22 серпня 2022 року Справа № 280/5972/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Малої Т.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Департаменту патрульної поліції (03048, м.Київ, вул.Федора Ернста, буд.3, код ЄДРПОУ 40108646)
про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач, Департамент), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 13.04.2021 року №225 в частині застосування до інспектора взводу №1 роти №2 батальйону №3 управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліцій старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 09.06.2021 року №486 о/с «По особовому складу», яким старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції;
- поновити старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді інспектора взводу №1 роти №2 батальйону №3 управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції;
- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10 червня 2021 року по день винесення рішення.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 09.06.2021 звільнений зі служби в поліції на підставі наказу Департаменту патрульної поліції від 09.06.2021 року №486 о/с. Підставою для винесення наказу Департаменту патрульної поліції від 09.06.2021 року №486 о/с вказано наказ Департаменту патрульної поліції від 13.04.2021 р. № 225, відповідно до якого на підставі висновку службового розслідування до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції «за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог частини другої стаття 19 Конституції України, пунктів 1 та 2 частини першої статті 18, статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 6, 11 та 13 частини третьої Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-УІІІ, пункту 7 частини першої статті 9 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», частини четвертої статті 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення, пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року №1395, абзаців другого та третього пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року № 1179, пункту 5 розділу II Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026, підпункту 7 пункту 2.1., підпунктів 7, 8 пункту 2.2 розділу II, підпунктів 1, 10 пункту 3.1. розділу III посадової інструкції інспектора управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 13.11.2017 р. № 6086, відповідно до пункту 7 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VІІІ». Вважає вищезазначені накази в частині, що стосується позивача, необґрунтованими і протиправними, та такими, що підлягають скасуванню, оскільки оскаржувані накази не мають жодного чіткого зазначення, в чому саме, на думку відповідача, полягає недотримання Присяги поліцейського, які дії, на думку відповідача, вчинені, що підривають авторитет Національної поліції України та довіру суспільства і громадян до поліції. Що стосується нездійснення відеофіксації подій, то вказує на необґрунтованість позиції відповідача, оскільки така відеофіксація здійснювалась. Що стосується непритягнення до адміністративної відповідальності водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , то в цій частині позивач вважає, що діяв в межах вимог чинного законодавства України, жодних порушень службової дисципліни не допускав. Крім того, зазначає про безпідставність притягнення до дисциплінарної відповідальності за порушення Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», оскільки на момент прийняття оскаржуваних наказів вищезгаданий Закон ще не набрав чинності, а тому підстав для притягнення до відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції за його порушення у відповідача не було. Вважає, що при прийнятті оскаржуваних наказів відповідачем не було враховано характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку позивача. У зв'язку з вищевикладеним просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 19.07.2021 (суддя Лазаренко М.С.) позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 05.08.2021 відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання на 03.09.2021.
Відповідач позов не визнав, 26.08.2021 подав до суду відзив на позовну заяву, у якому, зазначає, що до Національної поліції України надійшло повідомлення від громадянки ОСОБА_4 про факт отримання працівниками управління патрульної поліції в Запорізькій області неправомірної вигоди у розмірі п'ять тисяч гривень за не притягнення її до адміністративної відповідальності за статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). За результатами проведеної перевірки встановлено, що у вказані в повідомленні час та місці відповідно до розстановки сил та засобів батальйону № 3 управління патрульної поліції в Запорізькій області ніс службу екіпаж «Драгун-0802» у складі інспектора взводу № 1 роти №2 батальйону № 3 управління патрульної поліції в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 та інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону № 3 управління патрульної поліції в Запорізькій області лейтенанта поліції Мєдвєдєва Олега Павловича. В ході проведення службового розслідування встановлено, що своїми діями позивач грубо порушив вимоги пунктів 1 та 2 частини першої статті 1 Закону України «Про Національну поліцію», а також пункту 5 розділу II Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026, а саме нездійснення відеофіксації спілкування з ОСОБА_5 та події загалом, яка мала місце за її участю. В ході службового розслідування, проаналізувавши відомості розділу «Перевірка чинності полісу внутрішнього страхування» офіційного веб-порталу Моторного (транспортного) страхового бюро України, за посиланням: https://policv-web.mtsbu.ua/ за параметрами пошуку: «Державний номер ТЗ»: НОМЕР_2 встановлено, що на час зупинки екіпажем «Драгун-0802» транспортного засобу під керуванням ОСОБА_4 , остання на вказану дату не мала діючого поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за що передбачено обов'язкову адміністративну відповідальність у виді штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у відповідності до частини першої статті 126 КУпАП. Відповідач вважає, що екіпажем «Драгун-0802» в порушення норм законодавства не було притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 за вказане адміністративне правопорушення. Зазначає, що внаслідок непрофесійного відношення до виконання своїх службових обов'язків позивачем, в результаті не виявлення відповідного адміністративного правопорушення, вчиненого ОСОБА_2 , не було виконано вимоги пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року №1395 (далі - Інструкція), відповідно до якого, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Крім того, в ході службового розслідування підтверджено пояснення ОСОБА_6 щодо обставин, за яких відбулась подія передачі неправомірної вигоди, зокрема, щодо зупинки транспортного засобу, руху транспортного засобу до місця ймовірного отримання неправомірної вигоди, зняття коштів з банківського рахунку тощо. Крім цього, в ході службового розслідування дисциплінарною комісією під час вивчення та аналізу відеозаписів портативного відеореєстратора АР-00191, закріпленого на форменому одязі ОСОБА_7 , було виявлено файл, відповідно до відеоряду якого встановлено, що в порушення норм законодавства позивачем, під час бесіди з ОСОБА_3 , з метою не проводити відеофіксацію події, яка мала місце 15.02.2021, відвернув портативний відеореєстратор АР-00191 у бік, а потім вимкнув його взагалі. Разом з тим, сам ОСОБА_3 пояснив, що 15.02.2021 приблизно у період з 03.00 до 04.00 він знаходився в автомобілі HONDA ACCORD, який стояв біля його будинку, де до нього підійшли працівники поліції та повідомили, що в нього ввімкнене дальнє світло фар. У ОСОБА_3 запитали чи не знаходиться він у стані алкогольного сп'яніння, на що він відповів що не знаходиться. ОСОБА_3 пройшов тест на стан алкогольного сп'яніння на місці за допомогою приладу Alcotester Drager. Результат огляду - негативний. Після цього, поліцейські повідомили, що бажають ознайомитись із його водійським посвідченням. За словами опитуваного, оскільки у нього відкрита категорія «С» та він має 2 штрафи у зв'язку із цим, поліцейські запропонували надати їм чотириста гривень з метою того, щоб його відпустили та не притягали до відповідальності. ОСОБА_3 передав чотириста гривень поліцейському, який був молодший, купюрами номіналом двісті гривень. Також, відеозаписом встановлено, що позивач спілкувався із ОСОБА_3 російською мовою. Відповідач вважає, що такими діями позивач повторно та зухвало вчинив порушення вимог Закону та Інструкції, а саме не здійснював відеофіксацію події, яка мала місце 15.02.2021 за участю ОСОБА_3 . Відповідач також зазначає, що в ході службового розслідування позивач надавав не щирі пояснення, чим не бажав сприяти службовому розслідуванню та навмисне надавав неправдиві пояснення. Обставин, що пом'якшують дисциплінарну відповідальність позивача, в ході службового розслідування дисциплінарною комісією не встановлено. Таким чином, дисциплінарна комісія із зібраних та досліджених матеріалів службового розслідування дійшла висновку, що позивач порушив службову дисципліну і вчинив дисциплінарний проступок, що виразився у недотриманні законодавства України та посадових обов'язків, нездійсненні відеофіксації спілкування з громадянами, непритягненні до адміністративної відповідальності порушників ПДР, спілкування недержавною мовою під час виконання службових обов'язків. Просить у задоволенні позову відмовити.
Протокольною ухвалою суду від 03.09.2021 відкладено підготовче засідання на 04.10.2021.
Ухвалою суду від 04.10.2021 відкладено підготовче засідання на 10.11.2021.
Протокольною ухвалою суду від 10.11.2021 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 14.12.2021.
Протокольною ухвалою суду від 14.12.2021 оголошено перерву у судовому засіданні до 25.01.2022.
Ухвалою суду від 25.01.2022 відкладено розгляд справи на 21.02.2022.
Протокольною ухвалою суду від 21.02.2022 у судовому засіданні оголошено перерву до 10.03.2022.
Розпорядженням керівника апарату Запорізького окружного адміністративного суду №34 від 07.06.2022 призначено повторний автоматизований розподіл справи №280/5972/21 з підстав призову на військову службу під час мобілізації головуючого судді Запорізького окружного адміністративного суду Лазаренка М.С.
Після повторного автоматизованого розподілу справи між суддями, проведеного в порядку Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), справу передано на розгляд судді Запорізького окружного адміністративного суду Семененко Марині Олександрівні.
Ухвалою суду від 13.06.2022 адміністративну справі №280/5972/21 прийнято до провадження, повторно розпочато розгляд справи по суті, призначено розгляд справи на 27.07.2022.
Ухвалою суду від 27.07.2022 призначено розгляд справи на 03.08.2022.
Учасники справи у судове засідання 03.08.2022 не з'явились, про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином.
Представник позивача подав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначив, що доповнень не має, просить позов задовольнити.
Представник відповідача подав заяву, в якій просить перенести судове засідання на іншу дату з посиланням на суттєве навантаження на представників Департаменту, які в свою чергу є атестованими співробітниками поліції та виконують функції, пов'язані з відсіччю та стримуванням збройної агресії Російської Федерації.
Проаналізувавши наведені представником відповідача підстави для відкладення судового розгляду, суд не визнає їх поважними з огляду на те, що до заяви не надано доказів виконання представником відповідача відповідних функцій та неможливості забезпечення участі в розгляді справи іншого представника. Крім того, необхідно звернути увагу на те, що у судовому засіданні 27.07.2022 наступна дата судового засідання була узгоджена судом зі сторонами, у тому числі представником відповідача.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи наведене, керуючись частиною 9 статті 205 КАС України, суд визнав за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження без участі представника відповідача за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено таке.
Позивач в період з 08.02.2016 по 09.06.2021 проходив службу в Національній поліції України, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_3 .
Судом встановлено, що відповідно до ч. 1-4 ст. 14, ч. 1 та ч. 2 ст. 15, ч. 1 та ч. 2 ст. 17 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, наказом Департаменту патрульної поліції № 270 від 15.02.2021 призначено службове розслідування з метою перевірки причин та можливого порушення службової дисципліни інспекторами взводу №1 роти №2 батальйону №3 управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції України, у тому числі, старшим лейтенантом ОСОБА_1 , що виразилось у можливих неправомірних діях 14.02.2021 стосовно ОСОБА_6 , про що вона вказала у зверненні від 15.02.2021 №П-273.
Згідно з Висновком службового розслідування від 15.03.2021, затвердженим начальником Департаменту 16.03.2021, встановлено таке.
