Справа № 240/20431/21
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Єфіменко О.В.
Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.
22 серпня 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Матохнюка Д.Б. Білої Л.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління національної поліції у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2022 року (ухвалене в м. Житомир) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Житомирській області про стягнення грошової допомоги, зобов'язання вчинити дії,
в серпні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління національної поліції у Житомирській області, в якому просив суд:
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Житомирській області на користь ОСОБА_1 у відповідності до наказу №167 о/с від 21.05.2021 недоплачену частину одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції за п.7 ч.1 ст.77 ЗУ «Про Національну поліцію» в розмірі 6687,14 грн;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної відпустки за 2008, 2009, 2010, 2012, 2013, 2015, 2016, 2018 та 2020 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції 21 травня 2021 року.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2022 року адміністративний позов задоволено частково.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Позивач своїм правом , передбаченим ст.ст. 300, 304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 06.06.2022 року, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що позивач у період з листопада 2015 року проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Житомирській області.
Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 21.05.2021 №167 о/с позивача, з 21.05.2021 звільнено зі служби в поліції за п. 7 ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням).
Вислуга років позивача на день звільнення складала 14 років 07 місяці 10 днів.
Оскільки позивачу при звільненні не було здійснено виплату одноразової грошової допомоги та компенсацію за невикористані дні відпустки за 2008, 2009, 2010, 2012, 2013, 2015, 2016, 2018 та 2020 роки, представник позивача 10.08.2021 звернувся до відповідача із заявою про здійснення ОСОБА_1 повного розрахунку при звільненні, зокрема виплату одноразової грошової допомоги та грошової компенсації за усі невикористані позивачем за час служби дні щорічної відпустки.
За результатами опрацювання поданої заяви, представником позивача отримано відмову, викладену у листі відповідача №19аз/12/01-2021 від 17.08.2021, яким повідомлено, що ОСОБА_1 нарахована одноразова грошова допомога при звільненні у сумі 45504,83 грн, однак її виплата буде проведена при надходженні фінансування від Національної поліції України на зазначені цілі. Крім того, повідомлено, що виплата компенсації за невикористані дні відпустки у минулих роках нормами спеціального законодавства не передбачена.
Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки в даному випадку позивач не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, тому колегія суддів надає оцінку апеляційній скарзі Головного управління національної поліції у Житомирській області в частині задоволених позовних вимог.
Згідно зі ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст. 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
Закон України "Про відпустки" (далі - Закон № 504) установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Згідно зі ст. 4 Закону № 504 установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка; додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці; додаткова відпустка за особливий характер праці; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням; 3) творча відпустка ; 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях; 4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами; відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; відпустка у зв'язку з усиновленням дитини; додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи; 5) відпустки без збереження заробітної плати. Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.
У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (ч. 1 ст. 24 Закону № 504).
Соціальний захист поліцейських регулюється Законом України "Про Національну поліцію" №580-VIII від 02 липня 2015 року (далі - Закон №580-VIII).
Відповідно до ст.92 Закону №580-VIII, поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.
Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Частиною 2 ст.93 вищевказаного Закону передбачено, що тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки.
За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п'ятнадцять календарних днів (ч.3 ст.93 Закон №580-VIII).
Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби. Відпустка тривалістю менше 10 діб за бажанням особи рядового або керівного складу може бути надана одночасно з черговою відпусткою в наступному році.
Частиною 10 вказаної статті передбачено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.
Відповідно до Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 р. за № 669/28799 (далі - Порядок №260).
Пунктом 8 розділу ІІІ Порядку №260 передбачено, що поліцейським, які відповідно до законодавства України мають право на відпустку зі збереженням грошового забезпечення, виплата грошового забезпечення здійснюється в розмірі, що вони одержували на день вибуття у відпустку, з розрахунку посадового окладу, установленого за основною штатною посадою, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії за поточний місяць.
В контексті наведеного, аналізуючи вказані норми законодавства, суд дійшов висновку, що право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Як вже зазначалося, види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, передбачені положеннями Закону №580-VIII. При цьому, законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Разом з тим, не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав у попередньому календарному році. Водночас, надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.
Аналіз вищенаведених правових норм свідчить про те, що у наступному календарному році, у тому числі й за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку. Відпустки за попередні роки які невикористані поліцейським в році звільнення не можуть бути залишені без розрахунку (виплати грошової компенсації), адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.
