03 серпня 2022 року м. Рівне №460/2829/22
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В.В. за участю секретаря судового засідання Чорнобривого В.О. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: ОСОБА_1 , представник Оніщук В.П.,
відповідача №1: представник Борисевич Д.В.,
відповідача №2: представник Кузьмич Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доДержавної податкової служби України, Головного управління ДПС у Рівненській області
про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
ОСОБА_2 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наказом в.о. голови ДПС України №37-о від 13.01.2022 його було звільнено з займаною посади за угодою сторін. Позивач не погоджується з таким наказом, зазначає, що написання заяви про звільнення відбувалось під психологічним тиском, а заява про відкликання заяви про звільнення не взята до уваги.
Зокрема, позивач в позовній заяві зазначає про наступні обставини.
13.01.2022 позивача було викликано на термінову розмову до в.о. голови ДПС України Кірієнко Тетяни. За наслідками розмови, головою ДПС України було повідомлено позивача, що посадовими особами Державного бюро розслідувань було затримано ОСОБА_3 за підозрою у вчиненні корупційного злочину. Оскільки, ОСОБА_3 був посадовою особою ГУ ДПС у Рівненській області, то позивач, як керівник установи є відповідальним за вчинки підлеглих. Не погоджуючись з таким твердженням позивач зауважив, що він сумлінно та добросовісно виконує покладені на нього обов'язки, без будь-яких корупційних складових, проступків, а тому бажає продовжувати свою службу в ГУ ДПС у Рівненській області. Що стосується ОСОБА_3 , то позивач зауважував на тому, що вказана особа звільнилася з ГУ ДПС у Рівненській області ще 31.12.2021, а тому не могла вчинити корупційний злочин 04.01.2022 не будучи вже посадовою особою ГУ ДПС у Рівненській області. Водночас, ігноруючи твердження та доводи позивача, як зазначає позивач, голова ДПС України наполягала на написанні заяви про звільнення, всупереч власному волевиявленню позивача.
Також позивач вказує, що доводи в.о. голови ДПС України супроводжувались різного роду погрозами, в тому числі і проведення службових розслідувань, службових перевірок, обшуків та іншого.
З метою припинення погроз та тривалого психологічного тиску, він власноручно написати заяву про звільнення. Після цього, позивач повернувшись до м.Рівне підписав підготовлену адвокатом заяву про відкликання заяви про звільнення та направив заяву службами кур'єрської доставки.
Також позивач зауважує, що результатом того, що на нього чинився психологічних тиск стало погіршення його самопочуття та стаціонарне (амбулаторне) лікування в медичному закладі.
Позивач наполягає на тому, що звільнення було фактично зумовлене ініціативою роботодавця/суб'єкта призначення, а не його як працівника, чи за угодою сторін.
Також позивач зауважував, що відповідач позбавив його права на відкликання своєї заяви про звільнення, і, крім того, звільнив його у період тимчасової непрацездатності, що є самостійною підставою скасування оскаржуваного наказу. За сукупністю наведених обставин просив скасувати наказ про звільнення, поновити його на посаді та стягнути середній заробіток.
Щодо моральної шкоди, зазначає, що моральна шкода виразилась у негативних емоціях та переживаннях з приводу психологічного тиску, примушуванні до написання заяви про звільнення без наявності вільного волевиявлення, безпідставних звинувачень у вчиненні службових порушень та корупційних схем, порушення його честі та ділової репутації, безпідставних приниженням та звинуваченнях. А тому, з огляду на вищезазначені обставини, просить стягнути моральну шкоду, розмір якої позивач окреслив розміром в 1грн.
Ухвалою від 15.02.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено провадити за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.
14.03.2022 представником відповідачів подано до суду спільний відзив, відповідно до якого щодо задоволення позовних вимог заперечують. В обґрунтування заперечень зазначає, що 12.01.2022 позивачем власноручно була написана заява, в якій він просив звільнити його із займаної посади за угодою сторін. При цьому, сторона відповідача категорично заперечує існування будь-якого тиску чи примусу по відношенню до позивача. Крім того, направлення заяви позивачем про відкликання попередньої заяви не має наслідком скасування наказу на звільнення за згодою сторін, оскільки, в даному випадку згода про анулювання попередньої домовленості сторін не була досягнута. Також відповідачі, зауважують, що у відповідності до ч.3 ст.40 КЗпП України звільнення співробітника в період тимчасової непрацездатності заборонено тільки у випадках, коли звільнення відбувається з ініціативи роботодавця. Перелік цих випадків наведено в ст. 40 і 41 цього Кодексу. У випадку припинення трудового договору за угодою сторін таке правило не діє. За наведеного, представник відповідачів просила відмовити в позові за його безпідставністю.