Відповідно до відомостей, які містяться в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України», на скорочений номер екстреного виклику поліції служби «102» о 00.37 15.02.2021 надійшов виклик від ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , з повідомленням про те що, за адресою: вул. Космічна, на перехресті з вул. Чумаченко, Комунарський район, м. Запоріжжя, о 23.30 заявницю зупинили працівники поліції на автомобілі TOYOTA PRIUS, білого кольору. В автомобілі було два працівника поліції ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які взяли у неї п'ять тисяч гривень за те, що нібито вона була у стані алкогольного сп'яніння за кермом. Заявниця стверджує, що це не так, бажала написати заяву. Це повідомлення зареєстровано до журналу єдиного обліку заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події Комунарського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 15.02.2021 № 3451.
На відпрацювання виклику був направлений екіпаж УПП в Запорізькій області ДПП «Драгун-0015» у складі інспектора ВМАЗ УПП в Запорізькій області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_10 та старшого інспектора ВМАЗ УПП в Запорізькій області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_11 .
За результатом відпрацювання екіпажем «Драгун-0015» подано електронний рапорт, у якому зазначено, що на вул. Космічна, неподалік від перехрестя з вул. Чумаченко, у м. Запоріжжя о 23.30 ОСОБА_4 зупинили працівники поліції на автомобілі TOYOTA PRIUS, білого кольору, в якому було двоє поліцейських, які, зі слів заявниці, представились як ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Вони взяли у заявниці п'ять тисяч гривень за те, що вона була нібито у стані алкогольного сп'яніння за кермом. Остання стверджувала, що це не так. Прибувши за адресою мешкання ОСОБА_4 , спілкування фіксувалось на портативний відеореєстратор АР-00238. Заявниця з ознаками алкогольного сп'яніння. Виявила бажання написати письмову заяву по цій події. Проводиться перевірка. Аналогічний рапорт ОСОБА_10 подано до УПП в Запорізькій області ДПП від 15.02.2020 № 3510вн/41/32-2021.
Далі встановлено, що 15.02.2020 до УПП в Запорізькій області ДПП надійшла заява ОСОБА_4 за № П-273. У ній заявниця вказує на факт отримання 14.02.2021 працівниками УПП в Запорізькій області ДПП неправомірної вигоди у розмірі п'ять тисяч гривень за не притягнення її до адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП.
Зазначено, що під час відпрацювання виклику ОСОБА_2 її чоловік надав інформацію щодо транзакцій по його банківській картці «Альфа-Банку», яка була у користуванні його жінки. Загалом було проведено п'ять транзакцій щодо зняття готівки по одній тисячі гривень.
Перевіривши треки екіпажів батальйону № З УПП в Запорізькій області ДПП, які несли службу у нічну зміну з 20.00 14.02.2021 до 08.00 15.02.2021, встановлено, що час та місцезнаходження екіпажу «Драгун-0802» співпадає з поясненнями ОСОБА_2 по суті її скарги.
Відповідно до розстановки сил та засобів батальйону № З УПП в Запорізькій області ДПП з 20.00 14.02.2021 до 08.00 15.02.2020 у складі екіпажу «Драгун-0802» на службовому автомобілі TOYOTA PRIUS, номерний знак НОМЕР_4 , ніс службу, у тому числі, інспектор взводу № 1 роти № 2 батальйону № З УПП в Запорізькій області ДПП старший лейтенант поліції ОСОБА_1 .
Крім того, відповідно до наявних відеозаписів портативного відео реєстратора АР-00191 встановлено, що старший лейтенант поліції ОСОБА_1 під час зупинки ОСОБА_6 спілкувався із нею російською мовою.
При цьому, старший лейтенант поліції ОСОБА_1 порушив вимоги пунктів 11, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, та пунктів 1 та 2 частини першої статті 1 Закону, а саме не стримав лейтенанта поліції ОСОБА_7 від вчинення ним дисциплінарного проступку та не сприяв керівникові в організації дотримання службової дисципліни, не інформував його про виявлені порушення, вчинені його напарником. Крім цього, ОСОБА_1 не виконав вимоги пункту 7 частини першої статті 9 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», оскільки спілкувався із ОСОБА_2 не державною мовою та не застосовував її під час виконання своїх службових обов'язків.
Такими непрофесійними діями старший лейтенант поліції ОСОБА_1 та лейтенант поліції ОСОБА_12 грубо порушили вимоги підпунктів 1, 10 пункту 3.1 розділу ІІІ посадової інструкції інспектора УПП в Запорізькій області ДПП, затвердженої наказом ДПП від 13.12.2017 № 6086, а саме обов'язок неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність патрульної поліції, а також Присяги поліцейського, професійно виконувати свої службові обов'язки І накази керівництва, постійно і наполегливо самовдосконалюватись, підвищувати рівень довіри суспільстві поліції.
Крім того, в ході службового розслідування, проаналізувавши відомості розділу «Перевірка чинності полісу внутрішнього страхування» офіційного веб-порталу Моторного (транспортного) страхового бюро України, за посиланням: https://policy-web.mtsbu,ua/. за параметрами пошуку: «Державний номер ТЗ»: НОМЕР_2 ; «Дата»: 14.02.2021; встановлено, що 14.02.2021, тобто на час зупинки екіпажем «Драгун-0802» на вул. Космічна транспортного засобу ЗАЗ SENS, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , остання на вказану дату не мала діючого поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за що передбачено обов'язкову адміністративну відповідальність у виді штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у відповідності до частини першої статті 126 КУпАП. Проте, 14.02.2021 екіпажем «Драгун-0802 » ОСОБА_2 не було притягнуто до адміністративної відповідальності за вказане адміністративне правопорушення.
