23 серпня 2022 рокуЛьвівСправа № 140/4112/22 пров. № А/857/10506/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Ніколіна В.В.,
суддів - Гінди О.М., Качмара В.Я.,
за участі секретаря судового засідання - Хомича О.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 року(суддя -Волдінер Ф.А., м. Луцьк) у справі адміністративним позовом ОСОБА_1 до Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів)про визнання протиправною та скасування постанови,-
ОСОБА_1 у 2022 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 24.01.2022 ВП № 68313152 (далі - Постанова), винесену головним державним виконавцем Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі, Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Блажівською М.А. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення від 19.09.2021 серії 1АВ № 0493249, була пред'явлена з порушенням строку звернення до виконання.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 року позов задоволено.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просить скасувати рішення, та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги із посиланням на окремі обставини справи вказує, що Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення від 19.09.2021 серії 1АВ № 0493249 набрала законної сили 07.12.2021, відтак враховуючи приписи статті 12 Закону України “Про виконавче провадження” (далі - Закон № 1404-VIII) дана постанова могла бути пред'явлена до виконання до 07.03.2022. Оскаржувана в межах цієї справи Постанова була винесена 24.01,2022, тобто в межах строку встановленого Законом.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити таку без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін,.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторони, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 19.09.2021 постановою серії 1АВ № № 02493249 про накладення адміністративного стягнення по справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, ОСОБА_1 (позивача) було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 680 грн., за порушення «Правил дорожнього руху України».
Оскаржуваною постановою 24.01.2022, було відкрито виконавче провадження ВП № 68313152 з примусового виконання за стягненням штрафу за постановою № 1АВ 02493249.
При цьому з матеріалів справи вбачається, що оскаржувана Постанова винесена на підставі заяви про примусове виконання рішення за вихідним № 414576/41/27-2022 від 14.01.2022, яка була пред'явлена до Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) у формі електронного документа 21.01.2022, про що зазначає відповідач у відзиві.
Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення від 19.09.2021 серії 1АВ № 0493249 позивачем не оскаржувалась.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана Постанова винесена державним виконавцем в супереч вимог спеціального законодавства, а саме приписів Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), якими визначено строк пред'явлення постанови про накладення адміністративного стягнення до примусового виконання, а відтак така постанова є протиправна та підлягає до скасування, а позов до задоволення.
Частиною першою статті 1 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, на підставі постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом (пункт 6 частини першої статті 3 цього Закону)
Приписами статті 11 Закону № 1404-VIII встановлено, що строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем.
Статтею 291 КУпАП визначено, що постанова за справою про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, в тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), набирає законної сили. після її вручення особи або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з указом про невручення, або під час її виконання у випадку, передбаченому частиною першою статтею 300-1 цього Кодексу.
Слідом до статті 299 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до статті 303 КУпАП не підлягає виконанню постанови про накладення адміністративного покарання, якщо вона не була звернена до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. У разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі виконання відстрочки постанови відповідно до статті 301 цього Кодексу перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.
Згідно з матеріалами справи постанова про накладення на позивача адміністративного стягнення винесена 19.09.2021, тобто строк звернення її до виконання закінчився 19.12.2021, однак вона була звернута до виконання 21.01.2022, тобто за межами строку визначеного законом.
Відтак, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що строки пред'явлення виконавчого документа до виконання стягувачем не пропущено.
Стосовно покликання відповідача на приписи статті 12 Закону № 1404-VIII, то як вірно зазначив суд першої інстанції, норми КУпАП, якими визначено поняття адміністративного правопорушення, підстави, порядок та строки притягнення особи до адміністративної відповідальності, носять спеціальний характер щодо правовідносин, які стали підставою для винесення оскаржуваної у даній справі постанови, а відтак саме приписи КУпАП, якими визначено строки притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення мають бути застосовані у спірних правовідносинах.
Також апеляційний суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: “3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; 10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення”.
З огляду на вищевикладене, апеляційний суд відхиляє покликання апелянта на те, що виконавець не наділений повноваженнями самостійно визначати дату набрання чинності виконавчим документом чи надавати оцінку діям посадових осіб (органу), які звернули до виконання цей виконавчий документ і зазначили дату набрання ним чинності.
Апеляційний суд робить висновок про те, що оскаржувана Постанова винесена всупереч вимогам статті 303 КУпАП, яким визначено строк пред'явлення постанови про накладення адміністративного стягнення до примусового виконання, відтак така Постанова має бути скасована.
Таким чином, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення адміністративного позову.
В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.
Міркування і твердження відповідача не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв'язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню.
Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Керуючись ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 рокув справі №140/4112/22- без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів в касаційному порядку до Верховного Суду.
Головуючий суддя В. В. Ніколін
судді О. М. Гінда
В. Я. Качмар
Повне судове рішення складено 23 серпня 2022 року