ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
10 червня 2022 року м. Київ № 640/23359/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) звернувся до суду з позовом до ГУ ПФУ в м, Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДР: 42098368), в якому просить суд:
1) визнати протиправні дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, які полягають у відмові зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 :
період проходження служби один місяць за півтора згідно з постановою Ради Міністрів СРСР від 21.05.1984 № 482 за період з 26.09.1985 по 18.09.1987
та період проходження служби один місяць за два згідно з постановою Ради Народних комісарів СРСР від 14.09.1945 .№ 2358 за період з 30.09.1987 по 19.08.1993
та здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 09.07.2003 № 1058-IV із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2018, 2019 та 2020 роки, що становить 9118,81 гри, починаючи з 25.05.2021
та виключити з підрахунку заробітної плати період страхового стажу з 01.06.2015 по 01.10.2020;
2) зобов'язати ГУ ПФУ в м. Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 :
період проходження служби один місяць за півтора згідно з постановою Ради Міністрів СРСР віл 21.05.1984 №482 за період з 26.09.1985 по 18.09.1987
та період проходження служби один місяць за два згідно з постановою Ради Народних комісарів СРСР від 14.09.1945 №2358 за період з 30.09.1987 по 19.08.1993
та здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 09.07.2003 №1058-IV із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2018, 2019 та 2020 роки, що становить 9118,81 гри, починаючи з 25.05.2021
та виключити з підрахунку заробітної плати період страхового стажу з 01.06.2015 по 01.10.2020.
Позиція позивача.
Позивач зазначає, що є військовим пенсіонером, перебуває на обліку в ГУ ПФУ та отримував пенсію за вислугу років, призначену відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (надалі - Закон № 2262-ХП).
Позивач зазначає, що 25.05.2021 звернувся до ГУ ПФУ із заявою про переведення його з пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХП на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058- IV із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2018-2020 р.р. в розмірі 9118,81 грн згідно із Законом № 1058-IV.
Крім того, до заяви Позивачем була додана довідка ІНФОРМАЦІЯ_2 від 19.04.2021 №23 про те, що ОСОБА_1 проходив військову службу у віддаленій місцевості з 26.09.1985 по 18.09.1987 та має право на обчислення вислуги років на пенсію один місяць за півтора згідно постанови Ради Міністрів СРСР від 21.05.1984 №482; та з 30.09.1987 по 19.08.1993 та має право на обчислення вислуги років на пенсію один місяць за два згідно постанови Ради Народних комісарів СРСР від 14.09.1945 №2358.
На підставі вказаної заяви Позивача було переведено на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-1V.
Водночас, листом №2600-0202-8/101775 від 22.06.2021 ГУ ПФУ вказав, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2021 №127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» у 2021 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини 2 статті 42 Законом №1058- IV. затвердженим цією постановою, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в України, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії в розмірі 1,11, а саме, 4888,83 х 1,11 = 5426,60.
Крім того, ГУ ПФУ в м. Києві зазначило, що оскільки ОСОБА_1 перебував на обліку у Відповідача та отримував пенсію за вислугою років відповідно до Закону №2262-ХІ1. то відповідно до заяви від 25.05.2021 його переведено на пенсію за віком згідно з Законом №1058- IV з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який залишається таким, що враховується під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії в розмірі 5462,60 гри.
Щодо обчислення вислуги років на пенсію один місяць за півтора згідно постанови Ради Міністрів СРСР від 21.05.1984 №482 та з 30.09.1987 по 19.08.1993 та має право на обчислення вислуги років на пенсію один місяць за два згідно постанови Ради Народних комісарів СРСР від 14.09.1945 №2358, листом №2600-0202-8/109620 від 06.07.2021 ГУ ФПУ вказав, що згідно з послужним списком Позивача він проходив службу в районах Крайньої Півночі в період з 25.10.1979 по 19.08.1993, але не залишився після служби на роботі в районах Крайньої Півночі, тому обчислити стаж в пільговому розмірі за період з 26.09.1985 по 18.09.1987 та з 30.09.1987 по 19.08.1993 у ГУ ПФУ в м. Києві відсутні підставі, оскільки порушуються норми п.48 Постанови №530/П-28 від 16.12.1967.