Таким чином, старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 та лейтенантом поліції ОСОБА_7 внаслідок халатного, непрофесійного та безвідповідального відношення до виконання своїх службових обов'язків, не було виявлено адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_2 14.02.2021.
Такими діями, старший лейтенант поліції ОСОБА_1 та лейтенант поліції ОСОБА_12 грубо порушили: вимоги пункту 1 частини першої статті 23 Закону - здійснення превентивної та профілактичної діяльності, спрямованої на запобігання вчиненню правопорушень; вимоги пункту 3 частини першої статті 23 Закону - вжиття заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень, припинення виявлених адміністративних правопорушень; вимоги пункту 8 частини першої статті 23 Закону - здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення, прийняття рішення про застосування відповідного адміністративного стягнення; вимоги пункту 11 частини першої статті 23 Закону - здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрм України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (палі - ПДР), йот учасниками; вимоги підпункту 5 пункту 2.1 розділу II посадової інструкції - самостійне виявлення правопорушень під час патрулювання; вимоги підпункту 7 пункту 2.1 розділу II посадової інструкції - розгляд справи про адміністративне правопорушення; вимоги підпункту 2 пункту 2.2 розділу П посадової інструкції - здійснення контролю за дотриманням учасниками дорожнього руху чинних ПДР; вимоги підпункту 8 пункту 2.2 розділу II посадової інструкції - профілактика, попередження та припинення адміністративних правопорушень у сфері дорожнього руху.
Внаслідок вказаних чисельних порушень вимог законодавства України та посадових обов'язків, у тому числі, старший лейтенант поліції ОСОБА_1 додатково не сприяв виконанню вимог частини першої статті 8 КУпАП, відповідно до якої особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення, внаслідок чого, в порушення вимог частини четвертої статті 258 КУпАП, відносно ОСОБА_2 14.02.2021 не було винесено відповідну постанову у справі про адміністративне правопорушення.
Крім цього, внаслідок непрофесійного відношення до виконання своїх службових обов'язків, у тому числі, старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 в результаті не виявлення відповідного адміністративного правопорушення вчиненого ОСОБА_2 14.02.2021, не було виконано вимоги пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395, відповідно до якого, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Крім того, під час вивчення та аналізу відеозаписів портативного відеореєстратора АР-00191 встановлено, що старший лейтенант поліції ОСОБА_1 повторно та зухвало порушив вимоги Закону та Дисциплінарного статуту, допустивши спір кумання з ОСОБА_3 не державною мовою та не застосувавши її під час виконання своїх службових обов'язків.
За результатами службового розслідування дисциплінарна комісія дійшла висновку, що службове розслідування за фактом можливого порушення службової дисципліни, у тому числі, інспектором взводу № 1 роти № 2 батальйону № 3 УПП в Запорізькій області ДПП старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 , що виразилося у можливому вимаганні неправомірної вигоди у розмірі п'ять тисяч гривень 14.02.2021 від ОСОБА_2 , завершити та за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог частини другої стаття 19 Конституції України, пунктів 1 та 2 частини першої статті 18, статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 6, 11 та 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VІІІ, пункту 7 частини першої статті 9 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», частини четвертої статті 258 КУпАП, пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395, абзаців другого та третього пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року № 1179, пункту 5 розділу II Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026, підпункту 7 пункту 2.1., підпунктів 7, 8 пункту 2.2 розділу II, підпунктів 1, 10 пункту 3.1. розділу III посадової інструкції інспектора управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 13.11.2017 р. № 6086, згідно з частиною третьою статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VІІІ, відповідно до пункту 7 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VІІІ, дисциплінарною комісією пропонується до інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону 3 УПП в Запорізькій області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.
Наказом №225 Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 13.04.2021 до інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону №3 УПП в Запорізькій області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.
В наказі зазначено про вчинення позивачем дисциплінарного проступку, а саме: 14.02.2021 ОСОБА_1 зупинив автомобіль під керуванням ОСОБА_6 за порушення пункту 11.2 Правил дорожнього руху. Під час спілкування з нею допустив порушення службової дисципліни, що виразились у нездійсненні відеофіксації події, непритягненні водія до адміністративної відповідальності за порушення ПДР, спілкуванні недержавною мовою під час виконання службових обов'язків, недотриманні Присяги поліцейського, вчиненні дій, що підривають авторитет Національної поліції України та довіру суспільства і громадян до поліції. Крім того, встановлено, що аналогічне порушення ОСОБА_1 допустив 14.02.2021 під час спілкування з водієм ОСОБА_3 , який порушив п. 2.1 «а» та 19.2 ПДР.
Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 09.06.2021 №486 о/с старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено із служби в поліції за п. 6 ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію». Підстава: наказ Департаменту патрульної поліції від 13.04.2021 №225.
Не погоджуючись з наказом про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції та вважаючи протиправним своє звільнення із служби в поліції, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" від 15 березня 2018 року №2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут), Законом України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), Порядком проведення службового розслідування у Національній поліції України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893 (далі - Порядок №893).
Відповідно до ст. 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Згідно ч. 1 ст. 23 Закону № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань: виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених ст. 18 Закон № 580-VIII, зобов'язує поліцейського, з-поміж іншого, бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції (п. 1, 2, 6, 13 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до ч. 2 ст. 14 Дисциплінарного статуту з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування.
