Провадження № 2/537/982/2022
Справа № 536/1992/21
17.08.2022 року Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі: головуючої судді Зоріної Д.О., за участю секретаря Савічевої М.О., розглянувши у підготовчому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут», за участю третіх осіб: Вищої ради правосуддя, Міністерства охорони здоров'я,
про визнання незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У провадженні Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Полтаваенергозбут», за участю третіх осіб: Вищої ради правосуддя, Міністерства охорони здоров'я про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії.
В підготовчому судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявив клопотання про застосування до відповідача ТОВ «Полтаваенергозбут» та до генерального директора ТОВ «Полтаваенергозбут» заходів процесуального примусу. Клопотання обґрунтовано тим, що ним поставлено ряд питань перед відповідачем у позовній заяві, в той час відповіді на запитання подаються до суду учасником справи - фізичною особою, керівником або іншою посадовою особою юридичної особи у формі заяви свідка не пізніше як за п'ять днів до підготовчого судового засідання, а у справі, що розглядається в порядку спрощеного провадження - до першого судового засідання. Відповідач проігнорував вказані норми та не надав відповіді на поставлені позивачем питання, зазначивши у своєму відзиві про відмову у наданні відповідей на останні.
Представник відповідача ТОВ «Полтаваенергозбут» - адвокат Лоскот С.С. в підготовчому судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання позивача, з підстав його необґрунтованості, оскільки відповідачем у встановлений процесуальним законодавством строк повідомлено ОСОБА_1 та суд, що відповідач, скориставшись своїм правом, відмовляється від надання відповіді на поставлені позивачем запитання. Вказана відмова була зазначена у відзиві на позовну заяву, яка була направлена на адресу суду та позивачу.
Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до частини 1 статті 93 ЦПК України учасник справи має право постановити в першій заяві по суті справи, що ним подається до суду, не більше десяти запитань іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи.
Згідно частини 2 статті 93 ЦПК України учасник справи, якому поставлено питання позивачем, зобов'язаний надати вичерпну відповідь окремо на кожне питання по суті. На запитання до учасника справи, який є юридичною особою, відповіді надає її керівник або інша посадова особа за його дорученням.
Як зазначено у частині 3 вказаної статті відповіді на запитання подаються до суду учасником справи - фізичною особою, керівником або іншою посадовою особою юридичної особи у формі заяви свідка не пізніш як за п'ять днів до підготовчого засідання, а у справі, що розглядається в порядку спрощеного провадження, - до першого судового засідання.
Копія такої заяви свідка у той самий строк надсилається учаснику справи, який поставив письмові запитання.
Частина 4 статті 93 ЦПК України визначає, зміст заяви свідка, так у заяві свідка зазначаються ім'я (прізвище, ім'я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності), відповіді на питання щодо обставин справи, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань.
Згідно частини 5 статті 93 ЦПК України якщо поставлене запитання пов'язане з наданням відповідних доказів, що підтверджують відповідні обставини, учасник справи разом з наданням заяви свідка надає копії відповідних письмових чи електронних доказів.
Частина 6 вищевказаної статті визначає, що учасник справи має право відмовитися від надання відповіді на поставлені запитання:
1) з підстав, визначених статтями 70, 71 цього Кодексу;
2) якщо поставлене запитання не стосується обставин, що мають значення для справи;
3) якщо учасником справи поставлено більше десяти запитань.
При цьому, частиною 7 статті 93 ЦПК України визначено, що за наявності підстав для відмови від відповіді учасник справи повинен повідомити про відмову іншого учасника та суд у строк для надання відповіді на запитання. Суд за клопотанням іншого учасника справи може визнати підстави для відмови відсутніми та зобов'язати учасника справи надати відповідь.
Пунктом 7 частини 2 статті 43 ЦПК України передбачено, що учасники справи зобов'язані виконувати інші процесуальні обов'язки визначені законом або судом.
Частиною 3 статті 43 ЦПК України визначено, що у випадку невиконання учасником справи його обов'язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду із позовом до акціонерного товариства «Полтаваенергозбут» про визнання незаконним рішень останього та вчинення певних дій.
У позовній заяві, відповідно до частини 1 статті 93 ЦПК України, ОСОБА_1 поставив відповідачу десять запитань про обставини, які він вважає, мають значення для справи.
18.04.2022 року на адресу позивача стороною відповідача було направлено відзив на позовну заяву із одночасним повідомленням про відмову відповідати на запитання позивача визначені останнім в первісній позовній заяві із посиланням на статтю 93 ЦПК України.
Як вбачається із клопотання позивача, останній шляхом отримання відзиву на позовну заяву одночасно був ознайомлений із відмовою відповідача у надані відповідей на поставлені в позовній заяві питання. Даний факт також підтверджується змістом клопотання позивача та його промови на обґрунтування останнього в підготовчому судовому засіданні із зазначенням навіть аркушу справи якій містить цю відмову.
Аналізуючи наведені вище норми чинного процесуального законодавства, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання позивача з підстав невірного тлумачення останнім вимог Закону, оскільки на відмінну від чітко визначеної статтею 93 ЦПК України форми надання відповідей на запитання позивача, частина 7 наведеної норми Закону зазначає лише про обов'язок відповідача повідомити іншу сторону та суд про відмову відповідати на запитання, при цьому без визначення конкретної форми цього повідомлення, що фактично і було зроблено відповідачем у визначений статтею 93 ЦПК України строк шляхом направлення відзиву на позовну заяву із зазначенням такої відмови.
Керуючись статтями 258-261 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про застосування заходів процесуального примусу до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» та до генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» - відмовити.
Ухвала оскарження не підлягає.
Повний текст ухвали виготовлено 23 серпня 2022 року.
Суддя Д.О. Зоріна