17.03.2022 представником відповідачів подано клопотання про зупинення провадження у справі.
Ухвалою суду від 22.03.2022 клопотання про зупинення провадження - задоволено, провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - зупинено до закінчення строку, на який було введено воєнний стан на території України.
23.03.2022 позивачем подано відповідь на відзив, згідно з яким наведено додаткові обґрунтування кожного з доводів позовної заяви.
04.04.2022 представником відповідачів подано заперечення на відповідь на відзив.
05.04.2022 представник позивача не погоджуючи з ухвалою суду першої інстанції від 22.03.2022 про зупинення провадження подав апеляційну скаргу.
За результатами апеляційного перегляду ухвали суду від 22.03.2022 про зупинення провадження, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2022 року ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 22 березня 2022 року про зупинення провадження у справі № 460/2829/22 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
13.06.2022 матеріали справи після закінчення апеляційного провадження повернуто до Рівненського окружного адміністративного суду.
Ухвалою суду від 14.06.2022 вирішено продовжити розгляд адміністративної справи.
22.06.2022 позивачем подано додаткові пояснення щодо направлення заяви про відкликання заяви про звільнення засобами кур'єрського зв'язку.
22.06.2022 ухвалою суду, постановленою без виходу судді до нарадчої кімнати відмовлено у задоволенні клопотання про проведення психофізіологічної експертизи .
06.07.2022 представником відповідачів подано заперечення на додаткові пояснення.
06.07.2022 ухвалою суду, постановленою без виходу судді до нарадчої кімнати закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.
26.07.2022 представником ДПС України подано додаткові пояснення щодо доступу до адміністративних будівель апарату ДПС України.
27.07.2022 представником ГУ ДПС у Рівненській області подано додаткові пояснення щодо пояснення позивача допитаного як свідка.
02.08.2022 представником ДПС України подано додаткові пояснення щодо доцільності допиту в якості свідка ОСОБА_4 .
В судовому засіданні 03.08.2022 ухвалою суду, постановленою без виходу судді до нарадчої кімнати відмовлено у задоволенні клопотання позивача про виклик свідка.
Також, 03.08.2022 в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
ОСОБА_2 19.08.2021 призначений на посаду заступника начальника ГУ ДПС у Рівненській області, що підтверджується відомостями трудової книжки (т.1 а.с.16-18).
12.01.2022 позивачем подано заяву про звільнення його з займаної посади з 13 січня 2022 року за згодою сторін. (т.1 а.с.207)
З долученої до матеріалів справи копії заяви ОСОБА_1 , вбачається, що заява написана власноручно та містить особистий підпис позивача.
В судовому засіданні позивач, допитаний в якості свідка повністю визнав власноручне написання такої заяви, однак стверджував про психологічний тиск зі сторони в.о. голови ДПС України до її написання. Вказав щодо відсутності добровільного волевиявлення на звільнення з займаної посади. Додатково зазначав, що був позбавлений можливості покинути адміністративну будівлю ДПС України з огляду на анулювання пропуску, а також пояснив, що повідомляти про психологічний тиск щодо написання заяви про звільнення відповідним органам не вбачав доцільним, оскільки це режимний об'єкт, доступ до якого обмежений. Крім того, відповідно до його показів, тиск зі сторони в.о. голови ДПС України Кірієнко Тетяни підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному сайті ДПС України (https://tax.gov.ua/media-tsentr/novini/553185.html) з висловлюваннями в.о. Голови ДПС України ОСОБА_5 про корупційні прояви.
