних мас на Канівській та Кременчуцькій ГЕС. Нормальний підпірний рівень Кременчуцького водосховища, відповідно до його водогосподарського паспорту, встановлений на позначці 81,00 мБс. Відтак, Кременчуцькому водосховищу річки Дніпро не притаманний меженний період, а його лінія узрізу визначається при нормальному підпірному рівні, тобто на позначці 81,00 мБс. Аналогічний висновок наведено Шостим апеляційним адміністративним судом у постанові від 01.08.2019 у справі № 2340/4493/18, відповідно до якого за основу при встановленні водозахисних смуг має застосовуватись саме нормальний підпірний рівень (НПР). При врахуванні рівня мертвого об'єму, що відповідає урізу води в меженний період, відбудеться суттєве зменшення прибережної захисної смуги, а це, в свою чергу, може призвести до ведення господарської діяльності в природоохоронній зоні, що заборонено законом. У випадку застосування рівня мертвого об'єму (вихідних даних), ширина природоохоронної зони зменшиться. Таким чином, на думку прокурора, висновок експерта за результатами вирішення питання, чи в межах прибережної захисної смуги знаходиться спірна земельна ділянка, не відповідає наявним матеріалам справи та судовій практиці, сформованій із даних правовідносин. Окремо прокурор наголосив на тому, що із змісту висновку експерта вбачається, що 10 лютого 2022 року до експертної установи надійшла відповідна заява від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Барілова С.А., при цьому жодні додатки до вказаної заяви не зазначені. Разом з тим, у своєму висновку експерт посилається на документи, які йому не надавались, відсутні у матеріалах даної цивільної справи та не були предметом дослідження у судовому засіданні. При цьому, експерт не має права за власною ініціативою збирати матеріали для проведення експертизи. Крім того, із висновку не можливо встановити, яка саме документація із землеустрою була взята експертом до уваги та на підставі чого були визначені геопросторові параметри земельної ділянки, оскільки посилання експерта на отримання відповідних даних із Публічної кадастрової карти, на переконання прокурора, є сумнівним, так як у період воєнного стану припинено доступ користувачів до Публічної кадастрової карти. Також, прокурор вказав на те, що вимогу про повернення земельної ділянки слід розглядати як негаторний позов, який може бути пред'явлений упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду.
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Барілов С.А. у судовому засіданні, яке відбулося 28 липня 2022 року, клопотання про застосування строку позовної давності, подане ним 30 вересня 2021 року, не підтримав, заявлені позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у позові. В обґрунтування своєї правової позиції зазначив, що з листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 10-23-0.222-275/120-18 від 14.03.2018 вбачається, що спірна земельна ділянка розміщена на землях, які мали б відноситися до земель водного фонду, оскільки згідно форми 6-зем станом на 01.01.2015 земельний масив, до складу якого входила спірна земельна ділянка, обліковувався як землі загального користування в розрізі угідь штучні водосховища. Однак, із змісту ст. 20 ЗК України слідує, що законодавець розрізняє такі поняття як віднесення земель до тієї чи іншої категорії та зміну цільового призначення земельної ділянки. На думку представника відповідача, спірна земельна ділянка до прийняття рішення Свидівоцької сільської ради № 53-18 від 10.05.2015 «Про затвердження проектів із землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадянам» визначена не була, а сформована вперше. Таким чином, у даному випадку відбулася не зміна цільового призначення земель водного фонду на землі рекреації, як зазначає прокурор, а віднесення земельних ділянок до категорії земель - землі рекреації. Посилаючись на положень ст. 79-1 ЗК України, представник відповідача стверджує, що саме рішенням Свидівоцької сільської ради № 50-23 від 27 квітня 2015 року, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельних ділянок в межах населеного пункту с. Свидівок, було сформовано спірну земельну ділянку, а в подальшому, на цій підставі, був розроблений проект землеустрою спірної земельної ділянки, який затверджено рішенням Свидівоцької сільської ради № 53-18 від 10 липня 2015 року і саме ним було визначено цільове призначення - землі рекреації. Тобто, правовою підставою прийняття рішення Свидівоцької сільської ради № 53-18 від 10 липня 2015 року був розроблений проект землеустрою, у якому види угідь уже були визначені рішенням Свидівоцької сільської ради № 50-23 від 27 квітня 2015 року, яке прокурором не оспорюється. З урахуванням наведеного, представник відповідача вважає, що у даному випадку відбулося віднесення земельної ділянки до певної категорії, а не зміна її цільового призначення. Щодо знаходження спірної земельної ділянки у межах прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища та посилання прокурора на лист ДП «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 24.04.2018 року № 1041, представник відповідача зауважує, що у додатку до даного листа відсутні будь-які результати обмірів та відсутня визначена відстань спірної ділянки до урізу води Кременчуцького водосховища на річці Дніпро. До того ж, ДП «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» застосовував для своїх вимірів як основу координати, які надала Черкаська місцева прокуратура листом № 156/1-46 вих-18 від 17.04.2018, що, на думку представника відповідача, викликає сумніви в об'єктивності та правильності обмірів. Окрім того, представник відповідача наголошує, що ВБН 33-4759129-03-05-92 не містить даних про те, що розміри прибережної захисної смуги для водосховищ необхідно обчислювати саме від лінії нормального підпірного рівня 81.00 мБС для Кременчуцького водосховища. Між тим, за результатами проведення земельно-технічної експертизи експертом зроблено висновок, що відстань від урізу води Кременчуцького водосховища на річці Дніпро станом на 25.03.2018 (у меженний період найменша водність) до земельної ділянки кадастровий номер 7124986000:04:005:0190, що розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, знаходиться в межах 141,21 - 143,0 м та не знаходиться в нормативних розмірах, передбачених для прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища на р. Дніпро згідно ст. 60 Земельного кодексу та ст. 88 Водного кодексу України. Посилання прокурора на висновок Шостого апеляційного адміністративного суду, наведений у постанові від 01.08.2019 у справі № 2340/4493/18, просить не брати до уваги, так як обставини справ не є аналогічними, а його висновки не є обов'язковими. За вказаних обставин, вважав необхідним відмовити у позові та стягнути із позивача на користь відповідача витрати за проведення експертизи у сумі 11 326 грн 20 коп.
