ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
09 червня 2022 року м. Київ № 640/15805/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Добрянської Я.І., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні без проведення судового засідання та виклику учасників справи адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСІМ ТРЕЙД ТРАНС ФУД»
до Головного управління Держпродспоживслужби у м. Києві
про визнання протиправною та скасування постанови,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКСІМ ТРЕЙД ТРАНС ФУД» з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби у м. Києві (далі - відповідач), у якому просить:
- визнання протиправною та скасувати постанову ГУ Держпродспоживслужби у м. Києві від 11 червня 2020 року №68 про порушення Закону України "Про держаний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин», законодавства про харчові продукти та корми.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова прийнята відповідачем є безпідставною, необґрунтованою та такою, що винесена з порушенням норм чинного законодавства, а вказані в постанові порушення взагалі відсутні, та не створюють загроз життю та/або здоров'ю людей, що виключає застосування до позивача штрафних санкцій.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.07.2020 року було відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
2.08.2020 року на виконання ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.07.2020 року від відповідача надійшов письмовий відзив на позов, у якому останній просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі посилаючись, зокрема, на те, що при проведенні перевірки дотримані вимоги законодавства, а при винесення оскаржуваної постанови, діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
05.07.20 року позивач надіслав до суду відповідь на відзив, в якому заперечує доводи відповідача у відзиві, вважає їх не обгрунтованими, з підстав наведених у позові.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Згідно Направлення від 11 березня 2020 року №1044 ГУ Держпродспоживслужби у м. Києві у період з 13 березня 2020 року по 26 березня 2020 року проведено позаплановий захід (інспектування) на предмет дотримання позивачем вимог законодавства у сфері безпечності та якості харчових продуктів з питань викладених у зверненні гр. ОСОБА_1 .
Вказані заходи проведено на виконання наказу начальника ГУ Держпродспоживслужби у м. Києві "Про проведення позапланового заходу" від 11 березня 2017 року №1342, на предмет дотримання вимог законодавства у сфері безпечності та якості харчових продуктів з питань викладених у зверненні гр. ОСОБА_1 .
За результатами проведення позапланового заходу державного контролю (інспектування) стосовно додержання оператором ринку ТОВ «Ексім Трейд Транс Фуд» вимог законодавства про харчові продукти та корми, здоров'я та благополуччя тварин за адресою: м. Київ, вул.Бойчука, Ѕ відповідачем складено Акт перевірки від 26 березня 2020 року №1342-2 (далі по тексту - акт перевірки), відповідно до якого під час перевірки виявлено порушення вимог ч.1 ст. 21, ч.1 ст. 25, чч.1-2 ст.37, пунктів 2-3 ч.1 ст.49 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" від 23.12.1997 №771/97-ВР (далі Закон -№771-У) , ч.6 розділу ІІ Наказу Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України» №185 від 11.07.2003р.
На підставі акта перевірки, з метою усунення порушень вимог законодавства 30.03.2020 р. відповідачем видано Припис № 293 щодо порушень вимог ч.1 ст.25, ч.2 ст. 37, ч.1 ст.21 Закону № 771-У, а саме потужність немає постійної реєстрації та не розроблено постійно діючі процедури, засновані на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках.
Також 01.04.2020 щодо позивача складено Протокол №31 про порушення Закону України "Про держаний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин», законодавства про харчові продукти та корм., а саме: - харчові продукти не захищено від будь-якого забруднення на всіх стадіях виробництва, переробки та обігу (харчові продукти зберігаються без піддонників); -недотримано вимоги до риби та рибопродукції (проводиться реалізація оселедця методом самообслуговування).
Постановою ГУ Держпродспоживслужби у м. Києві про накладення штрафу, передбаченого статтею 65 Закону України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин" від 11 червня 2020 року №68 (далі по тексту - Постанова), на підставі встановленого в Акті перевірки від 26 березня 2020 року №1342-2 порушення вимог ч.1 ст. 21, ч.1 ст. 25, чч.1-2 ст.37, пунктів 2-3 ч.1 ст.49 Закону -№771-У та протоколу №31 про порушення Закону України "Про держаний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин», законодавства про харчові продукти та корми, до ТОВ "Ексім Трейд Транс Фуд»" застосовано штраф у розмірі 47230,00 грн.
Позивач вважаючи постанову про накладення штрафу протиправною, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).
Відповідно до абзаців 2 статті 1 цього Закону, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища;
Частинами 1, 4 статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" передбачено, що державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.