Згідно з ч.10 ст. 14 Дисциплінарного статуту порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Порядок проведення службових розслідувань в органах поліції, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення станом на час виникнення спірних правовідносин визначався Порядком №893.
Пунктом 2 розділу V Порядку №893 встановлено, що проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
Відповідно до п. 4 розділу V Порядку №893 службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Згідно з п. 7 розділу V Порядку №893 розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження. Збирання та перевірка матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського у разі розгляду справи у формі письмового провадження здійснюються зазвичай шляхом: одержання пояснень щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб; одержання в органах, закладах, установах поліції та їх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідних документів або їх копій та долучення до матеріалів справи; отримання консультацій спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування.
За порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (ч. 1 ст. 11 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до ч. 1 ст.12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Частиною 1 ст. 13 Дисциплінарного статуту встановлено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції.
Отже, підставою для застосування дисциплінарного стягнення є вчинення дисциплінарних проступків, зокрема, невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини працівника органів поліції, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні порушника складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтувавши при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення серед установлених законом.
Судом встановлено, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення за те, що 14.02.2021 під час спілкування з ОСОБА_2 допустив порушення службової дисципліни, що виразились у нездійсненні відеофіксації події, непритягненні водія до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, спілкуванні недержавною мовою під час виконання службових обов'язків, недотриманні Присяги поліцейського, вчиненні дій, що підривають авторитет Національної поліції України та довіру суспільства і громадян до поліції. Крім того, встановлено, що аналогічне порушення позивач допустив 14.02.2021 під час спілкування з водієм ОСОБА_3 , який порушив п. 2.1 «а» та 19.2 ПДР., у зв'язку з чим до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Згідно з наказом №225 від 13.04.2021 позивач порушив пункти 1 та 2 частини першої статті 18, статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 6, 11 та 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VІІІ, частину четверту статті 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення, пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395, абзаців другого та третього пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року № 1179.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Згідно з ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. Примітка. Положення цієї статті не застосовуються до правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 121, частиною п'ятою статті 122, статтями 122-2, 122-4, частиною третьою статті 123, частинами другою - четвертою статті 126 та статтею 130 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно із ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті, що зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу.
Відповідно до п. 4 роз. І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою, третьою і п'ятою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою статті 152-1 КУпАП.
Відповідно до пп. 4 п. 1 роз. ІІ Інструкції з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої Наказом МВС України від 24.04.2020 №357, посадові особи органів (підрозділів) поліції під час реагування на правопорушення або події повинні забезпечувати особисту безпеку громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів, запобігання правопорушенням чи їх припинення, виявлення та затримання осіб, які їх учинили, усунення негативних наслідків правопорушень або подій.
Відповідно до абз.2, 5 пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України 09 листопада 2016 року № 1179 під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен, зокрема, професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами.
Пунктом 3 розділу ІV Правил №1179 визначено, що за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики.
Як вбачається з наказу про звільнення позивачем не виконано службові обов'язки, а саме не прийнято рішення про застосування адміністративних стягнень до осіб, які на бумку відповідача вчинили правопорушення, а саме ОСОБА_2 за порушення п. 11.2 ПДР та ОСОБА_3 за порушення п. 2.1 «а» та п. 19.2 ПДР.
Так, у висновку службового розслідування зазначено, що о 23:06 14.02.2021 екіпажем «Драгун-0802» зупинено транспортний засіб ЗАЗ SENS, сірого кольору, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Портативний відеореєстратор АР-00191 під час зупинки вказаного транспортного засобу закріплено на форменному одязі лейтенанта поліції ОСОБА_7 ; о 23:07 14.02.2021 старший лейтенант поліції ОСОБА_1 разом з ОСОБА_7 підійшов до ОСОБА_2 , привітався, представився та запитав останню, чому вона здійснює рух на транспортному засобі по центру дороги між полосами для руху, на що ОСОБА_2 відповіла, що в неї запотіли вікна.
Вказане підтверджується наданим та дослідженим судом відеозаписом, долученим до матеріалів справи відповідачем.
Матеріалами службового розслідування встановлено, що в ході службового розслідування, проаналізувавши відомості розділу «Перевірка чинності полісу внутрішнього страхування» офіційного веб-порталу Моторного (транспортного) страхового бюро України, за посиланням: https://policv-web.mtsbu.ua/. за параметрами пошуку: «Державний номер ТЗ»: НОМЕР_2 встановлено, що 14.02.2021, тобто на час зупинки екіпажем «Драгун-0802» на вул. Космічна транспортного засобу ЗАЗ SENS, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , остання на вказану дату не мала діючого поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за що передбачено обов'язкову адміністративну відповідальність у виді штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у відповідності до частини першої статті 126 КУпАП.
В якості належних доказів наявності зазначених обставин відповідач посилався на відеозапис, долучений ним до матеріалів справи.
Судом під час дослідження відеозапису встановлено, що 14.02.2021 під час патрулювання було зупинено автомобіль ЗАЗ SENS, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 та звернуто увагу останньої на рух її автомобіля по центру дороги.
Як під час службового розслідування, так і в позові, позивач заперечував факт вчинення правопорушення, а саме не вжиття заходів щодо запобігання та припинення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та не здійснення проваджень у справах про адміністративні правопорушення, неприйняття рішення про застосування адміністративних стягнень до осіб, посилаючись на те, що ним було перевірено особи водіїв та встановлено, що з документами все гаразд, та оскільки з відеозапису реєстратора неможливо побачити дорожню розмітку, водія ОСОБА_2 було відпущено.