На думку Позивача (щодо застосування показника середнього заробітку) позивач вважає, що оскільки при переведенні з одного виду пенсії на інший він звернувся вже в рамках іншого Закону, то в рамках останнього таке звернення має враховуватись як первинне звернення щодо призначення пенсії (вперше) і, таким чином, мають бути застосовані норми про середній заробіток за три року, що передували такому зверненню.
Щодо стажу за період проходження служби один місяць за півтора згідно з постановою Ради Міністрів СРСР від 21.05.1984 №482 за період з 26.09.1985 по 18.09.1987 та період проходження служби один місяць за два згідно з постановою Ради Народних комісарів СРСР від 14.09.1945 №2358 за період з 30.09.1987 по 19.08.1993, позивач зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне с страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Звертає увагу на те, що частиною 1 статті 52 Закону СРСР від 14.07.1956 року «Про державні пенсії» визначено, що пенсійне забезпечення генералів, адміралів офіцерів, військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу надстрокової служби і прирівняних до них осіб здійснюється в порядку і розмірах, встановлених Радою Міністрів СРСР.
Пунктом 6 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій затвердженого постановою Радою Міністрів СРСР від 03.08.1972 року №590 передбачалось, що пенсійне забезпечення генералів, адміралів, офіцерів, військовослужбовців надстрокової служби, осіб рядового і начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ СРСР здійснюється в порядку і розмірах, що встановлюються Радою Міністрів СРСР.
Додає, що Радою Міністрів СРСР від 10.11.1982 року № 986 з метою усунення множинності нормативних актів про пенсійне забезпечення осіб офіцерського складу, прапорщиків мічманів, військовослужбовців надстрокової служби і їх сімей, спрощення порядку обчислення їм пенсій і відповідно до статті 52 Закону СРСР «Про державні пенсії» затверджено Положення, відповідно до якого особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам і військовослужбовцям надстрокової служби, звільненим з діючої військової служби можуть призначатися пенсії за вислугу років чи по інвалідності, а в разі одночасного виникнення права на декілька видів пенсій, пенсія по старості призначається відповідно до вимог Закону СРСР «Про державні пенсії».
Пунктом 55 цього ж Положення, як зазначено у позові, встановлено, що окремі періоди служби при обчисленні вислуги років для призначення пенсій зараховуються на пільгових умовах.
У зв'язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації. Однією з соціальних пільг, визначених державою такій категорії громадян України, є обчислення вислуги років (часу проходження військової служби) на пільгових умовах для призначення пенсій.
Період проходження військової служби, що зараховується до вислуги років, зокрема, на пільгових умовах, визначається постановою КМУ від 17.07.1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (далі - постанова № 393), прийнятою відповідно до Закону № 2262-ХІІ.
Згідно з цим порядком до вислуги років зараховується дійсна військова служба у ОСОБА_1 , яка відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалась до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, і її обчислення (у тому числі на пільгових умовах) має здійснюватися у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо постановою не передбачено більш пільгових умов (абзац дев'ятий пункту 1 постанови № 393).
Окрім того, як зазначає позивач, вислуга років, яка була обчислена для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, до введення в дію Закону № 2262-ХП, перегляду не підлягає (пункт 5 постанови № 393).
Позивач зазначає, що законодавство колишнього СРСР і чинне законодавство України передбачає зарахування періоду проходження військової служби до різних видів трудового стажу, а також пільгове (кратне) обчислення цього періоду військовослужбовцям, які проходили військову службу у віддалених місцевостях СРСР, для зарахування до стажу роботи, що дає право на призначення та отримання різних видів пенсій і соціальних виплат.
Так, постановою Ради Міністрів СРСР від 21.05.1984 р. № 482 «Про деякі пільги військовослужбовцям Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ СРСР і Комітету державної безпеки СРСР», чинною на час проходження позивачем військової служби позивачем, передбачено пільгове обчислення строку служби в районах Крайньої Півночі із розрахунку один місяць служби за півтора.
Переліком віддалених місцевостей СРСР, в яких служба осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів та військовослужбовців надстрокової служби нараховується у вислузі років зараховується до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах, який є додатком № 1 до Постанови Ради Міністрів СРСР від 15.12.1990 року №1290, визначено, що з 14.09.1945 року служба в Камчатській області, в період з 14 вересня 1945 року - зараховується до вислуги років на пільгових умовах - один місяць служби за два місяці.