Представник відповідача - Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення розгляду справи, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів- Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області - Острівна К.В. направила на офіційну електронну адресу суду клопотання про проведення розгляду справи без її участі.
Частиною 3 статті 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
За змістом частини 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи.
За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання за даної явки учасників справи.
За приписами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір.
Доказування у цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.
Заслухавши вступне слово прокурора та представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Барілова С.А., дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, суд виходить із таких міркувань.
Судом установлено, що рішенням Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області № 46-7 від 02 грудня 2014 року «Про надання дозволу громадянам на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у приватну власність для індивідуального дачного будівництва» надано дозволи громадянам, у тому числі ОСОБА_1 , на розробку проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 , загальною площею 0,10 га, з цільовим призначенням: для індивідуального дачного будівництва /т. 1 а.с. 65/.
ТОВ «Геоземпроект» у 2015 році розроблено Технічну документацію із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки площею 1,6000 га в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, в межах населеного пункту с. Свидівок Черкаського району Черкаської області /т. 1 а.с. 28-38/.
Відповідно до пояснювальної записки до Технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки площею 1,6000 га в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, в межах населеного пункту с. Свидівок, розробленої ТОВ «Геоземпроект», згідно довідки управління Держземагенства у Черкаському районі Черкаської області від 08.04.2015 № 3772/01-16, частина вищевказаної земельної ділянки обліковується як землі загального користування (води (штучні водосховища)), а інша частина - як землі, не надані у власність або постійне користування у межах населеного пункту (ліси та лісо вкриті площі (інші захисні насадження)) /т. 1 а.с. 29/.
У подальшому, рішенням сесії Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області № 50-23 від 27 квітня 2015 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки площею 1,6000 га в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, в межах населеного пункту с. Свидівок, розроблену ТОВ «Геоземпроект» /т. 1 а.с. 39-40/.
Відповідно до п. 1.1 вказаного рішення земельну ділянку загальною площею 1,6000 га, за рахунок якої у подальшому сформовано земельні ділянки, які відведено у власність громадянам, переведено із земель загального користування (штучні водосховища) та земель, не наданих у власність або постійне користування в межах населеного пункту (інші захисні насадження), до земель, не наданих у власність або постійне користування в межах населеного пункту (угіддя піски) /т. 1 а.с. 39/.
Рішенням сесії Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області № 53-18 від 10 липня 2015 року «Про затвердження проектів із землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадянам» затверджено проект землеустрою та надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку для індивідуального дачного будівництва, розташовану по АДРЕСА_1 , за кадастровим номером 7124986000:04:005:0190, загальною площею 0,10 га, а п. 31 даного рішення вказану земельну ділянку віднесено до категорії земель рекреаційного призначення, яка буде використовуватись для індивідуального дачного будівництва та житлової і громадської забудови /т. 1 а.с. 24-27/.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 131698280 від 23 липня 2018 року, на підставі рішення державного реєстратора Черкаського районного управління юстиції Танцюри В.П. № 23110698 від 23 липня 2015 року внесено запис № 10533439 від 22 липня 2015 року про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку загальною площею 0,1 га, кадастровий номер 7124986000:04:005:0190, з цільовим призначенням: для індивідуального дачного будівництва; підстава виникнення права власності - свідоцтво про право власності серія НОМЕР_1 від 23 липня 2015 року /т. 1 а.с. 54-56/.
Зі змісту пояснювальної записки до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1000 га у власність гр. ОСОБА_1 для індивідуального дачного будівництва вбачається, що земельна ділянка знаходиться в АДРЕСА_1 . Згідно довідки управління Держземагенства у Черкаському районі Черкаської області від 20.05.2015 № 31-28-0.4-208/2-15 земельна ділянка загальною площею 0,1000 га в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, у межах населеного пункту, відноситься до земель, не наданих у власність або постійне користування в межах населеного пункту (згідно рішення Свидівоцької сільської ради № 50-23 від 27 квітня 2015 року) - відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом (піски). Проектом землеустрою земельну ділянку відведено у землі рекреаційного призначення /т. 1 а.с. 58/.
Відповідно до висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № 01-11/622 від 09 червня 2015 року в разі, якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до Головного управління Держземагенства у Черкаській області /т. 1 а.с. 69-70/.
Згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 23-0.9-2995/2-18 від 05 травня 2018 року, відповідно до відомостей Державного земельного кадастру цільове призначення спірної земельної ділянки - для дачного будівництва. Документація із землеустрою з вказаним цільовим призначенням на проведення державної експертизи не надходила /т. 1 а.с. 71/.
З листа Державного агентства водних ресурсів України № 2348/9/11-18 від 19 квітня 2018 року вбачається, що проекти землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, розташованої в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, Держводагенством та сектором у Черкаській області Держводагенства не погоджувалися /т. 1 а.с. 53/.
Відповідно до листа виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області № 02-17/874 від 24 липня 2018 року на спірну земельну ділянку містобудівна документація (детальний план території) сільською радою не розроблялася /т. 1 а.с. 49/.
Листом № 01-01-24/386 від 08 червня 2017 року Департамент містобудування, архітектури, будівництва та житлово-комунального господарства повідомив Черкаську місцеву прокуратуру про те, що інформація про наявність розробленої та належним чином затвердженої містобудівної документації, якою передбачена можливість здійснення індивідуального дачного будівництва на земельних ділянках в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, в межах населеного пункту, що вказані у запиті, в управлінні відсутня. Містобудівна документація, зазначена у запиті прокурора, не відповідає вимогам законодавства в частині порядку її розроблення, погодження і затвердження /т. 1 а.с. 43-44/.
Зі змісту листа Управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної ради № 02/10-02-20/1016 від 24 квітня 2018 року вбачається, що висновки стосовно погодження документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розташованих в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, у тому числі із кадастровим номером 7124986000:04:005:0190, за період з 01 червня 2013 року до 24 квітня 2018 року Департаментом та Управлінням не надавалися /т. 1 а.с. 45-46/.
З листа ДП «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» № 1041 від 24 квітня 2018 року та з долучених до нього картографічних матеріалів вбачається, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:04:005:0190, частково розташована на відстані, меншій від 100 метрів від лінії нормального підпірного рівня Кременчуцького водосховища /т. 1 а.с. 72-73, 74/.
З листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 10-23-0.222-275/120-18 від 14 березня 2018 року встановлено, що спірна земельна ділянка за кадастровим номером 7124986000:04:005:0190, згідно форми № 6-зем «Звіту про кількісні характеристики земель, розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності» станом на 01 січня 2014 року та на 01 січня 2015 року обліковувалась в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, в межах населеного пункту, як землі загального користування, вид угідь: «штучні водосховища» /т. 1 а.с. 50/.
Згідно з частиною першою статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Як убачається з положень частини другої статті 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За правилами статті 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать, зокрема: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
За змістом частин 1, 2 статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Приписами статті 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» (тут і надалі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) було передбачено, що обов'язковій державній експертизі підлягають проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок особливо цінних земель, земель лісогосподарського призначення, а також земель водного фонду, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.
Частинами 2 та 5 статті 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» було встановлено, що висновки державної експертизи повинні містити оцінку допустимості та можливості прийняття рішення щодо об'єкта державної експертизи і враховувати соціально-економічні наслідки; реалізація заходів, передбачених документацією із землеустрою та документацією з оцінки земель, види яких визначені законом, а також матеріалами і документацією державного земельного кадастру щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи, без позитивних висновків державної експертизи забороняється.
Вказані вимоги були закріплені і Земельним кодексом України, зокрема, частиною 9 статті 118, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, яка передбачала, що в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом орган місцевого самоврядування або державної влади, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до наданих законом повноважень, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність виключно після отримання позитивного висновку такої експертизи.
Як уже зазначалося, відповідно до висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № 01-11/622 від 09 червня 2015 року в разі, якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до Головного управління Держземагенства у Черкаській області /т. 1 а.с. 69-70/.
Згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 23-0.9-2995/2-18 від 05 травня 2018 року, відповідно до відомостей Державного земельного кадастру цільове призначення спірної земельної ділянки - для дачного будівництва. Документація із землеустрою з вказаним цільовим призначенням на проведення державної експертизи не надходила /т. 1 а.с. 71/.
З урахуванням наведеного, затвердження проекту щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої встановлено як землі рекреаційного призначення, до отримання позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації є грубим порушенням вимог чинного законодавства.
Відповідно до статті 35 Закону України «Про землеустрій» інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об'єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення Державного земельного кадастру, виявлення та виправлення помилок у відомостях Державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
Матеріали інвентаризації земель у такому разі підлягають погодженню в порядку погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та затверджуються органами, які прийняли рішення про проведення інвентаризації.
Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр», до державної реєстрації права державної чи комунальної власності на земельні ділянки формування земельних ділянок за рахунок земель державної та комунальної власності, визначення їх угідь, а також встановлення їх цільового призначення може здійснюватися на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель.
Ураховуючи, що вказаної процедури зміни цільового призначення земельної ділянки дотримано не було (в матеріалах технічної документації відсутні всі необхідні погодження), цільове призначення спірної земельної ділянки залишилось незмінним - землі загального користування, зайняті штучними водосховищами.
Статтею 3 Водного кодексу України закріплено, що усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать: 1) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об'єкти; 2) підземні води та джерела; 3) внутрішні морські води та територіальне море.
За змістом статті 4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті, зокрема: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами.
Згідно з частиною першою статті 85 Водного кодексу України порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.
