Справа № 640/33765/20 Суддя (судді) першої інстанції: Федорчук А.Б.
22 серпня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Грибан І.О.
судді: Беспалов О.О.
Парінов А.Б.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2022 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» звернулось до суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС від 05 жовтня 2020 року №0000024504 та від 30 грудня 2020 року №405040204.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2022 року в задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалене рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті без урахування факту подання заяви про розстрочення податкових зобов'язань, який відповідно до пункту 32.2 статті 32 Податкового кодексу України є зміною строку сплати податку. При цьому, звернення ДП «НАЕК «Енергоатом» із заявами щодо розстрочки сплати податкових зобов'язань, зокрема, зі сплати ПДВ за травень, червень 2020 року, спричинено об'єктивними факторами на ринку електричної енергії, що не залежать від ДП «НАЕК «Енергоатом». Крім того, податковим органом не повідомлено заявника про результати розгляду заяв.
З огляду на зазначене, апелянт вважає, що неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а також не повне з'ясування обставин справи мало наслідком прийняття незаконного та необґрунтованого рішення, яке відповідно до положень ст. 317 КАС України підлягає скасуванню.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2022 року відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 17 серпня 2022 року.
Відповідачем було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечує проти доводів апеляційної скарги, вважає їх безпідставними та необґрунтованими.
За наведених у відзиві доводів, відповідач просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2022 року без змін.
Судове засідання 17 серпня 2022 року знято з розгляду у зв'язку з перебуванням головуючого судді у відпустці та наступне судове засідання призначено на 22 серпня 2022 року.
22 вересня 2022 року до суду апеляційної інстанції від позивача - Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням на лікарняному представника товариства О. Пальченко.
Протокольною ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2022 року у задоволенні вищевказаного клопотання відмовлено, оскільки неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Суд апеляційної інстанції не визнавав обов'язковою участь у судовому засіданні сторін. Окрім того, до клопотання не додано доказів на підтвердження вказаних в ньому обставин.
У судове засідання учасники судового процесу не з'явились та явки уповноважених представників до суду не забезпечили. Про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були повідомлені належним чином.
З огляду на зазначене та керуючись приписами ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України, суд протокольною ухвалою вирішив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що 08 вересня 2020 року Офісом великих платників податків Державної податкової служби на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75, пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» з питань своєчасності сплати до бюджету узгоджених грошових зобов'язань з податку на додану вартість, за результатами якої складено відповідний акт перевірки від 08 вересня 2020 року №1021/28-10-45-04/24584661 «Про результати камеральної перевірки Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» щодо порушення граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість за звітні періоди, задекларовані податковими деклараціями за травень 2020 року (від 18 червня 2020 року №9139427423) та за червень 2020 року (від 17 липня 2020 року №9170175865)».
За результатами проведеної перевірки встановлено, що ДП «НАЕК «Енергоатом» порушено пункт 203.2 статті 203 Податкового кодексу України та несвоєчасно сплачено самостійно визначені податкові зобов'язання за результатами декларування податку на додану вартість за звітні періоди, задекларовані податковими деклараціями за травень 2020 року (від 18 червня 2020 року №9139427423) та за червень 2020 року (від 17 липня 2020 року №9170175865).
Так, ДП «НАЕК «Енергоатом» порушено пункт 57.1 статті 57 Кодексу та несвоєчасно сплачено самостійно визначені податкові зобов'язання за результатами декларування податку на додану вартість за звітні періоди, задекларовані податковими деклараціями за травень 2020 року (від 18 червня 2020 року №9139427423) та за червень 2020 року (від 17 липня 2020 року №9170175865).
На підставі висновків акта перевірки податковим органом 05 жовтня 2020 року прийнято:
- податкове повідомлення-рішення №0000014504, яким за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 50, 56, 58 календарних днів грошового зобов'язання у розмірі 91 061 647,65 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20 % в сумі 18 212 329,53 грн.;
- податкове повідомлення-рішення №0000024504, яким за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 28, 29 календарних днів грошового зобов'язання у розмірі 283 468 177,00 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10 % в сумі 28 346 817,70 грн.
За результатами адміністративного оскарження рішенням Державної податкової служби України від 21 грудня 2020 року №35802/6/99-0-06-02-05-06 податкове повідомлення-рішення від 05 жовтня 2020 року №0000014504 скасоване в частині застосування штрафу за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань на суму 797 712,00 грн., а в іншій частині залишене без змін.
