22 серпня 2022 рокуЛьвівСправа № 460/17054/21 пров. № А/857/7227/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.,
суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 березня 2022 року, ухвалене суддею Гресько О.Р. у м. Рівне за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників у справі №460/17054/21 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕМІКС БЕТОН" до Головного управління ДПС у Рівненській області про скасування рішення про застосування фінансових санкцій, -
15 грудня 2021 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕМІКС БЕТОН" звернувся до суду із позовом до відповідача - Головного управління ДПС у Рівненській області, у якому просив визнати протиправними та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій від 01.12.2021 №000122660901.
В обґрунтування протиправності оскаржуваного рішення вказує на те, що підприємство у своїй діяльності не допускало порушень вимог ст.15 Закону №481/95-ВР. Придбання пального у встановлених контролюючим органом об'ємах позивач не заперечує, як і не спростовує наявності на території суб'єкта господарювання контейнеру, однак зауважує, що такий для зберігання пального у період, що перевірявся, не використовувався та на момент придбання дизельного пального 24.06.2021 та 25.06.2021 контейнер АЗС у товариства був відсутнім та придбаний відповідно до договору від 14.09.2021. Згідно доводів позивача, придбаним пальним одразу заправлялась наявна та орендована техніка й було використане товариством у господарській діяльності.
Крім того, покликається на те, що оскаржуване рішення податкового органу прийняте за наслідками незаконної та безпідставної фактичної перевірки. Згідно тверджень позивача, у змісті наказу на проведення перевірки відсутні будь-які покликання на конкретні підстави її призначення та вказано на норму пп. 80.2.5 п.80.2 ст. 80 ПК України без відображення інформації, наявної та/або отриманої контролюючим органом, що стала підставою для його винесення.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 25 березня 2022 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
В обґрунтування правомірності прийнятого рішення про застосування фінансових санкцій, що є предметом оскарження у даній справі, контролюючий орган вказує на те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не враховано доводів відповідача щодо ненадання ТзОВ «СЕМІКС БЕТОН» документів щодо використання пального для здійснення господарської діяльності, документів, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством правокористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт для зберігання пального, акту вводу в експлуатацію об'єкта або акту готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо об'єкта для зберігання пального, дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
Наголошує, що посилання позивача на укладання Договорів оренди машин, механізмів та техніки від 01.02.2020, від 01.03.2019, від 01.01.2021 та ін. не узгоджуються із відомостями, що подані контролюючому органу за формою 20-ОПП, а акт списання дизельного палива не є належним доказом руху та використання придбаного 24.06.2021 та 25.06.2021 пального, оскільки містить інформацію про період списання пального - червень 2021 року, тобто за цілий місяць.
Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю “СЕМІКС БЕТОН” зареєстроване як юридична особа; перебуває на обліку як платник податків; види діяльності за КВЕД: виготовлення виробів із бетону для будівництва (основний); виробництво бетонних розчинів, готових для використання; виробництво інших виробів із бетону, гіпсу та цементу; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах; вантажний автомобільний транспорт; інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; технічні випробування та дослідження; інші види діяльності із прибирання; інша діяльність із прибирання будинків і промислових об'єктів; загальне прибирання будинків; надання в оренду вантажних автомобілів; надання в оренду будівельних машин і устаткування (а.с.13).
20.10.2021 о 14:10 год на підставі наказу №2073-п від 18.10.2021, направлень від 18.10.2021 №3163/17-00 та №3165/17-00 (а.с.145-147), у присутності представника ТОВ “СЕМІКС БЕТОН” за довіреністю Величка О.М., проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю “СЕМІКС БЕТОН” (далі - ТОВ “СЕМІКС БЕТОН”) у місці зберігання пального за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. Князя Володимира, 112Б, код ЄДРПОУ 42015276.
За результатами перевірки складено акт про результати фактичної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань виробництва, зберігання та обліку пального, контроль за виконанням якого покладено на органи ДПС, який зареєстрований в органі ДПС 28.10.2021 за №7273/17-00-09-01/42015276 (а.с.148-149).
В ході перевірки встановлено порушення вимог статті 15 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального”.
Уповноважена особа позивача відмовилася від підписання та отримання акту перевірки, що підтверджується відповідним актом від 28.10.2021, у зв'язку з чим акт перевірки був надісланий позивачу поштою (а.с.150-152).
Позивачем подано заперечення до акту фактичної перевірки за результатами розгляду якого висновки викладені в акті фактичної перевірки від 28.10.2021 №7273/17-00-09-01/42015276 залишені без змін (а.с.153).