Відповідно до пункту «а» частини першої та частини другої статті 58 Земельного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами. Для створення сприятливого режиму вздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водних об'єктів встановлюються водоохоронні зони, межі яких зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації на місцевому та регіональному рівнях. Відомості про межі водоохоронних зон вносяться до Державного земельного кадастру.
Відповідно до Переліку угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь (КВЗУ), викладеного у додатку 4 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМ № 1051 від 17 жовтня 2012 року, підгрупа угіддя «штучні водосховища» включає штучні водойми місткістю більше 1 млн. кубічних метрів, збудовані для створення запасу води та регулювання її стоку, та належить до групи «води», яка включає частину національної території, покриту поверхневими водами (природні і штучні водойми), що входять до складу природних ланок кругообігу води, яка обмежена лінією узбережжя. Підгрупа «піски» включає ділянки землі, які вкриті великими масами сипучої гірської породи, що складається з крупинок твердих мінералів, переважно кварцу (включаючи пляжі) та належить до групи «землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом», яка включає незабудовані землі, поверхня яких зовсім або майже не покрита будь-якою рослинністю.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 травня 2018 року в справі № 372/2180/15-ц дійшла висновку про те, що до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об'єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.
Як уже зазначалося, зі змісту листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 10-23-0.222-275/120-18 від 14 березня 2018 року встановлено, що спірна земельна ділянка за кадастровим номером 7124986000:04:005:0190, згідно форми № 6-зем «Звіту про кількісні характеристики земель, розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності» станом на 01 січня 2014 року та на 01 січня 2015 року обліковувалась в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, в межах населеного пункту, як землі загального користування, вид угідь: «штучні водосховища» /т. 1 а.с. 50/.
Форма 6-зем відображає результат робіт із землеустрою - обстежувальні, вишукувальні, топографо-геодезичні, картографічні, проектні та проектно-вишукувальні роботи, що виконуються з метою складання документації із землеустрою (ст. 1 Закону України «Про землеустрій»).
На те, що форма 6-зем є доказом при встановленні цільового призначення землі, вказав Верховний Суд України в постанові від 21 січня 2015 року в справі № 6-224цс14, а також Верховний Суд у постанові від 02 лютого 2022 року в справі № 707/1924/20.
За положеннями частини першої статті 60 ЗК України та частини першої статті 88 ВК України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.
Відповідно до частини другої статті 60 ЗК України, частини другої статті 88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.
За змістом статті 88 ВК України у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установленою в них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом.
Згідно зі статтею 61 ЗК України, статтею 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів; влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо; миття та обслуговування транспортних засобів і техніки.
Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватися, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.
Режим господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах встановлюється законом.
Згідно з пунктом 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05 листопада 2004 року № 434, який був чинним на час передачі у власність спірної земельної ділянки, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об'єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження, шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.96 № 486 "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них", з урахуванням конкретної ситуації.
Порядок та умови виготовлення проектів землеустрою, в тому числі й щодо прибережних смуг, визначаються статтями 50, 54 Закону України «Про землеустрій».
Таким чином, землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які поширюється окремий порядок надання й використання, оскільки прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим.
Відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.
Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року № 486. Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у статті 59 ЗК України, суперечить нормам статей 83, 84 цього Кодексу.
Зазначена правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року в справі № 469/1393/16-ц (провадження № 14-71цс18).
Відповідно до п. 2.5 ВБН 33-4759129-03-05-92 «Проектування, упорядкування та експлуатація водоохоронних зон водосховищ», внутрішньою межею прибережної смуги є акваторіальний рубіж мілководної зони. У свою чергу, мілководною зоною відповідно до ВБН є акваторія водоймища, що обмежена лінією нормального підпірного рівня (НПР) і глибиною до 2 м.
Межень (меженний період) - період річного циклу, протягом якого спостерігається низька водність (ст. 1 Водного кодексу України).
Між тим, Кременчуцьке водосховище річки Дніпро є штучно створеним водним об'єктом, рівень водності у якому визначений його паспортом та регулюється штучно, шляхом регулювання протоку водних мас на Канівській та Кременчуцькій ГЕС у залежності від умов, що складаються в певний період року.
Руслові водосховища належать до динамічних водних об'єктів, а регулювання стоку спричиняє різкі коливання об'ємів та рівнів води, що проявляється переважно в береговій зоні водосховищ у вигляді затоплень, осушень і підтоплень прибережних територій.
Нормальний підпірний рівень Кременчуцького водосховища, відповідно до його водогосподарського паспорту, встановлений на позначці 81,00 мБс /т. 1 а.с. 75-86/.
Відповідно до частини першої ст. 76 Водного кодексу України робота водогосподарських систем (водосховищ, каналів та інших зв'язаних між собою водних об'єктів) регулюється шляхом встановлення відповідних режимів для кожного водного об'єкта системи з урахуванням прогнозу водності.
Рівень Кременчуцького водосховища регулюється відповідно до режиму роботи, який встановлюється на підставі Правил експлуатації водосховищ Дніпровського каскаду, затверджених Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України 27 травня 2022 року № 210.
Так, відповідно до пункту 3 розділу ІІ «Особливості регулювання водних ресурсів водосховищ Дніпровського каскаду» вказаних вище Правил, Кременчуцьке водосховище є водосховищем з річним типом регулювання стоку водосховищ Дніпровського каскаду.
