ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
14 червня 2022 року м. Київ №640/22469/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шейко Т.І.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Гугл»
доГоловного управління Держпродспоживслужби в м. Києві
провизнання протиправним та скасування рішення
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Гугл» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві, у якому просило суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві №144 від 21 липня 2021 року про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «Гугл» штрафу за порушення законодавства про рекламу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказував на протиправність оскаржуваного рішення, виходячи з того, що позивачем у повній мірі надано пояснення на вимоги відповідача, в той же час, позивач не є суб'єктом, до якого можливо застосувати відповідальність, передбачену статтею 26 Закону України «Про рекламу», оскільки останній не надав жодної послуги з рекламування сайту.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 серпня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, виходячи з того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Гугл» у своїй діяльності використовує офіційні знаки компанії Google LLC, а тому є офіційним представництвом останньої, і саме за допомогою компанії Google LLC здійснювалась реклама сайту http://novaberezivka.in.ua, у зв'язку з чим, позивачем неналежно виконано вимоги письмового запиту, тому правомірно застосовано санкції, передбачені статтею 26 Закону України «Про рекламу».
Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій надано низку заперечень щодо доводів, викладених у відзиві на позовну заяву, а саме позивач не є офіційним представництвом компанії Google LLC, а лише створено таким підприємством.
Повторно наголошено на тому, що позивач не надав послуг з реклами сайту http://novaberezivka.in.ua, а тому не міг надати запитуванні документи, про що й повідомив відповідача.
Представником відповідача надано заперечення на відповідь на відзив, в яких надано пояснення щодо поданої представником позивача відповіді на відзив.
В свою чергу представником позивача подано додаткові письмові пояснення щодо викладених обставин у запереченні на відповідь на відзив.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Головним управлінням за вх. К-2150 від 12 квітня 2021 року отримано заяву про порушення законодавства про рекламу від гр. ОСОБА_1 , в якій скаржник просив:
Провести перевірку дотримання законодавства про рекламу під час рекламування ТОВ «Гугл», код ЄДРПОУ 35252040, АДРЕСА: 04070, м. Київ, вул. П. Сагайдачного, буд. 25-Б, телефон: + 380800502162 в пошуковій системі ГУГЛ строки http://novaberezivka.in.ua.
Встановити вартість наданих послуг з рекламування сторінки http://novaberezivka.in.ua сервісом ГУГЛ, які надані на території України ТОВ «ГУГЛ».
Визнати рекламу строки http://novaberezivka.in.ua недобросовісною у зв'язку із протиправним використанням знаку для товарів і послуг «Нова Березівка».
Притягнути ТОВ «ГУГЛ» до відповідальності.
Посадовою особою Головного управління 07 червня 2021 року складено протокол про порушення законодавства про рекламу щодо порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Гугл» вимог частини першої статті 10 Закону України «Про рекламу», а саме: розповсюджена реклама власником веб-сайту httр://novaberezivka. in.ua/ з використанням зареєстрованого знаку для товарів і послуг без згоди власника свідоцтва на знак для товарів і послуг № 247853 з умовною назвою «Нова Березівка» за допомогою пошукової системи «Google» в мережі інтернет містить ознаки недобросовісної реклами.
За вих. № 06.6/8786 від 07 червня 2021 року на адресу ТОВ «ГУГЛ» була направлена вимога у порядку частини другої статті 26 Закону України «Про рекламу», а саме до 25.06.2021 на електронну та в подальшому поштову адреси надати наступні документи: пояснення, копію свідоцтва про державну реєстрацію (витягу), відомості про власника веб-сайту http://novaberezivka.in.ua/ (ім'я (найменування) власника веб-сайту, місце проживання (перебування) або місцезнаходження, адреса електронної пошти або поштова адреса, якщо власник сайту є юридичною особою - ідентифікаційні дані про реєстрацію юридичної особи у країні місцезнаходження, зокрема в торговельному, банківському, судовому або державному реєстрі, у тому числі реквізити реєстру, реєстраційний номер), договори з рекламодавцем (акти виконаних робіт, квитанції про сплату тощо), а також іншу інформацію, що може мати істотне значення для прийняття Головним управлінням рішення.
На виконання вказаної вимоги 25 червня 2021 року позивач направив на адресу Головного управління пояснення разом із копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію.
