23 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 160/19669/21
адміністративне провадження № К/990/20561/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р., перевіривши касаційну скаргу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2022 року у справі №160/19669/21 за позовом ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , про визнання протиправними дій та скасування наказу,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправними дії Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) щодо складання за результатами дисциплінарного провадження, здійсненого на підставі наказу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 29 квітня 2021 року №1588-к "Про дисциплінарне провадження у відношенні ОСОБА_2 ", подання дисциплінарної комісії Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) з розгляду дисциплінарної справи для здійснення дисциплінарного провадження стосовно заступника начальника Новокодацького відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) ОСОБА_2 від 14 червня 2021 року;
- визнати протиправним та скасувати наказ Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 25 червня 2021 року №2389-к "Про закриття дисциплінарного провадження".
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2022 року, позов задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано наказ Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 25 червня 2021 року №2389-к "Про закриття дисциплінарного провадження" в частині, яка стосується визначення вини та відповідальності ОСОБА_1 . В іншій частині позову відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 06 січня 2022 року касаційну скаргу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2022 року у справі №160/19669/21 повернуто скаржнику.
05 серпня 2022 року до Верховного Суду повторно надійшла касаційна скарга Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2022 року у справі №160/19669/21.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, та як підставу касаційного оскарження судового рішення апеляційної інстанції зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вказуючи на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, що стосується питання визнання протиправним та скасування наказу в частині, яка стосується визначення вини та відповідальності позивача, про що зазначено у констатуючій частині наказу, винесеного за результатами розгляду дисциплінарного провадження щодо іншої особи.
Суд зазначає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, тощо), а також значення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Тобто, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Водночас доводи скаржника щодо відсутності висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах зводяться виключно до цитування норм Закону України «Про державну службу», а також Порядку здійснення дисциплінарного провадження від 04 грудня 2019 року № 1039. При цьому, скаржником не конкретизовано норми (норм) права, що потребує висновку та не обґрунтовано наявності правової проблеми (колізіції, прогалини) застосування зазначених скаржником норм, що потребує вирішенню Верховним Судом.
З огляду на зазначене, Суд дійшов висновку, що скаржником не обґрунтовано необхідності висновку Верховного Суду у цій справі щодо вказаних норм та, відповідно, наявності підстави для касаційного оскарження, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Судом установлено, що зміст касаційної скарги зводиться до викладу фактичних обставин справи із посиланням на нормативно-правові акти, однак без належного обґрунтування посилання на підпункти частини четвертої статті 328 КАС України, що суперечить вимогам статті 330 КАС України та унеможливлює вирішення Судом питання про відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Ураховуючи те, що скаржником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
З огляду на зазначене клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження Судом не вирішується.
Керуючись статтями 248, 328, 332, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2022 року у справі №160/19669/21 повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя: О.Р. Радишевська