Справа № 600/5042/21-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Анісімов О.В.
Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.
22 серпня 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Білої Л.М. Матохнюка Д.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2022 року (ухвалене в м. Чернівці) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
в жовтні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 станом на день звільнення 18.11.2019 року, одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, згідно частини 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні 18.11.2019 року із військової служби в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, згідно частини 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2022 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
26 липня 2022 року до суду від позивача надійшов відзив, в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 06.06.2022 року, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, ОСОБА_1 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військовій частині НОМЕР_1 ).
Згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 431-ОС від 18.11.2019 року «Про особовий склад» виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 18.11.2019 року ОСОБА_1 , звільненого з військової служби в запас Збройних Сил України наказом начальника 31 прикордонного загону від 14.11.2019 року №428-ОС за підпунктом «ґ» (наявність у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років) пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України « Про військовий обов'язок та військову службу».
Як вбачається зі змісту наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 431-ОС від 18.11.2019 року «Про особовий склад» вислуга років з розрахунком на 18.11.2019 року складає: календарна військова - 09 років 11 місяців 04 дні; пільгова військова - 01 рік 10 місяців 13 днів; загальна військова складає - 11 років 09 місяців 17 днів.
Однак, у зазначеному наказі відсутні відомості про нарахування та виплату позивачу при звільненні одноразової грошової допомоги за кожний повний календарний рік служби.
Оскільки, на переконання позивача Військовою частиною НОМЕР_2 не було виплачено йому одноразову грошову допомогу передбачену частиною 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
Так, спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон №2011-ХІІ (у редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби).
Відповідно до частини 2 статті 15 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 (у редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби).
Згідно абазу 4 пункту 10 Постанови №393 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Окрім цього, відповідно до підпункту 2 пункту 9 розділу V Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом МВС України від 25.06.2018 року № 558 (у редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби), військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини та інші поважні причини, визначені Переліком сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413, які мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Судом у цій справі встановлено, що позивача звільнено з військової служби в запас Збройних Сил України наказом начальника 31 прикордонного загону від 14.11.2019 року №428-ОС за підпунктом «ґ» (наявність у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років) пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України « Про військовий обов'язок та військову службу».
Досліджуючи зміст наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 431-ОС від 18.11.2019 року «Про особовий склад» судом апеляційної інстанції встановлено, що вислуга років позивача з розрахунком на 18.11.2019 року складає: календарна військова - 09 років 11 місяців 04 дні; пільгова військова - 01 рік 10 місяців 13 днів; загальна військова складає - 11 років 09 місяців 17 днів.
Колегія суддів критично ставиться до доводів апелянта, що оскільки ОСОБА_1 звільнений з військової служби у зв'язку із наявністю у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, та на день виключення зі списків частини 18.11.2019 року у нього календарна вислуга років складає 09 років 11 місяців 04 дні, а тому підстав для нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні позивачу не має, з огляду на наступне.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що правова норма частини 2 статті 15 Закону №2011-ХІІ не містить вказівки на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше саме календарних років вислуги.
Як було зазначено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, поняття «календарна вислуга років» застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги, а саме: «в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби». При цьому умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини 2 статті 15 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є наявність «вислуги 10 років і більше».
З огляду на вищенаведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що відповідно до правил частини 2 Закону №2011-ХІІ позивач як такий, що має вислугу більше 10 років набув право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (9 років).
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 11.04.2018 року у справі № 806/2104/17, від 24.11.2020 року у справі №822/3008/17, від 21.04.2021 року у справі № 380/2427/20.
У відповідності з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення адміністративного позову.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Біла Л.М. Матохнюк Д.Б.