Відносини між органами виконавчої влади, операторами ринку харчових продуктів та споживачами харчових продуктів, визначення порядку забезпечення безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, що виробляються, перебувають в обігу, ввозяться (пересилаються) на митну територію України та/або вивозяться (пересилаються) з неї, регламентовано Законом України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" №771 від 23.12.1997 (далі Закон № 771/97-ВР)
Відповідно частини 2 статті 4 Закону №771/97-ВР держава здійснює регулювання безпечності та окремих показників якості харчових продуктів шляхом, зокрема, здійснення державного контролю. При цьому, визначення державного контролю містить пункт 18 частини 1 статті 1 цього Закону України.
Так, державний контроль - діяльність (нагляд, інспектування, схвалення, аудит, моніторинг, огляд, відбір зразків та їх дослідження (випробування) та інші подібні за своїм змістом дії), що провадяться з метою проведення перевірки відповідності законодавству про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів.
За приписами статті 1 Закону № 771/97-ВР оператор ринку харчових продуктів (далі - оператор ринку) - суб'єкт господарювання, який провадить діяльність з метою або без мети отримання прибутку та в управлінні якого перебувають потужності, на яких здійснюється первинне виробництво, виробництво, реалізація та/або обіг харчових продуктів та/або інших об'єктів санітарних заходів (крім матеріалів, що контактують з харчовими продуктами), і який відповідає за виконання вимог цього Закону та законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів. До операторів ринку належать фізичні особи, якщо вони провадять діяльність з метою або без мети отримання прибутку та займаються виробництвом та/або обігом харчових продуктів або інших об'єктів санітарних заходів; потужності - споруди або комплекс споруд, приміщення, будівлі, обладнання та інші засоби, включаючи транспортні засоби, а також територія, що використовуються у виробництві та/або обігу об'єктів санітарних заходів.
Закон України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин 18.05.2017 №2042-УІІІ (далі Закон №2042) визначає правові та організаційні засади державного контролю, що здійснюється з метою перевірки дотримання операторами ринку законодавства про харчові продукти, корми, здоров'я та благополуччя тварин, а також законодавства про побічні продукти тваринного походження під час ввезення (пересилання) таких побічних продуктів на митну територію України.
Державний контроль у формах інспектування та аудиту здійснюється із застосуванням актів державного контролю, що передбачено ч.7 ст.18 Закону №2042. Акт державного контролю має містити вичерпний перелік питань для перевірки дотримання оператором ринку законодавства про харчові продукти та корми, здоров'я та благополуччя тварин. Кожне таке питання повинно містити посилання на вимогу нормативно-правового акта (статтю, частину, пункт, підпункт, абзац тощо), яка підлягає дотриманню оператором ринку. Якщо за результатами інспектування або аудиту виявлено невідповідність, в акті державного контролю наводиться детальний опис відповідних порушень законодавства. Акт державного контролю складається у двох примірниках, один з яких вручається оператору ринку протягом трьох робочих днів з дня його складення.
Згідно з ч.ч. 1, 4 статті 19 Закону №2042 заходи державного контролю здійснюються у формі аудиту, інспектування, передзабійного та післязабійного огляду, відбору зразків, лабораторного дослідження (випробування), документальної перевірки, перевірки відповідності, фізичної перевірки. Інспектування передбачає перевірку дотримання операторами ринку законодавства про харчові продукти та корми, здоров'я та благополуччя тварин та відповідності їх діяльності вимогам щодо: 1) гігієни; 2) плану коригувальних дій, розробленого та впровадженого оператором ринку за результатами попередніх перевірок; 3) інцидентів, пов'язаних з безпечністю харчових продуктів та/або кормів. Інспектування може включати в себе перевірку потужностей, прилеглої території, приміщень, обладнання та інвентарю, транспортних засобів, а також харчових продуктів та кормів; сировини, інгредієнтів, допоміжних матеріалів для переробки, які використовуються для приготування та виробництва харчових продуктів та кормів, напівфабрикатів; предметів та матеріалів, що контактують з харчовими продуктами; засобів та процесів прибирання і догляду, а також пестицидів; маркування, зовнішнього вигляду та реклами.
Оператори ринку (ст.65 Закону №2042) несуть відповідальність за такі правопорушення, зокрема:
1) порушення встановлених законодавством гігієнічних вимог до виробництва та/або обігу харчових продуктів або кормів, якщо це створює загрозу для життя та/або здоров'я людини або тварини - тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі десяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі шести мінімальних заробітних плат.
Частиною 14 ст. 66 Закону № 2042 встановлено, що за результатами розгляду справи головний державний інспектор (головний державний ветеринарний інспектор) виносить одну з таких постанов:
- про накладення штрафу;
- про закриття справи.
