ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
14 червня 2022 року м. Київ №640/16879/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шейко Т.І.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доУправління соціального захисту населення Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації
провизнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Управління соціального захисту населення Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації, у якому просила суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача у вигляді позбавлення субсидії за період з 01.09.2020 по 01.03.2021 рік;
- зобов'язати відповідача перерахувати житлову субсидію з 01.09.2020 року по 01.03.2021 рік.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка вказувала на протиправну бездіяльність, яка проявилась у позбавлені останньої права на отримання субсидії за період з 01 вересня 2020 року по 01 березня 2021 року, що призвело до порушення прав позивача.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, виходячи з того, що з жовтня 2019 року позивач отримувала пільгу згідно Порядку №389 та мала підтвердити право на неї з вересня 2020 року для її отримання в подальшому, проте відповідного пакету документів позивачем подано не було, у зв'язку з чим відповідачем припинено виплату пільг, як це передбачено Порядком №389.
Позивач подала відповідь на відзив, в якій зауважила, що пакет документів нею подано через скриньку, у зв'язку з карантинними обмеженнями, проте співробітники відповідача вчинили протиправну бездіяльність щодо не реєстрації відповідної заяви з додатками, що порушує права позивача.
Розпорядженням керівника апарату суду від 16 травня 2022 року №669 у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді, в провадженні якої перебувала адміністративна справа №640/16879/21, відповідно до пунктів 2.3.49, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії передано на повторний автоматизований розподіл справ між суддями, за результатами якого визначено суддю Шейко Т.І.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2022 року справу №640/16879/21 прийнято до свого провадження суддею Шейко Т.І.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є членом багатодітної сім'ї, а саме багатодітною матір'ю, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_1 від 28 листопада 2014 року.
Строк дії посвідченням спливає 19 січня 2028 року.
В той же час, ОСОБА_1 та члени її родини є внутрішньо переміщеними особами, що підтверджується, зокрема, довідкою від 06 квітня 2016 року №3010-10542 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з жовтня 2019 року отримувала пільги згідно Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №389 від 04 червня 2015 року.
Як зазначає позивач, у телефонному режимі останній повідомили про необхідність подання документів для продовження «субсидії».
Позивач наполягає на тому, що 03 вересня 2020 року подала через скриньку, у зв'язку з карантинними обмеженнями, до відповідача оригінали документів, зокрема декларацію про доходи сім'ї із відповідними довідками про доходи, для підтвердження права на отримання пільг.
Проте, пільги з вересня 2020 року по березень 2021 року позивач не отримувала.
У зв'язку з цим позивач звернулась до відповідача з письмовою заявою від 04 березня 2021 року.
Відповідачем надано відповідь від 18 березня 2021 року №35-А-625/16, яка свідчить, що документи для подовження виплати пільг у канцелярії управління соціального захисту не зареєстровані.
Не погоджуючись із таким станом справ, позивач звернулась повторно із заявою до відповідача та із скаргою до Національної сервісної служби України, звернення позивача скеровано для повторного розгляду до управління соціального захисту населення.
За результатами розгляду скарги отримано відповідь від відповідача від 12 травня 2021 року №15/35-4167 за підписом начальника управління соціального захисту населення Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, у якій стверджується, що за період з 03 вересня 2020 року по 04 березня 2021 року від позивача заява та відповідні документи не надходили на погодження, у зв'язку з чим за цей період позивач права на пільги з 01 вересня 2020 року не має.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо неналежного виконання обов'язків щодо прийняття та реєстрації заяви позивача, остання позбавлена права на пільги на оплату житлово - комунальних послуг з 01 вересня 2020 року по 01 березня 2021 року, а тому звернулась з даною позовною заявою до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Положеннями Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05 жовтня 2000 pоку № 2017-ІІІ визначено, що з метою реалізації соціальних прав та державних соціальних гарантій громадян встановлених Конституцією України, забезпечення потреб людини в матеріальних благах і послугах, держава гарантує забезпечення основних потреб громадян на рівні встановлених законом державних соціальних стандартів і нормативів, а також надає певній категорії громадян пільги і субсидії, зокрема, у сфері житлово-комунального обслуговування.
Правовідносини у сфері надання житлових субсидій врегульовані постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року №848, якою затверджено Положення про порядок призначення житлових субсидій, що визначає умови призначення та порядок надання громадянам таких житлових субсидій: щомісячної житлової субсидії на оплату внесків за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку, за абонентське обслуговування для споживачів комунальних послуг, що надаються у багатоквартирних будинках за індивідуальними договорами, а також житлово- комунальних послуг, а саме: житлової послуги - послуги з управління багатоквартирним будинком; комунальних послуг - послуг з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами (далі Положення №848).
Відповідно до пункту 1 Положення №848 житлова субсидія є безповоротною адресною державною соціальною допомогою громадянам мешканцям домогосподарств, що проживають в житлових приміщеннях (будинках) і не можуть самотужки платити за житлово-комунальні послуги, оплачувати витрати на управління багатоквартирним будинком.
Згідно пункту 4 Положення №848 право на отримання житлової субсидії мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України (далі - громадяни), що проживають у житлових приміщеннях (будинках).