Додатково пояснив суду, що працював в податкових органах майже 30 років, добросовісно та відповідально виконуючи свої обов'язки, без будь-яких корупційних складових, в подальшому мав набір та бажання продовжувати працювати у зв'язку з чим, відразу після повернення з м.Київ у м.Рівне, 12.01.2022 позивачем сформовано заяву про відкликання заяви про звільнення.
На підтвердження вказаної обставини, позивачем до матеріалів справи долучено копію відповідної заяви, наступного змісту: 12.01.2022 відбулась зустріч ОСОБА_1 з в.о. голови ДПС України на котрій останньою було вчинено значний психологічний тиск та примус, застосовані погрози щодо ОСОБА_1 й примушено його до написання заяви про звільнення за ч.2 ст.86 Закону України “Про державну службу”. ОСОБА_2 зазначає, що сумлінно та добросовісно виконує покладені на нього обов'язки, без будь-яких корупційних складових, проступків тощо й бажає продовжувати свою працю професійного державного службовця на посаді заступника начальника Головного управління ДПС у Рівненській області й жодних підстав звільнення ОСОБА_1 з ініціативи роботодавця немає. При цьому, зважаючи на тиск та примус в.о. голови ДПС України на ОСОБА_1 й відсутність вільного волевиявлення та дійсної волі ОСОБА_1 на звільнення (у т.ч. під час написання заяви про звільнення від 12.01.2022 за ч.2 ст.86 Закону України “Про державну службу”) та фактичне намагання в.о. голови ДПС України звільнити ОСОБА_1 без законних правових підстав з ініціативи роботодавця/суб'єкта призначення (у т.ч. під видом звільнення “за угодою сторін”), ОСОБА_2 просить вважати такою, що відкликана подану останнім Заяву про звільнення від 12.01.2022 року (у т.ч. як така, що складена без вільного волевиявлення, під психологічним тиском) та не здійснювати звільнення ОСОБА_1 з займаної посади зступника начальника Головного управління ДПС у Рівненській області (т.1, а.с.20).
Вищезазначену заяву було надіслано позивачем засобами кур'єрської доставки «GrandEX», накладна №2251433 (т.1, а.с.21)
13.01.2022, в.о. начальника ДПС України видано наказ №37-о “Про звільнення ОСОБА_1 ” з 13.01.2022 з посади заступника начальника ГУ ДПС у Рівненській області за угодою сторін, згідно з частиною другою статті 86 Закону України “Про державну службу”. Підставою наказу зазначено заяву ОСОБА_1 , лист погодження Міністерства фінансів України. (т.1, а.с.19).
Не погоджуючи з звільненням, позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу регулює Закон України “Про державну службу” №889-VIII від 10.12.2015.
Відповідно до частин другої-третьої статті 5 цього Закону відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
За правилами частини першої статті 83 Закону №889-VIII, державна служба припиняється:
1) у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону);
2) у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 цього Закону);
3) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону);
4) за ініціативою суб'єкта призначення (стаття 87 цього Закону);
5) у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 88 цього Закону);
6) у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв'язку із зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону);
7) у разі виходу державного службовця на пенсію або досягнення ним 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом;
8) у разі застосування заборони, передбаченої Законом України "Про очищення влади";
9) з підстав, передбачених контрактом про проходження державної служби (у разі укладення) (стаття 88-1 цього Закону).
В свою чергу, за правилами частини першої статті 86 Закону №889-VIII, державний службовець має право звільнитися зі служби за власним бажанням, попередивши про це суб'єкта призначення у письмовій формі не пізніш як за 14 календарних днів до дня звільнення.
Відповідно до частини другої цієї ж статті, державний службовець може бути звільнений до закінчення двотижневого строку, передбаченого частиною першою цієї статті, в інший строк за взаємною домовленістю із суб'єктом призначення, якщо таке звільнення не перешкоджатиме належному виконанню обов'язків державним органом.
В силу вимог частини третьої - суб'єкт призначення зобов'язаний звільнити державного службовця у строк, визначений у поданій ним заяві, у випадках, передбачених законодавством про працю.
Таким чином статтею 86 Закону №889-VIII встановлено, як правила припинення державної служби за ініціативою державного службовця, так і правила припинення державної служби за угодою сторін.