На підставі вказаного рішення Державної податкової служби України від 21 грудня 2020 року №35802/6/99-0-06-02-05-06 відповідачем 30 грудня 2020 року прийнято податкове повідомлення-рішення №405040204 про застосування штрафних санкцій з податку на додану вартість у сумі 17 414 617,53 грн.
Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для їх скасування. Крім того, зазначив, що подання заяви про розстрочення виконання грошового зобов'язання, а так само несвоєчасний розгляд такої заяви контролюючим органом не звільняє платника податків від відповідальності, передбаченої пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.
Надаючи правову оцінку встановленим по справі обставинам та фактам колегія суддів апеляційної інстанції зважає на таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов'язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі по тексту - Податковий кодекс).
Відповідно до статті 75 Податкового кодексу, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи (пункт 75.1). Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах (абзац другий підпункт 75.1.1 пункту 75.1).
Статтею 76 Податкового кодексу встановлено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова (пункт 76.1). Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу (пункт 76.2). Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу (пункт 76.3).
Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 87.1 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України встановлено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до пунктів 100.1 та 100.2 статті 100 Податкового кодексу України розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день прийняття контролюючим органом рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Якщо до складу розстроченої (відстроченої) суми входить пеня, то для розрахунку процентів береться сума за вирахуванням суми пені. Платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання.
Пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Згідно з пунктом 1.4 Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 574, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за № 1853/24385 розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) вважається наданим, якщо на підставі заяви платника податків прийнято відповідне рішення органу доходів і зборів та укладено договір про розстрочення (відстрочення).
Відповідно до пункту 1.8 вказаного Порядку подання заяви про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) не припиняє сплату платником податку грошового зобов'язання (податкового боргу) до дня прийняття рішення про розстрочення (відстрочення).
Отже, на платника податків покладено обов'язок здійснити у встановлені строки сплату узгодженого грошового зобов'язання, а несплачене у встановлений законом строк узгоджене грошове зобов'язання визначається сумою податкового боргу платника податків. При цьому за несвоєчасну сплату платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання, такий притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірах визначених Податковим кодексом України.
Передумовою нарахування штрафних санкцій з підстав, визначених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, є несплата платником податків суми узгодженого податкового зобов'язання у встановлені законом строки.
Норми визначені пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України поширюються також і на випадки, коли платник податків частково сплачує суму узгодженого податкового зобов'язання, а також і у випадку його звернення відповідно до статті 100 Податкового кодексу України та Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 574 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за № 1853/24385 про розстрочення чи відстрочення сплати узгодженого грошового зобов'язання, до прийняття рішення та укладення договору про розстрочення (відстрочення) сплати узгодженої суми грошового зобов'язання (податкового боргу), а так само після закінчення строку на який розстрочено (відстрочено) сплату.
Зазначене пояснюється тим, що передбачена пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України відповідальність у вигляді штрафу застосовується в силу самого факту несплати податкового боргу у визначені строки, і розмір такої відповідальності залежить виключно від терміну прострочення, а не від наміру чи волевиявлення платника податків отримати розстрочення чи відстрочення сплати узгодженого грошового зобов'язання, зокрема і за умови подання відповідної заяви, а так само не залежить від своєчасності вирішення такої заяви контролюючим органом.
Відтак, за приписами викладених вище правових норм слідує, що подання заяви про розстрочення виконання грошового зобов'язання, а так само несвоєчасний розгляд такої контролюючим органом не звільняє платника податків від відповідальності, передбаченої пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.
Необхідно зазначити, що відповідно до підпункту 100.1 статті 100 Податкового кодексу України розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати таких під проценти.
Рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) прийняте контролюючим органом у відповідності до статті 100 Податкового кодексу України та Порядку № 574 не змінює обсягу податкового обов'язку платника податків.
Обсяг податкового обов'язку, а також відповідальність за його невиконання визначається виключно нормами податкового законодавства.
При цьому виключенням щодо застосування відповідальності, передбаченої статтею 126 Податкового кодексу України є приписи пункту 3.9 розділу ІІІ Порядку № 574 згідно з якими на розстрочені (відстрочені) грошові зобов'язання (податковий борг) пеня та штрафи не нараховуються з дати укладання (підписання) договору до закінчення строку дії договору про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу).
Отже, умовами незастосування штрафу, передбаченого статтею 126 Податкового кодексу України є виключно прийняття рішення та укладання відповідного договору про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) на період до закінчення строку дії договору про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу) і це може стосуватись лише розстрочених (відстрочених) грошових зобов'язань (податкового боргу) сплата яких відбувається згідно з договором.