Таким чином, Кременчуцькому водосховищу р. Дніпро, яке є штучно створеним водним об'єктом, рівень водності у якому регулюється штучно, шляхом регулювання протоку водних мас на Канівській та Кременчуцькій ГЕС, не притаманний меженний період, а його лінія узрізу визначається при нормальному підпірному рівні, тобто на позначці 81,00 мБс.
При врахуванні рівня мертвого об'єму, що відповідає урізу води в меженний період, який згідно Правил експлуатації водосховищ Дніпровського каскаду у даному випадку дорівнює 75,75 мБс, відбудеться суттєве зменшення прибережної захисної смуги, а це, у свою чергу, може призвести до ведення господарської діяльності в природоохоронній зоні, що заборонено законом.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що при визначенні розмірів та меж прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища р. Дніпро необхідно враховувати вказані обставини. В іншому випадку розміри та межі прибережної захисної смуги будуть визначені невірно.
До аналогічного висновку дійшов Черкаський апеляційний суд у постанові від 21 квітня 2022 року в справі № 707/2874/20.
Між тим, представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Баріловим С.А. надано в якості доказу висновок експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи у цивільній справі № 707/1584/18 від 02 червня 2022 року за № 202/1108-1109/22-23, відповідно до якого відстань від урізу води Кременчуцького водосховища на річці Дніпро станом на 25.03.2018 (у меженний період найменша водність) до земельної ділянки кадастровий номер 7124986000:04:005:0190, що розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, знаходиться в межах 141,21 - 143,0 м та не знаходиться в нормативних розмірах, передбачених для прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища на р. Дніпро згідно ст. 60 Земельного кодексу та ст. 88 Водного кодексу України /т. 2 а.с. 16-21/.
Як уже зазначалося, прокурор з висновками даного експертного дослідження не погодився.
Суд наголошує на тому, що вищевказане дослідження проведено поза межами розгляду даної цивільної справи, а при його проведенні не забезпечено дотримання передбачених ст. 103 ЦПК України прав позивача.
Клопотань про призначення у справі судової земельно-технічної експертизи учасниками процесу не заявлялося, хоча 17 січня 2022 року у підготовчому судовому засіданні було оголошено перерву для надання представнику відповідача ОСОБА_1 - адвокату Барілову С.А. можливості підготувати відповідне клопотання.
Надаючи оцінку висновку експерта, суд зазначає, що, як вбачається з його змісту, на дату проведення огляду об'єкта дослідження (17.05.2022) уріз води у Кременчуцькому водосховищі становив відмітку, що дорівнює 81,36 мБс. При цьому, для визначення розміру прибережної захисної смуги експертом було взято за основу відстань від урізу води Кременчуцького водосховища на річці Дніпро 4-річної давнини, станом на 25.03.2018 (у меженний період - 78,58 мБс), тоді як на вирішення експерта поставлено питання: «Чи перебуває земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:04:005:0190 в межах прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища на річці Дніпро?», тобто станом на дату проведення експертного дослідження.
Разом з тим, суд констатує, що вказаний висновок експерта не узгоджується з наведеними вище положеннями чинного законодавства щодо визначення розмірів та меж прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища р. Дніпро, відповідно до яких уріз води має обчислюватися від нормального підпірного рівня води, який для Кременчуцького водосховища становить 81,00 мБс.
Крім того, із змісту даного висновку експерта вбачається, що 10 лютого 2022 року до Черкаського відділення КНДІСЕ МЮ України надійшла заява представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Барілова С.А. про призначення судової земельно-технічної експертизи у цивільній справі № 707/1584/18 від 09 лютого 2022 року. При цьому, жодні додатки у вказаній заяві не зазначені.
Водночас, у своєму висновку експерт посилається на лист Державного агентства водних ресурсів України № 871/3/6/11-22 від 18.02.2022 /т. 2 а.с. 19/, а також на лист Кіровоградського обласного центру гідрометеорології /т. 2 а.с. 19, зворот/, які йому не надавались разом із заявою про проведення відповідної експертизи, відсутні у матеріалах даної цивільної справи та не були предметом дослідження у судовому засіданні.
Слід зазначити, що за змістом частин 1 та 2 статті 107 ЦПК України, матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням. Експерт не має права з власної ініціативи збирати матеріали для проведення експертизи.
Клопотання про долучення до матеріалів справи документів, додатково наданих експерту, представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Баріловим С.А. подано до канцелярії суду 04 серпня 2022 року, після закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами у даній справі.
Між тим, суд зауважує, що у судовому засіданні, яке відбулося 28 липня 2022 року, представнику відповідача було запропоновано доповнити судовий розгляд та долучити до справи зазначені вище документи, на що він категорично відмовився.
До того ж, заявником не було виконано вимог частини 9 статті 83 ЦПК України.
За вказаних обставин, беручи до уваги думку прокурора, який заперечував проти задоволення даного клопотання, протокольною ухвалою суду від 22 серпня 2022 року клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Барілова С.А. про доручення до матеріалів справи доказів залишено без розгляду на підставі ст. 126 ЦПК України та повернено заявнику разом з доданими до нього документами без дослідження їх у судовому засіданні.
