ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
13 червня 2022 року м. Київ № 640/21694/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі судового засідання Новик В.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доКиївської обласної прокуратури (відповідач-1) Офісу Генерального прокурора (відповідач-2)
провизнання протиправними та скасування рішення, визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Київської обласної прокуратури, в якому просить (з урахуванням уточненої позовної заяви від 28.09.2020):
- визнати протиправним та скасувати рішення Шостої кадрової комісії №6 «Про неуспішне проходження прокурором атестації» від 07.07.2020 №10;
- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Київської області М. Киричука від 12.08.2020 №441к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції управління підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави в судах прокуратури Київської області та органів прокуратури з 17.08.2020;
- поновити ОСОБА_1 на посаді в прокуратурі Київської області, рівнозначній посаді, яку він займав станом на день звільнення;
- стягнути з прокуратури Київської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що у межах спірних правовідносин застосуванню підлягають положення Кодексу законів про працю України в частині попередження за 2 місяці про наступне вивільнення, врахування переважного права на залишення на роботі, наявність скорочення чисельності або штату працівників, змін в організації виробництва праці тощо. Разом з тим, викладеного відповідачем під час звільнення ОСОБА_1 не дотримано. Крім того, за твердженням позивача, станом на момент прийняття оскаржуваного наказу Офіс Генерального прокурора ще не було створено та своєї роботи останній не розпочав, відтак, жодного структурного підрозділу чи організаційного формування, у тому числі кадрових комісій цього Офісу, не могло бути утворено та не могло функціонувати на законних підставах. На додаток, позивачем зауважено, що оскаржуване рішення кадрової комісії від 07.07.2020 №10 не містить мотивів, з яких комісія дійшла висновку про не проходження атестації позивачем, натомість, викладені у ньому доводи є доволі гіпотетичними та неприпустимо спрощеними.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено сторонам строк для надання відзиву, відповіді на відзив, заперечення, а також витребувано від відповідачів докази та матеріали, необхідні для розгляду справи по суті.
Від представника відповідача-1 через канцелярію суду надійшов відзив, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог, вказавши на правомірність оскаржуваних рішення та наказу, з огляду на те, що звільнення позивача із займаної ним посади у прокуратурі Київської області відбулось за результатами атестації, проведеної на підставі положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 №113-ІХ (надалі - Закон №113-ІХ), які є спеціальними по відношенню до положень Кодексу законів про працю України. При цьому, останнім наголошено на тому, що вказаним Законом реорганізації чи ліквідації Генеральної прокуратури України не передбачено. За результатами проведеної атестації, а саме: співбесіди, кадровою комісією №6 прийнято рішення про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації, оскільки комісією з'ясовано обставини, які свідчать про невідповідність останнього вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.
Від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив, в якій останнім додатково наголошено на обґрунтованості заявлених позовних вимог.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.12.2020 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Офіс Генерального прокурора та встановлено останньому строк для надання пояснень щодо позову.
Від представника Офісу Генерального прокурора через канцелярію суду надійшли пояснення, в яких останнім вказано про правомірність оскаржуваних рішення та наказу, а також зазначено про те, що у чинному законодавстві не визначено критеріїв (якісних та кількісних показників) щодо відбору членів кадрових комісій, а також механізм перевірки членів кадрових комісій на відповідність вимогам. Делегування членів комісій та призначення осіб до складу кадрових комісій, за твердженням представника Офісу Генерального прокурора, є дозволеною законом дискрецією.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.11.2021 визначено розгляд справи №640/21694/20 здійснювати за правилами загального позовного провадження, а розгляд справи розпочато з початку та призначено підготовче засідання у справі.
Під час підготовчого провадження судом вжито заходи, передбачені положеннями ст. 180 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням чого, судом ухвалено про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.11.2021 до участі у справі в якості співвідповідача залучено Офіс Генерального прокурора, якому встановлено строк для подання відзиву.