Відповідно до пункту 13 Положення №848 для призначення житлової субсидії громадянин, особа якого посвідчується паспортом або іншим документом, подає структурному підрозділу з питань соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання (орендарі, внутрішньо переміщені особи - за фактичним місцем проживання):
заяву про призначення житлової субсидії за формою, встановленою Мінсоцполітики (далі - заява); декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, за формою, встановленою Мінсоцполітики (далі - декларація); довідки про доходи - у разі зазначення в декларації доходів, інформація про які відсутня у ДФС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування тощо і відповідно до законодавства не може бути отримана за запитом структурного підрозділу з питань соціального захисту населення у порядку, встановленому цим Положенням. У разі неможливості підтвердити такі доходи довідкою до декларації додається письмове пояснення із зазначенням їх розміру; договір найму (оренди) житла (у разі наявності).
Відповідач наголошує на тому, що ОСОБА_1 не зверталася до Управління соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації за призначенням житлової субсидії, у зв'язку з чим, жодної субсидії відповідачем позивачу не виплачувалось в період з жовтня 2019 року по вересень 2020 року.
В той же час, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 отримувала пільги з оплати послуг за користування житлом (квартирна плата, плата за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), управління багатоквартирним будинком, комунальних послуг (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення, тепло- та електропостачання, природний газ (в тому числі послуги з транспортування, розподілу та постачання, централізоване опалення, вивезення побутових відходів), паливом, скрапленим газом, телефоном на підставі Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №389 від 04 червня 2015 року (надалі - Порядок).
Відповідно до пункту 2 Порядку дія цього Порядку поширюється на осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою відповідно до Закону України «Про охорону дитинства», як багатодітна сім'я.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про охорону дитинства» з метою створення належних матеріальних умов для виховання дітей у сім'ях держава надає батькам або особам, які їх замінюють, соціальну допомогу, передбачену Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та іншими законами України.
Сім'ям з дітьми у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, надаються пільгові довгострокові кредити на придбання житла, предметів довгострокового користування та житлове будівництво.
Багатодітним сім'ям надаються такі пільги:
1) 50-відсоткова знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожного члена сім'ї, який постійно проживає в жилому приміщенні (будинку), та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю);
2) 50-відсоткова знижка плати за користування комунальними послугами (газопостачання, електропостачання та інші послуги) та вартості скрапленого балонного газу для побутових потреб у межах норм, визначених законодавством.
Площа житла, на яку надається знижка при розрахунках плати за опалення, становить 21 кв. метр опалюваної площі на кожного члена сім'ї, який постійно проживає в жилому приміщенні (будинку), та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю;
3) 50-відсоткова знижка вартості палива, у тому числі рідкого, в межах норм, визначених законодавством, у разі якщо відповідні будинки не мають центрального опалення;
4) позачергове встановлення квартирних телефонів. Абонентна плата за користування квартирним телефоном встановлюється у розмірі 50 відсотків від затверджених тарифів.
Частиною восьмою статті 13 Закону України «Про охорону дитинства» установлено, що пільги, передбачені пунктами 1, 2, 3 та 4 частини третьої та пунктом 1 частини шостої цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Стосовно посилань представника відповідача на той факт, що позивачем не вірно обґрунтовано позовні вимоги, суд зауважує, що підміна позивачем понять «пільги» та «субсидія» жодним чином не впливає на вирішення справи по суті.
Пільги, зазначені у пункті 1 Порядку, надаються за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів за умови, що середньомісячний сукупний дохід сім'ї пільговика в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.
Пільговики, до сукупного доходу сім'ї яких входять доходи, визначені пунктом 5 цього Порядку (крім пенсії та соціальної допомоги), або до складу сім'ї яких входять працездатні особи, подають до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення декларацію про доходи сім'ї пільговика за формою згідно з додатком, а також довідки про доходи свої та членів сім'ї (крім довідок про розмір пенсії та соціальної допомоги) за шість місяців, що передують місяцю звернення, або документи, що підтверджують відсутність доходів за такий період.
Згідно 10 пункту Порядку у разі коли середньомісячний дохід сім'ї в розрахунку на одну особу не перевищує величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, пільговик має право на отримання пільг протягом дванадцяти місяців з місяця визначення відповідного права.
Після закінчення дванадцяти місяців структурний підрозділ з питань соціального захисту населення визначає право пільговика на отримання пільг на наступний період відповідно до пункту 9 Порядку.
Як зазначено відповідачем та не заперечується позивачем, ОСОБА_1 з жовтня 2019 року отримувала пільгу згідно Порядку, та мала підтвердити право на отримання останньої з вересня 2020 року, для її отримання в подальшому.
Як зазначає позивач, остання звернулась з заявою та відповідним пакетом документів до відповідача через скриньку за місцезнаходженням відповідача, у зв'язку з карантинними обмеженнями.
Утім, на підтвердження даного факту позивачем не надано доказів, окрім власне фото скриньки.
Також не приймає доводи позивача про той факт, що остання зверталась до відповідача із відповідною заявою та доданими документами 03 вересня 2020 року, оскільки до позовної заяви позивачем долучено копії заяви та довідок, які датуються: 04 березня 2021 року, 20 квітня 2021 року, 09 квітня 2021 року.
Жодної копії документу, який би підтвердив звернення позивача до відповідача 03 вересня 2020 року до суду не надано.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач виконав покладений на нього обов'язок. В той час як позивачем не доведено перед судом факту звернення до відповідача 03 вересня 2020 року з відповідною заявою та пакетом документів.
Суд припускає, що позивачка могла звертатись до відповідача шляхом подачі документів через скриньку. Утім судове рішення не може бути побудоване на припущеннях.
Щоб судове рішення було законним і обгрунтованим, воно має бути підтверджено належними доказами.
Враховуючи вищенаведене в сукупності та той факт, що позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів в підтвердження факту звернення до відповідача із заявою від 03 вересня 2020 року, - позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.І. Шейко