Судом встановлено, що на позивача накладено штраф у розмірі 47230,00 грн. порушення Закону України "Про держаний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин», законодавства про харчові продукти та корми.
Стосовно доводів позивача щодо хибності результатів перевірки через відсутність її відеофіксації суд зауважує таке.
Відповідно до частин 1, 2,3 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою.
У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються:
найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід;
найменування суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід;
місцезнаходження суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід;
номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід;
перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім'я та по батькові;
дата початку та дата закінчення заходу;
тип заходу (плановий або позаплановий);
форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо);
підстави для здійснення заходу;
предмет здійснення заходу;
інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).
Як встановлено судом, направлення на проведення інспектування позивача 11.03.2020 року було видано на підставі Наказу №1242 начальника ГУ Держпродспоживспілки в м. Києві і відповідає всім вище наведеним нормам.
Позивач у заявлених вимогах зауважує, що відеофіксація інспектування не велась, що ставить під сумнів результати перевірки, а в відповіді на відзив змінив позицію і зазначає, що посадові особи Товариства не були повідомлені про здійснення відеофіксації, що є вагомим порушенням.
Суд, критично ставиться до таких доводів позивача, оскільки з Акту перевірки від 26.03.2020 №1342-2, вбачається, що посадова особа ТОВ «Ексім Трейд Транс Груп» в.о. директора магазину Піренко І.М. на питання щодо здійснення контролю:
Посвідчення (направлення) на проведення заходу державного контролю та службове посвідчення, що посвідчує посадову особу органу державного контролю , пред'явлено - відповіла «ТАК»
Копію посвідчення (направлення) на проведення заходу державного контролю надано - відповіла «ТАК».
При цьому в Направленні чітко зазначено про проведення заходу з його відеофіксацією, що відповідно спростовує доводи позивача про необізнаність проведення інспектування з відеофіксацією.
Отже, з урахуванням наведено, суд приходить до висновку, що позивач був належним чином повідомлений та обізнаний, що під час позапланового інспектування, згідно направлення на проведення заходу від 11.03.2020р. №1044 здійснювалась відеофіксація заходу.
З Акту перевірки від 26 березня 2020 року №1342-2 вбачається, що під час перевірки виявлено порушення позивачем вимог ч.1 ст. 21, ч.1 ст. 25, чч.1-2 ст.37, пунктів 2-3 ч.1 ст.49 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" від 23.12.1997 №771/97-ВР , ч.6 розділу ІІ Наказу Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України» №185 від 11.07.2003р.
На підставі акту перевірки щодо позивача був складений протокол №31 про порушення Закону України "Про держаний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин», законодавства про харчові продукти та корм., а саме:
- харчові продукти не захищено від будь-якого забруднення на всіх стадіях виробництва, переробки та обігу (харчові продукти зберігаються без піддонників);
-недотримано вимоги до риби та рибопродукції (проводиться реалізація оселедця методом самообслуговування).
Частиною 1 ст. 37 вказаного Закону визначено вимоги до обігу об'єктів санітарних заходів та встановлено перелік об'єктів, які забороняються використовувати у обігу. Забороняється:
1) обіг харчових продуктів на потужностях, що не відповідають вимогам санітарних заходів;
2) продаж харчових продуктів власного домашнього виробництва не на агропродовольчих ринках;
3) обіг неперероблених туш парнокопитних та/або однокопитних тварин, на яких безпосередньо або на упаковці відсутня позначка придатності;
4) обіг харчових продуктів, вироблених на потужностях, щодо яких не отримано експлуатаційного дозволу, передбаченого цим Законом, або дія якого тимчасово припинена;
5) обіг харчових продуктів, вироблених на потужностях, повідомлення про реєстрацію яких не було зроблено оператором ринку до вимог цього Закону;
6) обіг харчових продуктів, які містять генетично модифіковані організми або отримані з їх використанням, до проведення їх державної реєстрації;
7) обіг неперероблених харчових продуктів із свинини для споживання людиною без відповідних ветеринарних документів у разі підтвердження спалаху хвороб, що є небезпечними для здоров'я людей або тварин, за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.
Згідно ч. 2 ст. 37 Закону 771/97-ВР забороняється також обіг об'єктів санітарних заходів, якщо ці об'єкти:
1) небезпечні;
2) непридатні до споживання;
3) неправильно марковані;
4) незареєстровані відповідно до вимог цього Закону;
5) ввезені (переслані) на територію України контрабандно.
