Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/3994/22
Провадження № 2-з/711/49/22
22 серпня 2022 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого - судді Кондрацької Н.М.
при секретарі - Мелещенко О.В.,
розглянувши у судовому засіданні у залі суду в м. Черкаси заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
Разом із позовною заявою позивачем до суду подано заяву про забезпечення позову, яку мотивує тим, що 03.10.2019 між ним та відповідачем було укладено договір позики, відповідно до якого він передав ОСОБА_2 у борг грошові кошти в сумі 8000 доларів США із строком повернення суми боргу до 15.10.2019. У визначений строк відповідач кошти не повернув, тож звернувся до суду з позовом. Вказує, що у відповідача наявне майно, на яке може бути звернуто стягнення у разі задоволення позову, оскільки предметом спору є стягнення коштів у значній сумі. Відповідач, окрім порушення зобов'язання, уникає зустрічей та розмов з заявником. Тож, заявник вважає, що відповідач може вчинити дію по відчуженню належного йому майна з метою уникнення боргових зобов'язань, що призведе до порушення його прав і в разі задоволення позову неможливо буде виконати рішення суду.
Враховуючи вищевикладене, позивач просить з метою забезпечення позову накласти арешт на все майно, яке належить ОСОБА_2 .
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.
Судове засідання щодо вирішення питання про забезпечення позову проводиться без фіксування судового засідання звукозаписувальними технічними засобами, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали заяви, суд приходить до наступного.
У відповідності до вимог ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу позивача та відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
До того ж, як зазначено у постанові ВС від 17.10.2018 року, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Крім того, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Заявником не наведено жодних підстав, які б свідчили, що не вжиття відповідних заходів забезпечення позову, може утруднити чи взагалі унеможливити виконання судового рішення, доводи заяви зводяться виключно до припущень, щодо невиконання у подальшому відповідачем зобов'язань перед позивачем. А також жодним чином не обґрунтовано твердження про уникнення з боку відповідача від зустрічей та розмов щодо боргових зобов'язань.
До того ж, до заяви не додано жодних актуальних відомостей щодо належності майна відповідачу та не конкретизовано, на яке саме майно, що належить відповідачу необхідно накласти арешт на думку заявника в межах його позовних вимог, враховуючи співмірність позовних вимог та суми забезпечення. Додана лише Довідка з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.10.2021, яка є неактуальною та надає інформацію лише за частковим співпадінням, отже, не може слугувати беззаперечним джерелом інформації.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає дану заяву безпідставною, необґрунтованою та приходить до висновку про відсутність підстав для забезпечення позову.
На думку суду, таке рішення суду відповідає висновкам Верховного Суду, що викладені у постанові від 17.10.2018 року по справі № 183/5864/17-ц.
Одночасно суд роз'яснює, що відмова не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ЦПК України.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає заяву безпідставною, необґрунтованою та приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 151-153 ЦПК України, -
У задоволенні ОСОБА_1 про забезпечення позовувідмовити.
Відповідно до пп.15.5 п.15 ч.1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України в редакції від 15.12.2017, апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до або через відповідні суди.
Головуючий: Н. М. Кондрацька