Аналогічна норма, як зазначено у позові, закріплена у абзаці 2 підпункту «г» пункту 55 Положення про пенсійне забезпечення осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та їх сімей, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 10.11.1982 року № 986, згідно якого періоди служби на Курильських островах та островах Берингова моря у період з 14.09.1945 при обчисленні вислуги років для призначення пенсії зараховуються на пільгових умовах - один місяць служби за два місяці.
Постановою Ради народних комісарів СРСР від 14.09.1945 №2358 передбачено право Позивача на пільги за службу у віддаленій місцевості на півострові Камчатка один місяць служби за два.
Дана обставина, як зазначається позові, підтверджується копією послужного списку ОСОБА_1 .
Таким чином, на думку позивача, він має право на зарахування вислуги років на військовій службі у кратному розмірі до загального стажу роботи.
Додає, що для підтвердження строку проходження військової служби в районах віддаленої місцевості Позивачем до заяви від 25.05.2021 було надано копію послужного списку Позивача, а також довідку ІНФОРМАЦІЯ_2 від 19.04.2021 №23 про те, що ОСОБА_1 проходив військову службу у віддаленій місцевості з 26.09.1985 по 18.09.1987 та має право на обчислення вислуги років на пенсію один місяць за півтора згідно постанови Ради Міністрів СРСР від 21.05.1984 №482 та з 30.09.1987 по 19.08.1993 та має право на обчислення вислуги років на пенсію один місяць за два згідно постанови Ради Народних комісарів СРСР від 14.09.1945 №2358.
Тому дії Відповідача щодо не зарахування вказаних періодів стажу у пільговому обчислені позивач вважає протиправними.
Крім того, як зазначає позивач, відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 40 Закону №1058-IV за вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю І групи або дитиною з інвалідністю віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8, 9 і 14 статті 11 цього Закону та періоди страхового стажу під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з місяця запровадження карантину у 2020 році та шести календарних місяців після його завершення. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.
У своїй заяві від 25.05.2021 Позивач просив виключити з підрахунку заробітної плати період 01.06.2015 по 01.10.2020, тому під час обрахунку розміру пенсії Позивача має також бути виключений вказаний період.
Відтак, позивач, враховуючи викладене, просить задовольнити позов.
Позиція відповідача.
Відповідач просить відмовити у позові.
Щодо застосування середньої заробітної плати за період за 2018, 2019 та 2020 роки звертає увагу, що у зв'язку із зверненням із заявою від 25.05.2021 мало місце переведення з одного виду пенсії на інший та, відповідно, відсутні обставини первинного призначення пенсії для застосування показників 2018 - 2020. Так, вперше позивачу була призначена пенсія за Законом № 2262-ХII, надалі було переведено на пенсію за Законом № 1058-IV, тобто переведено на інший вид пенсії, що не прирівнюється до первинного призначення пенсії, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування ст. 40 Закону № 1058-IV, яка застосовується при первинному призначенні пенсії. При цьому, ГУ ПФУ посилається на те, що позивач сам визначив у своїй заяві прохання про перехід з одного виду пенсії на інший.
Що стосується зарахування стажу ГУ ПФУ, з урахуванням профільних НПА, зазначає, що згідно послужного списку, який міститься в матеріалах електронної пенсійної справи, ОСОБА_1 проходив службу в районах Крайньої Півночі в період з 25.10.1979 по 19.08.1993 роки, але не залишилися після служби на роботі в районах Крайньої Півночі, тому обчислити стаж в пільговому розмірі за період з 26.09.1985 по 18.09.1987 та з 30.09.1987 по 19.08.1993 в ГУ ПФУ відсутні підстави, оскільки порушуються норми п. 48 постанови №530/П-28 від 16.12.1967.
Що стосується виключення певного періоду стажу для цілей розрахунку пенсії, ГУ ПФУ зазначає, що пенсіонерам надано можливість під час визначення заробітної плані (доходу) для обчислення пенсії виключати періоди, які є невигідними (до 60-ти календарних місяців страхового стажу незалежно від перерв, але не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу).