Що стосується припинення державної служби за угодою сторін, то норма частини другої статті 86 Закону №889-VIII в повній мірі відповідає положенню пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України, за вимогами якої угода сторін є підставою для припинення трудового договору, з тією лише відмінністю, що для припинення державної служби встановлена додаткова умова, а саме, припинення трудових відносин з певним державним службовцем не повинно перешкоджати належному виконанню державним органом своїх обов'язків.
Необхідно зазначити, що законодавством не встановлено відповідного порядку чи строків припинення державної служби за угодою сторін, у зв'язку з чим вони визначаються державним службовцем і відповідною уповноваженою особою державного органу у кожному конкретному випадку.
Припинення державної служби за частиною другою статті 86 Закону №889-VIII застосовується у випадку взаємної згоди сторін, а пропозиція (ініціатива) про припинення трудового договору за цією підставою може виходити як від державного службовця, так і від уповноваженої особи відповідного державного органу. При цьому, припинення державної служби за угодою сторін не передбачає попередження про звільнення ні від державного службовця, ні від державного органу, а день закінчення державної служби визначається сторонами виключно за взаємною згодою.
У цій справі така угода була оформлена між сторонами шляхом подання позивачем заяви про звільнення за згодою сторін із зазначенням конкретної дати звільнення - 13 січня 2022 року. Вказана заява написана ОСОБА_6 власноручно 12.01.2022 і містить його особистий підпис. Вказані обставини не заперечувались стороною позивача.
Таким чином, державний службовець та уповноважена особа відповідного державного органу домовилися про певну дату припинення трудового договору і, відповідно, правовідносин державної служби.
Така угода сторін є самостійною підставою припинення трудового договору, яка відрізняється від розірвання трудового договору з ініціативи працівника та з ініціативи власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу тим, що в цьому разі потрібне спільне волевиявлення сторін, спрямоване на припинення трудових відносин в обумовлений строк і саме з цих підстав. Анулювати таку домовленість можна також лише за взаємною згодою про це сторін.
Основною відмінністю між звільненням за угодою (або ж згодою) сторін та звільненням з ініціативи державного службовця є вираження бажання обох сторін одночасно у випадку угоди сторін та, відповідно, наявність бажання лише державного службовця у випадку припинення трудових відносин за його ініціативою.
Тобто, звільнення за угодою сторін передбачає, що державним службовцем та відповідним державним органом досягнуто спільної згоди щодо припинення трудового договору у визначений строк. У свою чергу, звільнення з ініціативи державного службовця не передбачає обов'язкової наявності згоди уповноваженої особи відповідного державного органу на таке звільнення, оскільки в даному випадку державний службовець, реалізовує своє право, передбачене законодавством, а уповноважена особа відповідного державного органу вимушена погодитись зі звільненням державного службовця незалежно від свого бажання. Отже, законність припинення державної служби за угодою сторін фактично поставлено у залежність від наявності взаємної згоди державного службовця та уповноваженої особи відповідного державного органу на таке звільнення.
Разом із тим, за частиною другою статті 86 Закону №889-VIII державна служба може бути припиненою у будь-який строк, стосовно якого досягли домовленості державний службовець та уповноважена особа відповідного державного органу. Такий строк може бути як меншим, так і перевищувати встановлений для припинення державної служби за власним бажанням двотижневий період. При цьому, дату припинення трудових відносин за угодою сторін сторони визначають за взаємною домовленістю.
У контексті зазначеного суд приходить до висновку, що відкликання ОСОБА_6 заяви від 12 січня 2022 року про звільнення із займаної посади 13 січня 2022 року за згодою сторін могло б мати місце лише у випадку надання на це згоди в.о. голови ДПС України.
Враховуючи ж відсутність згоди уповноваженої особи відповідного державного органу на відкликання державним службовцем своєї заяви про звільнення 13 січня 2022 року за угодою сторін, слід констатувати, що звільнення позивача відбулося у порядку та спосіб, що визначені, як законодавством про працю, так і законодавством про державну службу.