На підставі акта перевірки від 28.10.2021 №7273/17-00-09-01/42015276 Головним управлінням ДПС у Рівненській області прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 01.12.2021 №000122660901, яким у зв'язку з встановленням зберігання пального без наявності у суб'єкта господарювання ліцензії на право зберігання пального, що є порушенням вимог статті 15 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального”, згідно з абзацом 9 частини другої статті 17 вказаного Закону до ТОВ “СЕМІКС БЕТОН” застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 500000,00 грн (а.с.154).
Позивач, вважаючи прийняте Головним управлінням ДПС у Рівненській області рішення про застосування фінансових санкцій №000122660901 протиправними, звернувся до суду з вимогами про його скасування.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів виходить з наступного.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Підпунктом 19-1.1.1 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.
Контролюючі органи, зокрема, мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.
Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України).
В розумінні пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Згідно з п.80.5 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із ст.81 цього Кодексу.
За вимогами п.80.7 ПК України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.
Строки проведення фактичної перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу. Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено ст.86 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України (на підставі якого було призначено перевірку) фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.
Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
При цьому, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною обставиною з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред'явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.
Таким чином, достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництва і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 05.11.2018 у справі №К/9901/13259/181, від 20.03.2018 справі №820/4766/17.
Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні та проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставою позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.
При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Позивач в обґрунтування позовних вимог покликається на те, що оскаржувані рішення податкового органу прийняті за наслідками незаконної та безпідставної фактичної перевірки. Згідно тверджень позивача, у змісті наказу на проведення перевірки відсутні будь-які покликання на конкретні підстави її призначення та вказано на норму пп.80.2.5 п.80.2 ст. 80 ПК України без відображення інформації, наявної та/або отриманої контролюючим органом, що стала підставою для його винесення.
Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції встановив, що ТОВ «СЕМІКС БЕТОН» подано заяву щодо видачі ліцензії на право зберігання пального виключно для власного споживання за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул.Князя Володимира,112Б.
Податковим органом з баз даних Єдиного реєстру акцизних накладних встановлено, що зазначеним суб'єктом господарювання 24.06.2021 отримано дизельне пальне (код УКТ ЗЕД 2710 194300) в кількості 47845,32 л, акцизна накладна №2191, 25.06.2021 - дизельне пальне (код УКТ ЗЕД 2710 194300) в кількості 5826,46 л, акцизна накладна №2216
Водночас згідно реєстру виданих ліцензій у цей період ТОВ «СЕМІКС БЕТОН» ліцензію на зберігання пального не отримувало.
З урахуванням наявності такої інформації та з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального Головним управлінням ДПС у Рівненській області винесено наказ №18.10.2021 №2073-п «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «СЕМІКС БЕТОН» та на реалізацію наказу видано направлення на перевірку 18.10.2021 №3163/17-00 та №3165/17-00.
ТОВ «СЕМІКС БЕТОН» було допущено посадових осіб контролюючого органу до перевірки. Перевірку здійснено в присутності представника суб'єкта господарювання за довіреністю Величка О.М.
З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Наведене узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду, постанова від 21.02.2020, справа №826/17123/18, адміністративне провадження №К/9901/25669/19.
При цьому, згідно висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 21 січня 2021 року у справі № 460/1239/19, не зазначення такої підстави в наказі на проведення перевірки не свідчить про незаконність наказу або перевірки, оскільки відповідно до п.81.1 ст. 81 ПК України, в наказі на перевірку достатньо зазначити підставу для проведення перевірки, визначену цим Кодексом.
Судом апеляційної інстанції не встановлено порушень посадовими особами контролюючого органу процедури проведення перевірки, які б слугували самостійною підставою для скасування прийнятого за результатами висновків перевірки рішення, а відсутність у наказі про проведення перевірки вказівки на наявність інформації, що слугувала підставою її призначення, не свідчить про незаконність оскаржуваного наказу про проведення перевірки.
Щодо правомірності прийняття оскаржуваного рішення про застосування фінансових санкцій, суд апеляційної інстанції враховує наступне.
Так, за визначеннями, наведеними в абзаці 52 та 56 статті 1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР) місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.
Відповідно до ст.15 Закону №481/95-ВР суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.
Оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.
Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п'ять років.
Встановлено річну плату за ліцензії на право зберігання пального у розмірі 780 гривень.
Плата за ліцензії справляється органом, що видає ліцензії, у розмірах, встановлених цим Законом, і зараховується до місцевих бюджетів.
