23 серпня 2022 року
м. Київ
справа №9901/370/19
адміністративне провадження № П/9901/370/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів: Калашнікової О.В., Мацедонської В.Е., Мельник-Томенко Ж.М., Радишевської О.Р.,
за участю:
секретаря судового засідання - Часник А.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправним і скасування рішення,
09 липня 2019 року суддя Господарського суду Одеської області Оборотова О.Ю. звернулася з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС) про визнання протиправними дій щодо недопущення її до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє та проведення співбесіди", зобов'язання відповідача вжити заходів для її допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання та завершення нею оцінювання на відповідність займаній посаді, визнання протиправним і скасування рішення відповідача від 10.06.2019 р. № 443/ко-19.
На обґрунтування позовних вимог зазначила, що Законом України «Про судоустрій та статус суддів» не передбачено ні процедури, ні порядку такого виду оцінювання суддів як "оцінювання відповідності судді займаній посаді", законом врегульовано виключно питання кваліфікаційного оцінювання, де здійснюється оцінка здатності здійснювати правосуддя, а не здатності відповідати посаді. На думку позивачки, проведення будь-якого оцінювання судді з подальшим можливим звільненням судді з посади не відповідає європейським стандартам, а звільнення судді за результатами оцінювання становить додаткову підставу для звільнення суддів, не передбачену Основним Законом України. Зазначила, що відповідачем протиправно порушено принцип правової визначеності, оскільки при отриманні мінімально допустимого балу за іспит, встановленого Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженим рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 03.11.2016 №143/зп-16, їй не було дозволено продовжувати участь в оцінюванні з посиланням на внесення змін до вказаного Положення згідно з рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 01.02.2018 №8/зп-18, яке не було оприлюднене і не надане для ознайомлення суддям. Крім того, за доводами позивачки, необмежені дискреційні повноваження Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо оцінювання мають бути перевірені судом на предмет відсутності в такій дискреції свавілля та здійснення оцінювання за нечесними мотивами (а.с. 1-5).
Одночасно з позовною заявою ОСОБА_1 заявила клопотання про розгляд справи в судовому засіданні за участю сторін.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 липня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
02 серпня 2019 року Вища кваліфікаційна комісія суддів України подала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволенні позову.
Свою позицію відповідач обґрунтував тим, що проведення оцінювання відповідності займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», передбачено підпунктом 4 пункту 161 Перехідних положень Конституції України. Зміни до Конституції України в частин правосуддя, які у подальшому були прийняті та відображені в Основному Законі України, отримали позитивний висновок з боку Європейської комісії "За демократію через право" (Венеціанська комісія), яка наголосила на доцільності проведення оцінки усіх суддів України щодо їх професіоналізму, етичності і доброчесності. Повноваження Комісії щодо кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді є дискреційними та становлять виключну компетенцію цього органу. Вмотивованість кожного критерію та його елементів з урахуванням внутрішнього переконання кожного члена Комісії і Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в цілому Закон не передбачає, оскільки це є способом прийняття рішення, тобто способом реалізації владних управлінських функцій. Визначення мінімально допустимого та максимально можливих балів за кожен з етапів іспиту окремо та за іспит в цілому у процедурі кваліфікаційного оцінювання, а також встановлення методики визначення того, чи складено іспит, зокрема, шляхом визначення відсоткових співвідношень мінімально необхідних кількостей балів за кожен з етапів іспиту віднесено до виключної компетенції Комісії. Оскільки суддя Господарського суду Одеської області ОСОБА_1 не набрала мінімально допустимого балу за виконання практичного завдання, то її правомірно не допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання та визнано такою, що не відповідає займаній посаді (а.с. 23-32).
З часу відкриття провадження у справі судові засідання в ній призначалися двадцять один раз: 13 серпня 2019 року, 01 жовтня 2019 року, 05 листопада 2019 року, 03 грудня 2019 року, 21 січня 2020 року, 10 березня 2020 року, 13 травня 2020 року, 02 червня 2020 року, 28 липня 2020 року, 22 вересня 2020 року, 17 листопада 2020 року, 08 грудня 2020 року, 09 лютого 2021 року, 20 квітня 2021 року, 29 червня 2021 року, 05 жовтня 2021 року, 07 грудня 2021 року, 01 лютого 2022 року, 05 квітня 2022 року, 12 липня 2022 року, 23 серпня 2022 року, про що сторони (їхні представники) кожного разу були належним чином повідомлені.