Суд зазначає, що наданий відповідачем відеозапис фіксує лише спілкування поліцейських ОСОБА_1 та ОСОБА_7 із водієм автомобіля ЗАЗ SENS, номерний знак НОМЕР_2 , 14.02.2021, проте не фіксує наявність чи відсутність у ОСОБА_2 поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, отже суд не враховує цей факт як належний доказ, що підтверджує факт вчинення позивачем правопорушення. Окрім того, відповідачем не заперечується, що відсутність полісу обов'язкового страхування у ОСОБА_2 було встановлено вже під час проведення службового розслідування.
Крім того, суд звертає увагу на той факт, що матеріали справи містять суперечливу інформацію щодо тих порушень, які, на думку відповідача, допустив позивач, а саме в тій частині, що стосуються непритягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності. Так спірний наказ № 225 від 13.04.2021, в частині, що стосується позивача, містить посилання на порушення позивачем службової дисципліни за непритягнення ОСОБА_2 за порушення ПДР, хоча матеріали службового розслідування та відзив на позовну заяву побудовані на твердженні про непритягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності саме за порушення ст.126 КУпАП.
Відповідно до пункту 11.2 Правил дорожнього руху (на який посилається спірний наказ від 13.04.2021 №225) на дорогах, які мають дві і більше смуг для руху в одному напрямку, нерейкові транспортні засоби повинні рухатися якнайближче до правого краю проїзної частини, крім випадків, коли виконується випередження, об'їзд або перестроювання перед поворотом ліворуч чи розворотом.
Згідно зі статтею 126 КУпАП передбачена відповідальність за адміністративне правопорушення, яке полягає у керуванні транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явленні електронного посвідчення водія та електронного свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, чинного внутрішнього електронного договору зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.
Крім того відповідачем під час службового розслідування не було допитано ОСОБА_2 саме в контексті можливого та/або імовірного порушення нею як п. 11.2 ПДР так і ст.126 КУпАП, що свідчить про неповноту службового розслідування та не з'ясування обставини, які стали предметом службового розслідування.
Крім цього в ході службового розслідування дисциплінарною комісією під час вивчення та аналізу відеозаписів портативного відеореєстратора АР-00191 встановлено, що о 04:02 15.02.2021 лейтенант поліції ОСОБА_7 та старший лейтенант поліції ОСОБА_1 підійшли до транспортного засобу білого кольору, у якому на водійському місці знаходився молодий чоловік і розпочали з ним розмову. У цей же час молодий чоловік пояснює, що живе у будинку, який знаходиться навпроти транспортного засобу, у якому він перебуває. О 04:03 15.02.2021 лейтенант поліції ОСОБА_7 повідомляє молодому чоловікові, що бажає перевірити його дані за системою ІПНП, на що останній надає свою згоду. На запитання лейтенанта поліції ОСОБА_7 назвати своє прізвище молодий чоловік відповідає - ОСОБА_13 . На запитання лейтенанта поліції ОСОБА_7 назвати своє ім'я та по батькові, молодий чоловік відповідає: ОСОБА_14 . В цей же час ОСОБА_3 повідомив екіпажу «Драгун-0802», що у нього відсутнє водійське посвідчення та він має чотири штрафи. Після цього, позивач запитав у ОСОБА_3 його число, місяць та рік народження, на що останній відповів: двадцять чотири дванадцять. На запитання лейтенанта поліції ОСОБА_7 назвати рік народження, ОСОБА_3 відповів: перший, двадцять років.
Вищевказане підтверджується дослідженим судом відеозаписом, долученим до матеріалів справи відповідачем.
Від ОСОБА_3 16.02.2021 були відібрані пояснення та по суті поставлених питань він пояснив, що 15.02.2021 приблизно о 3:00-4:00 сидів в автомобілі Honda Accord, який стояв біля будинку, де він проживає. До нього підійшли співробітники поліції та повідомили, що в нього ввімкнене дальнє світло фар. Далі працівники поліції поцікавились чи не перебуває ОСОБА_3 у стані алкогольного спяніння. ОСОБА_3 пройшов тест на стан алкогольного спяніння на місці за допомогою Alcotester Drager, результат - негативний. Опитуваний ОСОБА_3 у своїх поясненнях також повідомив, що оскільки у нього відкрита категорія «С» та він має два штрафи у звязку з цим поліцейські запропонували надати їм чотириста гривень з метою того, щоб його відпустили та не притягали до відповідальності. ОСОБА_3 передав чотириста гривень поліцейському номіналом по двісті гривень.
В якості належних доказів наявності зазначених обставин відповідач посилався на відеозапис, долучений ним до матеріалів справи, та пояснення надані ОСОБА_3 в ході службового розслідування.
Відповідачем під час службового розслідування не було допитано ОСОБА_3 саме в контексті можливого та/або імовірного порушення ним п. 2.1 «а» та п. 19.2 ПДР, що свідчить про неповноту службового розслідування та не з'ясування обставини, які стали предметом службового розслідування та підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
Крім того, суд зазначає, що з відеозапису, який надано відповідачем до суду, та пояснень ОСОБА_3 встановлено, що працівники поліції підійшли до транспортного засобу, який не рухався, а здійснював стоянку.
Згідно із ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 19.2 ПДР Дальнє світло слід перемикати на ближнє не менш як за 250 м до зустрічного транспортного засобу, а також тоді, коли воно може засліпити інших водіїв, зокрема тих, що рухаються в попутному напрямку. Світло необхідно перемикати і на більшій відстані, якщо водій зустрічного транспортного засобу періодичним перемиканням світла фар покаже потребу в цьому.