Від представника відповідача-2 через канцелярію суду надійшов відзив, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог, враховуючи те, що з огляду на подання ОСОБА_1 заяви про переведення останнього на посаду прокурора до відповідної регіональної прокуратури у встановлені строки за затвердженою формою, його допущено до проходження атестації прокурорів. Як наслідок, за твердженням представника відповідача-2, останнім надано персональну згоду на те, що у разі прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації його буде звільнено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» та відповідно до вимог Закону №113-ІХ, що є усвідомленням наслідків неуспішного проходження атестації. Так, шостою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур ухвалено рішення про неуспішне проходження прокурором атестації від 07.07.2020 №10, оскільки на підставі дослідження матеріалів атестації, у тому числі особової справи та отриманих від прокурора письмових та усних відомостей, у комісії наявні висновки та обґрунтовані сумніви щодо відповідності дій і поведінки ОСОБА_1 передбаченим законодавством вимогам професійної етики та доброчесності прокурора.
Від представника позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив, в якій останнім додатково наголошено на обґрунтованості заявлених позовних вимог.
У призначене судове засідання з'явились представники сторін. Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві та відповідях на відзив. Представники відповідачів, у свою чергу, заперечували проти задоволення позовних вимог, з огляду на зміст відзивів.
Суд у судовому засіданні на підставі ч.3 ст.194 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення осіб, які з'явились у судове засідання, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзиви та відповіді на відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, під час проведення співбесіди Шостою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур (надалі - Комісія) прийнято рішення про неуспішне проходження прокурором атестації від 07.07.2020 №10, в якому зазначено, що за результатами співбесіди з ОСОБА_1 та дослідження матеріалів атестації, у тому числі особової справи, запитальника та отриманих від нього письмових та усних відповідей, Комісія дійшла до висновку та обґрунтованих сумнівів щодо відповідності дій і поведінки ОСОБА_1 передбаченим законодавством вимогам професійної етики та доброчесності прокурора.
Згідно з вказаним рішенням, зазначене ОСОБА_1 в електронних деклараціях за 2015-2019 роки майно, кошти та його витрати не відповідають доходам декларанта та його родини, а також ним не задекларовані суттєві зміни в майновому стані. Так, ОСОБА_1 при здійсненні правочинів купівлі-продажу нерухомого майна у 2017 році (земельної ділянки у Вишгородському районі Київської області, квартири площею 93 кв.м в м. Вишгород в Київській області) умисно занизив реально сплачені суми коштів та отримані доходи, що він сам і визнав під час співбесіди. Як наслідок, ОСОБА_1 також двічі не задекларував суттєві зміни у майновому стані, чим порушив вимоги ст.ст. 45,46 Закону України «Про запобігання корупції». Зокрема, як пояснив ОСОБА_1 , квартиру він придбав не за 181 тис. грн., а за 60 тис. доларів США, що еквівалентно сумі у гривнях, яка у 10 разів перевищує задекларовану вартість купівлі вказаного об'єкту нерухомості. Крім того, земельну ділянку він продав не за 135 тис. грн., а за 55 тис. доларів США. При цьому, суттєві зміни у майновому стані ОСОБА_1 не задекларовано.
Крім того, Комісією взято до уваги те, що ОСОБА_1 притягувався до дисциплінарної відповідальності (наказ від 05.03.2007 № 10) за вчинення дій, що підривають авторитет органів прокуратури.
За результатами співбесіди також вбачаються об'єктивні підстави вважати, що набуті безоплатно у власність земельні ділянки стали можливим завдяки службовому впливу ОСОБА_1 у період його роботи у Вишгородському районі Київської області.
Таким чином, вищезазначені обставини, які в більшій частині підтверджено поясненнями прокурора ОСОБА_1 та матеріалами атестації, свідчать, що його поведінка та ряд дій не відповідають вимогам ст.ст. 4-6, 16, 21 Кодексу професійної етики прокурорів та наданій ним Присяги прокурора, передбаченої ст. 36 Закону України «Про прокуратуру», а саме «згідністю нести високе звання прокурора».
У зв'язку з цим Комісією вирішено, що прокурор відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції управління підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави в судах прокуратури Київської області ОСОБА_1 не пройшов атестацію.