Що стосується його заяви про відкликання заяви про звільнення, датованої 12.01.2022, яка відправлена за допомогою кур'єрської служби доставки “GrandEX” 12.01.2022
Судом встановлено, що 12.01.2022 о 22:15 ОСОБА_2 , користуючись послугами кур'єрської служби доставки “GrandEX”, направив ДПС України документи (як зазначає позивач - заяву про відкликання заяви про звільнення), вказане відправлення оформлене накладною №2251433, копія якого знаходиться в матеріалах справи (т.1, а.с.123)
Вказане відправлення отримане ДПС України 10.02.2022 о13:00, про що свідчить відповідна відмітка та особистий підпис одержувача в накладній №2251433 справи (т.1, а.с.123)
Водночас, на офіційному сайті даної кур'єрської служби (http://www.grandex.com.ua/?lang=ua), відсутня інформація про дату прийняття такого відправлення. Датою, яка вручено відправлення в м.Рівне є 09.02.2022 (час 11:24:47, статус : в процесі доставки)
Представник відповідача в судовому засіданні наголошував, що відправлення з порядковими номерами, що наближені до номера 2251433, відносяться до відправлень, переданих в кур'єрську служби доставки у лютому, а не в січні 2022 року (січню відповідають накладні з номерами 2251360, 2251361 і т.д.).
Позивач в додаткових поясненнях, вказує, що такі твердження ґрунтуються на припущеннях, оскільки партнерами ТОВ «ГРАНДЕКС ГРУП» у регіонах є чисельні суб'єкти господарювання, так на території Рівненської області таким партнером є ФОП ОСОБА_7 , якій надавали бланки накладних з номерами №2251410 - №2251440. Також зазначає, що використання бланків накладних здійснюється кожним партнером самостійно в залежності від кількості замовлених відправлень, а тому використання бланку з суміжним порядковим номером в іншому регіоні не може свідчити про дату формування накладної в м.Рівне.
Суд погоджується з доводами сторони відповідача, і водночас, відхиляє доводи позивача, що такі твердження ґрунтуються на припущеннях, оскільки форма «Відстеження замовлення» знаходиться в загальному користуванні на офіційному сайті суб'єкта господарювання, яким було надано послуги з кур'єрської доставки товарів.
Позивач вказує, в додаткових поясненнях, що на території Рівненської області партнером ТОВ «ГРАНДЕКС ГРУП» є ФОП ОСОБА_7 , якій надавали бланки накладних з номерами в діапазоні №2251410 - №2251440.
Як встановлено судом з даних наявних на офіційному сайті кур'єрської служби (http://www.grandex.com.ua/?lang=ua), відправлення з номером №2251410 - 2251417 оформлені в м.Київ, відправлення з номером №2251423 - 2251432, та №2251439 - 22251440 не зареєстровані та на сайті не відображаються.
Водночас, номери накладних (які, як зазначає позивач видані ФОП ОСОБА_7 ) №2251419-2251421, які оформлялись в м.Рівне датовані крайніми числами 2022 року, зокрема 21.01.2022, 28.01.2022. Суміжні номери з відправлення ОСОБА_1 (№2251433), зокрема №2251434-2251438 сформовані в лютому 2022 року, зокрема в період з 04.02.2022 по 15.05.2022.
Також, суд вважає за доцільне зауважити, що позивачем та його представником не пред'явлено жодного належного і допустимого доказу щодо оформлення відправлення саме 12.01.2022 а також щодо оплати вказаного кур'єрського відправлення.
В будь-якому випадку, якщо роботодавець і працівник домовилися про певну дату припинення трудового договору, працівник не має права в односторонньому порядку відкликати свою заяву про звільнення. Анулювати таку домовленість можна лише за взаємною згодою про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.
Про необхідність наявності взаємної згоди власника або уповноваженого ним органу та працівника щодо анулювання домовленості про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України також зазначено у постановах Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, зокрема у постанові від 29 жовтня 2020 року у справі №826/3388/18, від 11 березня 2020 року у справі №120/930/19-а, від 11 липня 2018 року у справі № 814/2853/16, від 19 липня 2019 року у справі №452/1839/16-а.
Що стосується покликання сторони позивача на постанову Верховного Суду від 22 серпня 2019 року у справі №127/10361/18, то суд зауважує, що предметом спору у такій справі був наказ про звільнення з роботи за власним бажанням, а не за згодою сторін, з огляду на що відповідна правова позиція не є застосовною до тих правовідносин, які розглядаються в даному спорі.
