Справа №569/445/22
23 серпня 2022 року м.Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Першко О.О.,
секретар судового засідання Дащук І.І.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів,
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 (надалі - відповідач), в якому просить змінити розмір аліментів, які стягуються з відповідача на її користь на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 29 серпня 2017 року по справі № 569/9007/17 у розмірі 900 грн. щомісячно на кожну дитину, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12 червня 2017 року і до досягнення дітьми повноліття та стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дітей у твердій грошовій сумі в розмірі по 6 000 грн. щомісячно на кожну дитину, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з дня набрання рішенням суду законної сили.
Позовну заяву мотивує тим, що між нею та відповідачем 14 січня 2011 року укладено шлюб, який розірвано 06 серпня 2018 року. Від даного шлюбу вони мають трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Діти проживають разом з нею і перебувають на повному її утриманні.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 29 серпня 2017 року по справі № 569/9007/17 її позов до ОСОБА_2 про стягнення аліментів було задоволено та стягнено з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини в розмірі по 900 грн. 00 коп. щомісячно на кожну дитину, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12 червня 2017 року і до досягнення дітьми повноліття.
Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» №2037 - VIII від 17 травня 2017 року внесено зміни до Сімейного кодексу України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Оскільки мінімальна межа аліментів була збільшена, вважає вказаний розмір стягуваних аліментів, таким, що не відповідає вимогам закону, і підлягає зміні.
Також, вказує, що з моменту винесення рішення суду про стягнення аліментів в неї змінився соціальний стан, стан здоров'я, як її так і її дітей, що в свою чергу передбачає зміну матеріального стану у зв'язку із додатковими витратами. Таким чином, визначений судом розмір аліментів на даний час є недостатнім і він підлягає до збільшення.
25 лютого 2022 року відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову, оскільки визначений судом розмір аліментів дає можливість забезпечити потреби дітей, так як визначаючи розмір аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 900,00 грн. суд зазначив, що їх розмір не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, і тому зі зміною прожиткового мінімуму відповідно розмір аліментів, що стягується з нього постійно збільшується, що стверджується Розрахунком державного виконавця №3500664 від 22 лютого 2022 року. Правових підстав для збільшення розміру аліментів немає, так як всі обставини були враховані при винесені судового рішення і не змінилися, і його матеріальний стан не покращився. При цьому, розмір стягуваних із нього аліментів складає біля 70% його щомісячних доходів. Відтак, розмір аліментів, що стягується з нього на користь позивача з урахуванням її обов'язку як матері забезпечувати дітей, є достатнім для належного утримання дітей, так як в сукупності відповідає прожитковому мінімуму для дитини відповідного віку, встановленому законом.
У судове засідання позивач не з'явилася, хоча була належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. 03 серпня 2022 року позивач подала заяву, в якій просила розгляд справи провести без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач та його представник ОСОБА_6 в судове засідання також не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи. 22 серпня 2022 року представник відповідача ОСОБА_6 подала заяву, в якій просила розгляд справи проводити без її участі та участі відповідача, підтримують поданий відзив та просять відмовити в задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі з 14 січня 2011 року.
Під час перебування у шлюбі у них народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 та серії НОМЕР_3 відповідно.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 29 серпня 2017 року в справі №569/9007/17, яке набрало законної сили 15 вересня 2017 року, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі, в розмірі по 900 грн. 00 коп. щомісячно на кожну дитину, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12 червня 2017 року і до досягнення дітьми повноліття.
Рішенням Зарічненського районного суду Рівненської області від 06 серпня 2018 року в справі №561/894/17, яке набрало законної сили 06 вересня 2018 року, шлюб укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано, неповнолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , залишено проживати разом з ОСОБА_1 .
Як слідує з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, складеного державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного Міжрегіонального управління юстиції (м. Львів) Германом Д.В. при примусовому виконанні виконавчого листа №569/9007/17 від 20 жовтня 2017 року, станом на 01 лютого 2022 року заборгованість зі сплати аліментів у ОСОБА_2 відсутня. Розмір аліментів, визначений у виконавчому документі - 2 700 грн. 00 коп., разом з тим сума аліментів, яка підлягає до стягнення, визначена державним виконавцем в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіко» Вих. №7 від 14 лютого 2022 року ОСОБА_2 працює у ТОВ «Епіко» з 08 листопада 2017 року на посаді представника торгівельного, його дохід за період з 01 січня 2021 року по 31 січня 2022 року склав 82 344 грн. 54 коп.
Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 22 лютого 2022 року дохід ОСОБА_2 з липня 2021 року по грудень 2021 року склав 46 035 грн. 46 коп.
Як слідує з довідки Рівненського міського центру зайнятості №01-40/646 від 11 травня 2022 року ОСОБА_2 зареєстрований як безробітний в Рівненському міському центрі зайнятості з 12 квітня 2022 року і перебуває на обліку у Рівненському міському центрі зайнятості з метою пошуку роботи.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої-другої статті 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Відповідно до положень статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження.
Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Такі ж висновки містяться у постановах Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 524/7388/17 (провадження № 61-37490св18), від 11 вересня 2019 року у справі № 662/64/18 (провадження № 61-41266св18), від 05 лютого 2020 року у справі № 664/252/19-ц (провадження № 61-20737св19), від 13 лютого 2020 року у справі № 466/4009/18 (провадження № 61-10529св19), від 27 травня 2020 року у справі № 128/373/18 (провадження № 61-43813св18).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналіз змісту статті 192 СК України свідчить, що зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України.
Згідно статті 8 СК України якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.
Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
Аналіз статті 8 СК України та частини першої статті 9 ЦК України дозволяє зробити висновок, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин.
У частинах першій, другій статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Усталеним є розуміння юридичних фактів як певних фактів реальної дійсності, з якими нормою права пов'язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов'язків.
У частині третій статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Тлумачення частини третьої статті 11 ЦК України свідчить, що правові норми самі по собі не можуть створювати суб'єктивних прав та обов'язків, оскільки необхідна наявність саме юридичного факту. Зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України.
Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII частину першу статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» доповнено абзацом другим, яким передбачено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Тобто законодавством передбачений механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України навіть при наявності постановлених раніше судових рішень про стягнення аліментів у розмірі, нижчому ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення.
Вказаний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 682/3112/18 (провадження № 14-580цс19).
Отже зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України, а є підставою для зміни мінімального розміру аліментів, зазначених у виконавчому листі у процедурі виконання та стягнення аліментів, та враховується під час визначення суми аліментів або заборгованості.
Як слідує з рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 29 серпня 2017 року в справі №569/9007/17, яке набрало законної сили 15 вересня 2017 року, воно ухвалено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» №2037 - VIII від 17 травня 2017 року, а саме після 08 липня 2017 року, і аліменти стягнуті з урахуванням цих змін у твердій грошовій сумі, в розмірі по 900 грн. 00 коп. щомісячно на кожну дитину, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
При цьому як слідує з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, складеного державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного Міжрегіонального управління юстиції (м. Львів) Германом Д.В. при примусовому виконанні виконавчого листа №569/9007/17 від 20 жовтня 2017 року, державною виконавчою службою проводиться стягнення аліментів з відповідача у відповідності до чинної редакції статті 182 СК України, тобто у розмірі, не меншому, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і в такому ж розмірі аліменти сплачуються відповідачем.
Відтак підстави для зміни розміру аліментів з огляду на те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» №2037 - VIII від 17 травня 2017 року внесено зміни до Сімейного кодексу України, мінімальна межа аліментів була збільшена, і розмір аліментів не відповідає вимогам закону, як про це вказує позивач у позовній заяві, відсутні.
Ще однією підставою для зміни розміру аліментів позивач зазначає зміну її соціального стану, стану здоров'я, як її, так і її дітей, однак, не те що не подає докази цих обставин, а навіть не вказує в чому саме полягає зміна цих станів.
Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження покращення матеріального стану відповідача чи доказів погіршення її матеріального стану, тому підстави, визначені статтею 192 СК України, для збільшення встановленого розміру аліментів відсутні.
При цьому, суд враховує, що згідно наявних в матеріалах справи даних про розмір доходу відповідача розмір стягуваних з нього аліментів складав біля 70 % його щомісячних доходів і враховує той факт, що з 12 квітня 2022 року відповідач є безробітним.
За таких обставин, в задоволенні позову слід відмовити. Разом з тим, суд звертає увагу на те, що позивач не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про зміну визначеного судом розміру аліментів з підстав, передбачених СК України, та наданням відповідних доказів на підтвердження підстав зміни розміру аліментів.
Керуючись статтями 180-183, 192 Сімейного кодексу України, статтями 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
В И Р I Ш И В:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів відмовити.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо в Рівненський апеляційний суд або через Рівненський міський суд Рівненської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , серія і номер паспорта: НОМЕР_4 .
Відповідач - ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Повне рішення суду складено 23 серпня 2022 року.
Суддя О.О. Першко