Згідно з ст.17 за порушення норм цього Закону № 481/95-ВР щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Цією ж нормою Закону № 481/95-ВР визначено, що до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.
Положеннями статті 15 Закону № 481/95-ВР передбачено, що ліцензія видається за заявою суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.
У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб'єкт господарювання (у тому числі іноземний суб'єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).
Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів.
Отже, ліцензія на право зберігання пального повинна бути видана органом, визначеним Кабінетом Міністрів України, не пізніше 20 календарних днів з дня одержання визначених ст. 15 Закону № 481/95-ВР документів.
Відповідно до Переліку органів ліцензування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 609 від 05 серпня 2015 року (в редакції станом на 01.07.2019) видача ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, як і зберігання пального віднесено до повноважень територіальних органів ДФС.
На дату проведеної фактичної перевірки, як і на дату винесення податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Рівненській області було органом ліцензування, до повноважень якого належить контроль за дотриманням законодавства з питань ліцензування зберігання пального.
Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішення суб'єкта владних повноважень щодо відповідності критеріям правомірності, визначених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.90 КАС України).
На спростування висновків акту перевірки позивач стверджує, що отримане 24.06.2021 та 25.06.2021 пальне, тобто до отримання відповідної ліцензії, не зберігалось у спеціальних визначених законом місцях для зберігання пального, а заправлялось у баки наявних у товариства транспортних засобів.
Зі змісту акту перевірки слідує, що ТзОВ «СЕМІКС БЕТОН» не надано документів, які б свідчили про використання пального для здійснення господарської діяльності. Кількість дизельного пального, яке отримувалось відповідно до акцизних накладних №2191 від 24.06.2021 та № 2216 від 25.06.2021, є значно більшою, ніж загальний об'єм паливних баків, наявних у ТзОВ «СЕМІКС БЕТОН» транспортних засобів.
Суд апеляційної інстанції акцентує увагу на тому, що надання судом оцінки всім важливим аргументам, що були передумовою прийняття суб'єктом владних повноважень відповідного індивідуального акта, який є предметом судового контролю, є визначеною процесуальним законом гарантією справедливого судового розгляду, одним із елементів якого є мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
Зберігання пального нерозривно пов'язане із наявністю у суб'єкта господарювання споруд та/або обладнання, та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (місця зберігання пального).
Судом першої інстанції при прийнятті рішення враховано, що позивач для здійснення господарської діяльності використовує 21 одиницю автотехніки, загальний об'єм паливних баків яких становить 7455 літрів, кількість пального, яка значилася в бухгалтерському обліку Товариства на зазначені в акті перевірки дати, була розлита в паливні баки зазначеної техніки, що підтверджується договорами оренди транспортних засобів, актами приймання-передачі транспортних засобів, свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів, подорожніми листами, наказом про введення норм витрат паливно-мастильних матеріалів №1/2021 від 01.01.2021, актами списання палива відповідно до встановлених на підприємстві наказом №1/2021 від 01.01.2021 норм, відомістю руху палива за 24.06.2021-25.06.2021.
Водночас судом першої інстанції не враховано доводів контролюючого органу про те, що у позивача обліковується менша кількість одиниць автотехніки. Ці доводи відповідача перевірені судом не були, тоді як обставини, яких вони стосуються, входять до предмета доказування у цій справі.
Так, відповідно до п.63.3 ст. 63 ПК України об'єктами оподаткування і об'єктами, пов'язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів. Такі об'єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом Податкового кодексу України.
Платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.
Для здійснення такого податкового контролю застосовується Порядок обліку платників податків і зборів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 0.12.2011 №1588 (далі - Порядок №1588).
Згідно з пунктом 8.1 Порядку №1588 платник податків зобов'язаний повідомляти про об'єкти оподаткування та об'єкти, пов'язані з оподаткуванням до контролюючих органів за основним місцем обліку.
Положеннями пункту 8.2 Порядку №1588 визначено, що об'єктами оподаткування і об'єктами, пов'язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об'єкти оподаткування), є майно та дії, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів. Такі об'єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України.
Повідомлення за формою №20-ОПП (додаток 10 до Порядку) повинні подавати всі платники податків - як юридичні, так і фізичні особи - підприємці в разі наявності, виникнення, зміни типу об'єкта оподаткування.
Основною метою запровадження форми №20-ОПП є отримання від платників податків інформації про всі наявні в них об'єкти майна, їх місцезнаходження, переміщення та стан, у якому вони фактично перебувають (використовуються, тимчасово не використовуються, не використовуються тощо).
Згідно з пунктом 8.4 Порядку №1588 повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП (додаток 10 до Порядку) подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.
