23 серпня 2022 рокуЛьвівСправа № 300/5327/21 пров. № А/857/8763/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Святецького В.В.
суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2022 року у справі № 300/5327/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому просила: а) визнати протиправними дії щодо переведення з 06.09.2019 на пенсію за віком та повернення переплати пенсії за період з 06.09.2020 до 31.03.2021 в розмірі 48 341, 15 гривень;
б) зобов'язати перевести її з 06.09.2019 на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу", виходячи із заробітної плати державного службовця відповідно до довідок за № 41/24.06-23, №40/24.06-23 від 06.09.2019.
Рішенням від 14 квітня 2022 року Івано-Франківський окружний адміністративний суд позов задовольнив повністю.
Визнав протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо перерахунку з 06.09.2019 ОСОБА_1 призначеної пенсії державного службовця та призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та нарахування переплати отриманої суми за період з 06.09.2019 до 31.03.2021 в розмірі 48 341, 15 гривень.
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області перерахувати з 06.09.2019 ОСОБА_1 пенсію згідно з Законом України «Про державну службу», виходячи із заробітної плати державного службовця згідно з довідками про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця за № 41/24.06-23, №40/24.06-23 від 06.09.2019.
Стягнув на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області сплачений судовий збір в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує на те, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки тим обставинам, що позивач на даний час працює на посаді начальника відділу бухгалтерського обліку - головного бухгалтера Департаменту житлової, комунальної політики та благоустрою Івано-Франківської міської ради, робота на якій, за рішенням суду, зараховується до стажу державної служби, а тому відповідно до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженому постановою КМ України №622 від 14.09.2016 (надалі - Порядок №622), виплату пенсії позивачу слід проводити у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». І лише після звільнення або переведення на посаду, яка не відноситься до категорії посад державної служби, позивач матиме право на отримання пенсії в розмірі, передбаченому Законом України «Про державну службу».
З огляду на викладене, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Правом подання відзиву на апеляційну скаргу позивач не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
На підставі пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Суд встановив та матеріалами справи підтверджується, що з 29.08.2019 ОСОБА_1 призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду за № 300/1920/19 від 23.10.2019, яке набрало законної сили 30.01.2020, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій - задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу". Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити переведення ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", з дня звернення з заявою від 06.09.2019. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Висновками суду в адміністративній справі 300/1920/19 встановлено, що відповідно пункту 4 частини 2 статті 46 Закону № 889-VIII час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування", входить до стажу державної служби.
Відповідач, на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду за № 300/1920/19 від 23.10.2019, нарахував позивачу пенсію державного службовця на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця за № 41/24.06-23, № 40/24.06-23 від 06.09.2019.
У подальшому, відповідач дійшов висновку про те, що зазначені довідки не можуть бути враховані для обчислення пенсії державного службовця, оскільки в них вказана заробітна плата особи місцевого самоврядування, внаслідок чого зобов'язав позивача повернути переплату пенсії за період з 06.09.2019 до 31.03.2021 в розмірі 48 341, 15 гривень.
З 31.03.2021 позивачу було припинено виплату пенсії державного службовця та переведено на пенсію за віком відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач оскаржила їх до суду.
Задовольняючи повністю адміністративний позов, суд першої інстанції керувався тим, що в даних правовідносинах відсутні підстави для переведення позивача з пенсії державного службовця на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та відсутні підстави для відшкодування переплати пенсії за період з 06.09.2019 до 31.03.2021 в розмірі 48 341, 15 гривень, оскільки право позивача на призначення пенсії на підставі Закону України «Про державну службу» захищено судовим рішенням.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (частини перша і друга даної статті).
Статтею 1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі, Закон №2493-III) передбачено, що служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Положення статей 2, 3 Закону №2493-III визначають, що посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
Відповідно до частини сьомої статті 21 Закону №2493-III (в редакції, чинній станом на 01.05.2016) пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.
Рішенням суду у справі №300/1920/19, яке набрало законної сили, зокрема зобов'язано ГУПФ здійснити переведення ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», з дня звернення з заявою від 06.09.2019.
Частиною першою статті 370 КАС передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Разом з цим, приписами частини четвертої статті 78 КАС передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З огляду на зазначене, в межах розгляду даної справи, питання наявності підстав для призначення позивачці пенсії державного службовця чи правомірності зарахування стажу роботи ОСОБА_1 в органах місцевого самоврядування як стажу державної служби, не підлягають доказуванню та встановленню судом.
В частині ж припинення виплати позивачці пенсії за віком на підставі Закону №3723-ХІІ, суд звертає увагу на таке.
Обґрунтовуючи наявність підстав для обчислення та виплати ОСОБА_1 пенсії за віком на підставі Закону №1058-IV відповідач у листі від 28.04.2021, скерованому позивачці у відповідь на її звернення щодо зменшення розміру пенсії, та апеляційній скарзі вказує на неналежність довідок про заробітну плату, а також на те, що вона продовжує працювати на посаді органу місцевого самоврядування, стаж роботи на якій дає право на призначення пенсії державного службовця.
Відповідно до пунктів 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» (далі - Закон №889-VIII та на виконання пункту 6 «Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 14.09.2016 №622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» (далі - Постанова №622), Міністерством соціальної політики України розроблено та наказом від 10.05.2017 за №750 затверджено Порядок №750.