Згідно із п. 2.1 «а» ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Крім цього, ч. 1 ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до с.222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, ( частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, ) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
За приписами статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Так, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Суд вважає, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявності підстав для твердження про порушення позивачем службової дисципліни, яка полягає у непритягненні ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за порушення п. 2.1 «а» та п. 19.2 ПДР, оскільки матеріалами справи не підтверджується, що ОСОБА_3 керував транспортним засобом та є суб'єктом відповідальності за вказані правопорушення.
Отже, доводи відповідача, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було вчинено адміністративне правопорушення, проте позивачем не було складено щодо них протоколи про адміністративне правопорушення, не доведено належними доказами, а отже є припущеннями.
Суд також зазначає, що доказів оскарження дій позивача при виконанні ним своїх службових обов'язків до суду не надано та матеріали справи не містять.
Разом з тим не підлягають оцінці судом висновки службового розслідування щодо отримання, в тому числі позивачем, неправомірної вигоди від ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки дане питання не належить до повноважень адміністративного суду та в основу підстав для застосування до позивача дисциплінарного стягнення та подальшого звільнення зі служби в поліції покладено не було.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Таким чином, обставини порушення позивачем пункти 1 та 2 частини першої статті 18, статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 6, 11 та 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VІІІ, частину четверту статті 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення, пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395, абзаців другого та третього пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року № 1179, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.
Щодо порушення позивачем пункту 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства Внутрішніх справ України від 18.12.2018 №1026, а саме не здійсненні позивачем під час несення служби безперервної відеофіксації на портативний відеореєстратор, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 5 розділу II Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018р. з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції поліцейський зобов'язаний включити портативний відеореєстратор та вести безперервну відео зйомку ним до завершення виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відео реєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Під час здійснення повноважень поліцейський забезпечує збереження та належні умови експлуатації виданого йому портативного відеореєстратора та не допускає його розряджання. У разі пошкодження портативного відеореєстратора поліцейський негайно доповідає про це відповідальній особі та керівнику органу, підрозділу поліції (п. 6 Розділу ІІ Інструкції № 1026).
Таким чином, перед заступанням на службу поліцейські зобов'язані отримувати портативні відео реєстратори та з моменту початку виконання службових обов'язків й до їх закінченні вести безперервну відеозйомку.
Пунктами 1 та 2 Розділу VІІ Інструкції № 1026 визначено, що під час виконання своїх повноважень поліцейським забороняються, зокрема, самовільне видалення відеозаписів з носіїв відеозапису, заміна цих носіїв, зміна їх системної дати та часу, а також примусове виключення відеореєстраторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб.
Згідно з пунктом 2 розділу VII вказаної Інструкції поліцейський забезпечує належне виконання вимог цієї Інструкції.
Судовим розглядом встановлено та підтверджується висновком службового розслідування, що о 23:08 14.02.2021 старший лейтенант поліції ОСОБА_1 запитав у ОСОБА_2 чи не вживала остання спиртні напої, на що вона відповіла, що не вживала, після чого, лейтенант поліції ОСОБА_7 з метою не проводити подальшу відеофіксацію події, яка мала місце за участю ОСОБА_2 , відвернув портативний відеореєстратор АР-00191 в бік та вимкнув його.
Окрім того, службовим розслідуванням встановлено, що відповідно до відеоряду файлу «20210215083253000097.mov» о 04:04 15.02.2021 лейтенант поліції ОСОБА_7 , з метою не проводити подальшу відеофіксацію події, яка мала місце 15.02.2021 за участю ОСОБА_3 , відвернув портативний відеореєстратор АР-00191 у бік; о 04:05 15.02.2021 лейтенант поліції ОСОБА_7 вимкнув портативний відеореєстратор АР-00191. Відеозапис події, яка мала місце 15.02.2021 за участю ОСОБА_3 завершено.
Суд звертає увагу, що вказані порушення встановлені в діях іншої особи, а не позивача. Також у Висновку службового розслідування знійшло підтвердження, що відеореєстратор АР-00191 був закріплений на форменому одязі саме ОСОБА_7 , а не позивача.
Доказів того, що позивач вчиняв дії щодо припинення або не здійснення відеофіксації до матеріалів справи не надано.
Що стосується порушення позивачем пункту 7 частини першої статті 9 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», то в цій частині суд зазначає наступне.
Так, згідно із ч. 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» цей Закон набирає чинності через два місяці з дня його опублікування (набрав чинності 16.07.2019), крім: підпункту 1 пункту 7 цього розділу, який набирає чинності через три роки з дня набрання чинності цим Законом.
Підпунктом 1 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» передбачено внести зміни до таких законодавчих актів України: у Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122): а) доповнити статтями 188-52 і 188-53 такого змісту: "Стаття 188-52. Порушення закону щодо функціонування і застосування української мови як державної.
Тобто Законом України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» передбачено, що стаття 188-52 КУпАП набирає чинності через 3 роки з дня набрання чинності Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», тобто з 16.07.2022.
Окрім того, суд зазначає, що ст. 49 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» визначено, що з метою сприяння функціонуванню української мови як державної у сферах суспільного життя, визначених цим Законом, на всій території України діє уповноважений із захисту державної мови (частина перша). Завданнями уповноваженого є: 1) захист української мови як державної; 2) захист права громадян України на отримання державною мовою інформації та послуг у сферах суспільного життя, визначених цим Законом, на всій території України і усунення перешкод та обмежень у користуванні державною мовою (частина друга). З метою реалізації покладених на нього завдань уповноважений здійснює такі повноваження розглядає скарги фізичних і юридичних осіб на дії та бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій всіх форм власності, інших юридичних і фізичних осіб щодо дотримання вимог законодавства про державну мову (пункт 3 частини четвертої).