На підставі даного рішення Комісії прокуратурою Київської області прийнято наказ від 12.08.2020 №441к, яким, згідно з п. 3, пп. 2 п. 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ, ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції управління підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави в судах прокуратури Київської області та органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» з 17.08.2020.
Вважаючи рішення кадрової комісії та наказ про звільнення протиправними та такими, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Нормативно-правовим актом, який визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України, є Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Закон №1697-VII).
Однією з гарантій незалежності прокурора, що передбачена п. 1 ч. 1 ст. 16 Закону №1697-VII, є особливий порядок призначення прокурора на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності.
При цьому, прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом (ч. 3 ст. 16 Закону №1697-VII).
Приписами п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону №1697-VII передбачено, що прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
На звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження (ч. 5 ст. 51 Закону №1697-VII).
Отже, порядок звільнення прокурора з посади визначено спеціальним законодавством, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.01.2018 у справі № 803/31/16, від 30.07.2019 у справі № 804/406/16, від 08.08.2019 у справі № 813/150/16.
25.09.2019 набрав чинності Закон №113-ІХ, п.п. 6 та 7 Прикінцевих і перехідних положень якого визначено, що з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру».
Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором (п. 9 Прикінцевих і перехідних положень Закону №113-ІХ).
Прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації (п. 10 Прикінцевих і перехідних положень Закону №113-ІХ).
Відповідно до п.п. 12, 13 Прикінцевих і перехідних положень Закону №113-ІХ, предметом атестації є оцінка: професійної компетентності прокурора; професійної етики та доброчесності прокурора.
Атестація прокурорів включає такі етапи: 1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди; 2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
Атестація може включати інші етапи, непроходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор.
Наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 №221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (в редакції, чинній на момент проходження атестації позивачем) (надалі - Порядок №221).
Згідно з п.п. 1-6 розділу І Порядку №221, атестація прокурорів - це встановлена розділом II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон) та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.
Атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями.
Атестація слідчих органів прокуратури відбувається за процедурою, передбаченою для прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур відповідно до цього Порядку.
Проведення атестації прокурорів та слідчих регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних) забезпечують кадрові комісії Офісу Генерального прокурора, а прокурорів та слідчих місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) - кадрові комісії обласних прокуратур.
Атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями прозоро та публічно у присутності прокурора, який проходить атестацію.
Порядок роботи, перелік і склад кадрових комісій визначаються відповідними наказами Генерального прокурора.
Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора (у тому числі загальних здібностей та навичок); 2) професійної етики та доброчесності прокурора.
Атестація включає такі етапи: 1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора; 2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки; 3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
Відповідно до п. 8 розділу І Порядку №221, за результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень: 1) рішення про успішне проходження прокурором атестації; 2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
Згідно з п.п. 8-16 розділу IV Порядку №22, співбесіда проводиться кадровою комісією з прокурором державною мовою в усній формі. Співбесіда з прокурором може бути проведена в один день із виконанням ним практичного завдання.
Для проведення співбесіди кадрова комісія вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора, в тому числі про: 1) кількість дисциплінарних проваджень щодо прокурора у Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та їх результати; 2) кількість скарг, які надходили на дії прокурора до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Ради прокурорів України, з коротким описом суті скарг; 3) дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності: а) відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім'ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції; б) інші дані щодо відповідності прокурора вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; в) дані щодо відповідності поведінки прокурора вимогам професійної етики; г) матеріали таємної перевірки доброчесності прокурора; 4) інформацію про зайняття прокурором адміністративних посад в органах прокуратури з копіями відповідних рішень.
Фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування мають право подавати до відповідної кадрової комісії відомості, у тому числі на визначену кадровою комісією електронну пошту, які можуть свідчити про невідповідність прокурора критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності. Кадровою комісією під час проведення співбесіди та ухвалення рішення без додаткового офіційного підтвердження можуть братися до уваги відомості, отримані від фізичних та юридичних осіб (у тому числі анонімно).
Дослідження вказаної інформації, відомостей щодо прокурора, який проходить співбесіду (далі - матеріали атестації), здійснюється членами кадрової комісії.