Також, суд не може не зазначити, що із висновку експерта не можливо встановити, яка саме документація із землеустрою була взята ним до уваги (хоча перелік такої документації чітко визначено у частині 2 статті 25 Закону «Про землеустрій») та на підставі чого були визначені геопросторові параметри спірної земельної ділянки. Посилання експерта на отримання відповідних даних із Публічної кадастрової карти, на переконання суду, є сумнівним, так як у період воєнного стану припинено доступ користувачів до Публічної кадастрової карти.
При цьому, у п.п. 6.1.2., 6.1.3. Глави 6 розділу II Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.98, зазначено, що питання земельно-технічної експертизи вирішуються за наявності відповідної правовстановлювальної та технічної документації, зокрема результатів виконання топографо-геодезичних робіт, які проводяться відповідними фахівцями з використанням відповідного обладнання та бази даних. Для вирішення питань земельно-технічної експертизи експерту необхідно надати оригінали або завірені якісні копії відповідної правовстановлювальної та технічної документації із землеустрою на земельну ділянку. У разі неможливості експертом самостійно виконати топографо-геодезичні роботи результати таких робіт повинні бути надані на дослідження органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта).
З урахуванням наведеного, суд вважає, що висновок експерта № 202/1108-1109/22-23 від 02 червня 2022 року, в розумінні статей 78,79 ЦПК України, є недопустимим та недостовірним доказом і не може бути прийнятий до уваги судом.
Відтак, суд констатує, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:04:005:0190 відноситься до земель водного фонду, так як частково знаходиться в межах прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища річки Дніпро, що відповідає вимогам ст. 4 ВК України.
Доводи представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Барілова С.А. про те, що листи Управління державного агентства водних ресурсів України та Держгеокадастру не можуть бути доказами, так як не містять інформації про предмет доказування, суд відхиляє та зауважує, що їм надається оцінка з урахуванням інших, безспірних доказів у справі, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 02 лютого 2022 року в справі № 707/1924/20.
Законодавством України чітко встановлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.
Статтею 59 Земельного кодексу України передбачено обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди.
Так, частиною 4 статті 59 Земельного кодексу України визначено, що громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об'єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об'єктів портової інфраструктури та інших об'єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом.
За змістом частини 2 статті 59 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.
Частинами 1, 3 статті 63 ЗК України, в редакції на час прийняття оспорюваного рішення сільської ради, передбачалося, що для забезпечення експлуатації та захисту від забруднення, пошкодження і руйнування, зокрема, гідротехнічних споруд, на берегах річок виділяються земельні ділянки смуг відведення з особливим режимом використання. Земельні ділянки в межах смуг відведення надаються для створення водоохоронних насаджень, берегоукріплювальних та протиерозійних гідротехнічних споруд, будівництва переправ тощо.
Пунктом «ґ» частини 4 статті 83 Земельного кодексу України закріплено, що до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно до правової позиції, наведеної у постанові Верховного Суду України від 21 травня 2014 року в справі № 6-16цс14, згідно зі статтями 19, 20 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі: землі житлової та громадської забудови й землі водного фонду, та віднесення їх до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Аналіз вищевикладеного дає підстави для висновку, що, приймаючи оскаржуване рішення щодо передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_1 , Свидівоцька сільська рада Черкаського району Черкаської області діяла з порушенням вимог Земельного та Водного кодексів України, та не у відповідності із суспільними і публічними інтересами.
Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам (пункт «а» статті 21 ЗК України).
Таким чином, за змістом частин 1, 2 статті 3, статті 4 Водного кодексу України, пункту "а" частини 1 статті 58, частини 4 статті 59, статті 60, частини 1 статті 84 Земельного кодексу України, у редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин, землі під водними об'єктами, зокрема, зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; підземними водами та джерелами; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі, зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не могли передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.
Згідно з частиною 2 статті 186-1 Земельного кодексу України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта (крім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.
За таких обставин, необхідним було погодження на відведення спірної ділянки відділу регіонального розвитку, містобудування та архітектури Черкаської РДА, що, в свою чергу, пов'язано із відповідністю самого проекту відведення вимогам Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
У даному випадку проект землеустрою на відведення спірної земельної ділянки ОСОБА_1 вказане погодження не проходив.
Питання визначення належного виду містобудівної документації, що мав бути основою для прийняття рішення щодо відведення спірної ділянки для індивідуального дачного будівництва, врегульовує Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності», стаття 19 якого встановлює, що детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток його частини. Відповідно до частини 3 статті 24 цього Закону у разі відсутності детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється.
Враховуючи зазначені норми, надання земельних ділянок у приватну власність громадянам для індивідуального дачного будівництва в межах населеного пункту має передбачатись детальним планом території (повинен узгоджуватись зі схемою планування території (частини території) району.
Водночас, із відповіді Департаменту містобудування, архітектури, будівництва та житлово-комунального господарства № 01-01-24/386 від 08 червня 2017 року вбачається, що містобудівна документація, яка стосується спірної земельної ділянки, не відповідає вимогам законодавства в частині порядку її розроблення, погодження та затвердження /т 1 а.с. 43-44/.
Отже, спірну земельну ділянку для потреб індивідуального дачного будівництва відведено на підставі розробленої, погодженої та затвердженої не у відповідності до вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 290 від 16 листопада 2011 року містобудівної документації.