Дев'ять разів розгляд справи не відбувся з незалежних від сторін причин (01 жовтня 2019 року, 03 грудня 2019 року, 13 травня 2020 року, 28 липня 2020 року, 22 вересня 2020 року, 17 листопада 2020 року, 08 грудня 2020 року, 05 жовтня 2021 року, 05 квітня 2022 року).
Водночас дев'ять разів розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою учасників справи (21 січня 2020 року, 10 березня 2020 року, 02 червня 2020 року, 09 лютого 2021 року, 20 квітня 2021 року, 29 червня 2021 року, 07 грудня 2021 року, 01 лютого 2022 року, 12 липня 2022 року) з них п'ять разів (21 січня 2020 року, 29 червня 2021 року, 07 грудня 2021 року, 01 лютого 2022 року, 12 липня 2022 року) - у зв'язку з неявкою позивачки (її представника), яка не повідомила суд про причини неявки.
Також розгляд справи відкладався за клопотанням представника позивачки, який наполягав на участі представника відповідача у розгляді справи.
У судове засідання, призначене на 23 серпня 2022 року, сторони повторно не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.
Отже, навіть в умовах воєнного стану конституційне право людини на судовий захист не може бути обмеженим, внаслідок чого суди продовжують відправляти правосуддя.
Згідно з частиною другою статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Частиною другою статті 131 КАС України обумовлено, що учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, які не можуть з поважних причин прибути до суду, зобов'язані завчасно повідомити про це суд.
У розумінні КАС України позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду.
Частиною п'ятої статті 205 КАС України передбачено, що у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів. До позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки.
Згідно з частиною третьою статті 126 КАС України повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді.
Відповідно до частини десятої статті 126 КАС України вручення повістки представнику учасника справи вважається також врученням повістки і цій особі.
Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення повістку про виклик в судове засідання на 23 серпня 2022 року об 11:00 представнику позивачки адвокату Кравцю Р.Ю. вручено 14 липня 2022 року.
До суду від позивачки (її представника) не надходило заяв чи клопотань про причини неможливості прибуття в судове засідання або про розгляд справи за її відсутності.
Суд уважає, що неявка позивачки (її представника) перешкоджає розгляду справи, оскільки позбавляє суд можливості встановити всі обставини справи, необхідні для вирішення спору.
Будучи ініціатором судового розгляду справи, позивач в першу чергу має активно, не зловживаючи, використовувати власні процесуальні права, тобто здійснювати їх з метою, з якою такі права були надані. При цьому, визначальними процесуальними обов'язками позивача є забезпечення представництва власних інтересів при розгляді адміністративної справи, дотримання процесуальних строків.
Суд із розумінням ставиться до бажання позивачки почути у судовому засіданні позицію відповідача та поставити його представнику запитання щодо предмету спору.
Суд зауважує про відсутність складу ВККС України протягом значного періоду, а багатоетапність процесу обрання її нових членів свідчить про малоімовірність затвердження складу комісії найближчим часом.
За наведених обставин Суд дійшов висновку, що подальше зволікання з розглядом справи в очікуванні створення Комісії буде шкодити інтересам правосуддя, одним із завдань якого є своєчасний розгляд справи.
Пунктом 4 частини першої статті 240 КАС України встановлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб'єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
З огляду на повторне неприбуття позивачки (її представника) в судове засідання, неповідомлення про причини неявки, за умови неподання заяви про розгляд справи за її відсутності, Суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись статтями 205, 240, 248, 255, 262, 266, 294, 295 КАС України, Суд
Залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправним і скасування рішення.
Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її прийняття та набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Повний текст ухвали складений та підписаний 23 серпня 2022 року.
Суддя-доповідач С.А. Уханенко
Судді: О.В. Калашнікова
В.Е. Мацедонська
Ж.М. Мельник-Томеннко
О.Р. Радишевська