23 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 540/5320/21
адміністративне провадження № К/990/22451/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду: Мацедонської В.Е.,
перевіривши касаційну скаргу Міністерства юстиції України
на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2021 року
та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2022 року у справі №540/5320/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа: Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі,
ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до Міністерства юстиції України, третя особа: Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 10 листопада 2021 року, просив стягнути з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі у розмірі 174128,23 грн за період з 14 жовтня 2020 року по 27 вересня 2021 року (із розрахунку 728,57 грн за кожен робочий день) з вирахуванням обов'язкових до сплати податків та зборів.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2022 року, позов задоволено.
Стягнуто з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі у розмірі 174128 (сто сімдесят чотири тисячі сто двадцять вісім) грн 23 коп. за період з 14 жовтня 2020 року по 27 вересня 2021 року з вирахуванням обов'язкових до сплати податків та зборів.
Стягнуто з Міністерства юстиції України за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 908 (дев'ятсот вісім) грн.
15 серпня 2022 року Міністерство юстиції України засобами поштового зв'язку звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2022 року. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом встановлено, що підставою касаційного оскарження зазначено пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв'язку з пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України.
Скаржник, посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, указує на те, що судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень не враховано висновки Верховного Суду зазначених у постановах від 11 квітня 2018 року у справі №814/709/16, від 11 липня 2018 року у справі №813/6551/15, від 21 листопада 2018 року у справі №6/131, від 22 листопада 2018 року у справі №340/41/17 та від 30 червня 2020 року у справі №711/5884/17.
Верховний Суд наголошує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
При цьому у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати норму права, яку на його думку, застосовано судами попередніх інстанцій всупереч висновкам Верховного Суду.
Підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі.
Всупереч вищенаведеному, скаржником чітко не зазначено конкретну норму права, яку на його думку, застосовано судом апеляційної інстанції всупереч висновків Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах.
Наведене обґрунтування підстав звернення до Верховного Суду із касаційною скаргою не є достатнім у розумінні пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник зазначає, що суд не дослідив зібрані у справі докази.
Разом з цим, відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України визначено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
Так, за змістом указаної норми підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
Аналіз вищенаведеної норми дозволяє дійти висновку про те, що обґрунтування необхідності касаційного оскарження у зв'язку із недослідженням судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів, можливе за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі інших підстав для касаційного оскарження. Тобто, указане порушення процесуального права не може бути самостійною підставою для касаційного оскарження судових рішень.
За відсутності обґрунтованих підстав, визначених пунктами 1-3 частини другої статті 328 КАС України, суд позбавлений можливості прийняти доводи скаржника щодо наявності підстави, передбаченої 4 частини четвертої статті 328 КАС України, в частині недослідження доказів.
Доводи касаційної скарги зводяться до викладу фактичних обставин справи, цитування норм чинного законодавства, тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів та неповного з'ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість його перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обґрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень).
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2022 року у справі №540/5320/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа: Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами, у спосіб їх надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В.Е. Мацедонська