Згідно з п. 2 ч. 1 статті 41 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», потужності, на яких здійснюється виробництво та/або обіг харчових продуктів, повинні відповідати таким вимогам: бути спланованими, сконструйованими та розміщеними для належного утримання, чищення та/або дезінфекції, запобігання або мінімізації будь-якого забруднення, а також здійснення заходів, необхідних для забезпечення гігієнічних вимог, у тому числі заходів з боротьби із шкідниками, запобігання накопиченню бруду, контакту з токсичними речовинами та матеріалами, забрудненню харчових продуктів, підтримання необхідних температурних режимів.
Відповідно до п. 43 статті 1 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», небезпечний фактор у харчовому продукті - будь-який хімічний, фізичний, біологічний чинник харчового продукту або його стан, що може спричинити шкідливий вплив на здоров'я людини.
Стаття 49 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» закріплює гігієнічні вимоги до харчових продуктів.
Так, відповідно до п. 3 ч. 1 статті 49 цього Закону, оператори ринку дотримуються таких вимог: харчові продукти повинні бути захищеними від будь-якого забруднення на всіх стадіях виробництва, переробки та/або обігу.
11 березня 2020 року Постановою № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , відповідно до статті 29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року, Кабінет Міністрів України постановив установити з 12 березня 2020 року на усій території України карантин.
Відповідно до статті 29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації.
У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них, підстави та порядок обов'язкової самоізоляції, перебування особи в обсерваторі (обсервації), госпіталізації до тимчасових закладів охорони здоров'я (спеціалізованих шпиталів). Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.
Організація та контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 32 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», обмежувальні протиепідемічні заходи встановлюються місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування за поданням відповідного головного державного санітарного лікаря у разі, коли в окремому населеному пункті, у дитячому виховному, навчальному чи оздоровчому закладі виник спалах інфекційної хвороби або склалася неблагополучна епідемічна ситуація, що загрожує поширенням інфекційних хвороб. Обмеженням підлягають ті види господарської та іншої діяльності, що можуть сприяти поширенню інфекційних хвороб.
Види і тривалість обмежувальних протиепідемічних заходів встановлюються залежно від особливостей перебігу інфекційної хвороби, стану епідемічної ситуації та обставин, що на неї впливають.
Відповідно до статті 11 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , організація та проведення профілактичних і протиепідемічних заходів, зокрема щодо санітарної охорони території України, обмежувальних заходів стосовно хворих на інфекційні хвороби та бактеріоносіїв, виробничого контролю, у тому числі лабораторних досліджень і випробувань при виробництві, зберіганні, транспортуванні та реалізації харчових продуктів і продовольчої сировини та іншої продукції, при виконанні робіт і наданні послуг, а також організація та проведення медичних оглядів і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах встановлених законом повноважень покладаються на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров'я, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, а також на громадян.
Так, відповідно до вимог статті 75 Кодексу цивільного захисту України, керівник робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації відповідного рівня, приймає рішення (розпорядження), необхідні для ліквідації наслідків надзвичайної ситуації та забезпечення безпеки постраждалих, залежно від ситуації в даному регіоні.
В свою чергу, керівником робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було видано розпорядження від 25 березня 2020 року № 2 Про заходи із ліквідації наслідків надзвичайної ситуації регіонального рівня, яка відноситься до категорії Медико-біологічні HC код 20713 Надзвичайна ситуація, пов'язана з епідемічним спалахом небезпечних інфекційних хвороб .
Пунктом 3 Вимог щодо якості реалізації продуктів харчування у закладах громадського харчування та продовольчої торгівлі (у т.ч. автозаправних комплексах та станціях, які здійснюють реалізацію продовольчих товарів), затверджених розпорядженням керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25 березня 2020 року № 2 (далі - Вимоги), заборонено продаж незахищених продуктів харчування (дозволено до продажу лише фасовані продукти та продукти в упаковці виробника).
Таким чином, в умовах надзвичайної ситуації, пов'язаної з епідемічним спалахом небезпечних інфекційних хвороб, встановлені обставини реалізації позивачем нефасованих харчових продуктів (які в умовах надзвичайної ситуації визнаються діючим законодавством як незахищені) є порушенням законодавства про харчові продукти.
У відповідності до вимог статті 75 Кодексу цивільного захисту України, розпорядження керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами, які беруть участь у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, а також громадянами і суб'єктами господарювання, розташованими у зоні надзвичайної ситуації.
Отже, оператори ринку несуть відповідальність за порушення вимог законодавства про харчові продукти, у межах господарської діяльності, яку вони здійснюють на відповідній території у період дії пункту 3 вищезазначених Вимог керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.