Враховуючи викладене, сам факт направлення заяви працівника про відкликання заяви про звільнення за згодою сторін не може бути підставою для продовження трудових відносин без згоди на це роботодавця.
Надходження такої заяви могло бути підставою для скасування наказу від 13 січня 2022 року №37-о відповідачем виключно за взаємною згодою сторін, яка у даному випадку не була досягнута.
Стосовно доводів позивача про протиправність звільнення його у період тимчасової непрацездатності, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 74 Закону №889-VIII дисциплінарне стягнення не може бути застосовано під час відсутності державного службовця на службі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, під час перебування його у відпустці або у відрядженні.
Згідно з частиною третьою статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
Аналіз вищенаведених норм спеціального Закону та КЗпП України вказує на те, що звільнення працівника не допускається в день його тимчасової непрацездатності, якщо звільнення відбувається за ініціативою роботодавця. Однак, положення вказаної норми не містить заборони звільнення працівника, якщо таке звільнення відбувається за власним бажанням працівника, в тому числі за згодою сторін.
Таким чином, норми чинного законодавства не містять заборон чи обмежень на розірвання трудового договору за ініціативою працівника чи за згодою сторін під час тимчасової працездатності працівника.
Суд зазначає, що в даному випадку підставою для звільнення позивача з посади стала заява про звільнення за згодою сторін, а отже оскільки розірвання трудового договору відбулося не з ініціативи власника, то обмеження, встановлені частиною третьою статті 40 КЗпП, на вказані обставини не розповсюджуються.
Також суд критично оцінює доводи позивача про те, що заява про звільнення на підставі частини другої статті 86 Закону №889-VIII написана ним під тиском, оскільки матеріали справи не містять доказів примушування позивача до написання заяви про звільнення.
Крім того, позивач не зазначав та не надав суду доказів того, що він перебував в безпорадному стані при написанні заяви, а тому не міг усвідомлювати свої дії чи керувати своїми вчинками.
Доказів звернення до правоохоронних органів з приводу здійснення на нього тиску матеріали справи не містять. Крім того, позивач в судовому засіданні підтверджував, що з відповідними заяви до жодних органів про здійснення тиску, він не звертався.
Щодо особистих публічних висловлювань (зверень) в.о. Голови ДПС України Тетяни Кірієнко щодо професійної діяльності позивача як ініціативи роботодавця до звільнення.
На сайті служби текст допису викладений у наступному вигляді (дослівно):
«Слідуючи задекларованій позиції щодо нетерпимості до будь-яких правопорушень, зокрема - корупційних проявів, в. о. Голови ДПС Тетяною Кірієнко прийнято рішення щодо звільнення очільника ГУ ДПС у Рівненській області.
При вступі на посаду я чітко визначила свою принципову позицію відносно неминучих змін, які відбуватимуться у діяльності Служби. Кожен керівник в Службі має нести персональну відповідальність за свої дії та вчинки своїх підлеглих. Мої рішення й надалі будуть відповідати вимогам нульової толерантності до корупції в ДПС. Переконана, що кожен фахівець Служби підтримує та поділяє дану позицію. Платники податків мають бути впевненими, що вони захищені від будь-яких порушень їх прав представниками Служби», - зазначила Тетяна Кірієнко.
В. о. Голови ДПС наголосила на тому, що платники податків та громадськість мають змогу особистого звернення до неї з приводу інформування про неправомірні дії чи бездіяльність посадових осіб ДПС, а також через вебпортал ДПС: https://tax.gov.ua/others/puls»
Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що доступ до інформації забезпечується, в тому числі й шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації: на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет.
Так, ратифікована Україною Конвенція Ради Європи про доступ до офіційних документів, говорить, що за своєю власною ініціативою і коли це доцільно, державний орган вживає необхідних заходів для оприлюднення офіційних документів, які знаходяться в його розпорядженні, в інтересах поширення прозорості та ефективності державного управління та заохочення інформованої участі громадськості у справах, що становлять загальний інтерес (ст.10)
Тож покращення прозорості та відкритості державних органів шляхом використання будь-яких не заборонених законом способів є однією з основних цілей ратифікованої Конвенції.