Відтак, суд констатує, що у проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у порушення вимог ч. 2 ст. 186-1 Земельного кодексу України, відсутній належний, наданий у відповідності до вимог містобудівного законодавства, висновок про її погодження або відмову в погодженні відділом регіонального розвитку, містобудування та архітектури Черкаської районної державної адміністрації.
Між тим, за змістом частин 1 та 3 статті 186-1 Земельного кодексу України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду підлягає також погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, а на території Автономної Республіки Крим - з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань водного господарства.
Отже, при розробці проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у приватну власність за рахунок земель, які знаходяться в межах прибережної захисної смуги, необхідна наявність висновку Департаменту екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації.
Проект із землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва на погодження до Департаменту екології та природних ресурсів Черкаської ОДА не надходив, відповідний висновок не надавався.
Таким чином, вимоги щодо необхідності погодження проекту землеустрою природоохоронним органом та вжиття ним заходів до збереження території, на якій має бути встановлено прибережну захисну смугу, дотримано не було.
Крім того, у порушення вимог ч. 3 ст. 186-1 ЗК України, проектна документація щодо відведення у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки не була погоджена центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що Свидівоцькою сільською радою Черкаського району Черкаської області було здійснено зміну цільового призначення оспорюваної земельної ділянки з порушенням вимог чинного законодавства, що в наслідку призвело до того, що землі водного фонду було передано у приватну власність.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Частиною першою статті 393 Цивільного кодексу України передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Згідно з частиною першою статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Положення статті 152 Земельного кодексу України визначають, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням прав володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Статтею 41 Конституції України проголошено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 321 Цивільного кодексу України, якими визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
При цьому, суд враховує правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року в справі № 469/1393/16-ц, відповідно до якої землі під водними об'єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об'єктами; підземними водами та джерелами, внутрішніми морськими водами та територіальним морем, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не могли передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.
Аналогічні за змістом висновки Верховного Суду наведені у постановах: від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц.
З вищезазначеного вбачається, що Свидівоцькою сільською радою при прийнятті рішення № 53-18 від 10 липня 2015 року «Про затвердження проектів із землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадянам» порушено порядок надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, оскільки не дотримано вимог чинного на той час законодавства.
Суд вважає доведеним, що спірна земельна ділянка, яка передана ОСОБА_1 за оскаржуваним рішенням Свидівоцької сільської ради, належить до земель водного фонду, щодо яких установлено спеціальний правовий режим - обмеження в обороті (статті 20, 21, 60, 61,63,84 ЗК України та статті 88, 89 ВК України).
Отже, рішення Свидівоцької сільської ради № 53-18 від 10 липня 2015 року «Про затвердження проектів із землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадянам», у частині затвердження проекту землеустрою та надання у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:04:005:0190, площею 0,1000 га, розташованої в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради, в межах населеного пункту с. Свидівок, та віднесення її до категорії земель рекреаційного призначення, які будуть використовуватися для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, є таким, що прийнято з порушенням діючого законодавства, а тому його необхідно визнати незаконним та скасувати.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Таким чином, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів є:
- судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;
- судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;
- судове рішення про скасування державної реєстрації прав.
При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав, законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов'язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 28.10.2020 у справі № 910/10963/19, від 03.09.2020 у справі № 914/1201/19, від 20.08.2020 у справі № 916/2464/19, від 14.07.2020 у справі № 910/8387/19, від 30.06.2020 у справі № 922/3130/19, від 23.06.2020 у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19.
Відтак, позовна вимога щодо скасування державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку, з одночасним припиненням речового права на неї, також підлягає до задоволення.
Водночас, слід зауважити, що упрактиці Європейського суду з прав людини (серед багатьох інших, наприклад, рішення у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 07 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 02 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited»"проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
Європейський суд з прав людини констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.
Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.
Суд констатує, що у даній справі позбавлення відповідача ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку відповідає критерію законності, оскільки воно здійснюється на підставі норми статті 391 ЦК України у зв'язку з порушенням низки вимог Водного кодексу України та Земельного кодексу України, які відповідають критеріям доступності, чіткості, передбачуваності.
Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» має широке значення (рішення у справі «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року). Крім того, Європейський суд з прав людини також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (рішення у справі «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року).
У пункті 105 постанови від 15 вересня 2020 року в справі № 469/1044/17 Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у спорах стосовно прибережних захисних смуг, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт «а» частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України).
Таким чином, суд вважає, що заволодіння приватними особами земельними ділянками водного фонду та земельними ділянками під об'єктами природно-заповідного фонду всупереч чинному законодавству може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля.
Суд констатує, що повернення у власність територіальної громади спірної земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі, переслідує легітимну мету контролю за збереженням земель водного фонду, їх раціональним використанням, забезпечення конституційного права кожного громадянина користуватися землями водного фонду у встановлений законом спосіб та відповідає загальним інтересам інших громадян і всього суспільства на безпечне довкілля, а також спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності.
Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель водного фонду та перебуванням під об'єктом природно-заповідного фонду.
Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності» Європейський суд з прав людини, як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.