Поза межами дії договору, у випадку не сплати грошових зобов'язань (податкового боргу) застосовується відповідальність, передбачена статтею 126 Податкового кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25 лютого 2020 року у справі № 826/10124/17 та від 16 листопада 2020 року у справі № 826/10694/17.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, спірні податкові повідомлення-рішення прийнято у зв'язку з несвоєчасною сплатою позивачем самостійно визначених податкових зобов'язань за результатами декларування акцизного податку за звітні періоди, задекларовані податковими деклараціями за травень 2020 року (від 18 червня 2020 року №9139427423) та за червень 2020 року (від 17 липня 2020 року №9170175865).
Факт несвоєчасної сплати податкових зобов'язань за вказаний період позивачем не заперечується та підтверджується даними облікової картки платника податку.
19 червня 2020 року ДП «НАЕК «Енергоатом» звернулось до Офісу великих платників податків ДПС із заявою №8034/15 про розстрочення податкового боргу у розмірі 440 290 304,00 грн. терміном на 6 місяців (із правом дострокового погашення) із сплатою до бюджету щомісячно рівними частинами (за графіком погашення).
19 червня 2020 року ДП «НАЕК «Енергоатом» звернулось до Офісу великих платників податків ДПС із заявою №8035/15 про розстрочення грошових зобов'язань у розмірі 298 123 707,00 грн., нарахованого до сплати за травень 2020 року, терміном на 6 місяців (із правом дострокового погашення) із сплатою до бюджету щомісячно рівними частинами (за графіком погашення).
З наявної в матеріалах справи копії листа Офісу великих платників податків ДПС від 20 липня 2020 року №25339/10/28-10-10-02-23 вбачається, що у відповідь на заяви від 19 червня 2020 року №8034/15 та №8035/15 позивача повідомлено про відсутність підстав для надання розстрочення податкового боргу на загальну суму 440,3 млн грн. та грошових зобов'язань на загальну суму 298,1 млн грн.
Крім того, матеріалами справи підтверджується факт надіслання листа-відповіді від 20 липня 2020 року №25339/10/28-10-10-02-23 на адресу ДП «НАЕК «Енергоатом» та його отримання останнім 22 липня 2020 року.
Отже, станом на дату проведення перевірки позивача, та і на дату звернення до суду з адміністративним позовом, платнику податків було відомо про відмову у розстроченні податкового боргу на загальну суму 440,3 млн грн. та грошових зобов'язань на загальну суму 298,1 млн грн.
Відтак, доводи апелянта про те, що останній звертався до податкового органу із відповідними заявами про розстрочення сплати податкового боргу, колегія суддів не приймає до уваги, та зауважує, що вказане не може бути підставою для скасування податкового - повідомлення рішення прийнятого у відповідності до норм чинного законодавства.
Крім того, судом першої інстанції встановлено, що 11 серпня 2020 року позивач звернувся до контролюючого органу із заявою №10645/15 щодо надання розстрочки зі сплати до бюджету податкового боргу з зазначених податків у розмірі 663 532 298,00 грн. терміном на 4 місяця (із правом дострокового погашення) із сплатою до бюджету щомісячно рівними частинами (згідно графіку погашення).
Листом від 09 вересня 2020 року №683/15 ДП «НАЕК «Енергоатом» уточнено заявлену суму податкового боргу до розстрочення з акцизного податку, яка станом на поточну дату складала 32 514 601,64 грн.
На виконання вимог статті 100 Податкового кодексу України Офісом великих платників податків Державної податкової служби та ДП «НАЕК «Енергоатом» укладено договір розстрочення податкового боргу від 09 вересня 2020 року №3 та відповідно до рішення від 09 вересня 2020 року №3/1 Державної податкової служби України розстрочено податковий борг підприємства у розмірі 158 022 700,42 грн. на період з 09 вересня 2020 року по 09 грудня 2020 року.
Наразі, судом першої інстанції правильно підкреслено, що згідно норм чинного законодавства на розстрочені грошові зобов'язання (податковий борг) пеня та штрафи не нараховується з дати укладання (підписання) договору, що в межах спірних правовідносин мало місце після дати проведення перевірки. Крім того, розстрочення стосується податкового боргу з екологічного та акцизного податку, а в межах спірних правовідносин штраф застосовано до позивача за несвоєчасну сплату зобов'язань з податку на додану вартість.
За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку , що доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Положеннями ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 229, 241, 242, 243, 271, 272, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329, 331 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя І.О. Грибан
Судді: О.О. Беспалов
А.Б. Парінов
(повний текст постанови складено 22.08.2022р.)