Пунктами 2 і 5 Порядку №750 передбачено, що довідка про заробітну плату для призначення пенсії (далі - довідка для призначення пенсії) відповідно до статті 37 Закону №3723-XII видається особам, які мають право на призначення пенсії згідно з пунктом 3 Порядку №622.
Довідки для призначення пенсії видаються за формами довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям, затвердженими Постановою №1-3.
Так, згідно із пунктом 1 вищевказаної Постанови №1-3, нею затверджено форми довідок про заробітну плату для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, що додаються.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачкою для здійснення обчислення пенсії подано до ГУПФ довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 06.09.2019 №41/24.06-23 та довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) від 06.09.2019 №40/24.06-23, які в повній мірі відповідають формам однойменних довідок, затверджених Постановою №1-3, на яку вказує і сам відповідач.
При цьому, єдиною невідповідністю, якою відповідач обґрунтовує неможливість врахування поданих ОСОБА_1 довідок, є розміри складових заробітної плати позивачки як працівниці органу місцевого самоврядування. Натомість, на переконання ГУПФ, суми заробітної плати у вищезазначених довідках повинні відповідати розміру складових заробітної плати для державного службовця.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що обчислення розміру пенсії особи здійснюється виходячи з розміру складових заробітку виключно тієї особи, яка звертається до органу пенсійного фонду для призначення чи перерахунку пенсії, тому зазначення у таких довідках будь-яких інших складових заробітної плати, які не ґрунтуються на підставі особових рахунків позивача, платіжних відомостей або інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату є недоцільним та помилковим.
Отже, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що припинення виплати пенсії державного службовця з 31.03.2021 з огляду на неналежність поданих довідок, складові заробітної плати у яких відповідають тим складовим, що виплачуються особам, які займають посади в органах місцевого самоврядування, виключно з вказаних підстав є протиправною.
Однак, зважаючи на те, що ОСОБА_1 як на момент переведення пенсійним органом перевірки у березні - квітні 2021 року, так і станом на час судового розгляду даної справи продовжує працювати на посаді в органах місцевого самоврядування, робота на якій, згідно із рішенням суду, підлягає зарахуванню до стажу державної служби, в силу приписів Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженому постановою КМ України №622 від 14.09.2016, має право на обчислення пенсії відповідно до вказаного Порядку виключно після звільнення з посади державної служби.
Крім зазначеного, пунктом 13-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV передбачено таке:
«З 1 жовтня 2017 року пенсії, призначені після набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (крім осіб з інвалідністю I та II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на умовах законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про наукову і науково-технічну діяльність» у період роботи на посадах державної служби, визначених Законом України «Про державну службу», а також на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», виплачуються у розмірі, обчисленому відповідно до цього Закону.
Після звільнення з роботи виплата пенсії, призначеної відповідно до зазначених законів, поновлюється».
Станом на час виникнення спірних правовідносин вказані норми законів не скасовані та не визнані в установленому порядку такими, що не відповідають Конституції України, а тому підлягали застосуванню відповідними суб'єктами, в тому числі і відповідачем.
Відтак, перебування позивачки на посаді в органі місцевого самоврядування виключає можливість отримання нею пенсії державного службовця до звільнення з такої посаді або переведення на посаду, що не відноситься до категорії посад державної служби.
Таким чином, дії пенсійного органу щодо переведення позивачки на пенсію за віком відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є правомірним, однак з 01.04.2021, тобто після встановлення проведеною перевіркою обставин, що виключають отримання пенсії за віком на підставі Закону України «Про державну службу», тобто - перебування на посаді державної служби під час отримання пенсії.
З 06.09.2019 по 31.03.2021 позивач отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» на підставі рішення суду у справі №300/1920/19, яке набрало законної сили, проте в такому не досліджувалося питання наявності в позивачки права на отримання такої пенсії за умови перебування на посаді, що відноситься до категорії посад державної служби.
Отже, за вказаний вище період позивач отримувала пенсію на підставі рішення суду, а тому дії відповідача по нарахуванню переплати отриманої пенсії за період з 06.09.2019 по 31.03.2019 в сумі 48 341, 15 грн колегія суддів вважає протиправними.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо переведення ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 06.09.2019 по 31.03.2021 та нарахування переплати отриманої пенсії в сумі 48 341, 15 грн.
Суд першої інстанції не звернув на вказані обставини належної уваги, не дав їм відповідної правової оцінки, а тому дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, дійшов помилкових висновків щодо наявності підстав для задоволення адміністративного позову.
За таких обставин колегія суддів вважає правильним скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити частково.
Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 329 КАС України, суд,-
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області задовольнити частково.
Скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2022 року у справі № 300/5327/21 та ухвалити постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо переведення ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 06.09.2019 по 31.03.2021 та нарахування переплати отриманої пенсії в сумі 48 341, 15 грн за вказаний період.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (індекс 76018, вулиця Січових Стрільців, будинок 15, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 20551088) сплачений судовий збір у сумі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В. В. Святецький
судді Л. Я. Гудим
О. М. Довгополов
Повне судове рішення складено 23.08.2022.