При цьому, до чогось наприкінці згадується Закон України «Про виконавче провадження» та ГУ ПФУ просить скасувати постанову державного виконання.
Процесуальні дії, вчинені у справі.
Ухвалою судді від 08.09.2021 позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Встановлені судом обставини.
Так, 25.05.2021 позивач звернувся до ГПУ ПФУ із заявою, в якій просив перевести його з одного виду пенсії на інший - як зазначено вище, тобто з пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХП на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV.
Також просив застосувати показник середньої заробітної плати по Україні за 2018-2020 р.р. в розмірі 9118,81 грн згідно із Законом № 1058-IV.
Крім того, просив виключити з підрахунку заробітної плати період 01.06.2015 по 01.10.2020.
Інших вимог, зокрема, щодо врахування пільгового обчислення періодів «з 26.09.1985 по 18.09.1987», з « 30.09.1987 по 19.08.1993» заява не містила. В матеріалах справи відсутні звернення позивача до ГУ ПФУ з цього приводу.
У заяві, крім іншого, у графі «пенсія на іншій підставі…» зазначено - «призначалась», у графі «На сьогодні» зазначено «працюю».
Що стосується обставин первинного призначення пенсії, слід зазначити, що початково (вперше) пенсію призначено позивачу за Законом № 2262-Х1І «за вислугу років». Надалі, за вищезгаданою заявою, позивача було переведено на пенсію на пенсію за віком відповідно до Закону №1058- IV із застосуванням показника середньої заробітної плати при первинному призначенні пенсії.
В іншому, учасниками справи не спростовуються та не заперечуються наведені вище обставини призначення пенсії, звернення позивача до відповідача щодо переведення на інший вид пенсії, відмову ГУ ПФУ у застосуванні іншого показника середньої заробітної плати, надання відповідей на адвокатські запити.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відносно врахування при переведенні з одного виду пенсії на інший іншого показника середньої заробітної плати (за період 2018-2020), ніж при первинному призначенні (5426,60 грн.), слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.
Відтак, для цілей застосування того чи іншого показника формули розрахунку/ перерахунку пенсії, показника середньої заробітної плати, який має застосовуватись у спірних відносинах, слід визначитись, чи мало місце призначення позивачу пенсії вперше у 2021 році, чи раніше, що, відповідно, зумовлює застосування належних до цих обставин норм права.
При цьому, як вже зазначалося, у вищезгаданій заяві позивач самостійно зазначив «прошу перевести з одного виду на інший», у графі «Пенсія на іншій підставі….» зазначено - «призначалась».
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» (у початковій редакції) військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.
З урахуванням подальших змін, дана стаття має наступну редакцію.
Так, військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету.
Те саме передбачено ст. 6 Закону України «Про пенсійне забезпечення» - особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.
Таким чином, на рівні вказаних норм установлено рівнозначність статусу вказаних пенсій, які отримував та отримує позивач, як державних, - як отримуваних за одним Законом, так і за іншим.
Обравши одну з державних пенсій при виході на пенсію (у період до подання заяви від 25.05.2021) згідно Закону N 2262-XII, особа вважається такою, якій вперше призначено одну з державних пенсій.
Подальше отримання іншої державної пенсії не свідчить про призначення пенсії вперше («повторно вперше», що само по собі є взаємовиключним), а свідчить про переведення з одного виду державної пенсії на інший.
Наведене вже само по собі вказує на помилковість висновків позивача відносно того, що інша державна пенсія, яка виплачувалась йому після подання заяви від 25.05.2021 за Законом № 1058-IV є пенсією, яка також призначена вперше.
На підтвердження цієї тези слід додати, що відповідно до ст. 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні, що вказує на єдність статусу державних пенсій за Законом № 2262-XII та за Законом № 1058-IV, які складають єдину систему пенсійного забезпечення громадян України, у зв'язку з чим призначення пенсії вперше за одним з цих законів та подальша виплата вже за іншим законом не змінює кваліфікації цих процедур як призначення пенсії та подальше переведення з одного виду пенсії на інший, а не призначення державної пенсії повторно вперше (вдруге вперше).
На підтвердження тези відносно того, що у даному випадку у 2021 відбулось не призначення пенсії вперше, а переведення з одного виду пенсії на інший, слід також зазначити, відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» призначаються такі види державних пенсій:
а) трудові пенсії:
за віком;
по інвалідності;
в разі втрати годувальника;
за вислугу років.
