23 серпня 2022 року
м. Київ
справа №640/1058/20
адміністративне провадження №К/990/3261/22
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Жука А.В.,
розглянувши клопотання Офісу Генерального прокурора про зупинення виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2021 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року у справі №640/1058/20
за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, -
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу Генерального прокурора України, в якому просив:
визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора від 20 грудня 2019 року №1182-вк по Генеральній прокуратурі України, яким прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України підполковника юстиції ОСОБА_1 з 31 грудня 2019 року звільнено з військової служби у запас відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів), виключено із списків особового складу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, усіх видів забезпечення та направлено його особову справу до Дарницького районного в місті Києві військового комісаріату;
визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора від 11 червня 2020 року №1526ц, яким внесено зміни до наказу Генерального прокурора від 20 грудня 2019 року №1182-вк, а саме викладено пункт 1 у такій редакції: «Підполковника юстиції ОСОБА_1 , якого наказом Міністра оборони України від 19 грудня 2019 року №715 звільнено з військової служби у запас відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів), з 31 грудня 2019 року звільнити з посади прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, виключити зі списків особового складу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, усіх видів забезпечення та направити його особову справу до Дарницького районного в місті Києві військового комісаріату»;
визнати протиправною бездіяльність Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) щодо невиконання вимог статті 119 Кодексу законів про працю України в частині збереження місця роботи та посади ОСОБА_1 після припинення контракту про проходження військової служби;
зобов'язати Офіс Генерального прокурора забезпечити виконання вимог статті 119 Кодексу законів про працю України в частині збереження місця роботи та посади позивача після припинення контракту про проходження військової служби;
поновити позивача в Офісі Генерального прокурора як прокурора, що обіймає посаду Офісу Генерального прокурора, рівнозначну посаді прокурора відділу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України;
стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року, позов задоволено частково:
визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора від 20 грудня 2019 року №1182-вк, яким прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України підполковника юстиції ОСОБА_1 з 31 грудня 2019 року звільнено з військової служби у запас відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), виключено зі списків особового складу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, усіх видів забезпечення та направлено його особову справу до Дарницького районного в місті Києві військового комісаріату;
визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора від 11 червня 2020 року №1526ц «Про внесення змін до наказу Генерального прокурора від 20 грудня 2019 року №1182-вк», яким внесено зміни до наказу Генерального прокурора від 20 грудня 2019 року №1182-вк, а саме викладено пункт 1 у такій редакції: «Підполковника юстиції ОСОБА_1 , якого наказом Міністра оборони України від 19 грудня 2019 року №715 звільнено з військової служби у запас відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів), з 31 грудня 2019 року звільнити з посади прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, виключити зі списків особового складу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, усіх видів забезпечення та направити його особову справу до Дарницького районного в місті Києві військового комісаріату»;
поновлено позивача на посаді прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України з 01 січня 2020 року;
стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 1 894 998,04 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
24 січня 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року у справі №640/1058/20.
Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
Разом з касаційної скаргою Офісом Генерального прокурора заявлено клопотання про зупинення виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2021 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року до закінчення касаційного розгляду.
Іншою ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2022 року відмовлено Офісу Генерального прокурора у задоволенні клопотання про зупинення виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2021 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року у справі №640/1058/20.
11 серпня 2022 року від Офісу Генерального прокурора надійшло клопотання про зупинення виконання судових рішень, в яких відповідач просить зупинити виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2021 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу до закінчення касаційного провадження у цій справі.
В обґрунтування цього клопотання, відповідач, окрім іншого, зазначає, що враховуючи сформовану правову позицію Верховного Суду щодо відсутності підстав для застосування коефіцієнтів підвищення до посадових окладів прокурорів Офісу Генерального прокурора без успішного проходження атестації, а також зважаючи, що застосування інституту повороту виконання судового рішення у спірних правовідносинах не допускається, то для забезпечення рівності сторін, попередження безпідставного стягнення бюджетних коштів, є необхідність зупинення виконання оскаржуваних судових рішень у справі №640/1058/20.
Касатор зазначає, що суди попередніх інстанцій здійснили розрахунок середнього заробітку ОСОБА_1 з урахуванням коефіцієнтів підвищення посадових окладів прокурорів Офісу Генерального прокурора, передбачених постановою КМУ від 11.12.2019 № 1155 «Про умови оплати праці прокурорів», що на переконання відповідача, суперечить вимогам Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-ІХ та сталій судовій практиці Верховного Суду.
Скаржник також вказує, що сплата ОСОБА_1 у цій справі середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 1 894 998,04 грн. матиме незворотні наслідки в частині сплати коштів у сумі, яка може бути визнана судом касаційної інстанції незаконною, але відновити права відповідача буде неможливо.
Також, відповідач звертає увагу, що у зв'язку з дією правового режиму воєнного стану скорочено видатки на фінансування державних органів, зокрема фінансування Офісу Генерального прокурора зменшено на 1 402 604,2 тис. грн. На переконання касатора, у випадку відмови в задоволенні цього клопотання, проведення виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 1 894 998,04 грн. матиме не лише незворотні наслідки, а й спричинить збитки державі.
За приписами частини першої статті 375 КАС України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскаржуваного судового рішення або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Статтею 381 КАС України визначено особливості повороту виконання рішень в окремих категоріях адміністративних справ. Так, поворот виконання рішення про відшкодування шкоди, заподіяної суб'єктом владних повноважень, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, рішення про присудження виплати пенсій чи інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів, а також рішення про присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби допускається, якщо скасоване рішення було обґрунтовано повідомленими позивачем завідомо неправдивими відомостями або поданими ним підробленими документами.
Аналогічні положення містяться у статті 239 КЗпП України, якою передбачено, що у разі скасування виконаних судових рішень про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання допускається лише тоді, коли скасоване рішення ґрунтувалося на повідомлених позивачем неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах.
Окрім того, згідно зі статтею 1215 ЦК України, не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завдані каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.
Вирішуючи клопотання, суд виходить з того, що відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Для зупинення виконання судових рішень, яке допускається як виняток, повинні бути вагомі причини.
Розгляд питання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень має на меті не допустити порушення прав, свобод та охоронюваних законом інтересів, як особи, що подала касаційну скаргу, так і інших осіб, які беруть участь у справі, якщо такі наслідки можуть настати у зв'язку з виконанням оскаржуваного судового рішення.
В свою чергу, для зупинення виконання оскаржуваних судових рішень необхідна наявність поважних причин, які б давали підстави для зупинення виконання судового рішення.
Оцінивши зазначені доводи скаржника, наведені у клопотанні, суд дійшов висновку про наявність в цій справі підстав для зупинення виконання оскаржуваних судових рішень в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу до закінчення касаційного провадження у справі, оскільки в умовах скорочення видатків на фінансування державних органів, зокрема Офісу Генерального прокурора, зумовленого дією правового режиму воєнного стану, виконання судового рішення в цій частині до завешення касаційного перегляду справи може призвести до неможливості забезпечити виконання функцій, покладених на Офіс Генерального прокурора.
Отже, при розгляді клопотання встановлено необхідність зупинення виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2021 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року у справі №640/1058/20 в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу до закінчення перегляду справи в касаційному порядку.
Керуючись статтею 375 КАС України, Суд
1. Клопотання Офісу Генерального прокурора про зупинення виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2021 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року у справі №640/1058/20 задовольнити.
2. Зупинити виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2021 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року в частині стягнення з Офісу Генерального прокурора середнього заробітку за час вимушеного прогулу до закінчення перегляду справи №640/1058/20 в касаційному порядку
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
А.В. Жук,
Суддя Верховного Суду