23 серпня 2022 р. м. Чернівці Справа № 600/2922/22-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Лелюк О.П., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернівецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки в особі начальника, підполковника Масьовського Василя Володимировича про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
22 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Чернівецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки в особі начальника, підполковника ОСОБА_2 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Чернівецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки в особі начальника, підполковника ОСОБА_2 щодо примусового вилучення в ОСОБА_1 належного йому на праві власності транспортного засобу марки DODGE RAM 1500, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_2 , 2017 року випуску;
- зобов'язати Чернівецький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки в особі начальника, підполковника ОСОБА_2 , повернути ОСОБА_1 транспортний засіб марки DODGE RAM 1500, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_2 , 2017 року випуску.
Ухвалою суду від 23 серпня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито відкрити провадження у цій справі, вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Водночас з наявних матеріалів вбачається подання позивачем заяви про забезпечення позову, у якій заявник просить суд заборонити відповідачу та іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмету спору, а саме: використання транспортного засобу марки DODGE RAM 1500, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_2 , 2017 року випуску, що належить ОСОБА_1 .
В обґрунтування поданої заяви зазначено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або навіть унеможливити виконання рішення суду, оскільки мова йде про повернення незаконно вилученого транспортного засобу марки DODGE RAM 1500, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_2 , 2017 року випуску, що належить ОСОБА_1 . Також вказано, що подальше його використання може призвести до пошкодження або навіть до знищення названого транспортного засобу. На думку заявника, застосування заявленого заходу забезпечення позову належним чином запровадить тимчасові обмеження, існування яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Крім того, зазначено, що такий вид забезпечення є співмірним заявленим позовним вимогам.
Розглянувши заяву про забезпечення позову та перевіривши додані до неї матеріали, суд зазначити таке.
Питання забезпечення позову регулюються главою 10 Розділу І Кодексу адміністративного судочинства України (статті 150-158).
Згідно частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно частини першої та другої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Таким чином, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Наведеною вище нормою процесуального закону передбачено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову і суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Водночас будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам (роз'яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17, від 24 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, які суд враховує в силу частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналіз змісту поданої заяви про забезпечення позову дає підстави для висновку про не наведення заявником обґрунтованих та переконливих доводів й, відповідно, не надання належних доказів, які б у своїй сукупності могли свідчити про те, що невжиття заходів, про які просить позивач, може істотно ускладнити чи унеможливити:
1) виконання рішення суду, прийнятого за результатом розгляду адміністративної справи;
2) ефективний захист порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся;
3) поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Отже, заявником не наведено підстав для забезпечення позову, передбачених пунктом 1 частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Твердження, викладені в обґрунтування поданої заяви, ґрунтуються виключно на припущеннях заявника.
При цьому суд звертає увагу на те, що на підтвердження доводів заяви про забезпечення позову позивачем не додано належних та достовірних доказів безпосереднього використання (чи пошкодження) відповідачем або іншими особами станом на час подання до суду указаної заяви (22 серпня 2022 року) примусово вилученого ще 18 березня 2022 року у позивача транспортного засобу марки DODGE RAM 1500, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_2 , 2017 року випуску.
Щодо тверджень у поданій заяві про незаконність вилучення відповідачем у позивача належного йому транспортного засобу марки DODGE RAM 1500, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_2 , 2017 року випуску, то такі суд оцінює критично та вважає їх передчасними, оскільки наведення в ухвалі суду про забезпечення позову очевидних ознак протиправності оскаржуваних дій відповідача буде фактично означати вирішення спору по суті до ухвалення рішення в адміністративній справі, що в даному випадку є неприпустимим та порушуватиме такі визначальні принципи адміністративного судочинства як змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі (стаття 9 Кодексу адміністративного судочинства України).
Стосовно тверджень щодо заборони відповідачу використовувати транспортний засіб, що належить позивачу, а також про те, що існує велика загроза пошкодження чи навіть знищення транспортного засобу, суд зазначає наступне.