В поясненнях Товариство з обмеженою відповідальністю «Гугл» вказало про неможливість надати запитувані документи та інформацію, оскільки:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Гугл» не надавало рекламні послуги щодо веб-сайту http://novaberezivka.in.ua/ та не укладало відповідний договір;
Товариство з обмеженою відповідальністю «Гугл» не здійснювало адміністрування веб-сайту http://novaberezivka.in.ua/, а тому не має інформації щодо власника такого веб-сайту.
Посадовою особою Головного управління 26 червня 2021 року складено протокол про порушення законодавства про рекламу щодо порушення ТОВ «ГУГЛ» вимоги частини другої статті 26 Закону України «Про рекламу», а саме: неподання на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, затвердженого макету реклами, а також документальне підтвердження вартості розповсюдженої реклами власником веб-сайту http://novaberezivka.in.ua/ з використанням зареєстрованого знаку для товарів і послуг без згоди власника свідоцтва на знак для товарів і послуг № 247853 з умовною назвою «Нова Березівка» за допомогою пошукової системи «Google» в мережі інтернет.
У зв'язку з чим за вих. № 06.6/9910 від 29 червня 2021 року на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гугл» направлена повторна вимога, якою позивача вдруге зобов'язано надати інформацію відповідно до вимог частини другої статті 26 Закону України «Про рекламу» до 16 липня 2021 року.
Також, вказаним листом позивача повідомлено, що розгляд справи про порушення законодавства України про рекламу відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Гугл» відбудеться 20 липня 2021 року о 15 год 30 хв., у приміщенні Головного управління, за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 25, к. 1.
У відповідь на вказану повторну вимогу представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Гугл» за довіреністю М. Полатайко повторно направив копію пояснень від 25 червня 2021 року на електронну адресу Головного управління info@kyiv-dpss.gov.ua, вказану у повторній вимозі.
16 липня 2021 року відповідачем прийнято рішення про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу, яким було вирішено розпочати розгляд справи про порушення вимог законодавства України про рекламу відносно рекламодавця Товариства з обмеженою відповідальністю «Гугл» у відповідності до вимог пункту 11 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року №693.
20 липня 2021 року відбулося засідання за участі представника за довіреністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Гугл» Шрам Є.О., що було зафіксовано в протоколі засідання стосовно розгляду справи про порушення законодавства про рекламу № 153 від 20.07.2021 року.
В Протоколі № 153 за результатами розгляду справи було встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Гугл» проігнорувало вимоги Головного управління щодо надання необхідних документів для здійснення повноважень щодо контролю за дотриманням вимог законодавства про рекламу, зокрема інформації про вартість розповсюдженої та/або виготовлення реклами та/або вартість розповсюдження реклами не надано.
За наслідками розгляду справи вирішено зокрема винести на розгляд керівництву Головного управління попередні висновки та матеріали справи для прийняття рішення.
Рішенням №144 від 21 липня 2021 року про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, керуючись статтею 27 Закону України «Про рекламу», за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами, необхідної для здійснення повноважень щодо контролю, відповідно до вимог частини шостої статті 27 Закону України «Про рекламу» на рекламодавця ТОВ «ГУГЛ» накладено штраф у розмірі 1700 грн. 00 коп. (одна тисяча сімсот гривень 00 коп.).
Вважаючи таке рішення протиправним позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Засади рекламної діяльності в Україні, а також відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами урегульовані Законом України від 03 липня 1996 року №270/96-ВР «Про рекламу» (далі - Закон №270/96-ВР).
У статті 1 Закону №270/96-ВР наведено визначення поняття реклами як інформації про особу чи товар, розповсюдженої в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначеної сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.
Так само, згадана стаття містить визначення понять: виробник реклами - особа, яка повністю або частково здійснює виробництво реклами; рекламодавець - особа, яка є замовником реклами для її виробництва та/або розповсюдження; розповсюджувач реклами - особа, яка здійснює розповсюдження реклами.
Згідно з абзацом другим частини першої статті 26 Закону №270/96-ВР контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснює у межах своїх повноважень центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами.