У відповідності підпункту 1 пункту 11 Положення про Головне управління ДПС у Рівненській області, затвердженого наказом ДПС України від 12.11.2020 №643, начальник Головного управління ДПС у Рівненській області (особа, що виконує його обов'язки) здійснює загальне керівництво його діяльністю, несе персональну відповідальність за організацію та результати його діяльності.
Також наказом ДПС України від 08.10.2020 №555 затверджено Порядок організації роботи, спрямованої на запобігання та виявлення корупції в органах Державної податкової служби. Пунктом 2.1. розділу 2 цього Порядку визначено, що керівники органів ДПС несуть персональну відповідальність за недопущення вчинення корупційних, пов'язаних з корупцією або інших правопорушень в сфері службової діяльності.
Таким чином, вищезазначений допис керівництва ДПС України забезпечує прозорість діяльності органу, з огляду на суспільний інтерес публічно висловлює зміст адміністративного рішення і обґрунтування його необхідності.
Вищевказане звернення в.о. Голови ДПС України не розкриває, мотивів написання позивачем заяви та підстав прийняття ним рішення про звільнення зі служби.
Крім того, варто зауважити, що згідно правових висновків, які викладені в постанові Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі 200/10088/19 щодо особливого статусу публічних діячів:
«Публічні особи відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати. Поширена інформація щодо позивача пов'язана саме з перебуванням його на публічній службі, і відповідно до цієї категорії встановлені більш широкі межі допустимої критики та вищий «поріг вразливості».
Згідно висновків Конституційного Суду України у рішенні у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої,третьої статті 34 Конституції України від 20 січня 2012 по справі № № 1-9/2012 зазначив, що перебування особи на посаді, пов'язаній зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування, передбачає не тільки гарантії захисту прав цієї особи, а й додаткові правові обтяження. Публічний характер як самих органів - суб'єктів владних повноважень, так і їх посадових осіб вимагає оприлюднення певної інформації для формування громадської думки про довіру до влади та підтримку її авторитету у суспільстві (п.3.3.)
Таким чином, суд приходить до висновку, що наявність публічного обговорення звільнення позивача, не свідчить про відсутність згоди обох сторін на звільнення, оскільки в даному випадку таке рішення приймається як роботодавцем, так і працівником, при чому інформування ДПС громадськості є обов'язком керівника служби і не може розглядатися як тиск на позивача.
Щодо стягнення моральної шкоди
Позивач вказує, що моральна шкода, яка спричинена, полягає в тому, що вона призвела до сильних глибоких душевних хвилювань та страждань, що виразилося у погіршенні самопочуття. Життя позивача перенасичене негативними емоціями, психічними переживаннями, порушенні можливості вести громадських спосіб життя. Заподіяну моральну шкоду позивач оцінює в 1,00 грн.
Відповідно до ст. 237-1 Кодексу законів про працю України, відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Згідно зі ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Разом з тим, суд звертає увагу, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача залишені судом без задоволення, відповідно за наведених обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди.
Решта доводів та аргументів учасників справи не мають значення для правильного вирішення спору по суті, не впливають на встановлені в ході розгляду справи обставини і не спростовують викладених висновків суду.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На думку суду, відповідачами доведено правомірність прийняття оскаржуваного наказу №37-о від 13.01.2022 про звільнення позивача з посади відповідно до частини другої статті 86 Закону України “Про державну службу” за угодою сторін, тому підстави для визнання його незаконним та поновлення позивача на посаді відсутні.
Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про правомірність наказу про звільнення ОСОБА_1 , то похідні позовні вимоги про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу також не підлягають задоволенню.
Також не підлягає до задоволення і позовна вимога про стягнення моральної шкоди.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та до задоволення не підлягають.
Підстави застосування положень статті 139 КАС України - відсутні.
Повний текст судового рішення складено з врахуванням строку перебування головуючого судді в основній щорічній відпустці.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
Відповідач: Державна податкова служба України (вул. Львівська площа,б.8, м.Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393)
Відповідач: Головне управління ДПС у Рівненській області (вул.Відінська,12, м.Рівне, 33023, код ЄДРПОУ 44070166)
Повний текст рішення складений 22 серпня 2022 року
Суддя В.В. Щербаков