Як вбачається з доданих до позову матеріалів, належний позивачу транспортний засіб марки DODGE RAM 1500, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_2 , 2017 року випуску, було примусово вилучено відповідачем 18 березня 2022 року в умовах правового режиму воєнного стану для потреб Збройних Сил України.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", із змінами, внесеними згідно з Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022 та №573/2022 від 12.08.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022.
Такий триває і станом на день розгляду судом поданої позивачем заяви.
Статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 №389-VIII (далі - Закон №389-VIII) визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
За приписами пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 8 Закону №389-VIII, в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: використовувати потужності та трудові ресурси підприємств, установ і організацій усіх форм власності для потреб оборони, змінювати режим їхньої роботи, проводити інші зміни виробничої діяльності, а також умов праці відповідно до законодавства про працю; примусово відчужувати майно, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучати майно державних підприємств, державних господарських об'єднань для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку та видавати про це відповідні документи встановленого зразка.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Так, статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року №3543-ХІІ (далі - Закон №3543-ХІІ) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Стаття ж 6 Закону № 3543-XII визначає військово-транспортний обов'язок.
Зокрема, ч. 1 та 2 ст. 6 Закону №3543-XII передбачено, що військово-транспортний обов'язок установлюється з метою задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань на особливий період транспортними засобами і технікою і поширюється на центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації, у тому числі на залізниці, порти, пристані, аеропорти, нафтобази, автозаправні станції дорожнього господарства та інші підприємства, установи і організації, які забезпечують експлуатацію транспортних засобів, а також на громадян - власників транспортних засобів.
Порядок відшкодування державою вартості майна чи збитків, яких зазнають центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації, а також громадяни внаслідок вилучення чи примусового відчуження транспортних засобів в особливий період, визначається законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 №1921 затверджено "Положення про військово-транспортний обов'язок" (далі - Положення №1921), яким визначено порядок виконання військово-транспортного обов'язку для задоволення потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецзв'язку та Держспецтрансслужби (далі - військові формування) на особливий період транспортними засобами і технікою усіх типів і марок вітчизняного та іноземного виробництва, їх повернення під час демобілізації та компенсації шкоди, завданої транспортним засобам і техніці внаслідок їх залучення під час мобілізації.
Згідно п. 6 Положення №1921 військово-транспортний обов'язок є складовою частиною мобілізаційної підготовки і мобілізації в державі та включає в себе проведення заходів, пов'язаних з військовим обліком, завчасною підготовкою, перевіркою готовності до передачі та передачею в особливий період транспортних засобів і техніки військовим формуванням.
Аналізуючи наведені норми матеріального права та доводи позивача, суд наголошує, що забезпечення позову шляхом заборони відповідачу та іншим особам використовувати належний позивачу транспортний засіб суперечить встановленому ст. 6 Закону №3543-XII та п. 6 Положення №1921 військово-транспортному обов'язку власників транспортних засобів - громадян, що є неприпустимим під час оголошеної Президентом України загальної мобілізації в умовах воєнного стану, який наразі триває в Україні.
Забезпечення позову в запропонований позивачем спосіб, на переконання суду, призведене до нівелювання встановленого законом військово-транспортного обов'язку позивача як громадянина та власника транспортного засобу. Водночас оцінка доводам позивача про порушення відповідачем процедури примусового вилучення транспортного засобу буде надана судом при вирішенні даної справи по суті заявлених вимог після встановлення дійсних обставин справи та зі з'ясуванням позиції відповідача.
Крім того, з огляду на доводи поданої заяви, суд звертає увагу, що чинним законодавством передбачено відшкодування державою вартості майна чи збитків, яких зазнають громадяни внаслідок вилучення чи примусового відчуження транспортних засобів в особливий період.
Враховуючи викладене у своїй сукупності, суд приходить до висновку про необґрунтованість поданої заяви про забезпечення позову, а тому така задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 150, 154, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернівецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки в особі начальника, підполковника Масьовського Василя Володимировича про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Апеляційну скаргу на дану ухвалу може бути подано до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя О.П. Лелюк