Відповідно до абзацу другого частини другої статті 26 Закону №270/96-ВР відповідний орган державної влади має право, зокрема, вимагати від рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами усунення виявлених порушень вимог законодавства. А відповідно до частини шостої статті 27 Закону №270/96-ВР за неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Оцінюючи доводи позивача про протиправність рішення відповідача про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу №144 від 21 липня 2021 року, суд зазначає наступне.
Позиція позивача у цій справі зводиться до заперечення факту ведення Товариством з обмеженою відповідальністю «Гугл» реклами сайту http://novaberezivka.in.ua/ через мережу Інтернет.
Відтак, у контексті розгляду даної справи до предмета доказування входить питання про те, чи здійснював позивач розповсюдження реклами сайту http://novaberezivka.in.ua/ через мережу Інтернет за допомогою сайту компанії Google LLC та чи надав позивач на вимогу відповідача запитуваний пакет документів.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам суд враховує, що відповідач наполягає на застосуванні для вирішення спору положень Закону №270/96-ВР, однак, проаналізувавши зміст даного Закону, суд звертає увагу на те, що його сфера регулювання не охоплює рекламу в мережі Інтернет.
Зокрема, суд звертає увагу на те, що у розділі 2 Закону №270/96-ВР послідовно наводиться визначення та порядок регулювання ведення реклами: на телебаченні і радіо (стаття 13), у друкованих засобах масової інформації (стаття 14), реклами послуг, що надаються з використанням електрозв'язку (стаття 15), зовнішньої реклами (стаття 16), внутрішньої реклами (стаття 17), реклами на транспорті (стаття 18), реклами під час демонстрування кіно- та відеофільмів (стаття 19).
Правове регулювання здійснення реклами через мережу Інтернет у Законі №270/96-ВР відсутнє.
На цій підставі суд зауважує про те, що Законом №270/96-ВР визначено виключний перелік способів розповсюдження реклами та не урегульовано порядок розповсюдження реклами у мережі Інтернет.
Суд звертає увагу на такі обставини.
У частині першій статті 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Основного Закону України).
Аналогічний припис закріплено у частині першій статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України.
А відповідно до частини другої згаданої статті, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997 №475/97-ВР, який набрав чинності з 11.09.1997, Україна як член Ради Європи ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), взявши на себе зобов'язання поважати права людини. Цим законом Україна повністю визнала на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Суд зауважує, що елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен бути якісним, щоби виключити будь-який ризик свавілля.
У цій справі позивач оскаржує рішення компетентного органу державної влади про застосування до нього штрафу, а тому на спірні відносини поширюються положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, яка проголошує, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Європейський суд з прав людини у пунктах 50, 51 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06) зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів". Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (див. рішення у справі "Ятрідіс проти Греції" (Jatridis v. Greece) [ВП], № 31107/96, пункт 58, ЄСПЛ 1999-II).
Говорячи про «закон», стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки" (), № 26449/95, пункт 54, від 09.11.1999). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі "Бейелер проти Італії" (Beyeler v. Italy), [ВП], №33202/96, пункт 109, ЄСПЛ 2000-І).
Враховуючи викладене, суд вказує, що відсутність у чинному національному законодавстві чітко визначеного правового регулювання питання здійснення реклами у мережі Інтернет унеможливлює поширення на позивача обов'язків і правил поведінки, а в подальшому застосування санкцій (штрафу) за їх недотримання. В даному разі щодо позивача діє принцип «дозволено все, що прямо не заборонено законом».
А відтак, за відсутності чіткого та передбачуваного законодавства, що визначає правила проведення суб'єкта господарювання у сфері ведення реклами через мережу Інтернет, притягнення позивача до відповідальності шляхом накладення штрафу є несумісним з приписами статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Стосовно суті виявленого порушення на думку відповідача, суд зазначає наступне.
У Оскаржуваному рішенні Головне управління вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Гугл» порушило частину другу статті 26 Закону України «Про рекламу» щодо «[...] неподання на вимогу Головного управління інформації щодо вартості розповсюдженої та/або виготовленої реклами [...]».
Реклама веб-сайтів у мережі Google здійснюється шляхом використання рекламодавцями сервісу Google Ads (https://ads.google.com/intl/uk ua/home/).