У цьому контексті слід зауважити, що в силу об'єктивних, видимих природних властивостей земельної ділянки, відповідач у справі ОСОБА_1 , проявивши розумну обачність, ознайомившись зі змістом земельного та водоохоронного законодавства і, за необхідності, отримавши правову допомогу перед набуттям такої ділянки у власність, міг та повинен був знати про те, що ця ділянка належить до земель водного фонду та розташована під об'єктом природно-заповідного фонду (близькі за змістом висновки висловлені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц, від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц і від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц).
При цьому, суд враховує, що у рішеннях у справах "Рисовський проти України" (заява № 29979/04) від 20 жовтня 2011 року, "Кривенький проти України" (заява № 43768/07) від 16 лютого 2017 року, пов'язаних із земельними правовідносинами, Європейський суд з прав людини, установивши порушення статті 1 Першого протоколу, зазначив про те, що справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 травня 2018 року (провадження № 14-76цс18) наголосила, що висновки Європейського суду з прав людини потрібно застосовувати не безумовно, а з урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника. Адже певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування статті 1 Першого протоколу, можуть бути пов'язані з протиправною поведінкою самого набувача майна.
Питання про компенсацію у випадку позбавлення його права власності на спірну земельну ділянку відповідач ОСОБА_1 не порушував, що свідчить про те, що витребування у нього земельної ділянки не становитиме індивідуальний надмірний тягар.
До того ж, згідно з принципами диспозитивності та змагальності у цивільному процесі сторони вільні у розпорядженні їхніми процесуальними правами (зокрема, і щодо подання зустрічного позову), несуть ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ними процесуальних дій, а суд не має можливості розглянути не ініційовані сторонами питання.
Вжиття заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод відповідача ОСОБА_1 , окрім як скасування державної реєстрації права приватної власності на спірну земельну ділянку, не передбачено законом.
За таких обставин, суд вважає, що загальний інтерес у контролі за раціональним використанням земель водного фонду для гарантування безпеки довкілля та непогіршення екологічної ситуації у цій справі переважає приватний інтерес ОСОБА_1 у збереженні права на земельну ділянку.
Відтак, суд дійшов висновку, що позбавлення відповідача ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку, яка є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, не порушуватиме принцип пропорційності втручання у право мирного володіння майном.
Щодо повноважень прокурора на звернення з даним позовом, то детальну оцінку даному питанню надано в ухвалах про відмову у задоволенні клопотань представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Барілова С.А. про залишення позову без розгляду.
Питання про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин судом не вирішується у зв'язку з не підтриманням представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Баріловим С.А. відповідної заяви.
Згідно Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Крім того, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10 лютого 2010 року, § 58).
Інші аргументи та доводи сторін специфічними, доречними, важливими та суттєвими не являються і не здатні вплинути на рішення суду.
Питання щодо судових витрат судом вирішуються відповідно до положень статті 141 ЦПК України, а тому з відповідачів на користь Черкаської обласної прокуратури підлягають стягненню понесені судові витрати, які складаються із судового збору, сплаченого при зверненні до суду з даним позовом, у сумі 3 524 грн 00 коп.
Судові витрати відповідача ОСОБА_1 суд залишає за останнім.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2-5, 7-13, 17, 19, 43, 49, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позовзаступника керівника Черкаської місцевої прокуратури до Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, ОСОБА_1 ; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Будищенська сільська рада Черкаського району Черкаської області;про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом визнання незаконним та скасування рішення Свидівоцької сільської ради, а також скасування державної реєстрації права приватної власності - задовольнити.
Усунути перешкоди територіальній громаді с. Свидівок у користуванні та розпорядженні майном шляхом визнання незаконним та скасування рішення Свидівоцької сільської ради № 53-18 від 10.07.2015 «Про затвердження проектів із землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадянам», у частині відведення ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:04:005:0190, площею 0,1000 га, розташованої в адміністративних межах Будищенської сільської ради, в межах населеного пункту с. Свидівок.
Усунути перешкоди територіальній громаді с. Свидівок у користуванні та розпорядженні майном шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 за № 10533439 від 22.07.2015 на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:04:005:0190, площею 0,1 га, розташовану в адміністративних межах Будищенської сільської ради, в межах населеного пункту с. Свидівок, з одночасним припиненням речового права на неї.
Стягнути із Свидівоцької сільської ради та ОСОБА_1 на користь Черкаської обласної прокуратури (код за ЄДРПОУ 02911119) на р/р UА138201720343160001000003751, код класифікації видатків бюджету - 2800) документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 524 (три тисячі п'ятсот двадцять чотири) гривні 00 копійок, по 1 762 (одній тисячі сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок з кожного.
Судові витрати відповідача ОСОБА_1 залишити за останнім.
Ознайомитись з повним текстом судового рішення в електронній формі сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення суду.
Сторони:
Позивач: Черкаська окружна прокуратура, місцезнаходження: вул. Богдана Хмельницького, 60, м. Черкаси.
Відповідач № 1: Свидівоцька сільська рада Черкаського району Черкаської області, місцезнаходження: вул. Шевченка, 177, с. Свидівок, Черкаський район, Черкаська область, код ЄДРПОУ 26323479.
Відповідач № 2: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Будищенська сільська рада, місцезнаходження: вул. 30 років Перемоги, 42, с. Будище, Черкаський район, Черкаська область; код ЄДРПОУ: 26323723.
Повне рішення складено та підписано: 23 серпня 2022 року.
Суддя: Т. А. Миколаєнко