22 серпня 2022 року
м. Київ
справа №826/18066/14
адміністративне провадження № К/990/21614/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Данилевич Н.А.,
суддів: Мацедонської В.Е., Радишевської О.Р.
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Данилевич Н.А., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2022 року у справі №826/18066/14 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити дії, -
15 серпня 2022 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України.
У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Дніпровської екологічної прокуратури, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Дніпровського екологічного прокурора №530к від 22 жовтня 2014 року про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого прокурора Дніпровської екологічної прокуратури з питань здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях слідчих слідчого відділу;
- поновити ОСОБА_1 на роботі в Офісі Генерального прокурора на посаді прокурора або зобов'язати Офіс Генерального прокурора поновити ОСОБА_1 з 23 жовтня 2014 року на службі в органах прокуратури на посаді, рівнозначній посаді старшого прокурора Дніпровської екологічної прокуратури з питань здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях слідчих слідчого відділу, зарахувавши час вимушеного прогулу у загальний строк служби в органах прокуратури України;
- стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 23 жовтня 2014 року і до моменту фактичного поновлення на публічній службі;
- зобов'язати Офіс Генерального поінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частино. третьою статтею 1 Закону України «Про очищення влади».
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2021 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Дніпровського екологічного прокурора №530к від 22 жовтня 2014 року про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого прокурора Дніпровської екологічної прокуратури з питань здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях слідчих слідчого відділу.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого прокурора Дніпровської екологічної прокуратури з питань здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях слідчих слідчого відділу.
Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 23 жовтня 2014 року по 24 грудня 2021 року у сумі 1176766,10 грн.
Зобов'язано Офіс Генерального прокурора надати відомості до Міністерства юстиції України про виключення ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади».
Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого прокурора Дніпровської екологічної прокуратури з питань здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях слідчих слідчого відділу та присудження виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць допущено до негайного виконання.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора залишено без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2021 року змінено у мотивувальній частині та в абзаці четвертому його резолютивної частини цифри: « 1 176 766,10 грн. (один мільйон сто сімдесят шість тисяч сімсот шістдесят шість грн 10 коп.)» змінено на: « 2 329 013 (два мільйони триста двадцять дев'ять тисяч тринадцять) гривень 51 копійка».
В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2021 року залишено без змін.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Оскаржуючи судові рішення, відповідач покликається на пункти 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Так, заявник касаційної скарги зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновок Верховного Суду щодо застосування статті 235 КЗпП, викладений у постановах 07 жовтня 2020 року у справі №826/25472/15, від 28 лютого 2018 року у справі №817/280/16, а також висновків щодо застосування статті 235 КЗпП України, викладених у постановах Верховного Суду України від 04 березня 2014 року у справі №21-8а14, від 28 жовтня 2014 року у справі 21-484а14, у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі №802/651/16-а, від 29 вересня 2019 року у справі №817/3397/15; у застосуванні норми, яка не підлягала застосуванню (пункту 7 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року №113-ІХ)
Верховний Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції в постанові від 06 липня 2022 року послався на висновок Верховного Суду, викладений у подібних правовідносинах у постанові від 30 вересня 2021 року у справі № 826/6253/15.
Заявник касаційної скарги зазначає, що висновок у справі №826/6253/15 76 не може бути застосований до справи, що розглядається, оскільки правовідносини не є подібними у зв'язку з тим, що у справі №826/6253/15 заявлені вимоги про поновлення на посаді, з якої звільнено, на відміну від позовних вимог цієї справи.
Проте, зважаючи на предмет правового регулювання, підстави позову, встановлені фактичні обставини, Верховний Суд не погоджується з позивачем щодо неподібності правовідносин у справі №826/6253/15 до справи, що розглядається, та вважає таке твердження позивача необґрунтованим.
Так, суд апеляційної інстанції з урахуванням висновку у справі №826/6253/15 дійшов висновку, що мав місце аналогічний випадок ліквідації органу, з якого було звільнено позивача, підкреслив, що закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту прав, ніж зазначений в частині першій статті 235 КЗпП України, а отже, установивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.