Виходячи із даних веб-сайту https://pavments.google.com/paymentsinfofinder (ресурс Google, створений для отримання інформації щодо доступних способів оплати у кожній країні), особи, що бажають скористатися послугами Google Ads в Україні, можуть придбати такі послуги у Google Commerce Limited або ж Google Ireland Limited, сплативши вартість таких послуг у національній валюті - гривні або у іноземній валюті (долар СІЛА або Євро) за допомогою кредитної або дебетової карти. В такому разі, відносини щодо рекламних послуг регулюються Умовами Рекламної програми Google Ireland Limited (Google Ireland Limited Advertising Programme Terms).
Тобто стороною договору про надання рекламних послуг та особою, яка отримує оплату за такі послуги, є Google Commerce Limited або ж Google Ireland Limited, однак, не Товариство з обмеженою відповідальністю «Гугл».
Суд звертає увагу на той факт, що особи, що бажають скористатися послугами Google Ads в Україні, можуть також укласти відповідний договір з Товариством з обмеженою відповідальністю «Гугл», яке приймає оплату послуг лише за допомогою переказу коштів на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Гугл».
При цьому Товариство з обмеженою відповідальністю «Гугл» є учасником виключно тих договірних правовідносин, що виникли між ним як окремою та самостійною юридичною особою та його контрагентами. Господарська діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «Гугл» не пов'язана і не залежить від діяльності інших юридичних осіб-нерезидентів, зокрема, Google Commerce Limited або ж Google Ireland Limited.
З наявних в матеріалах справи доказів не вбачається, що саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Гугл» здійснювало рекламу сайту http://novaberezivka.in.ua/.
Відповідачем при здійсненні перевірки дотримання законодавства про рекламу під час рекламування сайту http://novaberezivka.in.ua/ не встановлено усіх обставин здійснення такої реклами, а лише направлено вимогу до позивача з обов'язок надати перелік документів.
Проте, позивач у межах своїх повноважень та можливостей надав вичерпну інформацію, яка наявна в останнього щодо здійснення рекламування сайту http://novaberezivka.in.ua/, а саме зазначено, що:
ТОВ «ГУГЛ» не надавало рекламні послуги щодо веб-сайту http://novaberezivka.in.ua/ та не укладало відповідний договір;
ТОВ «ГУГЛ» не здійснювало адміністрування веб-сайту http://novaberezivka.in.ua/, а тому не має інформації щодо власника такого веб-сайту.
Зворотного відповідачем не доведено.
За таких обставин, зважаючи на те, що позивач у спірних відносинах не здійснював виготовлення та розповсюдження реклами, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гугл» штрафу за порушення законодавства про рекламу та складення припису про порушення вимог закону про рекламу.
Оцінюючи доводи відповідача у спірних відносинах, суд звертає увагу на те, що компетентний орган фактично намагається пристосувати положення закону про рекламу у його чинній редакції до спірних відносин.
Однак, суд зауважує, що відповідач, як орган державної влади та суб'єкт владних повноважень, в силу положень частини другої статті 19 Конституції України зобов'язаний діяти виключно в межах та у спосіб, що встановлені законом, оскільки він виконує державні функції, і лише держава шляхом законодавчого регулювання визначає його завдання, межі його повноважень та спосіб, у який він здійснює ці повноваження. Розширене тлумачення суб'єктом владних повноважень способів здійснення своїх повноважень не допускається.
Діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом» або, інакше кажучи, «дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує введення владних функцій у законні рамки і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними та незаконними.
Відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, саме відповідач як суб'єкт владних повноважень, яким прийнято спірні акти індивідуальної дії, мав довести їх правомірність шляхом надання суду належних, достатніх і допустимих доказів.
Проте відповідачем наведені вимоги процесуального закону не виконані, адже здобуті у ході розгляду справи про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Гугл» вимог законодавства про рекламу докази у своїй сукупності в достатній мірі не свідчать про вчинення позивачем такого порушення.
Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Гугл» в частині визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 21 липня 2021 року №144 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гугл» задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві №144 від 21 липня 2021 року про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «Гугл» штрафу за порушення законодавства про рекламу.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гугл» (04071, м. Київ, вулиця Верхній Вал, 28/12, код ЄДРПОУ 35352040) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві (03151, м. Київ, вулиця Волинська, 12, код ЄДРПОУ 40414833) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2270,00 грн.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.І. Шейко