Відповідно, якщо у період дії вказаних обставин харчові продукти реалізувалися шляхом самообслуговування, без упаковки виробника або в нефасованому, неупакованому вигляді, вони вважаються незахищеними від будь-якого забруднення, що є порушенням п. 3 статті 49 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» , за що відповідальність визначена на рівні п. 1 ч. 1 статті 65 Закону України Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин .
Правила роздрібної торгівлі продовольчими товарами, затверджені наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 11.07.2003р. №185 (далів - Правила).
Пункт 6 розділу ІІ Особливості продажу окремих груп товарі передбачено особливості продажу риби і риботоварів.
Пункт 6.5 Правил, визначає, що продаж риби і риботоварів здійснюють після попередньої підготовки.
Заморожену рибу розпаковують, поміщають в охолоджувальні прилавки і звільняють від льоду.
Рибу солону викладають в окоренки з тузлуком. Солоні та копчені делікатесні риботовари розбирають, нарізають і викладають на емальовані підноси або листи в охолоджувальних прилавках.
Рибу гарячого копчення, кулінарні вироби і напівфабрикати викладають на підноси, листи та розміщують в охолоджувальних прилавках. Рибні консерви викладають на пристінні гірки, а пресерви - в охолоджувальні прилавки.
Кулінарні вироби і напівфабрикати, солоні, мариновані та пряні оселедці, кільку, хамсу й інші риботовари відбирають для відпуску спеціальними лопатками, виделками та щипцями.
Зазначений пункт Правил, не передбачає відпуск риби шляхом самообслуговування, а також в період поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та встановлення в Україні з 12.03.2020 року карантину.
Потужності, на яких здійснюється виробництво та/або обіг харчових продуктів, повинні відповідати таким вимогам: підтримуватися в чистому та робочому стані; бути спланованими, сконструйованими та розміщеними для належного утримання, чищення та/або дезінфекції, запобігання або мінімізації будь-якого забруднення, а також здійснення заходів, необхідних для забезпечення гігієнічних вимог, у тому числі заходів з боротьби із шкідниками, запобігання накопиченню бруду, контакту з токсичними речовинами та матеріалами, забрудненню харчових продуктів, підтримання необхідних температурних режимів (підпункти 1, 2 частини 1 статті 41 Закону України Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів ).
В статті 42 Закону України Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів закріплено гігієнічні вимоги до приміщень, де обробляються або переробляються харчові продукти.
Відповідно до ст. 43 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" від 23.12.1997 №771/97-ВР рухомі та/або тимчасові потужності (палатки, кіоски, прилавки, рухомі транспортні засоби для торгівлі) повинні відповідати таким вимогам: 1) утримуватися в чистоті та належному стані; 2) забезпечувати захист від будь-якого ризику забруднення, зокрема від шкідників та гризунів; 3) бути обладнані засобами для підтримання належної особистої гігієни; 4) поверхні (включаючи поверхню обладнань), що контактують з харчовими продуктами, утримуються у непошкодженому стані, легко чистяться та дезінфікуються, зроблені з гладких, нержавіючих, нетоксичних, придатних до миття матеріалів; 5) бути забезпечені гарячою та/або холодною питною водою у необхідній кількості; 6) мати належні засоби для гігієнічного зберігання небезпечних та/або неїстівних речовин та відходів (рідких або твердих), а також засоби для їх зберігання та подальшого поводження та/або мати відповідний договір щодо їх утилізації (знищення); 7) мати належні засоби для підтримання температури, необхідної для зберігання харчових продуктів, та її контролю; 8) забезпечувати розміщення харчових продуктів таким чином, щоб максимально знизити ризик їх забруднення.
Згідно положень ст. 45 Закону №771/97-ВР оператори ринку можуть використовувати обладнання та інвентар, з якими контактують харчові продукти, що відповідають таким вимогам:
- є чистими та у разі потреби продезінфікованими. Чищення та дезінфекція здійснюються таким чином, щоб забезпечити захист від появи ризику забруднення;
- виготовлені з матеріалів та утримуються у належному стані та умовах, що зменшують ризик забруднення та дають змогу проводити їх чищення та дезінфекцію (крім тари та упаковки, що не повертається оператору ринку);
- розміщені таким чином, що дозволяє чищення обладнання та навколишньої території.
При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваної постанови на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки оскаржувана постанова відповідає наведеним у ч. 2 статті 2 КАС України критеріям, а тому відсутні підстави для визнання його протиправним та скасування.
Зважаючи, що у задоволенні позову сторони відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексім Трейд Транс Фуд» - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.
Суддя Я.І. Добрянська