23 серпня 2022 року м. Рівне №460/8725/22
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. розглянувши в письмовому провадженні процесуальне питання, пов'язане з розглядом справи за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання протиправними дій, вчиненних суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду,
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 12 травня 2022 року у справі №460/8725/22 задоволено повністю позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Рівненської області. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 з 04.10.2021 доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території гарантованого добровільного відселення, у розмірі визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №796-XII від 28.02.1991. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 доплату до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території гарантованого добровільного відселення, у розмірі визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №796-XII від 28.02.1991, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет України на відповідний рік) починаючи з 04.10.2021 до зміни законодавства або зміни правового статусу.
Рішення суду набрало законної сили 14 червня 2022 року.
14 червня 2022 року по справі видано виконавчий лист.
22 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Вказана заява обґрунтована тим, що на виконання рішення суду Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснило перерахунок доплати до пенсії заявника, однак не у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
Частиною першою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Відповідно до частини другої цієї статті, у такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
Верховним Судом у постанові від 21 березня 2019 року у справі № 805/1458/17-а сформовано правову позицію відповідно до якої звернення рішення суду до примусового виконання є обов'язковою передумовою для подання заяви у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки повноваження щодо вчинення дій щодо примусового виконання рішення суду, в тому числі і щодо перевірки його виконання, належать передусім до повноважень виконавців, а звернення до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України є виключною мірою, якщо позивачем було вичерпано усі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.
Вказаний висновок суду підтримано Верховним Судом у постанові від 27 червня 2019 року у справі № 807/220/18.
Аналогічний підхід застосовано в ухвалах Верховного Суду від 05 липня 2021 року у справі № 260/636/19, від 18 грудня 2020 року у справі № 200/5793/20-а.
Таким чином подана ОСОБА_1 заява через відсутність документально підтвердженої інформації про хід виконавчого провадження, не відповідає вимогам пункту 8 частини другої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини другої пункту 5 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
З урахуванням викладеного суд прийшов до висновку, що заява ОСОБА_1 подана у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає поверненню заявнику.
Керуючись статтями 166, 241, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 , подану у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, у справі №460/8725/22 повернути заявнику.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення в повному обсязі. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 23 серпня 2022 року
Суддя Н.В. Друзенко