23 серпня 2022 року
м. Київ
справа №400/3530/21
адміністративне провадження № К/990/21511/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Мацедонської В.Е., Уханенка С.А.,
перевіривши касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 липня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2022 року в справі № 400/3530/21 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_1), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 стосовно не нарахування та невиплати йому індексації грошового забезпечення за період з 17.08.2015 по 01.11.2015, з 01.12.2015 по 01.11.2018 та за листопад 2019;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 17.08.2015 по 01.11.2015, з 01.12.2015 по 01.11.2018 та за листопад 2019;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити йому середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 11.05.2021 по день фактичного розрахунку, виходячи із останнього повного місяця служби - квітень 2021 року.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 липня 2021 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2022 року, позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 17.08.2015 по 01.11.2015, з 01.12.2015 по 01.11.2018 та за листопад 2019 року;
- зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 17.08.2015 по 01.11.2015, з 01.12.2015 по 01.11.2018 та за листопад 2019 року;
- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
12 серпня 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 липня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2022 року в справі № 400/3530/21.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII.
Частиною першою статті 13 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які, у розумінні Закону України "Про запобігання корупції", займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Зі змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій убачається, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України.
Водночас відомостей про те, що позивач є службовою особою, яка займає відповідальне та особливо відповідальне становище відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України, у системному зв'язку з положеннями примітки до статті 51-3 Закону України "Про запобігання корупції" (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду), суду касаційної інстанції не надано і у судових рішеннях така інформація відсутня.
За таких обставин і правового регулювання публічно-правовий спір у цій справі відноситься до справ незначної складності.
У касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та зазначає, що касаційна скарга стосується питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики у справах в подібних правовідносинах з огляду на те, що суди першої та апеляційної інстанцій приймають кардинально різні рішення в аналогічних справах, предметом у яких є нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у період з 17.08.2015 по 01.11.2015, з 01.12.2015 по 01.11.2018 та за листопад 2019 року.
Також скаржник зазначає, що він позбавлений можливості спростувати обставини встановлені рішеннями першої та апеляційної інстанцій, оскільки при розгляді саме цієї справи розглядається питання правильності визначення Судом періодів за які можливе здійснення нарахування та виплата індексації грошового забезпечення відповідачу, що не може бути повторно розглянуто у новій справі.
Крім того, скаржник зауважує, що справа становить значний суспільний інтерес для військовослужбовців.
Суд касаційної інстанції відхиляє зазначені доводи скаржника, оскільки у касаційній скарзі не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розумінні та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин. У поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи.
Суд зазначає, що сама лише вказівка на те, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, без належного та фундаментального обґрунтування, та за відсутності належних та допустимих доказів, не може бути визнана судом підставою, що підпадає під дію підпункту "а" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Суд також критично оцінює посилання скаржника на підпункт "б" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України з огляду на те, що на обґрунтування вказаного твердження відповідач не навів та не обґрунтував, при розгляді яких саме справ він буде позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваними судовими рішеннями, та яким чином ці обставини впливають на вирішення спору у конкретній іншій справі.
Заявником також не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості або виняткового значення, а також не виділено особливих вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору.
Суд зауважує, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.
Водночас касаційна скарга не містить належних доводів, які могли б обґрунтувати дію підпунктів "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Щодо посилання скаржника на підстави касаційного оскарження, визначені у частині четвертій статті 328 КАС України, Суд зазначає, що передумовою для перевірки наявності підстав касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції, встановлених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу у справі незначної складності, є наявність обставин, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
З огляду на зазначене та враховуючи, що скаржник, оскаржуючи судові рішення у цій справі, не вказав випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, підстави перевірки інших доводів касаційної скарги відсутні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
З огляду на зазначене клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору, про зупинення виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 липня 2022 року та клопотання про поновлення строку на подання касаційної скарги Судом не вирішуються.
Керуючись статтями 12, 13, 248, 328, 333, 359 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 липня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2022 року в справі № 400/3530/21.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: В.Е. Мацедонська
С.А. Уханенко