Перед проведенням співбесіди члени комісії можуть надіслати на електронну пошту прокурора, яка вказана у заяві про намір пройти атестацію, повідомлення із пропозицією надати письмові пояснення щодо питань, пов'язаних з матеріалами атестації. У цьому випадку протягом трьох днів з дня отримання повідомлення, але не пізніше ніж за день до дня проведення співбесіди, прокурор може подати комісії електронною поштою письмові пояснення (у разі необхідності - скановані копії документів).
Співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження членами комісії матеріалів атестації щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, зокрема, з огляду на результати виконаного ним практичного завдання.
Співбесіда прокурора складається з таких етапів: 1) дослідження членами комісії матеріалів атестації; 2) послідовне обговорення з прокурором матеріалів атестації, у тому числі у формі запитань та відповідей, а також обговорення питання виконаного ним практичного завдання. Співбесіда проходить у формі засідання комісії.
Члени комісії мають право ставити запитання прокурору, з яким проводять співбесіду, щодо його професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.
Після завершення обговорення з прокурором матеріалів атестації та виконаного ним практичного завдання члени комісії без присутності прокурора, з яким проводиться співбесіда, обговорюють її результати, висловлюють пропозиції щодо рішення комісії, а також проводять відкрите голосування щодо рішення комісії стосовно прокурора, який проходить атестацію. Результати голосування вказуються у протоколі засідання.
Залежно від результатів голосування комісія ухвалює рішення про успішне проходження прокурором атестації або про неуспішне проходження прокурором атестації.
Наказом Генерального прокурора від 17.10.2019 №233 затверджено Порядок роботи кадрових комісій (надалі - Порядок №233).
Приписами п. 12 Порядку №233 визначено, що рішення комісії, крім зазначених в абзаці другому цього пункту, в тому числі процедурні, обговорюється її членами і ухвалюються шляхом відкритого голосування більшістю голосів, присутніх на засіданні членів комісії. Член комісії вправі голосувати «за» чи «проти» рішення комісії. У разі рівного розподілу голосів, приймається рішення, за яке проголосував голова комісії.
Рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди ухвалюється шляхом відкритого голосування більшістю від загальної кількості членів комісії. Якщо рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди не набрало чотирьох голосів, комісією ухвалюється рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
Рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття.
Як вбачається з матеріалів справи, на засіданні Комісії, оформленого протоколом від 07.07.2020 №5, прийнято рішення про неуспішне проходження атестації прокурором ОСОБА_1 («за» - 0, «проти» - 6), на підставі чого Комісією прийнято рішення від 07.07.2020 №10 «Про неуспішне проходження прокурором атестації».
Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що за результатами співбесіди з ОСОБА_1 та дослідження матеріалів атестації, у тому числі особової справи, запитальника та отриманих від нього письмових та усних відповідей, Комісія дійшла до висновку та обґрунтованих сумнівів щодо відповідності дій і поведінки ОСОБА_1 передбаченим законодавством вимогам професійної етики та доброчесності прокурора.
Згідно з вказаним рішенням, зазначене ОСОБА_1 в електронних деклараціях за 2015-2019 роки майно, кошти та його витрати не відповідають доходам декларанта та його родини, а також ним не задекларовані суттєві зміни в майновому стані. Так, ОСОБА_1 при здійсненні правочинів купівлі-продажу нерухомого майна у 2017 році (земельної ділянки у Вишгородському районі Київської області, квартири площею 93 кв.м в м. Вишгород в Київській області) умисно занизив реально сплачені суми коштів та отримані доходи, що він сам і визнав під час співбесіди. Як наслідок, ОСОБА_1 також двічі не задекларував суттєві зміни у майновому стані, чим порушив вимоги ст.ст. 45,46 Закону України «Про запобігання корупції». Зокрема, як пояснив ОСОБА_1 , квартиру він придбав не за 181 тис. грн., а за 60 тис. доларів США, що еквівалентно сумі у гривнях, яка у 10 разів перевищує задекларовану вартість купівлі вказаного об'єкту нерухомості. Крім того, земельну ділянку він продав не за 135 тис. грн., а за 55 тис. доларів США. При цьому, суттєві зміни у майновому стані ОСОБА_1 не задекларовано.