Згідно приписів статей 54, 55 вказаного Закону будь-яка особа має право звернутись до уповноваженого зі скаргою про порушення вимог Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», а уповноважений за наявності відповідних правових підстав зобов'язаний розглянути таку скаргу та повідомити заявника про результати розгляду його скарги.
Отже, питання порушення позивачем вимог Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» в частині володіння державною мовою та застосовування її під час виконання службових обов'язків може бути розглянуто уповноваженим із захисту державної мови відповідно до покладених на нього законодавством повноважень.
На думку суду, відповідач не може самостійно кваліфікувати дії позивача як порушення вимог Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» в частині володіння державною мовою та застосовування її під час виконання службових обов'язків, оскільки такий висновок може зробити уповноважений на це орган.
Не заперечуючи в цілому важливість виконання вимог закону щодо забезпечення функціонування української мови як державної, суд зазначає, що таке порушення не може бути єдиною та достатньо підставою для звільнення зі служби в поліції, оскільки застосована відповідачем дисциплінарна міра покарання є неспівмірною з характером допущеного порушення та спричиненими таким порушенням наслідками.
Адже, застосовуючи до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції, відповідачем не враховані положення статей 13, 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, особа позивача, який позитивно характеризується та не має дисциплінарних стягнень, а отже, безпідставно застосовано найсуворіше дисциплінарне стягнення.
Оцінюючи, чи відповідало застосоване до позивача дисциплінарне стягнення критеріям обґрунтованості та пропорційності, суд зазначає про те, що такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з посади є крайнім заходом дисциплінарного впливу та повинен застосовуватись у виняткових випадках і за вчинення особливих дисциплінарних проступків.
Водночас відповідач, усупереч вказаному, належним чином не обґрунтував необхідність застосування до позивача найсуворішого виду дисциплінарного стягнення та неможливість застосування іншого, крім звільнення з посади, виду дисциплінарного стягнення.
Наявні у матеріалах справи докази не дають підстав кваліфікувати виявлене одиничне порушення як грубе порушення дисципліни чи посадових інструкцій, достатнє для застосування такого виду стягнення як звільнення з посади.
Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність наказу від 13.04.2021 №225 в частині застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, наказу від 09.06.2021 року №486 о/с «По особовому складу», про звільнення позивача зі служби в поліції, у зв'язку з чим наявні підстави для поновлення позивача на посаді інспектора взводу №1 роти №2 батальйону №3 управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції.
Отже, в даній частині позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до частин першої та другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі Порядок №100).
Нормами абзацу 3 пункту 2 Порядку №100 визначено, що середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.
В силу пункту 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати, яка згідно пункту 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством календарних днів за цей період.
При цьому, суд звертає увагу, що згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові по справі №826/6583/14 від 15.02.2019, суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів. Крім того, справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів.
До матеріалів справи надано довідку про доходи позивача № 1661 від 18.10.2021 року, відповідно до якої позивачу нарахована заробітна плата: квітень 2021 року - 13502,54 грн.; травень 2021 року - 13502,54 грн; загальна сума доходу за період з 1 березня 2021 р. по 30 квітня 2021 р. становить 27005,08 грн.
Враховуючи фактичну кількість відпрацьованих робочих днів 61, середньоденна заробітна плата складає: 27005,08 грн. / 61 робочий день = 442,71 грн.
Середньомісячна заробітна плата становить 13 502,54 грн.
Період вимушеного прогулу позивача з 10.06.2021 (перший робочий день після звільнення позивача) по 22.08.2022 (дата прийняття судом рішення про поновлення позивача на посаді) складає 308 робочих днів (з урахуванням частини третьої статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX, відповідно до якої у період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 73 КЗпП України про святкові дні), в частині періоду вимушеного прогулу, починаючи з 24.03.2022).
Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 442,71 грн. х 308 робочих днів вимушеного прогулу = 136 354,68 грн.
Пунктами 2, 3 частини першої статті 371 КАС України передбачено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби;.
Отже, рішення суду про поновлення позивача на службі в поліції на посаді інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону № 3 управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, а також про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць в розмірі 13 502,54 грн. підлягає негайному виконанню.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення адміністративного позову.
Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» та відповідних витрат не поніс, інших судових витрат не заявив.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд -
Позов задовольнити
Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції від 13 квітня 2021 року № 225 «Про застосування до працівників управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції дисциплінарних стягнень» в частині застосування до інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону № 3 управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції від 09 червня 2021 року № 486 о/с «По особовому складу» в частині звільнення зі служби в поліції інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону № 3 управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 з 09 червня 2021 року.
Поновити на службі в поліції на посаді інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону №3 управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 з 10 червня 2021 року.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10 червня 2021 року по 22 серпня 2022 року в розмірі 136 354,68 грн. (сто тридцять шість тисяч триста п'ятдесят чотири гривні 68 коп.) з проведенням необхідних обов'язкових відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону №3 управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції та в частині виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 13 502,54 грн. (тринадцять тисяч п'ятсот дві гривні 54 коп.) підлягає негайному виконанню.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - Департамент патрульної поліції, місцезнаходження: 03048, м.Київ, вул.Федора Ернста, буд.3, код ЄДРПОУ 40108646.
Повне судове рішення складено 22.08.2022.
Суддя М.О. Семененко