Справа № 714/952/21
Головуючий у 1-й інстанції: Костишин Н.Я.
Суддя-доповідач: Боровицький О. А.
23 серпня 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Боровицького О. А.
суддів: Курка О. П. Шидловського В.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Чернівецькій області на рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 18 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Чернівецькій області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
Позивач звернувся до Герцаївського районного суду Чернівецької області з позовом до Управління патрульної поліції в Чернівецькій області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Рішенням Герцаївського районного суду Чернівецької області від 18 листопада 2021 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суду не повідомили.
Відповідно до ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Виходячи з приписів п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 24 вересня 2021 року поліцейським роти №3 батальону №1 Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Мічкодан М.В. було винесено постанову серії ЕАО №48111116 за якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП з накладанням штрафу в розмірі 510 грн.
За змістом значеної постанови, позивача, 24 вересня 2021 року о 01 год. 06 хв., по вул. Руській, 219-Б в м. Чернівці, керував транспортним засобом БМВ-320 , д.н.з. НОМЕР_1 , без ввімкненого ближнього світла фар в темну пору доби, чим порушив п.п.19.1 ПДР України.
Правомірність та обґрунтованість вказаної постанови є предметом спору, який передано на вирішення суду.
За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову, виходячи із такого.
Судом встановлено, що підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення ПДР стало виявлення факту керування позивачем транспортним засобом 24 вересня 2021 року у темну пору без увімкненого ближнього світла фар.
Так, за позицією позивача, з якою погодився суд першої інстанції, вчинене позивачем адміністративне правопорушення, а саме керування транспортним засобом у темну пору без увімкненого ближнього світла фар, не підтверджується будь якими доказами, що позивач, 24 вересня 2021 року о 01 год. 06 хв., по вул. Руській, 219-Б в м. Чернівці, керував автомобілем без ввімкненого ближнього світла фар в темну пору доби, матеріли справи не містять.
З такою позицією позивача суд апеляційної інстанції не погоджується з наступних підстав.
Пунктом 19 ПДР України передбачено умови користування зовнішніми світловими приладами.
Згідно із цим пунктом у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, на всіх механічних транспортних засобах повинні бути ввімкнені - фари ближнього (дальнього) світла.
Таким чином, ближнє світло фар є зовнішнім освітлювальним приладом, що, з огляду на положення п.9.8 ПДР, обумовлює обов'язок його використання протягом певного періоду часу під час руху поза населеними пунктами.
При цьому, п.19 ПДР, на який посилався суд першої інстанції, не регламентує порядок користування зовнішніми освітлювальними приладами у період з 1 жовтня по 1 травня. Такий порядок визначено саме п.9.8 ПДР, на який обґрунтовано послався в оскаржуваній постанові відповідач.
Частиною 2 статті 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення таких дій, зокрема, по-перше порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами; по-друге порушення правил користування попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку.
Отже, встановивши недотримання позивачем вимог п.9.8 ПДР, в частині визначених правил користування зовнішніми освітлювальними приладами, відповідач обґрунтовано дійшов висновку про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП та правомірно притягнув позивача до адміністративної відповідальності саме за вказаною нормою КУпАП.
Щодо висновків суду першої інстанції про недоведеність відповідачем факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
З приводу таких висновків суду першої інстанції вперш за все слід зазначити те, що з огляду на доводи заявленого позову, позивач не заперечує скоєння ним адміністративного правопорушення, обставини якого викладені в оскарженій постанові про накладення адміністративного стягнення, а протиправність вказаного рішення відповідача позивач пов'язує з неправильною кваліфікацією відповідачем вчиненого адміністративного правопорушення.
Крім цього відповідачем до суду надано відеозапис, з якого чітко вбачається, що транспортний засіб БМВ-320 , д.н.з. НОМЕР_1 рухався по автодорозі без увімкненого ближнього світла фар. Транспортний засіб був зупинений інспектором патрульної поліції, після чого і було з'ясовано, що ним керував саме позивач, яким такий факт і не заперечується.
В статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення наведено перелік джерел доказів у справах про адміністративні правопорушення, до яких, зокрема, належать показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Таким чином, диск з відеозаписом, який надано відповідачем, є доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Отже, висновки суду першої інстанції щодо недоведеності відповідачем факту вчинення адміністративного правопорушення, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими.
Враховуючи встановлені обставини справи, аргументи позивача, з якими він пов'язував неправомірність притягнення його до адміністративної відповідальності, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, оскільки встановлені обставини справи не дають підстав для висновку про неправомірність та необґрунтованість притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду з прийняттям нової постанови про відмову задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Чернівецькій області задовольнити повністю.
Рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 18 листопада 2021 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Боровицький О. А.
Судді Курко О. П. Шидловський В.Б.