Тобто, повідомлення про об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП подається до контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дати оформлення договору купівлі-продажу, оренди чи іншого документа на право володіння, користування або розпорядження об'єктом оподаткування. Довідник об'єктів оподаткування розміщено на офіційному сайті ДПС України.
Судом першої інстанції всупереч вимог процесуального законодавства було лише констатовано помилковість висновків Головного управління ДПС у Рівненській області про неможливість вмісту у паливні баки власних та орендованих транспортних засобів ТОВ «СЕМІКС БЕТОН» дизельного пального за об'ємами постачання, що мали місце у період, що перевірявся, та вказано на помилкове ототожнення контролюючим органом господарської операції з придбання пального і фізичним збреріганням пального.
Поза увагою суду залишились обставини, що згідно поданого ТзОВ «СЕМІКС БЕТОН» повідомлення за формою 20-ОПП про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, або через які повадиться діяльність, в ТзОВ «СЕМІКС БЕТОН» наявні транспортні засоби: автомобіль спеціальний вантажний-спеціальний бетонозмішувач-С MERSEDES-BENZ AXOR3029 - 3 шт.; автомобіль спеціальний вантажний-спеціальний бетонозмішувач-С MAN TGS32.360 - 3 шт.; автомобіль спеціальний вантажний-спеціальний бетонозмішувач-С RENAULT KERAX 436 DXI - 1 шт.; автобетономішалка DAF CF 75.36 - 1 шт.; фронтальний навантажувач VOLVO L 120С, колісний - 1шт.; вантажний автомобіль-самоскид FORD ARGO 4121D - 3 шт.
Тобто кількість дизельного пального, яке отримано суб'єктом господарювання 24.06.2021 та 25.06.2021 перевищує загальний об'єм паливних баків наявних у ТзОВ «СЕМІКС БЕТОН» транспортних засобів.
Доводи аналогічного змісту були наведені контролюючим органом у відзиві на позовну заяву з одночасним наданням доказів, однак позивачем такі не спростовані та судом не надано належної оцінки цим обставинам.
Суд вважає, що у даній справі має місце неповне дослідження обставин, що мають значення для правильного вирішення спору в цілому, оскільки судом не враховано всіх зазначених відповідачем обставин, якими він обґрунтовував правомірність індивідуального акту.
Крім того, суд апеляційної інстанції вважає обгрунтованими покликання скаржника на те, що акт списання дизельного палива за червень 2021 року не є належним доказом руху та використання пального, придбаного 24.06.2021 та 25.06.2021, оскільки стосується періоду списання пального - червень 2021 року, тобто охоплює період протягом цілого місяця.
Матеріали справи не містять належних і достатніх доказів на спростування висновків контролюючого органу. Натомість, відповідачем - Головним управлінням ДПС у Рівненській області, як суб'єктом владних повноважень, наведено відповідні мотиви прийняття спірного рішення.
Наведені обставини в своїй сукупності під час вирішення спірних правовідносин залишилися поза увагою суду першої інстанції, що має наслідком скасування судового рішення.
Приймаючи до уваги встановлені фактичні дані про зберігання пального без належної на те ліцензії, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками відповідача про порушення позивачем вимог статті 15 Закону №481/95-ВР та вважає правомірним застосування оскаржуваним рішенням передбаченої частиною другою статті 17 Закону №481/95-ВР фінансові санкції у виді штрафу в розмірі 500 000 грн за встановлене порушення, зафіксоване актом перевірки.
Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції не виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин не вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню.
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
Апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в строки, встановлені статтею 309 КАС України.
Оскільки ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2022 Головному управлінню ДПС у Рівненській області відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 березня 2022 року у справі №460/17054/21 та на момент ухвалення судового рішення вказаним скаржником доказів сплати судового збору у визначеному законом розмірі на відповідні реквізити не надано, сума судового збору в розмірі 3405,00 грн підлягає стягненню з Головного управління ДПС у Рівненській області (ЄДРПОУ ВП 44070166).
Керуючись статтями 139, 242, 308, 309, 311, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області задовольнити, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 березня 2022 року у справі №460/17054/21 - скасувати.
В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕМІКС БЕТОН" до Головного управління ДПС у Рівненській області про скасування рішення про застосування фінансових санкцій - відмовити.
Стягнути з Головного управління ДПС у Рівненській області (ЄДРПОУ ВП 44070166) до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок Державної судової адміністрації України (отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3405,00 (три тисячі чотириста п'ять) грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. В. Глушко
судді О. І. Довга
І. І. Запотічний