Крім того, Комісією взято до уваги те, що ОСОБА_1 притягувався до дисциплінарної відповідальності (наказ від 05.03.2007 № 10) за вчинення дій, що підривають авторитет органів прокуратури.
За результатами співбесіди також вбачаються об'єктивні підстави вважати, що набуті безоплатно у власність земельні ділянки стали можливим завдяки службовому впливу ОСОБА_1 у період його роботи у Вишгородському районі Київської області.
Таким чином, вищезазначені обставини, які в більшій частині підтверджено поясненнями прокурора ОСОБА_1 та матеріалами атестації, свідчать, що його поведінка та ряд дій не відповідають вимогам ст.ст. 4-6, 16, 21 Кодексу професійної етики прокурорів та наданій ним Присяги прокурора, передбаченої ст. 36 Закону України «Про прокуратуру», а саме «згідністю нести високе звання прокурора».
Отже, враховуючи те, що наведене рішення, у силу Закону №113-ІХ, є законодавчо мотивованою підставою для прийняття прокуратурою Київської області наказу про звільнення позивача з посади, останнє має ознаки рішення суб'єкта владних повноважень, а тому має відповідати вимогам ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до змісту якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом під час судового засідання було досліджено диск, що містить співбесіду з позивачем, проведену Комісією в межах проходження ним атестації. В контексті з наведеним, слід зазначити, що пояснення, надані позивачем Комісії у ході цієї співбесіди, дійсно є спірними, відповіді на поставлені запитання Комісії є суперечливими та викликають обґрунтований сумнів щодо відповідності ОСОБА_1 ст.ст. 4-6, 16, 21 Кодексу професійної етики прокурорів та наданій ним Присяги прокурора, передбаченої ст. 36 Закону України «Про прокуратуру», а саме «з гідністю нести високе звання прокурора».
Таким чином, на думку суду, сумніви Комісії щодо відповідності ОСОБА_1 вимогам професійної етики та доброчесності є обґрунтованими, з огляду на спірні пояснення позивача щодо набутого ним майна, оскільки, зокрема, останні слугували підставою для висновків Комісії, за яких позивач не відповідає законодавчо визначеним критеріям для зайняття посади прокурора, перевірка на наявність яких здійснюється в межах атестації прокурорів.
Наведене дає підстави стверджувати, що оскаржуване рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором ОСОБА_1 та сумніви щодо його професійної етики, є обґрунтованими та підтверджуються дослідженими у судовому засіданні належними та допустимими доказами, що дають змогу встановити дійсні підстави/мотиви, з яких виходила Комісія під час ухвалення оскаржуваного позивачем рішення.
При цьому, посилання Комісії на те, що ОСОБА_1 притягувався до дисциплінарної відповідальності (наказ від 05.03.2007 № 10) за вчинення дій, що підривають авторитет органів прокуратури, суд відхиляє як необґрунтовані, оскільки, відповідно до положень Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Водночас, питання про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності було предметом дослідження повноважного органу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №500/2670/20.
Інші доводи позивача не спростовують вищезазначених висновків суду та не доводять протилежного.
Враховуючи наведене вище, рішення Шостої кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації від 07.07.2020 №10 є правомірним та не підлягає скасуванню, а отже позовні вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Як наслідок, виходячи з того, що оскаржуваний наказ прокуратури Київської області від 12.08.2020 №441к прийнято на підставі рішення Шостої кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації від 07.07.2020 №10, щодо якого суд дійшов висновку про його правомірність, даний наказ також не підлягає скасуванню, а ОСОБА_1 , не підлягає поновленню на посаді, з якої останнього звільнено, а саме: на посаді прокурора відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції управління підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави в судах прокуратури Київської області та органів прокуратури.
У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень довів правомірність свого рішення, а отже, довів необґрунтованість позовних вимог та відмову у їх задоволенні.
Керуючись ст.ст. 77, 139, 245, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні адміністративного позову.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.О. Скочок