У свою чергу, відповідно до ст. 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
З наведеного у сукупності вбачається, що процедура призначення пенсії вперше пов'язується з первинним зверненням за призначенням пенсії, тобто - вперше за одним з видів пенсій (пенсійних виплат), чи «за вислугу років», чи на «пенсію за віком».
У свою чергу, переведення з одного типу пенсійних виплат на інший, не змінює сутності такої процедури, як такої, що може бути ініційована після первинного (вперше) призначення одного з видів пенсії та по суті є продовженням виплати зміненої за кваліфікаційними ознаками державної пенсії.
Визначення «призначення пенсії» та «переведення» з одного виду пенсії на інший" не є співставними та є різними правовими категоріями за підставами виникнення та наслідками реалізації.
Визначення терміну «переведення» не може застосовуватись у значенні «первинного призначення» пенсії.
Пенсія за віком, яка отримується позивачем з 2021 в рамках Закону № 1058-IV, та пенсія за вислугу років, яка отримувалась до цього в рамках Закону № 2262-ХІІ, є одними з видів державних пенсійних виплат, у зв'язку з чим у 2021 відносно позивача мало місце саме переведення на інший вид пенсійних виплат - за віком, на іншу державну пенсію, що свідчить про помилковість доводів позивача в аспекті заявлених позовних вимог та свідчить про відсутність підстав для застосування до спірних відносин ч. 2 ст. 40 Закону № 1058 (як для випадків призначення пенсії вперше) та для зобов'язання ГУ ПФУ провести з 25.05.2021 перерахунок пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, за 2018-2020 роки, у розмірі 9118,80 грн.
Що стосується посилання позивачки на судову практику, слід зазначити, що судова практика не стоїть на місці. У багатьох сферах вона еволюціонує і постійно розвивається. Як свідчить і практика ЄСПЛ, Конвенція - це живий організм, і її необхідно тлумачити з урахуванням реалій сьогоднішнього дня. Як зазначив Суд у рішенні «Тайрер проти Сполученого Королівства» від 25 квітня 1978 р. (Tyrer v. the United Kingdom), вперше тлумачити Конвенцію як «живий організм» («живий інструмент») почала Європейська комісія з прав людини, а Суд з таким тлумаченням погодився: «Суд повинен також нагадати, що, як слушно наголосила Комісія, Конвенція є живим інструментом і повинна тлумачитися у світлі умов сьогодення (п. 31)», чим і керується суд у даній справі.
При цьому, справа № 133/476/15-а, на яку посилається заявник, мала інші обставини, не стосувалася первинного призначення «військової» пенсії, тобто не є співставною з обставинами даної справи. Те саме стосується справи № 185/1474/17, № 495/620/17. Більш того, у зазначених справах не аналізувалося застосування у спірних відносинах, як у даному випадку, постанови КМ України від 22.02.2021 №127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році», що також вказує на неспівставність обставин вказаних справ до даної справи.
Відносно тези щодо того, що частиною третьою статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший, слід повторитися, що відповідно до ч. 1 ст. 4 цього Закону, законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні, що вказує на помилковість тези про «відірваність» цього Закону від системи пенсійного забезпечення, інших законів з питань пенсійного забезпечення та його «особливе», відокремлене застосування до питань призначення пенсій та переведення на інший вид пенсії.
Відтак, позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Що стосується виключення з підрахунку заробітної плати (за заявою від 25.05.2021) періоду страхового стажу з 01.06.2015 по 01.10.2020, слід зазначити наступне.
Так в обґрунтування цих позовних вимог позивач посилається на положення абзацу 2 ч. 1 ст. 40 Закону № 1058-IV, наводячи фактично зміст абзацу третього.
Вказана стаття міститься в Розділі VI «Порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії у солідарній системі. Призначення, перерахунок та виплата пенсії».
Відповідно до абзацу третього ч. 1 ст. 40 Закону № 1058-IV за вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8, 9 і 14 статті 11 цього Закону та періоди страхового стажу під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з місяця запровадження карантину у 2020 році та шести календарних місяців після його завершення. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.
Відповідно, вказані положення застосовуються у випадку призначення пенсії, що не належить до даного випадку.
