ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
09 червня 2022 року м. Київ № 640/7898/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу:
за позовомОСОБА_1
до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві
провизнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просив суд: визнати бездіяльність Головного управління Державної податкової служби у м. Києві протиправною та зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у м. Києві списати безнадійний податковий борг ОСОБА_1 з податку на доходи фізичних осіб, що виник на підставі податкового повідомлення-рішення від 26.09.2014 №0055461701.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.04.2020 залишено позовну заяву без руху та надано строк на усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.09.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.12.2016 №826/18286/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2017, задоволено позовні вимоги ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві до ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості на загальну суму 215 642,16 грн. На виконання вказаного судового рішення, судом було видано виконавчий лист із пред'явленням його до виконання до 23.03.2017 включно. Відповідач у свою чергу не вжив у вказані судом строки заходів щодо стягнення з позивача податкового боргу, а тому податковий борг вважається безнадійним за строком позовної давності та не підлягає сплаті.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, у зв'язку з чим, суд розглядає правом на подання відзиву, згідно вимог ч.6 ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.12.2016 в адміністративній справі №826/18286/16 позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 215 642,16 грн.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2017 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.12.2016 без змін.
На виконання рішення від 22.12.2016 Окружним адміністративним судом міста Києва 27.11.2018 видано виконавчий лист по справі №826/18286/16.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.12.2018 здійснено заміну стягувача у виконавчому листі в адміністративній справі №826/18286/16 - Державну податкову інспекцію у Деснянському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві її правонаступником - Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.07.2020 по справі №826/18286/16 заяву Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - задоволено. Поновлено Головному управлінню Державної фіскальної служби у м. Києві строк для пред'явлення виконавчого листа, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва 27.11.2018 у справі №826/18286/16 до виконання строком на два місяці з дня набрання даною ухвалою законної сили.
24.09.2020 державним виконавцем Деснянського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ відкрито виконавче провадження №63125363 щодо стягнення податкового боргу.
Вважаючи вказані дії протиправними, а податковий борг безнадійним, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Розглядаючи адміністративну справу по суті, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Підпунктом 14.1.153 пунктом 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума саме узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Таким чином, факт узгодження податкового зобов'язання має наслідком обов'язок платника податку сплатити таке зобов'язання у встановлений законом строк. Невиконання обов'язку зі сплати узгодженого податкового зобов'язання призводить до набуття таким зобов'язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.
Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Пунктом 59.4 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно з пунктом 101.1 статті 101 Податкового кодексу України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг. У відповідності до пункту 101.4 статті 101 Податкового кодексу України органи стягнення відкликають розрахункові документи, якими передбачено стягнення пені, штрафних санкцій та безнадійного податкового боргу, списаних відповідно до нього Кодексу.
Відповідно до п. п. 101.2.3 п. 101.2. ст. 101 ПК України під терміном "безнадійний" розуміється податковий борг платника податків, у тому числі податкового агента, стосовно якого минув строк давності, встановлений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу.
Пунктом 102.1 ст. 102 ПК України визначений строк давності у 1095 календарних днів, а пунктом 102.4 цієї статті передбачено, що у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
При цьому строк для стягнення податкового боргу починає свій перебіг з дня виникнення податкового боргу, в той час як строк для визначення грошового зобов'язання контролюючим органом відлічується з дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом.
Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 N 577 (далі - Порядок N 577).
Порядок N 577 розроблений відповідно до статті 101 глави 9 розділу Податкового кодексу України, визначає механізм списання безнадійного податкового боргу.
Згідно із пунктом 3.1 Порядку N 577 визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами доходів і зборів, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів (далі - IC) станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.
Пунктом 3.2 Порядку N 577 передбачено, що днем виникнення безнадійного податкового боргу вважається: у випадку, визначеному в підпункті 3 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, - дата прийняття рішення керівника органу доходів і зборів.
В свою чергу пунктами 4.2. Порядку N 577 передбачено, що за результатами розгляду документів, наданих платником податків, керівник (його заступник) органу доходів і зборів за наявності підстав приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке оформляється на бланку за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Рішення про списання безнадійного податкового боргу складається у двох примірниках: перший - для платника податків, другий - для органу доходів і зборів. В інших випадках, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пункту 4.2 цього розділу.
Відповідно до п. 4.4-4.5 розділу 4 Порядку N 577 структурний підрозділ органу доходів і зборів, до функцій якого належить списання безнадійного податкового боргу, здійснює таке списання щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації (розрахунку) за звітний (податковий) квартал. Рішення про списання безнадійного податкового боргу вноситься до IC не пізніше наступного робочого дня після підписання такого рішення.
Аналізуючи наведені положення, суд приходить до висновку, що податковий борг, який протягом 1095 календарних днів з дня його виникнення не був стягнутий податковим органом, визнається безнадійним та підлягає списанню органами державної податкової служби самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу, або за даними довідки відповідного контролюючого органу про наявність безнадійного податкового боргу на день виникнення безнадійного податкового боргу.
При цьому, Верховний Суд у постанові № 300/2353/19 від 09.03.2021 відзначив, що звернення платника податків про списання безнадійного податкового боргу є обов'язковим лише у випадку, якщо таких податковий борг виник внаслідок не переробної сили (форс-мажорних обставин), як це встановлено нормою пункту 4.1 Порядку №577. В інших випадках, передбачених пунктом 101.2 статті 101 ПК України пунктом 2.1 розділу ІІ Порядку № 577, розгляд питання про списання безнадійного податкового боргу ініціюється контролюючими органами щоквартально та проводиться автоматично, без участі платника податків.
Як встановлено судом, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.07.2020 по справі №826/18286/16 поновлено Головному управлінню Державної фіскальної служби у м. Києві строки для пред'явлення виконавчого листа до примусового виконання, окрім того, державним виконавцем Деснянського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ відкрито виконавче провадження №63125363 щодо стягнення податкового боргу за судовим рішенням по справі №826/18286/16.
Отже, вищевказані обставини свідчать, що контролюючий орган вживав дії щодо стягнення податкового боргу в межах процесуальних строків, які були продовжені судовим рішенням, що свідчить про те, що податковий борг не може вважатися безнадійним.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що обґрунтування та доводи позивача не знайшли свого підтвердження у ході розгляду даної справи, що є правовою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Судові витрати покласти на позивача.
Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя А.С. Мазур