23 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 600/643/21-а
адміністративне провадження № К/990/22365/22
Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В. Е.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат С. Попова-Завгородня
на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2022 року
у справі № 600/643/21-а за позовом ОСОБА_1 до Чернівецького міського голови Клічука Романа Васильовича, Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради про скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Чернівецького міського голови Клічука Романа Васильовича, Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради, в якому просив:
- визнати незаконним, протиправним та скасувати розпорядження Чернівецького міського голови Клічука Романа Васильовича від 03.02.2021 року №132-к "Про припинення повноважень директора Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради";
- визнати незаконним, протиправним та скасувати розпорядження Чернівецького міського голови Клічука Романа Васильовича від 03.02.2021 року № 135-к "Про звільнення ОСОБА_1 - директора Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради";
- поновити ОСОБА_1 на посаді директора Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради з 04.02.2021 року;
- стягнути з Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03.02.2021 по день винесення рішення суду з розрахунку 1723,62 грн. одноденної заробітної плати.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 подано касаційну скаргу до Верховного Суду.
За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі позивач вказує на наявність підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Так скаржник зазначає на неврахування судами попередніх інстанцій позицій Верховного Суду стосовно застосування п. 5 частини 1 статті 41 КЗпП України та визначення чітких критеріїв посад , до яких є застосовною вказана норма, які викладені у постановах Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі №802/2081/18-а, від 16 січня 2018 року у справі №760/9269/15-ц, та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №205/4196/18, які помилково не застосовані до даних правовідносин судами попередніх інстанцій.
При цьому, Суд зауважує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов'язковим є наявність та взаємозв'язок усіх чотирьох умов.
Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.
Так, при встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі №802/2081/18-а, яку вказує скаржник у касаційній скарзі щодо підстави для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.
У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.
Однак скаржник, посилаючись на постанову Верховного Суду, не обґрунтував, що ця постанова ухвалена у справі за подібними правовідносинами з цією справою.
При цьому, постанови у справах №760/9269/15-ц, №205/4196/18 прийняті у порядку цивільного судочинства, а скаржником також не доведено подібності правовідносин.
Натомість касаційна скарга містить опис обставин справи та загальні формулювання незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями з посиланням на норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини та окремий пункт з постанови Верховного Суду (п. 37).
Отже, касаційна скарга не містить належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судових рішень у цій справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Решта доводів касаційної скарги щодо наявності підстав касаційного оскарження наведено без взаємозв'язку із підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині четвертій статті 328 КАС України.
Таким чином, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник не виклав передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржуване судове рішення може бути переглянуте судом касаційної інстанції.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Ураховуючи те, що скаржником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Також скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження. Враховуючи, що касаційна скарга підлягає поверненню на підставі пункту 4 частини 5 статті 332 КАС України, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження суд не вирішує.
Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат С. Попова-Завгородня, на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2022 року у справі № 600/643/21-а за позовом ОСОБА_1 до Чернівецького міського голови Клічука Романа Васильовича, Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради про скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду В. Е. Мацедонська