Більш того, у позові не зазначено - у чому полягає протиправність дій чи бездіяльності ГУ ПФУ, в порядку ч. 1 ст. 77 КАС України не надано доказів порушення ГУ ПФУ вимог абзацу третього ч. 1 ст. 40 Закону № 1058-IV при призначенні пенсії, а відтак, позов в цій частині також задоволенню не підлягає.
Що стосується питання врахування стажу у пільговому обчисленні як зазначено у позовних вимогах («з 26.09.1985 по 18.09.1987», з « 30.09.1987 по 19.08.1993»), слід зазначити, що заява позивача від 25.05.2021 не містить такої вимоги, хоча позов (а.с. 1) і містить посилання на те, що до заяви була додана довідка ІНФОРМАЦІЯ_2 від 19.04.2021 № 23.
Водночас, вбачається, що адвокат звертався до ГУ ПФУ із адвокатськими запитами з цього питання. Слід зазначити у зв'язку з цим, що адвокатський запит в розумінні пенсійного законодавства та законодавства з питань діяльності адвокатури не є замінником заяви пенсіонера (уповноваженої особи). Слід нагадати, що відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатський запит - письмове звернення адвоката про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту та адвокатський запит, відповідно, не може ототожнюватися та прирівнюватися до персональної заяви пенсіонера чи його довіреної особи, а звернення уповноваженої особи здійснюється за допомогою іншого правового інструментарію, наприклад, за довіреністю на право представляти інтереси пенсіонера з певних питань в органах ПФУ.
Між тим, з метою досягнення правової визначеності у відносинах між позивачем та ГУ ПФУ у питання зарахування стажу на пільгових умовах, слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
У свою чергу, за правилами абзаців першого та другого пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
У даному випадку, враховуючи викладене, а також постанову Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року N 393 з урахуванням норм законодавства, яке діяло раніше, при СРСР, суд бере до уваги, що Верховний Суд України у постанові від 09.12.2014 № 21-406а14, зазначив, що питання обчислення стажу роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до цих районів, було врегульовано, крім іншого, Інструкцією про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 16 грудня 1967 року №530/П-28 (далі - Інструкція).
Відповідно до п. 48 цієї Інструкції у стаж роботи, що дає право на отримання пільг, зараховується: час безперервної військової (у тому числі термінової) служби віддалених місцевостях, офіцерів та військовослужбовців надстрокової служби, якщо їх було звільнено в запас або у відставку за станом здоров'я, віку або скорочення штату з військових частин та установ, розташованих у віддалених місцевостях, та уклали в протягом трьох місяців після звільнення із Збройних Сил договори на відповідні терміни (три або два роки) щодо роботи в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
У даному випадку, з копії послужного списку позивача (у званні прапорщик), а також трудової книжки, не вбачається дотримання вказаних вимога та, відповідно, підстав для пільгового розрахунку стажу, що у свою чергу вказує на відсутність підстав для задоволення позов і в цій частині.
При цьому, позивачу первинно пенсія призначена за Законом 2262-ХП, тобто «військова пенсія» під час призначення якої враховувався послужний список. При первинному призначенні пенсії первинний розрахунок стажу позивачем не оскаржувався, у зв'язку з чим відсутні підстави для відступу від первинному розрахунку стажу при поданні заяви про переведення на інший вид пенсії від 25.05.2021, оскільки первинне рішення (висновок) про визначення стажу не скасовано. Довідка від 19.04.2021 не змінює оцінки цих обставин.
Наведені позивачем доводи та надані матеріали не спростовують вищенаведених висновків суду та не доводять зворотного. У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Відтак, у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Днем вручення процесуальних документів в електронній формі є день отримання судом повідомлення про доставлення документів на офіційну електронну адресу особи (п. 2 ч. 6 ст. 251 КАСУ), якою є (п. 5.8. Положення про ЄСІТС від 17 серпня 2021 року N 1845/0/15-21): сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів або адреса електронної пошти, з якої надійшли до суду документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом (п. 59 «Перехідні положення»).
Зважаючи на Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затверджене рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року N 1845/0/15-21, в електронній формі апеляційні скарги подаються безпосередньо до апеляційного суду.
Суддя О.А. Кармазін