Справа № 120/18982/21-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Свентух В.М.
Суддя-доповідач - Залімський І. Г.
22 серпня 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Залімського І. Г.
суддів: Мацького Є.М. Сушка О.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2022 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
Головне управління ДПС у Вінницькій області звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 23858,75 грн.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 06.04.2022 позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06.04.2022 скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідачу не було відомо про рішення, якими нараховані грошові зобов'язання у зв'язку із несплатою яких виник податковий борг, заявлений до стягнення у даній справі.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Зауважив, що податкові повідомлення-рішення №0220854-5006-0228 від 05.06.2019, №0305615-5005-0228 від 24.06.2020, №0093699-2404-0228 від 16.03.2021 та податкову вимогу №0031970-1303-0228 від 13.09.2021 вручені відповідачу належним чином.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.06.2022, з урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, за даними ІКП ОСОБА_1 за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, станом на 20.12.2021 рахується податковий борг у сумі 23 858,75 грн.
Вказаний податковий борг виник у зв'язку із несплатою відповідачем податкових зобов'язань, нарахованих згідно податкових повідомлень-рішень №0220854-5006-0228 від 05.06.2019, №0305615-5005-0228 від 24.06.2020, №0093699-2404-0228 від 16.03.2021.
Контролюючим органом сформовано та надіслано на зареєстровану адресу ОСОБА_1 податкову вимогу №0031970-1303-0228 від 13.09.2021, яка залишена відповідачем без виконання.
Враховуючи наявність у ОСОБА_1 вказаного податкового боргу, який відповідач добровільно не погашає, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення податкового боргу.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що за відповідачем рахується податковий борг, який він у добровільному порядку не погашає, а тому наявні підстави для стягнення такого боргу за рішенням суду.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.
Відповідно до статті 67 Конституції України, прийнятій на п'ятій сесії Верховної Ради України 28.06.1996, кожен зобов'язаний сплачувати податки збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (ПК України), контролюючий орган має право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно з пунктом 54.5. статті 54 ПК України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
Як передбачено пунктом 57.3. статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Згідно пункту 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Відповідно до пункту 58.3 статті 58 ПК України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення- рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Судом встановлено, що заявлені до стягнення суми грошового зобов'язання дійсно є податковим боргом.
Так, вказані суми є узгодженими, адже нараховані рішеннями контролюючого органу щодо яких відсутні відомості про їх оскарження.
При цьому, матеріали справи містять докази направлення відповідачу податкових повідомлень-рішень №0220854-5006-0228 від 05.06.2019, №0305615-5005-0228 від 24.06.2020, №0093699-2404-0228 від 16.03.2021 на зареєстровану адресу відповідача, однак відповідачу вручене лише рішення №0305615-5005-0228 від 24.06.2020, а поштові відправлення із вказаними рішеннями повернулись не врученими до контролюючого органу.
З огляду на положення пункту 58.3 статті 58 ПК України вказані рішення вважаються належним чином врученими відповідачу.
Відповідач у добровільному порядку не сплатив відповідні суми узгоджених зобов'язань.
У відповідності до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно з пунктом 59.5 статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Так, з метою погашення податкового боргу, відповідно до статті 59 ПК України, як встановлено судом, контролюючим органом сформовано та надіслано на зареєстровану адресу відповідача податкову вимогу №0031970-1303-0228 від 13.09.2021 про сплату податкового боргу, загальний розмір якого станом на 12.09.2021 складав 28 774,56 грн.
Поштове відправлення із вказаною податковою вимогою, надіслано на зареєстровану адресу відповідача, однак повернулось не врученим до контролюючого органу.
З урахуванням положень пункту 58.3 статті 58 та пункту 59.1 статті 59 ПК України вказана податкова вимога вважається належним чином врученою відповідачу.
Матеріали справи не містять доказів вжиття відповідачем заходів щодо погашення вказаного податкового боргу в добровільному порядку.
Враховуючи, що ОСОБА_2 має податковий борг на загальну суму 23 858,75 грн, який самостійно не сплачує, наявні підстави для задоволення позову та стягнення даного боргу з відповідача.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Залімський І. Г.
Судді Мацький Є.М. Сушко О.О.