Шостий апеляційний адміністративний суд зазначив, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач повинен бути поновленим на посаді старшого прокурора Дніпровської екологічної прокуратури з питань здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях слідчих слідчого відділу.
Також суд апеляційної інстанції вказав, що аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22 січня 2021 року у справі №826/6220/15, від 23 червня 2021 року у справі № 826/17490/14.
Посилання заявника на постанови Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі №817/280/16 та від 07 жовтня 2020 року у справі №826/25472/15 суд другої інстанції відхилив з огляду на те, що ці рішення Верховного Суду ухвалені раніше від тих рішень Верховного Суду, на які зробив посилання Шостий апеляційний адміністративний суд.
Верховний Суд погоджується з судом апеляційної інстанції. Разом з цим щодо інших висновків Верховного Суду, на які заявник посилається в касаційній скарзі (від 29 вересня 2019 року у справі №817/3397/15 та від 21 березня 2018 року у справі №802/651/16-а) суд касаційної інстанції також не приймає їх з огляду на ранішу дату їх ухвалення щодо рішень Верховного Суду, на які покликався суд апеляційної інстанції.
Стосовно посилання на правові висновки, що викладені у постановах Верховного Суду України, колегія суддів відхиляє, оскільки в розумінні пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України касаційне оскарження можливе у разі, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, а не Верховного Суду України, оскільки з 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд як найвищий суд у системі судоустрою України.
Заявником касаційної інстанції не доведено, що висновки Верховного Суду у справах, на які послався суд апеляційної інстанції, щодо застосування у подібних правовідносинах статті 235 КЗпП, не є релевантними до застосування у спірних правовідносинах у цій справі.
Отже, Верховний Суд доходить висновку, що посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України є необґрунтованим.
Щодо посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права, викладеної у пункті 7 Розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» №113-ІХ від 19 вересня 2019 року (щодо обов'язковості проходження атестації) у випадках вирішення питання про поновлення незаконно звільненого працівника органів прокуратури на посаді у юридичній особі публічного права, про припинення якої містяться відомості у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань.
Верховний Суд відхиляє посилання заявника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки суть викладеної скаржником підстави зводиться до незгоди з усталеною практикою Верховного Суду щодо поновлення прокурорів у цій категорії справ на попередній роботі та незгоду позивача з вимогами Закону №113-ІХ щодо проходження атестації.
Так, Верховний Суд у справі №826/17602/14 від 19 травня 2022 року у подібних правовідносинах дійшов висновку, що умовою для переведення на посаду у прокуратуру згідно із пунктом 18 Прикінцевих і перехідних положень Закону №113-ІХ є успішне проходження прокурором атестації.
Згідно з практикою Верховного Суду у подібних правовідносинах, на яку суд апеляційної інстанцій у цій справі послався щодо стягнення середньої заробітної плати (зокрема, у справі №826/17798/14 від 01 липня 2021 року та №826/18143/14 від 28 квітня 2022 року), судом касаційної інстанції чітко розмежовано прокурорів на до і після проходження атестації.
Отже, з огляду на це, Верховний Суд не вбачає потреби формування додаткового висновку щодо обов'язковості проходження атестації у випадках вирішення питання про поновлення незаконно звільненого працівника органів прокуратури на посаді у юридичній особі публічного права, про припинення якої містяться відомості у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, оскільки згідно з усталеною практикою Верховного Суду атестація прокурорів у будь-якому випадку є обов'язковою у разі, якщо суб'єкт має намір перевестись до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури або окружної прокуратури.
За приписами пункту 6 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідають висновкам Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. З урахуванням вищенаведеного у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити на підставі пункту 6 частини першої статті 333 КАС України.
Керуючись статтями 248, пунктом 6 частини першої 333 КАС України,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2022 року у справі №826/18066/14 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
СуддіН.А. Данилевич О.Р. Радишевська
В.Е. Мацедонська