В той час, з огляду на відсутність правового врегулювання положеннями Закону №580-VIII і Порядку №260, питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи Кодексу законів про працю України і Закону № 504, яким передбачено право працівника у разі звільнення на виплату грошової компенсації за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки.
Вказану правову позицію викладено Верховним Судом у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 19.01.2021 у справі № 160/10875/19.
Як встановлено з матеріалів справи, на момент звільнення з Головного управління Національної поліції в Житомирській області ОСОБА_1 не використано усі дні щорічної відпустки, право на яку останній отримав під час проходження служби, зокрема:- в 2016 році не використано відпустку;
- в 2017 році - використано в повному обсязі (30 діб - основна, 5 діб - додаткова за стаж служби в поліції);
- в 2018 році - використано 20 діб основної відпустки;
- в 2019 році - використано в повному обсязі (30 діб - основна, 7 діб - додаткова за стаж служби в поліції);
- в 2020 році - використано 21 доби основної відпустки .
Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що при звільненні позивач мав право на отримання грошової компенсації за невикористану ним частину щорічних чергових відпусток за 2016, 2018, 2020 роки виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби.
Натомість, відповідачем протиправно не виплачено позивачу грошову компенсацію за невикористані дні відпустки.
З огляду на вищенаведені обставини та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що дії відповідача в частині невиплати позивачу грошової компенсації за невикористану щорічну основну є протиправними,а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо задоволення позовних вимог в цій частині.
Аналізуючи доводи апелянта щодо відсутності підстав для зобов'язання ГУНП в Житомирській області здійснити донарахування одноразової грошової допомоги при звільненні колегія суддів вказує на наступне.
Згідно зі ст.102 Закону № 580-VIII пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-XII від 09 квітня 1992 року особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Як свідчать матеріали справи на день звільнення з Національної поліції позивач мав 14 років 07 місяців 10 днів вислуги років, а тому враховуючи вищенаведені правові норми, ОСОБА_1 набув право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні за 14 років повних календарних років служби.
Досліджуючи зміст листа Головного управління Національної поліції в Житомирській області №19аз/12/01-2021, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачу нараховано грошову допомогу при звільненні у розмірі 45504,83 грн та виплачено останньому 08.10.2021, про що свідчить виписка банківської установи, що міститься в матеріалах справи,.
На переконання позивача, одноразова грошова допомоги при звільненні має становити 51509,40 грн, із розрахунку проведеного відповідно до Закону № 2262-XII, (14 (повних років вислуги) х 14716,97 грн (грошове забезпечення станом на день звільнення, що підтверджується довідкою №1003/29/01-2021 від 16.08.2021) х 25% ).
Проте, апелянт вважає вказані твердження позивача помилковими, оскільки до складу грошового забезпечення не входить доплата за нічних час та індексація, а тому останнє місячне грошове забезпечення позивача (21 день) за травень місяць 2021 становило 8 807,38 грн (посадовий оклад - 1761,29 грн, оклад за спеціальним званням - 1083,87 грн, надбавка за стаж служби в поліції - 853,55 грн, надбавка за специфічні умови проходження служби - 1849, 35 грн, премія 3259,32 грн - без врахування доплати за службу в нічний час та індексації).
Досліджуючи вищенаведені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення поліцейських, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов'язковому нарахуванню, виплаті та врахуванню в одноразову грошову допомогу при звільненні.
У зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що останнє місячне грошове забезпечення позивача, яке необхідно враховувати при обчисленні одноразової грошової допомоги при звільненні (21 день) за травень місяць 2021 становило 9730,03 грн (посадовий оклад - 1761,29 грн, оклад за спеціальним званням - 1083,87 грн, надбавка за стаж служби в поліції - 853,55 грн, надбавка за специфічні умови проходження служби - 1849, 35 грн, премія 3259,32 грн та 922,65 - індексації).
Вказані обставини свідчать про наявність у позивача права на перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні із врахуванням отриманої позивачем індексації грошового забезпечення.
Оскільки апелянт не обґрунтовує підстави для скасування рішення суду першої інстанції в частині витрат на професійну правничу допомогу, тому колегія суддів не переглядає рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2022 в цій частині.
У відповідності з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо часткового задоволення адміністративного позову.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління національної поліції у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Матохнюк Д.Б. Біла Л.М.