23 серпня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/16835/21 пров. № А/857/9762/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.,
суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Райзмана Олександра Яковича на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2022 року з питань встановлення судового контролю, постановлену суддею Сидор Н.Т. у м. Львові у порядку письмового провадження у справі № 380/16835/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання до вчинення дій, -
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року адміністративний позов задоволено частково.
06 червня 2022 року представник позивача звернувся до суду із заявою, у якій просив суд встановити судовий контроль за виконанням судового рішення у справі №380/16835/21.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2022 року в задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі № 380/16835/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання до вчинення дій відмовлено.
Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою суду, представник позивача оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, наведених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким зобов'язати відповідача подати у десятиденний строк звіт про виконання рішення від 21 грудня 2021 року у справі №380/16835/21.
Доводи апеляційної скарги зводяться до неналежного виконання рішення суду відповідачем. Згідно доводів скаржника, відмовою у поновленні позивачу виплати пенсії за віком пенсійним органом виконано рішення суду без врахування висновків суду, викладених у рішенні.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.
Так, судом достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2021 у справі №380/16835/21 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задоволено частково: визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо розгляду заяви від 26.08.2021 про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 ; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області розглянути повторно у встановленому законодавством порядку по суті заяву від 26.08.2021 про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2021 у справі № 380/16835/21 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 про поновлення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за результатами розгляду якої прийнято рішення про відмову у поновленні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №12619/І-1300-21 від 21.02.2022.
Окремою ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 21.03.2022 визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у поновленні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №12619/І-13000-21 від 21.02.2021. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області вжити заходів, що забезпечать належне та повне виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2021 у справі №380/16835/21. Про вжиття відповідних заходів щодо виконання вказаної ухвали повідомити суд не пізніше тридцяти днів після надходження окремої ухвали.
03.05.2022 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області надано суду інформацію щодо вжитих заходів на виконання вимог окремої ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 21.03.2021.
Оскільки рішенням пенсійного органу від 25.04.2022, прийнятим на виконання рішення суду з урахуванням окремої ухвали від 21.03.2022, відмовлено у поновленні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що на думку заявника свідчить про невиконання рішення суду в адміністративній справі, яке набрало законної сили, представник позивача звернувся до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в порядку, визначеному ст.382 КАС Украни.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.
Відповідно до статей 129, 129-1 Конституції України обов'язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ст. 13 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" та ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Аналогічна норма закріплена в ст. 370 КАС України, згідно з якою судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Так, Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 зазначив, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року N 11-рп/2012).
Згідно з ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.05.2002 у справі “Бурдов проти Росії” визначив, що у контексті статті 6 Конвенції виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом, має розглядатися як складова “судового розгляду”.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.09.1978 у справі “Класс та інші проти Німеччини” “із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури”.
Конституційний Суд України бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі “Шмалько проти України” від 20.07.2004 вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Отже, обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.
Питання судового контролю за виконанням судових рішень врегульовано статтею 382 КАС України.
Згідно з ч.1 ст.382 КАС України суд який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
У Рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.
Європейський суд з прав людини у справі “Горнсбі проти Греції” наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Отже, для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України”, “ПМП Фея та інші проти України”), якими було встановлено порушення п. 1 ст.6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.
Отже, обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б заповадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Водночас, правову категорію «зміст позовних вимог» слід розуміти як дію суду, про вчинення якої позивач вимагає постановити судове рішення, що спрямоване на задоволення певної матеріально-правової вимоги позивача. Рішення суду завжди спрямоване на захист конкретного суб'єктивного права.
Позивач вважаючи своє право на належне пенсійне забезпечення внаслідок прийнятих пенсійним органом на виконання рішення суду рішень порушеним, звернувся із заявою до суду про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2021, визнавши протиправною відмову щодо розгляду заяви від 26.08.2021 про поновлення виплати пенсії ОСОБА_2 , зобов'язано вчинити кореспондуючі цьому праву дії, а саме зобов'язано повторно у встановленому законодавством порядку розглянути подану заяву та прийняти відповідне рішення за наслідком її розгляду.
В даному випадку, обов'язковою умовою для встановлення судового контролю є невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення на момент звернення до суду із відповідною заявою.
Слід зазначити, що резолютивною частиною рішення суду не встановлено пенсійному органу зобов'язання здійснити відновлення виплати пенсії позивачу чи здійснити її перерахунок на заявлених позивачем у позовній заяві умовах.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що при вирішенні питання встановлення судового контролю за виконанням судового рішення судом першої інстанції не допущено порушення вимог ст.382 КАС України.
Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що в разі незгоди позивача із обраним судом у рішенні від 21.12.2021 способом захисту порушеного права на пенсійне забезпечення, він не позбавлений права на його апеляційне оскарження, а також права на звернення до суду з позовними вимогами про оскарження рішення, прийнятого пенсійним органом за наслідками повторного розгляду заяви про поновлення ОСОБА_2 пенсії за віком.
Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного судового рішення, яке скасуванню не підлягає.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в строки, встановлені статтею 309 КАС України.
Керуючись статтями 242, 308, 309, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Райзмана Олександра Яковича залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2022 року з питань встановлення судового контролю у справі № 380/16835/21 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. В. Глушко
судді О. І. Довга
І. І. Запотічний